Рішення № 96055059, 22.02.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5334/20

2/296/1029/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої - судді Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Рабчинській Я.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Алексєєва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 33025,88 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої здоров`ю джерелом підвищеної небезпеки, та 50000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 09.09.2019р. близько 10:00 вона зайшла в салон громадського транспорту - тролейбусу №2 «Богунія – Вокзал – Смолянка», який їхав в напрямку залізничного вокзалу. Після того як транспортний засіб повернув на вулицю Вокзальну та Вітрука, ОСОБА_1 підійшла до середніх дверей та приготувалась до виходу на наступній зупинці. Інші пасажири приготувались до виходу та стали за позивачем. Тролейбус не встиг проїхати перехрестя на жовте світло світлофора, почався рух транспорту вздовж трамвайного шляху. Водій тролейбуса застосував екстрене гальмування, внаслідок чого тролейбус зупинився та позивач впала в пройомі дверей, інші пасажири впали на неї. Самостійно встати позивач не змогла, відчувши різкий біль в спині. Було викликано карету швидкої допомоги та патрульно-дорожну службу поліції. Позивача було доставлено та госпіталізовано в травматологічний пункт Житомирської міської лікарні №1. Лікарі діагностували у ОСОБА_1 закритий перелом L-1 хребця в спинно-поясничній зоні хребта. В зв`язку з тяжкістю травми позивача було переведено до нейрохірургічного відділення Житомирської клінічної лікарні ім. О.Ф. Горбачевського для проведення операції. Позивач зазначає, що 12.09.2019р. їй зробили операцію на хребті шляхом вживлення в хребет металевого пристрою для міжхребцевої фіксації тіл хребців у хребті. Після операції, як зазначає позивач, вона не могла рухатися, перебувала на інтенсивному лікуванні, на стаціонарному лікуванні - до 24.09.2019р. До цього часу позивач обмежена в русі, оскільки хребець зрощенню не підлягає, а пристрій для фіксації хребта необхідно носити до кінця життя. Фактично лікування триває до цього часу, оскільки позивач приймає знеболюючі та протисудомні препарати. ОСОБА_1 зазначає, що на придбання системи для міжхребцевої фіксації вона витратила 26280,00 грн. Вказані кошти вона позичила у родичів. На лікування позивач витратила 33025,88 грн., з яких: 26280,00 грн. на придбання системи для міжхребцевої фіксації, 262,80 грн. комісія банку, 6483,08 грн. кошти, витрачені на проведення операції та придбання медичних засобів. Водій трамвайно-тролейбусного управління ОСОБА_2 допустив дорожньо-транспортну пригоду та з метою уникнення зіткнення з іншим транспортним засобом застосував екстрене гальмування. За порушення ПДР водія трамвайно-тролейбусного управління ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Відносно водія тролейбуса ОСОБА_2 10.09.2019р. було порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Позивач зазначає, що 24.10.2019р. слідчий ВРЗ СТ СВ Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області Наконечний Р.А. виніс постанову про закриття кримінального провадження. ОСОБА_1 вказує на те, що її здоров`ю джерелом підвищеної небезпеки завдано шкоди. Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» позивач просить стягнути з відповідача 83025,88 грн. (33025,88 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди).

У відзиві на позовну заяву КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради не погодилось з доводами позову та просило відмовити у задоволенні вимог позивача. Відповідач вказує на те, що обов`язок відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю ОСОБА_1 виникає у ПАТ «Страхова група «ТАС», оскільки з останнім укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 19.11.2018р. №FО-00247989. В свою чергу відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення ПАТ «Страхова група «ТАС» про страховий випадок. Посилаючись на відсутність доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань, відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 50000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що 09.09.2019р. близько 10:56 під час руху тролейбуса «ЗіУ-9В» інвентарний номер 1238, яким керував ОСОБА_2 , а саме в момент гальмування, допустила падіння жінка -пасажир ОСОБА_1 , яка перебувала в салоні вказаного транспортного засобу.

Внаслідок вказаної пригоди пасажир ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому L-1хребта третьої стадії та була госпіталізована до КУ «Лікарня №1» Житомирської міської ради.

Згідно постанови від 24.10.2019р. слідчого ВР ЗСТ СВ Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції Наконечного Р.А. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019060020003869 від 10.09.2019р., закрито у зв`язку з відсутністю в діях учасників події ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а.с.3-4).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС» за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, поліс ОСЦПВВНТЗ №FО- 00247989, термін дії з 25.11.2018р. по 24.11.2019р., загальна страхова премія 147600 грн. (а.с.29-32).

Відповідно до ст.33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» ЖМР повідомило ПАТ «Страхова група «ТАС» про дорожньо-транспортну пригоду (ДТП) (а.с.34).

Вирішуючи питання на предмет задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої здоров`ю джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 33025,88 грн., суд враховує наступне.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Згідно ч.1 ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Як визначено ч.1 ст.5 стаття 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування").

Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Приписами п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування" визначено, що при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно приписів ст.21 Закону України "Про страхування", яка регламентує обов`язки страхувальника, страхувальник зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити страхові платежі, при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.25 Закону України "Про страхування" аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

Як визначено приписами ч.ч.4,5 Закону України "Про страхування" , у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи та організації зобов`язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Судом встановлено, що відповідно до договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 19.11.2018р. страховиком відповідача зі страховим лімітом 147600 грн. на момент вчинення ДТП було ПАТ «Страхова група «ТАС».

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про страхування" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Позиція суду узгоджується з правими висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 4 липня 2018 року по справі N755/18006/15-ц.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Як вже зазначалось, страховиком відповідача зі страховим лімітом 147600 грн. на момент вчинення ДТП було ПАТ «Страхова група «ТАС».

Як визначено п.13.22 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків (надалі – договір) страховий випадок – передбачена договором подія, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату/виплату страхового відшкодування за договором визначеній договором особі.

Згідно п.13.29 договору застрахована особа – водій та/або пасажири ТЗ, зазначеного(их) в договорі, впродовж проміжку часу з моменту початку ними посадки у ТЗ до моменту висадки з нього.

Дорожньо-транспортна пригода – подія, що сталась під час руху ТЗ або іншого транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.13.30 договору).

Відповідно до п.16.3.3 договору страхувальник зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування/страхової виплати.

Згідно п.16.3.4 договору в строки, передбачені цим договором, страхувальник зобов`язаний прийняти рішення про виплату страхового відшкодування/страхової виплати або письмово повідомити страхувальника про відмову у виплаті з обгрунтуванням причин відмови.

Страховик здійснює виплату страхового відшкодування (страхову виплату) страхувальнику, застрахованій особі, вигодонабувачу, особам, якщо такі розрахунки не заборонені або не обмежені діючим законодавством (законами, підзаконними актами, постановами, іншими нормативно-правовими актами) (п.18.7 договору).

Відповідно до п.22.1 договору постраждала застрахована особа: водій та/або пасажир ТЗ, який у момент настання страхового ризику знаходився у ТЗ і відносно якого відбувся страховий випадок.

Згідно п.22.3 договору страховий ризик: раптова, випадкова, короткочасна, незалежна від волі застрахованої особи подія, що фактично відбулась протягом строку дії договору під час знаходження в ЗТЗ та призвела до порушення анатомічної цілості та/або фізіологічних функцій тканин, органів, систем, що виникла під час руху ЗТЗ та/або внаслідок ДТП.

З огляду на вказане, саме на ПАТ «Страхова група «ТАС» в даній справі покладено обов`язок виплати страхового відшкодування позивачу, яка згідно п.13.29 договору є застрахованою особою.

Зважаючи на те, що позивач не звертався до страховика ПАТ «Страхова група «ТАС» та не отримав відмови у виплаті страхового відшкодування ( в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне), а відразу пред`явив вимогу до відповідача, у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої здоров`ю джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 33025,88 грн. слід відмовити.

ОСОБА_1 в позові вказала про те, що на момент скоєння ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем. Внаслідок ДТП, в зв`язку з переломом хребця, встановленням металевого фіксатора в хребет позивачу завдано фізичних та моральних страждань. ОСОБА_1 зазначила, що є одинокою жінкою, має 69 років, перебуває на пенсії, догляд за нею проводила наймана особа, а тому суму моральної шкоди оцінює у розмірі 50000,00 грн.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 50000 грн. суд вважає за необхідне вказати наступне.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За положеннями ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

У роз`ясненнях, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 з подальшими змінами, передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, що завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, мають враховуватися стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача (відповідача), причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилася у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Слід відзначити, що згідно п.15.2.12 договору добровільного комплексного страхування транспортних засобів до страхових випадків не відноситься моральна шкода.

Враховуючи положення ч.1 ст.1172 ЦК України, п.15.2.12 договору добровільного комплексного страхування транспортних засобів, відшкодування завданої моральної шкоди зобов`язано здійснити КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із глибини фізичних та душевних страждань, стану здоров`я позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, час та зусилля необхідні для відновлення стану здоров`я, тяжкість вимушених змін у житті позивача, тому виходячи із принципу справедливості та розумності, прийшов до переконання та вважає за можливе визначити розмір морального відшкодування у сумі 5000 грн.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень за вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 5000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради в дохід держави 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, місцезнаходження: 10025, м.Житомир, вул.Вітрука, 11, код ЄДРПОУ 03328310

Головуючий суддя В. П. Маслак