Рішення № 96054785, 01.04.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16010/20

Провадження № 2/161/249/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 квітня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Мельничук Т.Ю.

представника позивача Дзюрило А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 06.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», якому публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на підставі договору відступлення права вимоги за кредитним договором № 408/К від 27.04.2018 відступлено право вимоги за кредитним договором № 002-28507-220115 від 22.01.2015 укладеного між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до виконавчого напису від 06.03.2020 за № 2704 приватним нотаріусом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» за період з 27.04.2018 по 15.11.2019 заборгованість в розмірі 13467,54 грн. та 500,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Вважає, що виконавчий напис є безпідставним, оскільки нотаріус вчинив його без відповідних правових підстав. Посилаючись на вищенаведене, позивач просить визнати таким, що не підлягає до виконання, виконавчий напис від 06.03.2020 № 2704 вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість в розмірі 13467,54 грн. за кредитний договором № 002-28507-220115 від 22.01.2015 та скасувати виконавчий напис, а також стягнути понесені у справі судові витрати.

Ухвалою судді від 12.10.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

28.10.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області забезпечено позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадження № 61805215, відкритого на підставі оспорюваного виконавчого напису.

Ухвалою судді від 28.10.2020 після усунення позивачем недоліків у позовній заяві, відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 30.11.2020 витребувано у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальних справ щодо вчинення виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 2704 від 06.03.2020

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з підстав у ньому викладених, просила позов задовольнити.

Відповідач та третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Клопотань про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідача та поясненя від третьої особи на адресу суду не надходили.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, установив таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під оспорюванням права слід розуміти такий стан цивільних правовідносин, за якого між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб`єктивного права у сторін, а також належності такого права певній особі.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір № 002-28507-220115 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, відповідно до умов якого банк надає кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в загальному розмірі 30 000 грн та на день укладання договору встановлює кредитний ліміт 10146,78 грн.

06.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис № 2704 про стягнення ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість в розмірі 13467,54 грн. за кредитний договором № 002-28507-220115 від 22.01.2015, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого на підставі Договору про відступлення прав вимоги є товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно зі ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Як вбачається з копії оспорюваного виконавчого напису, у ньому зазначено відомі дані боржника ОСОБА_1 , а також, що строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 27 квітня 2018 року по 15 листопада 2019 року. Сума заборгованості включає: прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10141,14 грн, прострочену заборгованість по неоплаченим відсоткам за користування кредитом 1826,40 грн, строкову заборгованість за штрафами і пенею в розмірі 1500 грн., суму в розмірі 500 грн. за вчинення виконавчого напису, а всього 13967,54 грн.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Згідно п.п.283,284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України№20/5 від 03 березня 2004 року для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувана та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З оспорюваного виконавчого напису не вбачається, що при його вчиненні нотаріус отримував від заявника первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, квитанції про сплату передбачених кредитним договором платежів тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позичальника перед банком, а також сума процентів, зазначена у написі, є безспірними.

Розрахунок боргу, наданий банком щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум і слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача, який не згоден з таким розрахунком.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі №6-887цс 17 від 05 липня 2017 року з урахуванням приписів статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Стороною відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» не спростовано доводів позивача про відсутність між сторонами домовленості про збільшення строків позовної давності. Таким чином, при розрахунку заборгованості мають застосовуватися загальні строки позовної давності передбачені законом, адже умовами договору інших строків не обумовлено.

Крім того, суду не надано доказів того, що нотаріус з`ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту.

Відповідно до умов укладеного 22.01.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» договору № 002-28507-220115 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки строк кредитування встановлено 364 календарних днів, тобто до 22.01.2016.

З виконавчого напису вбачається, що строк за який проводиться стягнення з період з 27.04.2018 по 15.11.2019.

Отже, нотаріус при вчиненні такого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису, а відтак оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає до виконанню.

Відповідно до частин 1-2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , згідно квитанції № 0.0.1879106790.1 від 21.10.2020 сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 840.80 грн. та згідно квитанції № 0.0.1879108771.1 від 21.10.2020 сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 420.40 грн., в загальному 1261.20 грн., яку слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Із матеріалів справи випливає, що представником ОСОБА_1 у даній справі була адвокат Дзюрило А.Р., яка діяла на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АС № 1010129 від 03.09.2020 та договору про надання правової допомоги № 03/09/20 від 03.09.2020.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, 21.01.2021 представник ОСОБА_1 - адвокат Дзюрило А.Р. подала до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів про відшкодування судових витрат. До даного клопотання було долучено договір про надання правової допомоги № 03/09/20 від 03.09.2020, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 03/09/20 від 03.09.2020 та калькуляцію вартості надання послуг професійної правничої допомоги № 27 від 18.01.2020 по додатковій угоді № 1 від 03.09.2020 до договору № 03/09/20 про надання правової допомоги на суму 7000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, суд приймаючи до уваги положення ч.3 ст.141 ЦПК України та конкретні обставини даної справи, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 06 березня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем та зареєстрований в реєстрі за № 2704 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 002-28507-220115 від 22.01.2015 в розмірі 13467,54 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» в користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати в сумі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців,37-41; код ЄДРПОУ: 39508708);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович (адреса місця знаходження робочого місця: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 15, оф.6).

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта