Рішення № 96052441, 05.04.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/443/21

2/310/1094/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

05 квітня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердянської міської ради про відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000 гривень, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного суду із позовом до виконавчого комітету Бердянської міської ради про відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000 гривень.

Позов обґрунтовано наступним.

16.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Бердянської міської ради з запитом про надання публічної інформації про наявність на території населеного пункту м. Бердянська вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з орієнтирами розташування. 22.04.2020 року відповідач отримав запит, однак відповідь на запит на отримання інформації не надав. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 280/3404/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково,визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бердянської міської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 16.04.2020 року у порядку та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації». Зобов`язано Виконавчий комітет Бердянської міської ради розглянути запит ОСОБА_1 від 16.04.2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м.Бердянськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Зазначає, що протиправними діями Виконавчого комітету Бердянської міської ради йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, необхідністю прийняття участі в судовому процесі у зв`язку з чим він повинен був декілька разів їхати до м.Львова, звертатися за правовою допомогою. Спричинена йому моральна шкода також полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій; у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права; порушенні стану душевної рівноваги; сильному психологічному дискомфорті, погіршення самочуття, емоційному хвилюванні; порушенні нормальних життєві зв`язки з партнерами.

Розмір моральної шкоди позивач ОСОБА_1 оцінює в 60000,00грн., у зв`язку з тим, що завдана шкода спричинила у нього негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Крім того, позивачу доводилося додатково дисциплінувати себе, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані.

Розрахунок моральної шкоди позивач здійснював наступним чином: відповідач повинен був надати відповідь на запит у квітні 2020 року, станом на січень 2021 року минуло 10 місяців. Кожен місяць його порушеного права на соціальний захист він оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати у січні 2021 року для працездатних осіб – 6000 грн. (6000,00 грн. х 10 міс.), що дорівнює 60000,00 гривень.

Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09.03.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання (а.с. 26).

Представник відповідача- Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, не погоджуючись з позовними вимогами, 31.03.2021 року через канцелярію суду надав відзив на позов, у якому зазначив, що факт визнання протиправними дії відповідача не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди, у зв`язку з чим позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позивачем не доведено причино – наслідковий зв`язок того, що саме ненадання відповіді на публічний запит відповідачем спричинило негативний вплив та негативні емоції позивача рівня страждання або приниження. Вважають, що розмір моральної шкоди у сумі 60000,00 грн. не відповідає характеру правопорушення, не відповідає глибини фізичних та душевних страждань, не відповідає засадам розумності та справедливості та не підтверджено позивачем. Вважають позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди необґрунтованими, не забезпеченими належними доказами та в задоволенні позову просять відмовити (а.с. 40-44).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.28). В додатково поданій заяві, яка надійшла до суду 22.03.2021 року, просить врахувати правові висновки, зроблені в аналогічному спорі у постанові Черкаського апеляційного суду від 18.03.2021 року, якою стягнуто з відповідача 6000 грн.

Представник відповідача виконавчого комітету Бердянської міської ради в судове засідання не з`явився, попереджений належним чином у відповідності до ст.128 ЦПК України, про що свідчить наданий суду відзив, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Запорізького Окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року у справі №280/3404/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково,визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бердянської міської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 16.04.2020 року у порядку та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації». Зобов`язано Виконавчий комітет Бердянської міської ради розглянути запит ОСОБА_1 від 16.04.2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м.Бердянськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою з інвалідністю II групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 14).

Статтею 56 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ч. 1,2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі – Закон України «Про доступ до публічної інформації») запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні несвоєчасного надання інформації. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі – ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3, 5 ст. 23 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Таким чином, протиправна бездіяльність відповідача встановлена рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 280/340/420 та безсумнівно негативно вплинула на моральний стан позивача, тому суд вважає що доводи позивача про наявність моральної шкоди є обгрунтованими.

Що стосується розміру моральної шкоди, то суд приходить до наступного.

Верховний Суд у постанові від 24 березня 2020 року по справі № 818/607/17 висловив правову позицію, відповідно до якої, порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним обов`язкам (ст.3, 19 Конституції) та завжди викликає в людини негативні емоції. Оцінка рівня негативних емоцій, що вказують на моральні страждання людини залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові від 15.08.2019 року у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, позивачем всупереч приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів того, які б свідчили про значний рівень понесених позивачем негативних емоцій, що вказують на його моральні страждання.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 60000,00 гривень позивач пов`язує з ненаданням відповіді на його заяву від 16 квітня 2020 року. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, оскільки йому притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, що було порушено діями відповідача. Також наголошує, що дії відповідача завдали йому страждань, як інваліду ІІ групи та учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок.

Позивачем доведено факт завданої йому Виконавчим комітетом Бердянської міської ради моральної шкоди внаслідок бездіяльності останнього щодо надання відповіді на його запит про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Бердянська вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, а саме те, що позивач не отримав відповіді на запит щодо надання публічної інформації щодо наявності вільних земельних ділянок, при цьому він має інтерес щодо отримання вказаної інформації та очікував на неї, так як вважає, що він як учасник бойових дій має першочергове відведення земельних ділянок; право позивача на отримання відповіді на запит захищено судовим рішенням, прийнятим за результатом його звернення, що потребувало додаткових зусиль.

Також суд враховує глибину фізичних та душевних страждань, а саме наявність негативних наслідків що щодо поганого самопочуття, негативних емоцій, пригніченого стану, які досягли рівня страждань, негативні емоції, що виникли через порушення прав людини з боку суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування моральної шкоди позивач посилається, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року у справі № 280/3402/20 вказуючи, що завдана моральна шкода полягає в тому, що він був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, необхідністю прийняття участі в судовому процесі у зв`язку з чим він повинен був декілька разів їхати до м.Львова, звертатися за правовою допомогою.

Однак як видно з рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року у справі № 280/3402/20 ОСОБА_1 участі в судовому засіданні не приймав, у зв`язку з чим декілька разів їздив до ОСОБА_2 за правовою консультацією позивач не підтвердив, приймаючи до уваги, що мешкає у м.Черкаси, тобто в іншій області.

Суд зауважує, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження, того що, негативні емоції спричиненні неправомірною поведінкою відповідача дійсно призвели до повідомлених позивачем негативних змін в стані його здоров`я.

Окрім того, позивачем не доведено, що запитувана інформація має для позивача надважливе значення та займає провідне місце у його житті, а тому у суду відсутні підстави вважати, що ненадання позивачу відповідної інформації здатне спричинити серйозні зміни в його психоемоційному стані.

Матеріали справи не містять доказів щодо визначення глибини фізичних та душевних страждань, тому, на думку суду, розмір моральної шкоди 60000 гривень, який просить стягнути позивач, є явно завищеним, наведений позивачем розрахунок, що розрахований за 10 місяців, помножених на мінімальну заробітну плату для працездатних осіб станом на січень 2021 рік, не є доведеним та обґрунтованим і не є співмірним.

Крім того, розрахунку моральної шкоди шляхом визначення мінімальної заробітної плати для працездатних осіб станом на час звернення до суду помножених на кількість місяців з часу спричинення моральної шкоди до часу звернення з позовом до суду жодним нормативним актом не передбачено та є вільним трактуванням обґрунтування позивачем вказаної суми моральної шкоди в розмірі 60000,00 грн.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер спірних правовідносин, оцінюючи рівень негативних емоцій, що вказують на моральні страждання позивача та враховуючи те, що відповідач фактично підготував відповідь на запит про публічну інформацію адресовану позивачу, проте не вжив дій щодо належного його повідомлення про результати розгляду запиту, а також враховуючи те, що фактично рішенням Запорізького окружного адміністративного суду порушені права позивача було відновлено, суд дійшов висновку, що з урахуванням принципу розумності, виваженості та справедливості, підлягає відшкодуванню позивачу моральна шкода в розмірі 1000 гривень, що на думку суду є справедливим та співмірним, враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували більший розмір моральної шкоди, позивачем до суду не надано.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де визнана презумпція моральної шкоди. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України», суд стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково». Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 24 гривні 03 копійки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на корить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на користь держави за такими реквізитами: отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м.Бердянськ/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997 банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), номер рахунку: № UA648999980313191206000008455 судовий збір у розмірі 35 (тридцять п`ять) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасником справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - за наступною веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud0801/.

Повний текст рішення складено 05.04.2021 року .

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Л. В. Богомолова