Ухвала суду № 96052113, 06.04.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/801/21

Провадження № 2/307/232/21

УХВАЛА

06 квітня 2021 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Стецюк М.Д., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державного казначейства України, Хустського районного суду Закарпатської області та суддів цього суду: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, в особі Державного казначейства України, Хустського районного суду Закарпатської області та суддів цього суду: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про відшкодування шкоди.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У своєму позові позивач просить суд відшкодувати матеріальну шкоду, у загальному розмірі 200000000 - 225000000 грн., а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1000000000 грн. Однак, в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивач у своєму позові не жодним чином обґрунтовує розрахунок цих сум.

Слід зазначити, що п. 5 частини 3 статті 175 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає викладення в позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, при цьому, порушене, невизнане або оспорюване суб`єктивне право, свободи чи інтереси, які зазначені позивачем у прохальній частині позову, повинні бути обґрунтовані обставинами, які є юридичними фактами, що в сукупності складають зміст позову. Хоча стаття 175 ЦПК України не вимагає від позивача обов`язкового зазначення правової підстави позову, тобто вказівки на норму права, яка регулює спірні правовідносини, тим не менш позивач повинен в обґрунтування своїх вимог посилатися на те право, захисту якого він вимагає. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

В порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивач жодним чином не обґрунтовує свої позовні вимоги, а лише зазначає певні відомості, зокрема: заподіяння позивачу шкоди в 2001-2020 роках по грошових заощадження СРСР, смерті батька, його звільнення та поновлення на роботі в сільській раді, подача 100-200 позовних заяв, які були відхилені.

У цивільному судочинстві відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до органу суду.

В позовній заяві позивач в якості відповідачів вказав державу Україна, в особі Державного казначейства України, Хустський районний суд Закарпатської області та його суддів, однак позивач жодним чином не обґрунтовує, чим самим вказані відповідачі своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушили права позивача та у зв`язку з чим він пред`явив до них позов.

Враховуючи наведені обставини, позивач відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинен обґрунтувати зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач до позовної заяви долучив копію довідку з ДПС України про доходи в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, однак не долучено її копій відповідно до кількості відповідачів.

Разом з цим, з рукописного тексту поданої позовної заяви, вбачається, що в ній містяться виправлення та вона в деяких місцях є нечитабельною.

Вказані недоліки слід усунути шляхом написання нового тесту позовної заяви, яка повинна відповідати ст. 175 ЦПК України.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивачем вказані норми не дотримано, а саме позовна заява не містить підстав звільнення позивача від сплати судового збору, а у разі відсутності підстав звільнення позивача від сплати судового збору не долучено докази сплати судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач просив суд звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що він ніде не працює.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року N3674-VI (із змінами і доповненнями) (далі-Закон N 3 674-VI).

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від сплати судового збору за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом не дієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом.

Норми статті 8 названого закону не містять посилання на інші підстави, за наявності яких суд може задовольнити клопотання прозвільнення від сплати судового збору.

У зв`язку із цим слід зробити висновок, що норми частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" містять вичерпний перелік підстав, за яких суд може задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Отже, звільнення від сплати судового збору може мати місце лише за наявності вищезазначених умов.

Відповідно до наведеної норми, звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов`язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.

Отже, законом передбачено перелік умов, за наявності яких суд вправі відстрочити або розстрочити сплату судового збору, однак з указаного слідує, що заявник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів в підтвердження наявності умов, з якими закон пов`язує можливість розстрочення та відстрочення судового збору для позивача або звільнення від його сплати.

До позовної заяви долучено копію довідки Головного управління ДПС у Закарпатській області № 9759/Ч/07-16-12-02-09 від 23.10.2020 року видану ОСОБА_1 , що за період з 01.04.2020 року по 31.06.2020 року, відповідно до якої інформація про доход в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня.

Однак, з доданої позивачем копії довідки неможливо встановити річний дохід позивача за попередній календарний рік, крім того слід зазначити, що оригінал довідки до позовної заяви не долучено, а учасником справи не підтверджено відповідність копії письмового доказу оригіналу.

Крім того, позивачем не долучено фотокопію паспорта громадянина України та фотокопію РНОКПП належним чином засвідчену, для можливості ідентифікації особи позивача та для можливості встановлення належності відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів саме позивачу.

У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сплата судового збору за подання позовної заяви є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовною заявою.

Отже, викладені позивачем обставини не є достатньою та належною правовою підставою для звільнення від сплати судового збору в розумінні положень частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на відсутність обставин, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

З огляду на вищевикладене та враховуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд прийшов до висновку про необґрунтованість зазначеного клопотання, оскільки позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження наявності передбачених Законом умов для позивача за яких можливе звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд відмовляє.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no.28249/95 від 19.06.2001, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях «Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не єабсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено нормами ЦПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання позивачем наведених вимог процесуального законодавства має правові наслідки.

Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина четверта статті 177 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК).

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем справляється судовий збір, ставка якого складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір (Реквізити для зарахування судового збору: отримувач коштів: ГУК у Зак. обл/Тячівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37975895, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA528999980313151206000007373, код класифікації доходів бюджету: 22030101) та надати відповідний документ, що підтверджує сплату судового збору, до суду.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без усунення наведених вище недоліків, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. ст. 175,177 ЦПК України та зазначених недоліків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у зазначений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 23, 33, 174-177, 184, 185, 258-260 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державного казначейства України, Хустського районного суду Закарпатської області та суддів цього суду: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про відшкодування шкоди - залишити без руху.

Повідомити позивачу про необхідність виправлення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, та роз`яснити позивачу, що в разі не виконання вимог зазначених в ухвалі суду, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута йому.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: М.Д.Стецюк