Рішення № 96044805, 29.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року справа № 580/89/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування вимоги та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07 жовтня 2020 року №2108-13 Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату штрафних санкцій у розмірі 16060,00 грн. та адміністративного штрафу в сумі 6800,00 грн., а всього на суму 22860,00 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.08.2020 року № 0005970507 на суму 6800 грн., від 13.08.2020 року № 0005980507 на суму 16060 грн. від 16.11.2020 року № 10640707 на суму 17000 грн., складені на підставі Акту перевірки № 139/23/23/05/ НОМЕР_1 від 13.07.2020.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що за її адресою не отримано податкові повідомлення-рішення. Податкові повідомлення-рішення, прийняті в результаті перевірки, позивачем не отримані, що позбавило позивача права ініціювати оскарження таких рішень. Невиконання відповідачем вимог податкового законодавства в частині направлення ФОП ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень тягне за собою неузгодженість податкового боргу що, в свою чергу, виключає підстави для направлення платнику податків податкової вимоги. Грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.

Також позивач зазначила, що відповідач не мав в установленому законодавством порядку інформації про факти, які б свідчили про можливі порушені законодавства саме ФОП ОСОБА_1 , а тому призначення проведення фактичної перевірки позивача є безпідставним та відповідно незаконним, оскільки державні органи зобов`язані діяти у чіткій відповідності до вимог закону, що в даному випадку відповідачем не дотримано.

Як зазначила позивач, у неї наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у вищевказаному приміщенні, що за площею відповідає вимогам для місця торгівлі алкогольними напоями, зареєстрований вид економічної діяльності, наявний реєстратор розрахункових операцій для такої діяльності. Твердження, що ФОП ОСОБА_1 здійснила продаж алкогольних напоїв на розлив з метою споживання на місці без отримання нею відповідного статусу суб`єкта господарювання громадського харчування є помилковим, оскільки в акті зазначено, що додатком до нього є фіскальні чек на придбання пива 0,5л., який нібито підтверджував би факт продажу алкогольного напою безпосередньо для споживання його на місці продажу. Фіскальний чек не містить інформації, що продане пиво об`ємом 0,5 л. для споживання саме в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тобто на місці його продажу про і зазначено у акті перевірки, а підтверджує лише факт реалізації пива, тому позивач вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення від 13.08.2020 № 0005970507.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.08.2020 № 0005980507 позивач вказала, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).

Пункт 12 статті 13 Закону № 265/95-ВР передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов`язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.

Таким чином, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону № 265/95-ВР може бути застосована до суб`єкта господарювання лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів взагалі. ФОП ОСОБА_1 в день проведення перевірки надано накладні згідно опису долученого до акту перевірки на алкогольні напої, які перебували у неї на реалізації. Одна накладна направлена до контролюючого органу 15.07.2020, про що свідчить фіскальний чек AT «Укрпошта» поштове відправлення № 1900305686926.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.11.2020 № 10640707 позивач вказала, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зі змісту акту перевірки убачається, що перевіряючими зафіксовано зберігання з подальшою метою реалізації алкогольних напоїв з марками акцизного податку, що мають ознаки фальсифікації. Підстави для такого висновку в акті не зазначено. При цьому, вказані доводи перевіряючих спростовуються доказами, актом зняття залишків товарних запасів від 07.07.2020, в якому відсутні ідентифікуючі ознаки вилучених пляшок горілки «Пшенична», як не зазначено і перелік марок акцизного податку, які на думку перевіряючого органу, сфальсифіковані. Перевіряючими не встановлено та не зафіксовано в матеріалах перевірки, які саме пляшки горілки вважаються немаркованими.

Позивач просила звернути увагу суду, що на час ознайомлення представника позивача з матеріалами перевірки вони не містили жодного документа який би посвідчував факт ідентифікації вилучених пляшок горілки «Пшенична».

На підставі наведеного позивач вважає, що оскаржена вимога та податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти його задоволення заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що згідно акту перевірки 07.07.2020 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , наявні для подальшої реалізації алкогольні напої, а саме горілка «Пшенична» виробник ТОВ «Александрія Преміум», обклеєна марками акцизного податку з ймовірними ознаками фальсифікації. В своїх пояснення ФОП ОСОБА_1 , зазначила, що добровільно надає дві пляшки горілки обклеєних марками акцизного податку для проведення експертного дослідження. Супровідним листом, працівниками контролюючого органу марки акцизного податку направлені на проведення експертизи до Управління державної політики у сфері пробірного нагляду та документів суворої звітності та лотерейної діяльності. Згідно акту експертизи № 243-11-20 від 05.11.2020 марки не відповідають встановленим нормам чинного законодавства України, тому податкове повідомлення-рішення № 10640707 від 16.11.2020 прийнято правомірно.

Крім того, в магазині продавець ОСОБА_2 отримавши готівкові кошти здійснила відпуск 0,5 л. пива «Зіберт» на розлив з установки для розливу пива в одноразовий пластиковий посуд (стакан) для споживання на місці по ціні 25 грн., що підтверджено фіскальним чеком та продавцем надано відповідне письмове пояснення. Вказане є підставою для застосування штрафу згідно податкового повідомлення-рішення №0005970507 від 13.08.2020 на суму 6800 грн.

Відповідач вказав, що під час проведення перевірки, встановлено не ведення в порядку встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснюється продаж товарів, що не відображено в такому обліку. В реалізації знаходяться алкогольні напої на які відсутні накладні та /або будь-які інші документи, що підтверджують надходження товару згідно опису фактичних залишків товарів від 07.07.2020 на загальну суму 8030 грн., тому застосовано штраф згідно податкового повідомлення-рішення № 0005980507 від 13.08.2020 на суму 16 060 грн.

Відповідач стверджує, що оскаржена податкова вимога прийнята відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України, тому скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована суб`єктом господарювання та взята на облік в податкових органах як платник податків.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.2, 80.2.4 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.07.2020 № 682 та за наявності направлень від 03.07.2020 р. № 346 та 347 проведено фактичну перевірки ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за місцем фактичного здійснення діяльності в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт № 139/23/23/05/ НОМЕР_1 від 13.07.2020.

В акті перевірки вказано про допущені порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами і доповненнями та ч. 6 ст.15 та ч.4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 із змінами та доповненнями.

За даними акту перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , 07.07.2020 допущені наступні порушення:

- здійснено продаж пива на розлив в одноразовий посуд для споживання на місці;

- не ведення в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснюється продаж товарів, що не відображено в такому обліку. В реалізації знаходяться алкогольні напої на які відсутні накладні та/або будь-які інші документи, що підтверджують надходження товару згідно опису фактичних залишків товарів від 07.07.2020 року на загальну суму 8701,00 грн.;

- зберігання для подальшої реалізації алкогольних напоїв, а саме горілка «Пшенична» виробник ТОВ «Александрія Бріг», обклеєна марками акцизного податку із ймовірними ознаками фальсифікації.

Згідно висновків акту перевірки №75/23-00-32-0122/ НОМЕР_2 від 15.06.2020, в ході проведення перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- ч. 6 ст. 15-3 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

- ч. 4 ст. 11 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За результатами проведених досліджень та акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005980507 від 13.08.2020, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, на підставі ст. 20 цього закону застосовано штраф у розмірі 16060,00 грн.;

- №0005970507 від 13.08.2020, яким за порушення ч. 6 ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 6800,00 грн.

- №10640707 від 16.11.2020, яким за порушення ч. 4 ст. 11 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.

Перевіряючи правомірність нарахування штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що проведення фактичної перевірки для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, може бути проведено за відсутності суб`єкта господарювання, за умови вручення уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, наказу на проведення перевірки та відповідного направлення.

Враховуючи, що позивач не оскаржує наказ про призначення наведеної перевірки, тому судом не досліджується питання правомірності її призначення.

Щодо застосування до позивача відповідальності за продаж пива на розлив згідно податкового повідомлення-рішення №0005970507 від 13.08.2020, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 1 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого комерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до ч. 6 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Частиною 2 ст.17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, за порушення вимог статті 15-3 цього Закону передбачено штраф у розмірі 6 800 гривень.

Змістовний аналіз даної норми дає підстави вважати, що для кваліфікації дій особи як порушення ч. 6 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР необхідно одночасне дотримання наступних умов:

- особа не є одним із суб`єктів зазначених у ч. 6 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР;

- особа здійснює продаж алкогольних напоїв на розлив;

- реалізовані такою особою алкогольні напої споживаються покупцями на місці торгівлі такими напоями.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - Правила).

Відповідно до абз. 2 п. 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів (п. 22 Правил).

Зазначені норми законодавства встановлюють, що торгівля алкогольними напоями з метою їх споживання на місці дозволена лише суб`єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів, недотримання таких умов є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі визначеному Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за ч. 2 ст. 17 вказаного вище Закону стало виявлення контролюючим органом факту продажу суб`єктом господарювання пива на розлив з метою його споживання у місці реалізації, що за твердженням відповідача підтверджується фіскальним чеком.

Так, суд зазначає, що відповідачем дійсно встановлено факт продажу суб`єктом господарювання пива на розлив, однак у даному випадку відсутня друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення, закріпленого в ст. 15-3 Закону №481/95-ВР - споживання таких напоїв на місці.

Отже, відповідачем не доведено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні магазину, в якому наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв відразу після їх придбання, зокрема столи, стільці, стійки.

Таким чином, оскільки у позивача наявна ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та відсутні належні та достатні докази споживання пива за місцем його реалізації, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення вимог ч. 6 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0117320120 від 02.07.2020.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 820/1335/17.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Фіскальний чек як доказ на підтвердження факту продажу позивачем пива для його споживання на місці не береться судом до уваги, оскільки фіскальний чек може підтверджувати лише факт продажу алкогольного напою, однак не факт споживання його на місці реалізації.

Щодо застосування до позивача відповідальності згідно податкового повідомлення-рішення №10640707 від 16.11.2020 за зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Вирішуючи питання про притягнення позивача до відповідальності за цією нормою статті, суд звертає увагу, що необхідними умовами притягнення до відповідальності є:

- зберігання або реалізація алкогольних напоїв;

- ці напої повинні бути з підробленими марками акцизного податку.

На противагу зазначеному, відповідач не надав доказів, що вилучені у позивача напої досліджені на вміст спирту, тобто можуть вважатись алкогольними.

Також суд не приймає до уваги в якості належного доказу акт експертизи від 05.11.2020 № 243-11-20, складений головним спеціалістом відділу організації та контролю за виготовленням цінних паперів і документів суворої звітності (Держзнак) Управління державної політики у сфері пробірного контролю, документів суворої звітності та лотерейної діяльності Міністерства фінансів України Тимофеєвою Т., виходячи з наступного.

Як вбачається з приписів ч. 6 та 7 ст. 101 КАС України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року №4038-XII атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, зі змісту наведеного акту експертизи від 05.11.2020 № 243-11-20 вбачається, що він не містить таких відомостей, як освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта, не містить підстав для проведення експертизи, не містить питань експерту, відсутні зазначення, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Окрім того, акт експертизи від 05.11.2020 № 243-11-20 зроблено особою яка не є судовим експертом, відповідно його не внесено до Реєстру атестованих судових експертів, відсутні відомості про те, що експерт є фахівцем з відповідних галузей знань.

В контексті наведеного, суд зазначає, що належними доказами не підтверджено склад правопорушення передбаченого нормами абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №360/1983/19.

Щодо застосування до позивача відповідальності згідно податкового повідомлення-рішення №0005980507 від 13.08.2020, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, на підставі ст. 20 цього закону застосовано штраф у розмірі 16060,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).

Облік таких товарів за правилами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР повинен здійснюватися на складах та/або за місцем їх реалізації.

Оскільки у розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону, тому застосування санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР можливе до суб`єкта господарювання, який не облікував товар та реалізував його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV). відповідно до статті 3 якого бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні, такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Відповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з тим, суд зауважує, що пункт 12 статті 13 Закону №265/95-ВР передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов`язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.

Таким чином, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону № 265/95-ВР може бути застосована до суб`єкта господарювання лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів взагалі.

Водночас, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не вказує неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації, та не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12 червня 2018 року по справі №814/413/16 та від 30 квітня 2020 року №803/954/14.

Відповідно до листа ДФС від 21.11.2018 №4903/А/99-99-13-01-02-14/ІПК «Щодо порядку ведення обліку товарних запасів фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування платникам податку» роз`яснено наступне.

Обов`язки платника податків встановлено ст. 16 ПКУ. Так, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПКУ), а також забезпечувати збереження документів пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених ПКУ (пп. 16.1.12 16.1 ст. 16 ПКУ).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/а податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліз фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено ст. 177 ПКУ.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПКУ встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести КНІ обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. N 481.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки, подальшого її переказу, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг),: відображені в такому обліку.

Слід зазначити, що поняття «запаси», а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (зі змінами) (далі - Стандарт 9 «Запаси»).

При цьому п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон N 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Отже, дія Закону №996 не поширюється таку категорію суб`єктів господарювання, як фізичні особи - підприємці.

Враховуючи викладене, фізична особа - підприємець може за власним бажанням вести облік товарних запасів, зокрема з використанням Стандарту 9 «Запаси».

Аналогічне роз`яснення ДПС України міститься в Індивідуальній податковій консультації від 08.12.2020 № 5031/ІПК/99-00-04-05-03-06 адресоване на ім`я ОСОБА_1 .

Що стосується відсутності накладних та/або будь-яких інших документів, що підтверджують надходження товару суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 в день проведення перевірки надано накладні згідно опису долученого до акту перевірки на алкогольні напої, які перебували у неї на реалізації. Одна накладна була направлена до контролюючого органу 15.07.2020, про що свідчить фіскальний чек AT «Укрпошта» поштове відправлення № 1900305686926.

При цьому, згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за реалізацію не облікованих товарів, а не за їх надлишок чи нестачу.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07 жовтня 2020 року №2108-13, суд зазначає, що згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 cт. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу вимог п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.4 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

В силу п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 42.1, п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом плати податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що податковим боргом платника податків є сума нарахованого за податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання, однак не сплаченого у десятиденний строк з дати отримання такого рішення.

В свою чергу, податкова вимога надсилається платнику податків який має узгоджений, однак не погашений податковий борг.

Перевіряючи узгодженість грошових зобов`язань за податковими повідомленнями - рішеннями №0005980507 від 13.08.2020, №10640707 від 16.11.2020, №0005970507 від 13.08.2020, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів їх надіслання та вручення позивачу. Отже, нараховані такими податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання не є узгодженими, що виключає можливість оформлення та направлення платнику податків податкової вимоги.

Вказане є підставою для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07 жовтня 2020 року №2108-13 Головного управління ДПС у Черкаській області.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Останній день строку вирішення спору припадає на 27.03.2021, однак враховуючи, що вказаний день є вихідним, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 29.03.2021 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0005970507 від 13.08.2020, №0005980507 від 13.08.2020 та №10640707 від 16.11.2020.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 07 жовтня 2020 року №2108-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко