Ухвала суду № 96044797, 06.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

06 квітня 2021 року Справа № 580/1883/21

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В., розглянуто у порядку письмового провадження заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 580/1883/21

за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 / АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00015622)

про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, прийнято ухвалу.

05.04.2021 арбітражний керуючий ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 580/1883/21, просить:

вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 01.04.2021 №1193/5 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 6 (шість) місяців до завершення розгляду адміністративного позову по суті;

судовий збір за розгляд заяви про заходи забезпечення позову у разі задоволення.

У обґрунтування заяви зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; очевидними є ознаки протиправності наказу Міністерства юстиції України від 01.04.2021 №1193/5; невжиття заходів забезпечення позову порушить право позивача на працю. У заяві зазначено, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на чинність наказу.

Вирішуючи надану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає про таке. Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав та інтересу про захист яких просить заявник із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову – сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень – це прийняття таких рішень, що не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Фактична протиправність чи правомірність відповідних рішень або дій належить встановленню судом за наслідками розгляду та вирішення адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, що просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Суд зазначає, що встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оспорюваного наказу відповідача є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, а не виключно на підставі поданих позивачем доказів.

Аналогічний висновок викладено у рішення Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 640/23179/19 (ЄДРСР 95439044).

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати заяву і з цією метою надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного (кожного) заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення прав (свобод, інтересів) особи у справі.

Позивачем не надано засвідченої у встановленому порядку копії оскаржуваного наказу, у заяві зазначено, що підставою його прийняття став акт позапланової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 12.02.2021 № 8-А та встановлені у результаті перевірки порушення. Наказ від 01.04.2021 №1193/5 прийнято як захід дисциплінарного стягнення.

Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно, проте відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 23.01.2021 у справі № 813/2149/18 (ЄДРСР 87109526).

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає право сторін судового провадження подавати будь-які зауваження щодо своєї справи, що вони вважають доречними. Мета Конвенції полягає у тому, щоб гарантувати не права, що є теоретичними або ілюзорними, а ті, що є практичними й ефективними; право може вважатись ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження фактично «почуті», тобто належним чином розглянуті національними судами. Іншими словами, дія статті 6 ЄКПЛ полягає також у тому, щоб покласти на «суд» зобов`язання належно вивчати подання, аргументи й докази сторін без шкоди для оцінювання того, чи мають вони стосунок до справи (рішення у справі Perez проти Франції від 12.02.2004, № 47287/99, п. 80).

Суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, безпідставною і такою, що не належить до задоволення. Суд дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову з мотивів даної заяви, за відсутності відомостей з доказами на їх підтвердження про реалізацію/не реалізацію оскаржуваного наказу, наявності/відсутності процедури адміністративного оскарження, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись статтями 2, 6-19, 139, 150-154, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 580/1883/21 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова