Рішення № 96043917, 17.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 р. Справа №480/7636/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Русака Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:

1) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", одночасно з першою виплатою пенсії за віком;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Свої вимоги мотивувала тим, що має стаж роботи понад 30 років на посадах в установах охорони здоров`я, а з травня 2020 року їй призначена пенсія за віком. На думку позивача, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вона має право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.

Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, однак відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги у зв`язку з тим, що на думку відповідача стаж робота з 02.01.2013 року по 25.05.2020 року - 7 років 4 місяці 23 дні у Лебединському міськрайонному відділі лабораторних досліджень Державної установи "Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" та Державній установі "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я" не зараховано до спеціального стажу, який дає право для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оскільки, зазначені установи не передбачені у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсії за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).

Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки її робота на посаді лаборанта з бактеріології мікробіологічної лабораторії в державній установі "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" віднесена до роботи, яка дає право на призначення допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.

Ухвалою суду від 11.11.2020 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.19-20), в якому вказав, що відповідно до Переліку №909 право на пенсію за вислугу років мають лікарі і середній медичний персонал (незалежно від найменування посади), зокрема, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідемслужби та територіальні органи Держсанепідемслужби та територіальні органи Держсанепідемслужби, санітарно-епідеміологічні заклади. Враховуючи, що установа "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я" не передбачений у вказаному Переліку №909, то період роботи у вказаному центрі зарахований до страхового стужу, з якого обчислюється розмір пенсії.

Також щодо стягнення судового збору зазначив, що згідно ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом. Враховуючи заборону використовувати кошти на цілі, не передбачені пенсійним законодавством, та відсутність рахунків в органах Казначейства вказав, що правильним буде відшкодування понесених судових витрат позивача за рахунок Державного бюджету України.

У задоволенні вимог представник відповідача у відзиві просив відмовити у повному обсязі.

Ухвалами суду від 28.12.2020 (а.с.26), від 04.02.2021 (а.с.30) та від 12.02.2021 (а.с.45) у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі.

Ухвалою суду від 25.02.2021 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 17.03.2021, а також у відповідача витребувано повторно додаткові докази у справі та оригінал пенсійної справи позивача для огляду в судовому засіданні (а.с.60).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно записів її трудової книжки (а.с.7-9, 75-79):

- 19.07.1979 прийнята на посаду лаборанта туберкульозного диспансеру згідно наказ №55 від 17.07.1979 (запис №1);

- 27.08.1981 звільнена із займаної посади за власним бажанням по ст. 38 КЗпП УССР згідно наказу №36 від 26.08.1981 (запис №2);

- 07.09.1981 зарахована на посаду фельдшера - лаборанта баклабораторії Лабораторії Райсанепідемстанції згідно наказу №64 від 07.09.1981 (запис №3);

- 29.12.2012 звільнена з посади за згодою в зв`язку з переведенням до Лебединського міськрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Сумський обласний лабораторний центр Держепідемслужби України" згідно наказу №92-О від 29.12.2012 (запис №9);

- 02.01.2013 в порядку переведення прийнята на посаду фельдшера-лаборанта мікробіологічної (бактеріологічної) лабораторії Лебединського міськрайонного відділу лабораторних досліджень згідно наказу №13-О від 02.01.2013 (запис №10);

- 01.04.2016 у зв`язку зі змінами в штатному розписі було змінено назву посади фельдшера-лаборанта мікробіологічної (бактеріологічної) лабораторії на посаду лаборанта з бактеріології мікробіологічної лабораторії згідно наказу № 21-е від 31.03.2016 (запис №11).

Також згідно наказу від 28.07.2016 №48-С до трудової книжки позивача внесено запис, що державна установа "Сумський лабораторний центр Держсанепідслужби України" перейменована з 01.08.2016 в державну установу "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я" (а.с.9).

Позивачу призначена пенсія за віком з 26.05.2020 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058), що вбачається з копії протоколу про призначення пенсії (а.с.53-54, 113-114) та копії пенсійного посвідчення (а.с.10).

Як вбачається з пояснень позивача та представника відповідача, наданих в судовому засіданні, ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги як працівнику установ охорони здоров`я.

Однак, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 10.07.2020 за №8 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з тим, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, ОСОБА_1 працювала в державній установі "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я", який не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсії за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (а.с.37, 55, 116).

Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом від 24.06.2020 (а.с.36).

При цьому, листом від 13.08.2020 ОСОБА_1 додатково повідомлено, що згідно з записом № 10 трудової книжки позивач з 02.01.2013 прийнята на посаду фельдшер-лаборант мікрологічної (бактеріологічної) лабораторії Лебединського міськрайонного відділу лабораторних досліджень державної установи "Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", а згідно із записом № 11 - Державна установа "Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" з 01.08.2016 року перейменований у Державну установу "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" відповідно до наказу № 48-е від 28.07.2016.

Відповідно до Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років мають лікарі і середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), зокрема, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідемслужби та територіальні органи Держсанепідемслужби, санітарно-епідеміологічні заклади

Оскільки установа "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" не передбачена у Переліку №909, то період роботи позивача у вказаному центрі зарахований до страхового стажу, з якого обчислюється розмір пенсії.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, позивач звернулася з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа набуває права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, у випадку якщо вона:

1) досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV;

2) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

3) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мала страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

4) не отримувала раніше будь-яку пенсію.

При цьому для отримання вказаної грошової допомоги необхідне одночасне дотримання всіх вищезазначених умов.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2016 по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набула право на призначення пенсії за віком.

Також, як встановлено дослідженими матеріалами справи в судовому засіданні та узгоджується з поясненнями сторін, з 07.09.1981 позивач розпочала трудову діяльність в Лебединській районній санітарно-епідеміологічній станції на посаді фельдшера-лаборанта баклабораторії, яка в подальшому неодноразово змінювала назву та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 створено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу. Покладено на Міністерство охорони здоров`я функції з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження).

В подальшому постановою від 29 березня 2017 р. N 348 Кабінет Міністрів України на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року у справі №826/19610/14 відмінив рішення щодо реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та ліквідовано Державну санітарно-епідеміологічну службу.

У зв`язку з прийняттям зазначених нормативно-правових актів та ліквідацією Державної санітарно-епідеміологічної служби, Державна установа "Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" з 01.08.2016 перейменована у Державну установу "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" відповідно до наказу № 48-с від 28.07.2016 (а.с.9).

Так, згідно запису трудової книжки позивача за №11 01.04.2016 у зв`язку зі змінами в штатному розписі було змінено назву посади позивача фельдшера-лаборанта мікробіологічної (бактеріологічної) лабораторії на посаду лаборанта з бактеріології мікробіологічної лабораторії, а згідно наказу від 28.07.2016 №48-С до трудової книжки позивача внесено запис, що державна установа "Сумський лабораторний центр Держсанепідемслужби України" перейменована з 01.08.2016 в державну установу "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я".

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 689 від 08.07.2016 "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2016 № 644" забезпечено державну реєстрацію змін відомостей про Державну установу "Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на Державну установу "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" та її відокремлених структурних підрозділів, що відображені в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із наказом Міністерства охорони здоров`я України № 152 від 26.01.2018 "Про затвердження переліків закладів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОЗ України" Державна установа "Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" є в переліку за №38523259.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 385 від 28.10.2002 зі змінами в п. 2.3 "Перелік закладів охорони здоров`я" Закладом громадського здоров`я є: Лабораторний центр (обласний).

Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України № 385 від 28.10.2002 зі змінами від 25.03.2019, яким затверджено перелік посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою (фармацевтів) у закладах охорони здоров`я в п.4 "Молодші спеціалісти" є п.II. Лаборант.

Крім того, відповідно до статуту Державної установи "Сумський обласний лабораторний цент Міністерства охорони здоров`я України" вказана установа є державною установою, що належить до закладів громадського здоров`я, головним завданням якої є діяльність у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), профілактики неінфекційних захворювань, захисту населення від інфекційних хвороб. Установа утворена з метою реалізації державної політики у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, що передбачає, зокрема, проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Відповідно пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).

Так, згідно з Переліком №909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах на таких посадах: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Пунктом 2 примітки до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відтак, незважаючи на те, що в розділі 2 "Охорона здоров`я" Переліку №909 наведено перелік таких установ як "установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби" та "санітарно-епідеміологічні заклади", на переконання суду, робота позивача віднесена до роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки на посаді лаборанта з бактеріології мікробіологічної лабораторії, позивач виконувала як до 2016р. в Державної установи «Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» так і після перейменування даної установи в Державну установу «Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я». При цьому, як зазначено вище, згідно із п.2 примітки до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ). Більше того, станом вже на 2016р. позивач набула 30 років спеціального стажу.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч.ч.1,2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).

З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, позивач пропрацювавши у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а її стаж роботи на таких посадах, навіть станом на 01.04.2016 (набутого до перейменування Державної установи «Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України»), так і на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років, обґрунтовано розраховувала на нарахування та виплату їй одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд зауважує, що позивачці з 04.05.2020 призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а її стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років. Крім того, позивачці до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відтак, рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 10.07.2020 №8 щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки, в ході розгляду справи встановлено, що ГУ ПФУ в Сумській області було прийнято рішення від 10.07.2020 №8, яке не входить до предмету позову, для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасувати таке рішення, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, задоволенню не підлягають вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги одночасно з першою виплатою пенсії за віком, оскільки судом дано правову оцінку дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб`єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 10.07.2020 №8, саме яке і є в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України рішенням суб`єкта владних повноважень, та саме яким і вирішено заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги, визнання протиправним та скасування даного рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 10.07.2020 №8 є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а відтак, суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в даній частині відмовити.

Крім того, задоволенню не підлягають вимоги позивача про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги із зазначенням, що така допомога не підлягає оподаткуванню, оскільки вказана вимога є передчасною, так як відповідач взагалі заперечує право позивача на нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, при цьому сума компенсації податку має бути відшкодована позивачу саме при виплаті суми такої допомоги. Крім іншого щодо не оподаткування даної виплати зазначено безпосередньо у п.7-1 Закону України Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і суду відсутні підстави вважати, що дані приписи відповідачем не будуть виконані.

Відтак, вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 26.10.2020 (а.с.4зворот).

При цьому, посилання відповідача у відзиві в обґрунтування своєї позиції щодо вимоги про стягнення судового збору, на ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не приймається судом до уваги, оскільки вказана обставина не звільняє суд від вирішення в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат та стягнення саме з відповідача - суб`єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення сплачений судовий збір, у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.07.2020 №8, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22.03.2021.

Суддя І.Г. Шевченко