Рішення № 96043203, 29.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/461/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 134650009425 від 29 травня 2020 року (вих. № 2339 від 14 грудня 2020 року);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року на Львівському заводі «Електропобутприлад» (згодом завод «Електропобутприлад» - ДП ВАТ «Концерн-Електрон») на посаді шліфувальника профільної шліфовки сухим способом до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити згідно записів трудової книжки та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31 березня 2020 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення відповідача № 134650009425 від 29 травня 2020 року, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач безпідставно не зарахував йому до пільгового стажу період роботи з 15 травня 1987 року (наказ № 201 від 15 травня 1987 року) по 09 серпня 1995 року (наказ № 123 від 09 серпня 1995 року) в інструментальному цеху № 8 Львівського заводу «Електропобутприлад», що становить 08 років 2 місяці 26 днів. Так, позивач зазначає, що в період роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року працював за професією, посадою «Робочий на обдирці, точінні, шліфовці металевих виробів та інструментів абразивними кругами сухим способом», що передбачена Списком № 2 (розділ ХV, підрозділ 10 «а», код КП 7222.2), затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173. У цей же період був чинним Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, який у розділі ХІV «Металообробка», підрозділі 21512000а, передбачав посаду робітників: 2151200а-1753а «Робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом». Також в зазначений вище період був чинним Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, який в розділі ХІV «Металообробка», підрозділі 21512000а, передбачав посаду робітників: 2151200а-1753а «Робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом».

Позивач вказує, що його робота в інструментальному цеху № 8 Львівського заводу «Електропобутприлад» на посаді шліфувальника профільного шліфування сухим способом відрядно-гарячої сітки в період з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року підтверджується: відповідними записами у трудовій книжці; копією особової картки, яка містить записи про роботу у Львівському заводі «Електроприлад» та відомості про надання щорічних відпусток; наказами Львівського заводу «Електроприлад» про присвоєння третього та четвертого розрядів шліфувальника; довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронпобутприлад» згідно з якою позивач працював на заводі «Електропобутприлад» з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року шліфувальником профільної шліфовки сухим способом, за вказаний період на роботу з неповним робочим днем не переводився, відпустки без збереження заробітної плати надавалися у 1988 році - 4 дні, у 1990 році - 2 дні; а також довідками про заробітну плату для обчислення пенсії за періоди з червня 1987 року по грудень 1993 року та з січня 1994 року по липень 1995 року.

З огляду на викладене, позивач уважає, що період його роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року у Львівському заводі «Електропобутприлад» шліфувальником профільної шліфовки сухим способом, що становить 08 років 2 місяці 26 днів, має бути зарахований відповідачем до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Стосовно висновків відповідача про неможливість зарахування до пільгового стажу періоду роботи після 21 серпня 1992 року у зв`язку з непроведенням підприємством, на якому він працював атестації робочих місць, позивач зазначає, що законодавець поклав обов`язок проведення атестації робочих місць на керівника підприємства, у зв`язку з чим її несвоєчасне чи неналежне проведення, або ж узагалі непроведення не може позбавити його конституційного права на соціальний захист, зокрема, у частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, позивач уважає, що відповідач оскаржуваним рішення протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що й стало підставою його звернення з цим позовом до суду, який він просить задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що для підтвердження пільгового стажу роботи позивача за період роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року у Львівському заводі «Електропобутприлад» шліфувальником профільної шліфовки сухим способом недостатньо самих лише записів у його трудовій книжці. Тому, з метою підтвердження саме пільгового стажу роботи, а не загального за указаний вище період, позивач відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) повинен був подати до пенсійного органу уточнюючу довідку від підприємства. Проте, такої довідки позивач при зверненні за призначенням пенсії не подав.

Крім того, відповідач зауважує, що механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємств, установ, організацій без визначення правонаступника, передбачений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1. Проте, з відповідною заявою до Комісії, яка приймає рішення про зарахування/не зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи, позивач не звертався.

Також відповідач зазначає, що позивач не надав документів, які б підтверджували проведення атестації робочого місяця на ДП ВАТ «Концерн-Електрон» завод «Електропобутприлад».

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій додатково вказує про те, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідач не вжив повного комплексу дій для отримання доступу до первинних документів Львівського заводу «Електропобутприлад», які підтверджують наявність у нього пільгового стажу.

Позивач вважає, що відсутність первинних документів, які б підтверджували пільговий стаж роботи не може ставитися йому за провину, адже частиною 2 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що саме підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Наголошує, що лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тому надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений у ній запис.

Щодо доводів відповідача про не надання документів, які б підтверджували проведення атестації робочого місяця на ДП ВАТ «Концерн-Електрон» завод «Електропобутприлад» позивач, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, вказує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 18 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) серії НОМЕР_1 від 09 червня 1984 року (а.с.34-46) позивач, зокрема, з 15 травня 1987 року (наказ № 201 від 15 травня 1987 року) по 09 серпня 1995 року (наказ № 123 від 09 серпня 1995 року) працював у Львівському заводі «Електропобутприлад» шліфувальником профільної шліфовки сухим способом інструментального цеху № 8.

У березні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134650009425 від 29 травня 2020 року (а.с.19-23) позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Уважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134650009425 від 29 травня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка: правомірності спірного рішення відповідача № 134650009425 від 29 травня 2020 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; наявності підстав для зобов`язання відповідача: зарахувати позивачу стаж його роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року на Львівському заводі «Електропобутприлад» (згодом завод «Електропобутприлад» - ДП ВАТ «Концерн-Електрон») на посаді шліфувальника профільної шліфовки сухим способом до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; призначити позивачу згідно записів трудової книжки та виплачувати йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31 березня 2020 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до абзаців чотирнадцятого, двадцятого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків.

Згідно із абзацами 24, 25 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує, що для зарахування певної роботи із шкідливими і важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто, що виконані всі умови, зазначені в статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме:

- зайнятість у шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються);

- виконувана робота відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України;

- підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць.

Як слідує з матеріалів справи рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134650009425 від 29 травня 2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підстави для відмови, зазначені у спірному рішенні відповідача, наступні:

- «(…) як вбачається із матеріалів пенсійної справи заявник з 15.05.1987 (наказ № 201 від 15.05.1987) по 09.08.1995 (наказ № 123 від 09.08.1995) працював шліфувальником профільної шліфовки сухим способом інструментального цеху № 8 Львівського заводу «Електропобутприлад». Отже, зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи можливе лише у разі надання підприємством відповідної довідки, оскільки тільки підприємство на підставі первинних документів визначає умови і характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, найменування списків або їхні номери, куди включається цей період роботи. В матеріалах справи відсутні відомості, які підтверджують факт ліквідації Львівського заводу «Електропобутприлад», в тому числі, без визначення правонаступника. Вилучення підприємства з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) не дає підстав стверджувати про факт ліквідації без визначення правонаступника. Заяви про підтвердження пільгового стажу роботи на Комісії заявник не подавав. Як вбачається із записів трудової книжки заявника у ній відсутні відомості, які визначають право особи на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема, відсутнє посилання на розділ, підрозділ, найменування списків або їхні номери, куди включається цей період роботи, які є істотними обставинами під час призначення пенсії, та не дають можливості підтвердити факт роботи на посадах, передбачених Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів України від 16.03.1994 № 16, в тому числі протягом повного робочого дня (…)»;

- (…) наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці до матеріалів справи заявник не долучив. Як вбачається із довідки № 60 від 01.04.2016, виданої ТзОВ «Завод Електропобутприлад» з серпня 1992 року до 1995 року атестація на робочому місці шліфувальника на ДП ВАТ «Концерн-Електрон» завод «Електропобутприлад» не проводилась. Для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення заявник подав особову карту Т-2, копію наказу про прийняття та звільнення з роботи, що є недостатнім для зарахування пільгового характеру роботи періоду з 15.05.1987 (наказ № 201 від 15.05.1987) по 09.08.1995 (…).

З огляду на викладене вище, відповідач дійшов висновку, що «поданими документами не підтверджується робота заявника з важкими і шкідливими умовами праці за Списком № 2 на заводі «Електропобутприлад» протягом повного робочого дня, з урахуванням атестації робочих місць за умовами праці, в порядку, визначеному пунктом 20 Порядку № 637».

Оцінюючи наведені підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначені у спірному рішенні відповідача, суд враховує таке.

Щодо висновку відповідача про необхідність подання позивачем у спірному випадку уточнюючої довідки підприємства про підтвердження пільгового стажу за період роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року на Львівському заводі «Електропобутприлад» суд зазанчає.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

З цього приводу суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 423/3787/16-а.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив таке: «Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом».

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 09 червня 1984 року (а.с.34-46) суд встановив, що позивач, у спірний період, а саме з 15 травня 1987 року (наказ № 201 від 15 травня 1987 року) по 09 серпня 1995 року (наказ № 123 від 09 серпня 1995 року) працював на Львівському заводі «Електропобутприлад» шліфувальником профільної шліфовки сухим способом інструментального цеху № 8.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

У спірний період роботи позивача (з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року) були чинними такі Списки:

- Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року. Розділом ХV «Металообробка» цього Списку були передбачені «Робітники на обдирці, точінні, шліфовці металевих виробів та інструментів абразивними кругами сухим способом»;

- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року. Розділом ХІV «Металообробка» цього Списку були передбачені «Робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом».

- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року. Розділом ХІV «Металообробка» цього Списку були передбачені «Робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом».

Суд з`ясував, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи, які підтверджують факт його роботи у спірному періоді на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, як такій, що зазначена у Списках № 2, чинних у відповідні періоди часу.

Крім того, суд також враховує, що у наявній у матеріалах справи довідці ТОВ «Завод Електронпобутприлад» № 63 від 01 квітня 2016 року (а.с.76) зазначено, що позивач працював на заводі «Електропобутприлад» з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року шліфувальником профільної шліфовки сухим способом. За період роботи на підприємстві позивач не переводився на роботу з неповним робочим днем. Відпустки без збереження зарплати надавались в 1988 році - 4 дні, в 1990 році - 2 дні.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, наявна у матеріалах справи копія трудової книжки позивача з оформленими належним чином записами про займану посаду та спірний період виконуваної роботи, підтверджує спеціальний трудовий стаж позивача за цей період, а тому подання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації за таких обставин не є необхідним.

За таких обставин, суд відзначає, що у розрізі цієї справи та за умови належного підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу до пільгового стажу періоду роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року на Львівському заводі «Електропобутприлад» у зв`язку з ненаданням уточнюючої довідки підприємства не знаходить належного правового обґрунтування, а тому є безпідставною.

Щодо висновку відповідача про не долучення позивачем наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці суд з 21 серпня 1992 року по 09 серпня 1995 року зазначає.

19 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій зазначила, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, із урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та, враховуючи зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що не проведення чи несвоєчасне проведення атестації робочого місця не може бути підставою для не призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Тому суд критично оцінює посилання відповідача щодо не долучення позивачем наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці, як на одну з підстав для відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача з 21 серпня 1992 року по 09 серпня 1995 року.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку з незарахуванням до пільгового стажу періоду його роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року на Львівському заводі «Електропобутприлад» є протиправним, а тому з цих підстав його належить скасувати.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірне рішення відповідача № 134650009425 від 29 травня 2020 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не відповідає критеріям, які визначені у пунктах першому, третьому, п`ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України.

Тому позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу стаж роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року на Львівському заводі «Електропобутприлад» (згодом завод «Електропобутприлад» - ДП ВАТ «Концерн-Електрон») на посаді шліфувальника профільної шліфовки сухим способом до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах суд зазначає таке.

У процесі розгляду справи суд встановив, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до пільгового стажу період його роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року на Львівському заводі «Електропобутприлад». З цих підстав суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача № 134650009425 від 29 травня 2020 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати позивачу період його роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року на Львівському заводі «Електропобутприлад» на посаді шліфувальника профільної шліфовки сухим способом до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити згідно записів трудової книжки та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31 березня 2020 року, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені, зокрема, положеннями Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

На виконання вказаних норм Закону № 1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.

Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

Як уже було зазначено вище, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідним є дотримання таких обов`язкових умов, які мають існувати одночасно: досягнення віку 55 років; наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків; наявності стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України за результатами атестації робочих місць не менше 12 років 6 місяців.

У спірному рішенні відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного стажу роботи для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та з цієї підстави відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, з наведеного рішення слідує, що відповідач, отримавши заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та додані до неї документи надав оцінку лише одній з обов`язкових умов, необхідних для призначення зазначеної пенсії, а саме наявності стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України за результатами атестації робочих місць не менше 12 років 6 місяців, проте не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу такої юридично значущої у межах спірних правовідносин умови, як наявності у позивача необхідного страхового стажу не менше 30 років у чоловіків.

Суд зазначає, що нереалізація адміністративним органом управлінської функції у цьому конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноважень такого адміністративного органу.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення відповідача № 134650009425 від 29 травня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У зв`язку з наведеним цю позовну вимогу належить задоволити частково.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції № 22 від 23 грудня 2020 року при зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак, враховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача належить стягнути 700,67 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134650009425 від 29 травня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15 травня 1987 року по 09 серпня 1995 року на Львівському заводі «Електропобутприлад» на посаді шліфувальника профільної шліфовки сухим способом до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення № 134650009425 від 29 травня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 700,67 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції № 22 від 23 грудня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.