Рішення № 96042851, 24.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5067/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В,

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І,

представника позивача: Сухова М.М.

представника третьої особи: Лактіної О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом адвоката Джуня Сергія Вікторовича в інтересах Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Луганській області, про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (далі – позивач) до Державної казначейської служби України (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Луганській області (далі – третя особа, ГУ ДПС у Луганській області), в якій позивач, просить стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” нараховану за час затримки відшкодування з податку на додану вартість пеню у розмірі 23731324,90 грн за деклараціями травня-грудня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 червня 2015 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9127195134 від 18.06.2015) податкового періоду травня 2015 року. У відповідності з Додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 2016025,00 грн. Після проведення камеральної перевірки податкової декларації СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області Офісу великих платників податку ДФС (далі Відповідач) позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ про відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. Складений контролюючим органом Висновок № 1117-20 від 29.07.2015 на загальну суму 2016025,00 грн. бюджетного відшкодування травня 2015 року був спрямований до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів ще 31.07.2015, але в подальшому повернутий без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015.

16 липня 2015 року Позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ червня 2015 року (реєстраційний № 9148936464 від 16.07.2015). У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 2369175,00 грн. Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації Відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ, що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. Висновок № 1280-20 від 20.08.2015 на загальну суму 2369175,00грн. бюджетного відшкодування червня 2015 року був спрямований до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів ще 28.08.2015, але в подальшому повернутий без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року залишеним без змін Постановою першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у адміністративній справі № 360/3866/18, було визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування травня 2015 року в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 в розмірі 2369175,00 грн., в сумі 4385200,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями травня 2015 року (заява від 18.06.2015 № 9127195134) в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 року (заява від 16.07.2015 № 9148936464) в розмірі 2369175,00 грн., разом в сумі 4385200,00 грн. на користь ПРАТ «ЛИНІК».

Отже, починаючи з 15.11.2018 року сума бюджетного відшкодування травня і червня 2015 відображена у інтегрованій картці платника (ІКП) як заборгованість бюджету, але не підтвердженою відповідними записами в Реєстрі про завершення процедури її узгодження.

19 серпня 2015 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9175061947 від 19.08.2015) податкового періоду липня 2015 року. У відповідності з Додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 3500065,00грн. Після проведення камеральної перевірки податкової декларації СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області Офісу великих платників податку ДФС позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки.

17.09.2015 Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ податкового періоду серпня 2015 року (реєстраційний № 9133259289 від 17.09.2015). У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 3084114,00грн. Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації Відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки.

20.10.2015 Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ вересня 2015 року (реєстраційний № 9215046036 від 20.10.2015). з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 4983661,00грн.

Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації Відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень .2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки ш;одо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки.

Складені контролюючим органом Висновки № 1410-20 від 18.09.2015 року на суму З 500 065,00грн. бюджетного відшкодування липня 2015 року та Висновок № 1621-20 від 21.10.2015 на суму З 084 114,00грн були спрямовані до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів ще 22.09.2015 року та 17.11.2015 відповідно, але в подальшому повернуті без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015). Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування вересня 2015 року висновок не складався. Зазначені обставини підтверджуються листуванням між Позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПРАТ «ЛИНІК» № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 в адміністративній справі № 360/3865/18, визнано протиправними дії Офісу великих платників Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо ненадання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасне внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування липня 2015 року в розмірі 3500065.00 грн, серпня 2015 року в сумі 3084114,00 грн та вересня 20115 року в сумі 4983661.00 грн, а всього у сумі 11567840,00 грн; та зобов`язано Офіс великих платників Державної фіскальної служби України внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2015 року (заява № 9175061947 від 19.08.2015) в розмірі 3500065,00 грн, узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації серпня 2015 року (заява № 9133259289 від 17.09.2015) в розмірі 3084114,00 грн, та про узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації вересня 2015 року (заява № 9215046036 від 20.10.2015) в сумі 4983661,00 грн з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ПРАТ "ЛИНІК", ідентифікаційний код 32292929, в обслуговуючому банку. До цього часу рішення суду не виконане, заборгованість не відшкодовано, а отже триває нарахування пені на суму заборгованості податкових періодів липня, серпня і вересня 2015 року.

19 листопада 2015 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9236559209 від 19.11.2015) податкового періоду жовтня 2015 року. У відповідності з Додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 9 639 026,00грн. Після проведення камеральної перевірки податкової декларації СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області Офісу великих платників податку ДФС (далі Відповідач) позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки.

16.12.2015 Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ листопада 2015 року (реєстраційний № 9254637824 від 16.12.2015). У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 4946280,00 грн. Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації Відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки.

19.01.2016 Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ грудня 2015 року (реєстраційний № 9273614944 від 19.01.2016). У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 16490862,00грн. Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації Відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки.

Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування податкових періодів жовтня, листопада та грудня 2015 року висновки контролюючим органом не складалися. Зазначені обставини також підтверджуються листуванням між Позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПРАТ «ЛИНІК» № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/4040/18 від 25.04.2019 залишеним в силі постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 позовні вимоги приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків ДФС, головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування задоволені. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період: жовтень 2015 року в сумі 9639026 грн; листопад 2015 року - 4946280 грн та грудень 2015 року - 16490862 грн, всього 31076168 грн (тридцять один мільйон сімдесят шість тисяч сто шістдесят вісім гривень).

До цього часу рішення суду не виконане, заборгованість не відшкодовано, а отже триває нарахування пені на суму заборгованості податкових періодів жовтня, листопада і грудня 2015 року. Отже, на день подання цього позову суми бюджетного відшкодування у всіх зазначених справах та податкових періодах травня-грудня 2015 року позивачеві не повернута, виконання судових рішень безпідставно зупинено або не виконується.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 5, 17, 43, статті 102, пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача пеню за час затримки відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 23731324,90 грн.

02 лютого 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с.168-171), у якій зазначив, що Державна казначейська служба України не може бути відповідачем у даній справі.

Відповідно до Порядку виконання рішень здійснюється безсіпірце списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стяг нення надходжень бюджету (механізм виконання зазначеної категорії рішень регламентований пунктами 16-23 розділу «Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету» Порядку виконання рішень). Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку виконання рішень органи Казначейства приймають документи для проведення безспірного списання коштів від стягувачів та від органів державної виконавчої служби. Безспірне списання коштів здійснюється на підставі документів, поданих стягувачами до органів Казначейства. Відповідно до підпункту 6 пункту 16 Порядку виконання рішень органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, у тому числі з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку. Стягувані, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку (пункт 17 Порядку виконання рішень). Тобто, Порядком виконання рішень визначено механізм виконання судових рішень про стягнення надходжень бюджету, у тому числі відкладати/зупиняти безспірне списання коштів за судовими рішеннями.

Щодо виконання рішення суду по справі № 360/4040/18 та по справі № 360/3865/18. Згідно пункту 23 Порядку виконання рішень стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної фіскальної служби. Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації стягувача в органі державної фіскальної служби є Головне управління ДПС у Луганській області. При цьому документи по справі № 360/4040/18 (заяву від 08.10.2019 № 130000/100000-0044, оригінал виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду, виданий 03.10.2019 по справі № 360/4040/18, копії судових рішень та довіреність представника) та по справі № 360/3865/18 (заяву від 11.03.2020 № 130000/100000-0012, оригінал виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду, виданий 06.03.2020 по справі № 360/3865/18, копії судових рішень та довіреність представника) ПРАТ «ЛИНІК» було подано до Казначейства (Державна казначейська служба України), тобто не до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної фіскальної служби, що, у свою чергу, є порушенням вимог пункту 23 Порядку виконання рішень. За таких обставин, Казначейством було перенаправлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - Головне управління) (за місцем реєстрації стягувача в органі державної фіскальної служби) вищезазначені документи, які було отримано останнім 03.08.2020. Згідно пункту 8 Порядку виконання рішень органами Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку здійснено попередній розгляд документів.

Порядок взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, визначений наказом Міністерства фінансів України від 09.03.2016 № 343 (із змінами) (далі - Порядок № 343). Головним управлінням на виконання вимог пунктів 1-3 розділу III Порядку № 343 здійснено відповідні заходи та у строки, визначені пунктом 4 Порядку № 343 направлено 04.09.2020 документи по справі № 360/4040/18, № 360/386:5/18 та № 360/4040/18 до Державної казначейської служби України (Казначейства).

Також відповідач зазначив, що власником акцій та вигодонабувачем ПРАТ «ЛИНІК» виступає ПАТ «НК «Роснефть» (м. Москва, Софійська набережна, 26/1), яке згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 21.06.2018 № 176/2018 (зі змінами), включено в перелік юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Так, згідно з додатком 2 до цього рішення, застосовано до ПАТ «НК «Роснефть» наступні види обмежувальних заходів (відповідно до Закону України «Про санкції»): 1) запобігання виведенню капіталів за межі України; 2) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах. Також, відповідно до приписів постанови Правління Національного банк)- України від 01.10.2015 № 654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», забороняється проведення операцій, які: 1) мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями); 2) порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню обмежень установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями). Викладене свідчить про те, що перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та пені на користь ПРАТ «ЛИНІК» може сприяти подальшому виведенню капіталу ПАТ «НК «Роснефть» за межі України, що призведе до порушення вищезазначених обмежень, у зв`язку з чим зазначені документи перебувають у зупиненні.

Крім того, позивачем здійснено розрахунок пені за період перебування па виконанні судового рішення в період зупинення (по справі № 360/4040/18). При цьому відповідальність у вигляді стягнення пені за вищезазначених підстав не передбачена ані Порядком виконання рішень, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

На підставі зазначеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

10 лютого позивачем подано відповідь на відзив, у якому виклав міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (а.с.196 -198).

03 березня 2021 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Луганській області, надало письмові пояснення по суті спору (а.с. 214-220), у яких зазначив, що на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 07.08.2017 №1692 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань достовірності декларування сум від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. податкових періодів червня-грудня 2015 року, січня- грудня 2016 року та лютого 2017 року. За результатами перевірки 31.08.2017 ПрАТ «Линік» отримало податкові повідомлення-рішення № 0006014708 форми «Р» збільшеної суми податкового зобов`язання зі сплати ПДВ разом зі штрафною санкцією в сумі 1 117 553,75 грн., №0005994708 форми «В-1» зменшеної суми бюджетного відшкодування в сумі 94 660 488,00 грн. і з розрахунком до сплати штрафної фінансової санкції в розмірі 47 330 244,00 грн., та № 0006014708 форми «В-4» про зменшений розмір від`ємного значення в сумі 215 476 642,00 грн. Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, платник податків оскаржив їх в судовому порядку. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 у справі № 812/1463/18, залишеним без змін ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31 серпня 2017 року №№ 0005994708, 0006004708,0006014708. ГУ ДПС у Луганській області щодо вимог позивача в частині нарахування пені у зв`язку з невідшкодуванням сум бюджетної заборгованості з ПДВ за періоди травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2015 року звертає увагу суду на таке. Відповідно до інформації 1ТС «Податковий блок» в інтегрованій картці, яка також відображена в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування суми залишку бюджетної заборгованості з ПДВ за періоди: за травень-грудень 2015 року відсутні. Таким чином, позивачем необгрунтовано та безпідставно розраховано пеню за періоди травень-грудень 2015 року з суми бюджетної заборгованості з ПДВ у загальному розмірі 47 029 172,00 грн. ГУ ДПС у Луганській області не може погодитись та заперечує проти вимог позивача, про те, що загальна сума пені нарахованої на заборгованість бюджету за три роки, з 31.12.2017 по 29.12.2020, в податкових періодах травня 2015 року - грудня 2015 року складає 23 731 324,90 грн.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Наголошуємо, що порядок нарахування пені на суму простроченого бюджетного відшкодування та механізм її виплати платнику податку законодавчо не визначені, діючими на даний час законодавчими актами не визначено коло осіб, що повинні нараховувати таку пеню. Крім того, для розрахунку пені є обов`язковими умовами як визначення дня початку відліку, так і день закінчення відліку. Оскільки бюджетна заборгованість не сплачена, не визначений день погашення заборгованості, а тому вважаємо, що вимоги про стягнення з Державного бюджету пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість заявлені передчасно.

04 березня 2021 року позивачем надана відповідь на пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (а.с.229-230), в який виклав непогодження з доводами третьої особи.

Ухвалою суду від 04.01.2021 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (а.с.162-163).

Ухвалою суду від 22.02.2021 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Луганській області (а.с.202-203).

Ухвалою суду від 04.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 232).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні доводам, викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи заперечувала проти позову, зазначила, що заявлена сума пені розрахована поза межами 1095 днів та наявні у справі докази не містять належного розрахунку пені, що виключає можливість задоволення позову у спосіб визначений позивачем – як стягнення конкретного розміру пені.

Заслухавши доводи представника позивача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, доводи відповідача, викладені у відзиву, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Приватне акціонерне товариство “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (ПрАТ “ЛИНІК”), код ЄДРПОУ 32292929, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.12.2002, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 190805 (а.с. 15), відомостями з ЄДРПОУ від 23.05.2018 № 23-22/184 (а.с. 16).

16 липня 2015 року Позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року реєстраційний № 9148936464 від 16.07.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 2369175,00 грн. У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 2369175,00 грн. (а.с. 29-42).

Після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації Відповідач позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2015 року не проводив у зв`язку із запровадженим на той час мораторієм на перевірки щодо визначення сум ПДВ, що відшкодовуються з бюджету. Відповідно за вказаний період підтвердження задекларованих сум відбувалось виключно шляхом камеральної перевірки. Висновок № 1280-20 від 20.08.2015 на загальну суму 2369175,00грн. бюджетного відшкодування червня 2015 року був спрямований до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів ще 28.08.2015, але в подальшому повернутий без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015).

Дані обставини були предметом дослідження у справі № 360/3866/18.

Так, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі № 360/3866/18, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, позов ПрАТ «ЛИНІК» задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування травня 2015 року в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 в розмірі 2 369 175,00 грн., в сумі 4 385 200,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями травня 2015 року (заява від 18.06.2015 № 9127195134) в розмірі 2 016 025,00 грн., червня 2015 року (заява від 16.07.2015 № 9148936464) в розмірі 2 369 175,00 грн., разом в сумі 4 385 200,00 грн, на користь ПРАТ «ЛИНІК» (а.с. 118-131).

19 серпня 2015 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року(реєстраційний № 9175061947 від 19.08.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 3500065,00 грн. У відповідності з Додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 3500065,00 грн. (а.с.43-56).

17 вересня 2015 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ податкового періоду за серпень 2015 року реєстраційний № 9133259289 від 17.09.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 3084114,00 грн. У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 3084114,00 грн. (а.с. 57-68).

20.10.2015 Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2015 року реєстраційний № 9215046036 від 20.10.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 4983661,00 грн. У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 4983661,00 грн. (а.с.69-82).

Складені контролюючим органом Висновки № 1410-20 від 18.09.2015 року на суму 3500065,00 грн. бюджетного відшкодування липня 2015 року та Висновок № 1621-20 від 21.10.2015 на суму 3084114,00 грн. були спрямовані до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів 22.09.2015 року та 17.11.2015 відповідно, але в подальшому повернуті без виконання контролюючому органу (відповідно до листа СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД № 2288/10/28-05-20 від 18.11.2015). Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування вересня 2015 року висновок не складався. Зазначені обставини підтверджуються листуванням між Позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПРАТ «ЛИНІК» № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016).

Дані обставини були предметом дослідження у справі № 360/3865/18.

Так, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року справі № 360/3865/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 в адміністративній справі № 360/3865/18, визнані протиправними дії Офісу великих платників Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо ненадання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасне внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування липня 2015 року в розмірі 3500065.00 грн., серпня 2015 року в сумі 3084114,00 грн. та вересня 2015 року в сумі 4983661.00 грн., а всього у сумі 11567840,00 грн.; та зобов`язано Офіс великих платників Державної фіскальної служби України внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2015 року (заява № 9175061947 від 19.08.2015) в розмірі 3500065,00 грн., узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації серпня 2015 року (заява № 9133259289 від 17.09.2015) в розмірі 3084114,00 грн., та про узгоджену суму бюджетного відшкодування по декларації вересня 2015 року (заява № 9215046036 від 20.10.2015) в сумі 4983661,00 грн. з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ПРАТ "ЛИНІК" (а.с. 132-146).

19 листопада 2015 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року реєстраційний № 9236559209 від 19.11.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 9639026,00 грн. У відповідності з Додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 9639026,00 грн. (а.с. 83-94).

16 грудня 2015 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2015 року реєстраційний № 9254637824 від 16.12.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 4946280,00 грн. У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 4946280,00 грн. (а.с. 95-105).

19 січня 2016 року Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року реєстраційний № 9273614944 від 19.01.2016, в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 16490862,00 грн. У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 16490862,00 грн. (а.с. 106-117).

Стосовно задекларованої суми бюджетного відшкодування податкових періодів жовтня, листопада та грудня 2015 року висновки контролюючим органом не складалися. Зазначені обставини також підтверджуються листуванням між Позивачем та УДКС в Луганській області (лист ПРАТ «ЛИНІК» № 130000/100000-0062 від 11.05.2016 та відповідь УДКС в Луганській області 06-04/2088 від 27.05.2016).

Дані обставини були предметом дослідження у справі № 360/4040/18.

Так, рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/4040/18 від 25.04.2019, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019, позовні вимоги приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків ДФС, головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування задоволені. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період: жовтень 2015 року в сумі 9639026 грн.; листопад 2015 року - 4946280 грн. та грудень 2015 року - 16490862 грн., всього 31076168 грн. (тридцять один мільйон сімдесят шість тисяч сто шістдесят вісім гривень).

Суд зазначає, що ані відповідач, ані третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання судових рішень. Тобто, заборгованість не відшкодовано, а отже триває нарахування пені на суму заборгованості спірних податкових періодів 2015 року.

Отже, на день подання цього позову суми бюджетного відшкодування у всіх зазначених справах та податкових періодах травня-грудня 2015 року позивачеві не повернута, виконання судових рішень безпідставно зупинено або не виконується.

Вирішуючи питання щодо підстав для нарахування пені на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, суд враховує наступне.

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Законом №1797-VІІІ у підпункті 14.1.18 слова і цифру "у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу" було виключено.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній до 1 січня 2017 року) визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Аналогічне право закріплено й пунктом 2 статті 2 КАС України, згідно з яким до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Таке ж правило знайшло відображення й у частині першій статті 5 КАС України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, право позивача на відшкодування йому бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з нарахуванням на зазначену суму пені прямо передбачено чинним законодавством.

Норми Порядків №39 та №68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.

На підставі пункту 5 Порядку №68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов`язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

За правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 16.09.2015 у справі №21-881а15, від 17.11.2015 у справі №21-4371а15, від 02.12.2015 у справі №21-2650а15, від 20.04.2016 у справі №21-452а16, від 07.03.2017 у справі №820/19449/14) Порядок № 39, не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відтак, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з правовою позицією Верховного Суду України визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилами пункту 8 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2018 на підставі пункту 8 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передав справу №826/7380/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 відступила від цього висновку Верховного Суду України та зазначила, що на момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податку на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Законами України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII та «;Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26визнано таким, що втратив чинність Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За правилами пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Наведені норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява №33202, §100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатись такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права в національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, §35)).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява №803/02, §31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, останній у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість у спірному розмірі, який охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховенство права як основоположний принцип адміністративного судочинства визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Позиція щодо наявності у платника податку на додану вартість права на отримання пені у разі несвоєчасного повернення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість висловлена Верховним Судом України в постанові від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 за позовом публічного акціонерного товариства “Завод “Південкабель” до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України (далі - СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми.

Щодо строку, за який платник податку має право на нарахування пені на заборгованість з ПДВ суд виходить з того, що статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено певні процедури перевірки правомірності заявлення сум бюджетного відшкодування та узгодження заборгованості бюджету.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Зі змісту пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України вбачається, що узгоджені суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість та на зазначені суми нараховується пеня протягом строку дії заборгованості, включаючи день погашення.

Порядок узгодження заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість також визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Тобто дата, з якої розпочинається нарахування пені, залежить від дати закінчення перевірки, та включає в себе 5 днів на подання висновку, 5 операційних днів на перерахування коштів.

Днем виникнення права на нарахування пені у цій справі позивач визначив останні три роки, починаючи з 31.12.2017 до 29.12.2020 для всіх податкових періодів 2015 року. Оскільки кінцева дата нарахування пені, передбачена п. 200.23 статті 200 ПК України, наразі невідома, суд вважає, що позивач має право самостійно визначити період нарахування пені в межах строку існування заборгованості бюджету з ПДВ з урахуванням положень статті 102 ПК України.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 23731324,90 грн. у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за періоди травень-грудень 2015 року за період з 31.12.2017 до 29.12.2020 належать до задоволення, оскільки відповідачем розрахунок нарахованої суми пені не оспорюється.

Суд не вважає слушними аргументи третьої особи щодо неправильності розрахунку пені позивача, оскільки свій розрахунок цієї суми, який вважають правильним, третя особа суду не надала.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідачем у справі має бути Держава в особі ДКС України, суд зазначає, що частиною четвертою статті 55 КАС України, на яку посилається і ДКС України, визначено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

В даному випадку належним відповідачем у справі є ДКС України як відповідний орган державної влади, що відповідає положенням частини четвертої статті 55 КАС України.

Також відповідачем зазначено, що застосування позивачем норм пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки Казначейством здійснюється безспірне списання (виконання рішення суду) про стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості з ПДВ відповідно до норм Порядку виконання рішень, та не здійснюється бюджетне відшкодування з ПДВ у відповідності до норм Податкового кодексу України, що не є тотожним.

З цього приводу суд зауважує, що предметом спору є стягнення пені за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, порядок якого регламентовано саме статтею 200 Податкового кодексу України.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

У відповідності до частини першої статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із положеннями частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року – 2102 грн.

Таким чином, ставка судового збору за звернення з майновою вимогою в розмірі 23731324,90 грн становить 22700,00 грн.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 159312,12 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2020 № 2591 (а. с. 8).

З огляду на наведене позивачем надмірно сплачено судовий збір у сумі 136612,12 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22700,00 грн слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо суми судового збору 136612,12 грн суд роз`яснює позивачеві, що у відповідності до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Джуня Сергія Вікторовича в інтересах приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (код ЄДРПОУ 32292929, місцезнаходження: 93113, Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. Сосюри В., будинок 371, офіс 1-А) до Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72), про стягнення нарахованої за час затримки відшкодування з ПДВ пені в розмірі 23731324,90 грн задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” пеню у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями з ПДВ за період травень-грудень 2015 року в сумі 23731324,90 грн (двадцять три мільйони сімсот тридцять одна тисяч триста двадцять чотири гривні 90 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 12 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 02 квітня 2021 року.

Суддя О.В. Ірметова