Рішення № 96042151, 06.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/4278/21

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача Колісніченка В.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Хмельницький) Пехшвелашвілі Надії Юріївни від 09.03.2021 у виконавчому провадженні ВП №19035220, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, в розмірі 25 755,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.03.2021 старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Хмельницький) Пехшвелашвілі Надією Юріївною, в межах виконавчого провадження №19035220 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 з 12.03.2010 до досягнення дитиною повноліття, була винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 25755,85 грн. Вказує, що йому лише у листопаді 2020 стало відомо про наявність вказаного виконавчого провадження. Крім того, зазначає, що враховуючи те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з січня 2011, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.2 ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" введена лише у 2018 році, він не міг передбачити настання такої відповідальності у зв"язку з несвоєчасною сплатою аліментів.

Ухвалою від 25.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 29.03.2021.

Розгляд справи було відкладено до 06.04.2021, у зв"язку з неявкою відповідача.

01.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначає, що на виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) перебуває виконавче провадження №19035220 з примусового виконання виконавчого листа №2-2104, виданого 29.04.2010 Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2010. У зв"язку з надходженням від стягувача заяви про несплату боржником аліментів з 01.01.2011, державним виконавцем нарахована заборгованість за період з 01.11.2011 по 01.03.2020 у сумі 126069,53 грн. та накладено штраф у розмірі 63034,77 грн. Частково заборгованість було стягнуто з боржника. У зв"язку з тим, що стягувачем додатково повідомлено про неповну сплату заборгованості з аліментів, згідно наданих боржником квитанцій, державний виконавець перерахував заборгованість , яка склала 51511,69 грн., з огляду на що, змінено розмір штрафу на суму 25755,85 грн., про що винесено спірну постанову. Враховуючи викладене, вважає позовну вимоги безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Встановлено, що 05.05.2010 державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відкрито виконавче провадження №19035220 з примусового виконання виконавчого листа №2-2104, виданого 29.04.2010 Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2010.

З матеріалів виконавчого провадження слідує, що державним виконавцем 21.05.2010 на ПП "Аверс" (за місцем роботи боржника) направлено розпорядження №31749 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

У зв"язку з відсутність відомостей про стягнуті аліменти, державним виконавцем були направлені вимоги від 06.09.2018 №11692/7.21-30/3, від 02.08.2019 №58307, від 20.10.2020 №136720 про надання звітів про проведені відрахування та наявність заборгованості по стягненню аліментів .

Також, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем неодноразово направлялися виклики, яким було зобов"язано боржника з"явитись до відділу ДВС; здійснювався вихід за місцем проживання боржника, що підтверджується актами державного виконавця.

03.11.2020 від стягувача державному виконавцю надійшла заява про нарахування заборгованості зі сплати аліментів з 01.01.2011 та нарахування штрафу, у зв"язку з несплатою аліментів.

На підставі вказаної заяви, державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості за період з 01.01.2011 по 01.03.2020 в сумі 126069,53 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 10.11.2020 №146780 та цього ж дня винесено постанови:

про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Також, 10.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про накладення штрафу у розмірі 50% суми заборгованості, а саме: 63034,77 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку від 08.02.2021 №14574, державним виконавцем перераховано суму заборгованості у зв"язку з частковою її сплатою боржником. Станом на 01.03.2020 розмір її становив 47832,69 грн.

10.02.2021 відповідачем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 23916,35 грн., у зв"язку з несплатою аліментів у розмірі 47832,69 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку від 04.03.2021 №29206, відповідачем перераховано суму заборгованості, яка станом на 01.03.2020 становить 51511,69 грн.

09.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 25755,85 грн. Постанова винесена на підставі ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", у зв"язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірній постанові, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року .

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.1 ст. 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини третьої цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03 липня 2018 року статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: "14. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Крім того, Законом №2475-VIII частину четверту статті 11 Закону № 1404-VIII викладено в наступній редакції: "Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання".

Позивач, обґрунтовуючи протиправність спірної постанови посилається на те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з січня 2011 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.2 ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" введена лише у 2018 році, тому він не міг передбачити настання такої відповідальності у зв"язку з несвоєчасною сплатою аліментів. Закон не має зворотної дії в часті.

Суд такі доводи вважає безпідставними, з огляду на таке.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" набрав чинності 28 серпня 2018 року.

Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі <…> полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності <…>, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності <…> (рішення КСУ від 2 липня 2002 року № 13-рп/2002).

Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №620/517/20 щодо подібних спірних правовідносин дійшов висновків, що не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

Нормами Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів).

При цьому положення ч.14 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за певну кількість років. Тобто, зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Тож дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу. Згідно пояснювальної записки до законопроекту цього закону, метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом. За змістом цієї пояснювальної записки законодавець виходив з того, що батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією, з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім"ях.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.03.2021 позивач притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 25755,85 грн. на підставі абзацу 3 ч.14 ст. 71 Закону №1404-VIII в редакції закону, чинній на момент виявлення такого порушення виконавчою службою.

Судом встановлено, що заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 01.03.2020 (з 01.01.2011 по 01.03.2020) становила 51511,69 грн., а тому доводи позивача про те, що заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що зумовила застосування до нього штрафу, утворилася до набрання чинності ч.14 ст. 71 Закону №1404-VІІІ, знайшов своє підтвердження.

Більш того, наявність зазначеної суми заборгованості позивач не заперечує та не оспорює.

Під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів на підтвердження оскарження та скасування у встановленому законом порядку довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.03.2020, на підставі якої розраховано визначений постановою про накладення штрафу розмір санкцій.

Разом з тим, суд враховує, що положення абз. 3 ч.14 ст. 71 Закону №1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за два роки. Тобто зазначена норма містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем вірно застосовано цю норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі. Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача.

Доводи про те, що позивачу не було відомо про наявність відкрито виконавчого провадження відносно про нього про стягнення аліментів, суд оцінює критично, оскільки вони нічим не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну у цій справі постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов безпідставний, тому відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул.Перемоги,55, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 35021511) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 09.03.2021 у виконавчому провадженні №19035220, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос