Рішення № 96038754, 06.04.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/1969/21

Провадження № 2/712/1435/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Шевченко О.П.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що вона є співвласником будинку АДРЕСА_1 . Це підтверджується свідоцтвом про право власності від 28.03.2018 року № НОМЕР_1 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.03.2018 року № 296.

Як з`ясувалось, в цьому будинку зареєстровані також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується адресною карткою особи.

Як повідомив Черкаський міський відділ ДРАЦС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 16.02.2021 року № 528/22.1-04-03, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчать відповідні актові записи.

05.02.2021 року вона звернулась до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради із заявою про зняття померлих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання, однак, листом від 15.02.2021 року № 1207-2 їй було повідомлено, що для зняття з реєстрації місця проживання вказаних осіб необхідно звернутися до Центру надання адміністративних послуг та надати оригінал свідоцтва про смерть особи, а у разі його відсутності рішення суду, яке набрало законної сили.

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється зокрема за заявою власника житла на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Зі смертю фізичної особи припиняється і її право користування житловим приміщенням. І документом, який свідчить про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратили право користування належним їй будинком в зв`язку зі смертю, є лист Черкаського міського відділу ДРАЦС ЦМУ Мінюсту (м. Київ) від 16.02.2021 року № 528/22.1- 04-03.

Просить зобов`язати Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву, в якій зазначає, що залишає вирішення даної справи на розсуд суду та просить розглянути її без участі представника управління.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28.03.2018 року № 295 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.03.2018 року № 296.

Згідно адресної картки особи в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Відповідно до відповіді Черкаського міського відділу ДРАЦС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.02.2021 року № 528/22.1-04-03, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчать відповідні актові записи.

05.02.2021 року позивач звернулась до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради із заявою про зняття померлих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з реєстрації місця проживання, однак, листом від 15.02.2021 року № 1207-2 позивачу було повідомлено, що для зняття з реєстрації місця проживання вказаних осіб необхідно звернутися до Центру надання адміністративних послуг та надати оригінал свідоцтва про смерть особи, а у разі його відсутності рішення суду, яке набрало законної сили.

Реєстрація місця проживання давно померлих осіб у вказаному будинку чинить позивачу перешкоди в користуванні ним, а зняти їх з реєстрації місця проживання в позасудовому порядку не моє змоги з огляду на відсутність свідоцтв про їх смерть.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» передбачено підстави зняття з реєстрації місця проживання особи. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення, зокрема, підстав на право користування житловим приміщенням.

Згідно пункту 3 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно пункту 26 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11;

рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні).

підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту);

підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Спірні правовідносини врегульовуються нормами Цивільного кодексу України та ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, у відповідності до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. ст. 317, 319 ЦК України, власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів.

Втручання в право власності розглядається як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

В рішенні Європейського суду з прав людини та основоположних свобод від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

З відповіді Черкаського міського відділу ДРАЦС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.02.2021 року № 528/22.1-04-03вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідачем відмовлено позивачу у знятті з реєстрації місця проживання померлих осіб у належному позивачу будинку, оскільки останній не надав оригіналу свідоцтва про смерть вказаних осіб, однак позивач не наділений правом отримання повторного свідоцтва про смерть відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», свідоцтво про смерть видається близьким родичам померлого.

З матеріалів справи та обставин справи вбачається, що порушення права власності позивача не може бути усунено в інший спосіб, як скасування державної реєстрації місця проживання померлих осіб за місцем знаходження належної позивачки частини будинку, оскільки порушення відбулося саме внаслідок бездіяльності у скасуванні державної реєстрації вказаної особи. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 19, 76, 81, 89, 244, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. 317, 321, 391 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії задоволити.

Зобов`язати Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради зняти з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з реєстрації у будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий: