Рішення № 96037885, 05.04.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2021 Справа № 905/142/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» доПриватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»простягнення 98 182,54 грнБез повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення додаткових зборів і плат у розмірі 98182,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення строків, встановлених у договорі №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 та договорі №1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця» від 28.02.2017, відповідач вчасно не забрав вагони з передавальної колії, що стало підставою для нарахування залізницею плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за охорону вантажу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.01.2021 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення додаткових зборів і плат у розмірі 98182,54 грн залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.02.2021 відкрито провадження у справі №905/142/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

24.02.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать саме від перевізника, оскільки 19.07.2020 на під`їзні колії комбінату прибуло 847 вагонів, із яких на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 299 вагонів, що перевищило середньодобове прибуття вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний на 36,5%, а тому відповідно до ст. 121 Статуту та п. 16 Розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами відповідач звільнений від плати за користування вагонами. Крім того, відповідач зазначив, що після проведення технічного огляду вагонів у парку прийому станції Маріуполь-Сортувальний в потягу №9515 було виявлено 28 вагонів (3 вагони власності ЦТЛ), які мали порушення технічного стану та загрожувало безпеці руху, про що свідчить, на думку відповідача, зроблені записи у книзі натурного огляду вагонів працівниками комбінату. Відповідач зазначає, що жодного акту загальної форми ГУ-23 залізниця не оформила, що є прямим порушенням вимог ст. 129 Статуту залізниць та умов п. 15 договору №1/28 від 28.02.2017. Разом з тим, відповідач заперечив проти розрахунку збору за зберігання вантажу, оскільки вважає, що термін зберігання вантажу обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнеру) засобами залізниці або 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача, а згідно розділу 7 Правил Перевезення вантажів безоплатна доба починається з 24-ої години 19.07.2020 і закінчується о 24-ій годині 20.07.2020, та відповідно з 00:00 21.07.2020 починається нарахування збору за зберігання. Отже, відповідач вважає, що загальний час знаходження 60 власних вагонів на коліях загального користування, який може бути віднесений на відповідальність вантажовласника (у разі затримки вагонів з його вини), складає 5 год (момент забирання 21.07.2020 о 04:40), а не 41 год, як вказує позивач. Окрім того, у відзиві відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою. Разом з тим, відповідач заперечив проти розрахунку збору за зберігання та охорону вантажу позивача та навів власний контрозрахунок, посилаючись на неврахування позивачем у розрахунку безоплатної доби зберігання вантажу на станції призначення.

09.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній з доводами відповідача не погодився та зазначав, що у спірному випадку вагони не подавались локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходились на передавальних коліях ст. Маріуполь-Сортувальний і згідно з умовами договору №1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій. Окрім того, позивач зазначив, що визначення в акті обстеження під`їзної колії середньодобової кількості вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний у кількості 219 одиниць не обмежує кількість вагонів ні з максимальної, ні з мінімальної сторони. До того ж, позивач зазначив, що договір №1/28 від 28.02.2017 не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної або максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під`їзну колію відповідача. Крім того, позивач зазначив, що відповідач безпідставно вважає, що облік часу користування вагонами має здійснюватися з урахуванням безоплатного терміну зберігання. На думку позивача, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми форми ГУ-23. З вказаного позивач вважає, що нарахування плати за користування вагонами здійснено на підставі пам`яток про подавання вагонів №2041, №2042, які міститься в матеріалах справи та з урахуванням 4 годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власником локомотива, плата за користування вагонами нараховується за весь час затримки. Крім того, позивач вважає безпідставним твердження відповідача, що затримка може настати тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу і тому нарахування збору за охорону вантажу необхідно проводити після закінчення безоплатного зберігання вантажу. До того ж, позивач стверджує, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки позовна заява була направлена на адресу відповідача 19.01.2021 та на адресу суду 20.01.2021.

15.03.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній не погоджується з доводами позивача та зазначає, що жодним нормативним документом не вказано з якого часу вважаються вагони затриманими, а тому позивач помилково вважає, що час затримки вагонів починається після зарахування цих вагонів в платне користування вантажовласнику. Щодо нарахування збору за охорону вантажу відповідач зазначив, що у п. 31.5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України не вказано, з якого моменту починається час затримки вагонів, і тому затримка вагонів не може статися миттєво, а наступає після закінчення часу безоплатного зберігання. Окрім того, відповідач зазначає, що саме перевищення узгодженого залізницею і підприємством середньодобового прибуття вагонів (219 одиниць) є корінною причиною несвоєчасного забирання вантажовласником вагонів (які прибули в поїзді №9515) з колій загального користування. Відповідач наполягає, що несвоєчасне звільнення колії станції призначення сталося виключно з причин, що залежали від залізниці, тому що в добу 19.07.2020 на станцію Маріуполь-Сортувальний було завезено таку кількість вагонів, яка перевищила місткість під`їзної колії відповідача, визначену між залізницею та вантажовласником. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний (потяг №9515) сталось з причин, що залежать саме від залізниці: подавання вагонів, кількість яких значно перевищила переробну спроможність вантажних фронтів; збільшення середньодобової кількості прибуття вагонів, що призвело до ускладнень в експлуатаційній роботі станції комбінату та безпеки руху.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило своє найменування та на даний час є Акціонерним товариством «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії, відповідач) підписано договір №1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії, відповідач) при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця».

Сторонами підписано та скріплено печатками додаткові угоди від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019, якими сторонами були внесені зміни та доповнення до договору №1/28 від 28.02.2017.

Додатковою угодою від 17.07.2018 сторонами внесено зміни до назви договору №1/28 від 28.02.2017 доповнивши її після слів «при станції Маріуполь-Сортувальний» словами «та станції Асланове».

Відповідно до п. 1 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору, експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.

Згідно з п. 2 договору розгорнута довжина під`їзної колії складає 441775 метрів.

У п. 3 договору № 1/28 від 28.02.2017 сторонами визначено, що рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.

Відповідно до п. 5 договору №1/28 від 28.02.2017 вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці по станції Маріуполь - сортувальний на колії №1, 2, 3, 4, 5 непарного парку приймання: поїзда з різними вантажами і порожніми вагонами, маршрути з доменним коксом. Огляд і передача вагонів в технічному і комерційному відношеннях провадиться на передавальних коліях.

Додатковою угодою від 17.07.2018 доповнено п. 5 договору редакцією: «Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15. Залізниця по станції Маріуполь-Сортувальний та Рудна до передачі в користування власнику колії та розкредітовки документів на вагони, що здаються і які прибули з ознаками втрати, розкрадання та інших не збережених перевезень, зобов`язана провести видачу таких вантажів з перевіркою маси і оформлення необхідних актів після їх переважування на вагах власника колії. №14, №17».

Згідно з п. 6 договору №1/28 від 28.02.2017 у редакції додаткової угоди від 17.07.2018: «Кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: - в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження - в кількості, що прибули; - в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний - не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна - не більше 220 осей (55 вагонів). Вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.

За умовами п. 14 договору №1/28 від 28.02.2017 власник колії сплачує залізниці плату:

а) збір за подачу та забирання вагонів, який визначається за загальну кількість вагонів, що подаються (забираються) протягом звітної доби на середньозважену відстань залежно від відстані й кількості вагонів для кожного пункту подачі (забирання) вагонів, згідно Тарифного керівництва №1» (з урахування додаткової угоди від 22.05.2018);

б) за користування вагонами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1;

в) інші збори і плати згідно Статут залізниць, Правил перевезень вантажів та Тарифного керівництва №1.

Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.

Згідно з п. 15 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018: «При переданні на під`їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ».

Термін дії договору продовжується до 31.12.2020 включно (п.19 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).

Крім того, 14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило своє найменування та на даний час є Акціонерним товариством «Українська залізниця», (перевізник) та Приватним акціонерним товариством Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажовласник, вантажоодержувач, платник, замовник) підписано договір №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого згідно з п. 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Пунктами 2.1.6, 2.1.7 договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 передбачено, що замовник зобов`язаний, зокрема: оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Відповідно до п.п. 2.3.2, 2.3.5 договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 перевізник зобов`язаний, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи передбачені пунктом 1.3. договору щодо нарахування сум платежів.

Згідно з п. 3.1 договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (п. 4.1. договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018).

У відповідності до п. 5 договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 сторони договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно зі Статутом залізниць України.

Цей договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 по 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018).

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії договору, суд приходить до висновку, що строк дії договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 було продовжено та у заявлений до стягнення період договір був чинним.

19.07.2020 о 05:20 на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу вантажовласника - Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зі станції Волноваха Донецької залізниці прибув потяг №9515. У складі потягу №9515 знаходилось 66 вагонів (60 вагонів власних та 6 вагонів філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця»), з яких 6 вагонів з вантажем «лом чорних металів», 51 вагонів з вантажем «обкотиші», 6 вагонів з вантажем «вугілля».

Факт подачі спірних 66 вагонів потягу №9515 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 19.07.2020 о 05:20 відповідачем не оспорюється і підтверджений натуральним листом та пам`ятками №2041, №2042 про подавання вагонів. Згідно пам`яток 57 вагонів були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем 19.07.2020 о 07:51 та 9 вагонів 19.07.2020 о 08:36 без зауважень щодо технічного стану вагонів.

21.07.2020 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено акт про затримку вагонів №1-53, відповідно до якого 19.07.2020 прибув поїзд №9515 о 05:20 на 3-ю колію парка у кількості 57 вагонів, які віднесені на відповідальність вантажоодержувача згідно договору №1/28 на 07:5119.07.2020, 9 вагонів віднесені на 08:36 19.07.2020, склад в кількості 66 вагонів прибраний з 3-ої колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний Донецької області 21.07.2020 о 04:40. У вказаному акті також зазначено, що вагони простоювали з вини вантажоотримувача. Вказаний акт підписаний агентом комерційним ОСОБА_1 .. Представник прийомоздавальника Демченко Н.В. даний акт підписала із зауваженням, зазначивши про те, що терміни вказані в договорі мають декларативний характер і не несе за собою фінансову відповідальність.

22.07.2020 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено акт загальної форми №6-282, обставини, що викликали його складання: згідно АЗФ ф. ГУ 23а №1-53 від 21.07.2020 на 3 колії станції Маріуполь-Сортувальний Донецької області з вини вантажоотримувача ПРАТ ММК ім. Ілліча простоював поїзд №9515 в кількості 66 вагонів, 57 вагонів з 07 год 30 хв., 9 вагонів 08 год 36 хв., 19.07.2020 прибулих на адрес ПРАТ ММК ім. Ілліча вагони з 3 колії станції Маріуполь-Сортувальний Донецької області забиралися вантажовласником колії 04 год 40 хв. 21.07.2020. У вказаному акті зазначено, що за затримку вагонів на коліях станції нараховані наступні платежі: плата за користування за термін 40 год 49 хв., 55 вагонів власних 11819,50 грн, за термін 40 год 04 хв. 5 вагонів власних 954,00 грн, загальна сума за користування 60 вагонів склала 12773,50 грн, зберігання вантажів (4495 т 1 доба) – 54353,50 грн, плата за охорону вантажу у разі його затримки не з вини залізниці 44 год 49 хв. 6 вагонів сума 14691,78 грн, загальна сума по поїзду 81818,78 грн без ПДВ.

При цьому, позивачем було пред`явлено відповідачу відомість №23079103р плати за користування вагонами на суму 12773,50 грн та накопичувальну картку №23070723 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 23.07.2020 на суму 69045,28 грн.

Представник відповідача (вантажовласник) вказану відомість та накопичувальну картку підписав із зауваженням такого змісту: «сума 12773,50 грн відхиляється, буде розглянута в претензійному порядку»; «сума 69045,28 грн відхиляється, буде розглянута в претензійному порядку».

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією №МДонФілія-2007/4476 від 11.11.2020 з вимогою про сплату коштів у розмірі 98182,52 грн, що включала плату за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за охорону вантажу.

Відповідач у відповіді №94/858 від 26.11.2020 на претензію, вимоги щодо сплати додаткових зборів у сумі 98182,54 грн (з ПДВ) відхилив з посиланням на їх безпідставне нарахування.

Вказані обставини зумовили звернення позивача з позовом з вимогою про стягнення з відповідача 98182,54 грн, з яких плата за користування вагонами у розмірі 15328,20 грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 65224,20 грн, збір за охорону вантажу у розмірі 17630,14 грн.

Згідно зі ст. 914 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форму договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги встановлено Правилами розрахунків за перевезення вантажів (додаток №1 до пункту 2.3 названих Правил). У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов`язань.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), яким згідно зі ст. 2 визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту).

Відповідно до п. 2 ст. 64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії.

Статтею 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Як встановлено судом, згідно пам`ятки про подавання вагонів №2041 57 вагонів були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем 19.07.2020 о 07:51, а 9 вагонів згідно пам`ятки №2042 19.07.2020 о 08:36 без зауважень щодо їх технічного стану.

Згідно акту про затримку вагонів №1-53 від 21.07.2020, потяг №9515 у кількості 66 вагонів прибраний з 3-ої колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний Донецької області 21.07.2020 о 04:40.

Враховуючи умови п. 6 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018, відповідач повинен був забрати спірні вагони з 3-ої колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.

Таким чином, враховуючи те, що приймально-здавальні операції 57 вагонів були здійснені з 05:20 по 07:51 19.07.2020, а 9 вагонів з 05:20 до 08:36 19.07.2020, то відповідач повинен був забрати 57 вагоні не пізніше 11:51 19.07.2020 та 9 вагонів не пізніше 12:36 19.07.2020.

Фактично 66 спірних вагонів потягу простояли на колії станції Маріуполь-Сортувальний Донецької області до 04:40 21.07.2020, про що позивачем у присутності комерційних агентів станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми №6-282 від 22.07.2020.

Отже, загальний час простою 57 вагонів склав 40 год 49 хв. (з 11:51 19.07.2020 по 04:40 21.07.2020), а 9 вагонів - 40 год 04 хв.(з 12:36 19.07.2020 по 04:40 21.07.2020).

Позивачем, за час простою згідно доданого розрахунку нараховано відповідачу плату за користування 60 власними вагонами потягу №9515 у розмірі 72642,24 грн. Плата за користування 6 вагонами власності ЦТЛ АТ «Укразалізниці» позивачем не заявлялась.

Відповідно до п. 119 Статуту залізниць, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, п.п. 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам`ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Посилання відповідача на те, що затримка вагонів сталась з причин незалежних від нього, оскільки 19.07.2020 на під`їзні колії комбінату прибуло 847 вагони, із яких на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 299 вагони, що перевищило середньодобове прибуття вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний на 36,5%, судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Приписами п. 16 Правил користування вагонами вказано на те, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.

Таким чином, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.

В даному випадку спірні вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходилися на передавальній колії станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці та згідно з умовами договору №1/28 від 28.02.2017 року мали бути вивезені з станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату, а договір №1/28 від 28.02.2017 не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної чи максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під`їзду колію відповідача.

Твердження відповідача на визначену в акті обстеження під`їзної колії середньодобову кількість вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у розмірі 219 одиниць також не приймаються, оскільки ні умови укладених між сторонами договорів, ні акт обстеження не передбачена заборона залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці) у більшій від зазначеної кількості.

Питання обсягів та кількості відправлених вантажів, що надходять на адресу одержувача, вирішуються між одержувачем та його контрагентами під час здійснення ними господарської діяльності та виконання укладених договорів без участі залізниці, тому залізниця не може і не повинна впливати на кількість, обсяг, періодичність направлення вантажів на адресу відповідача. Залізниця зобов`язана доставити прийнятий до перевезення вантаж у встановлений Правилами строк та видати його одержувачу.

Отже, несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці сталося з причин, що залежали від вантажоодержувача, а посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами є необґрунтованим і безпідставним.

Щодо доводів відповідача на виявлення 28 вагонів (3 вагони власності ЦТЛ), які мали порушення технічного стану та загрожували безпеці руху, про що свідчить, на думку відповідача, відповідні записи у книзі натурального огляду вагонів працівниками комбінату, суд зазначає, що по-перше, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виявлення несправних вагонів, які загрожували безпеці руху, по-друге, умовами договору №1/28 від 28.02.2017 (п.5) саме на залізницю покладено обов`язок визначення технічного стану вагонів і вона в межах своїх повноважень визначила придатність вагонів під навантаження у технічному стані.

Крім того, згідно пам`яток №2041, №2042 про подавання вагонів вагони були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем без зауважень щодо їх технічного стану.

До того ж, сама по собі обставина, на яку посилається відповідач, що 28 вагонів мали порушення технічного стану, не свідчить про те, що технічний стан цих вагонів загрожував безпеці руху.

Стосовно посилання відповідача на те, що облік часу користування вагонами має здійснюватися з урахуванням безоплатного терміну зберігання згідно з положеннями ст. 46 Статуту залізниці України, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 Статуту вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ- 46, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-2З.

В матеріалах справи наявні пам`ятки про подавання вагонів №2041, №2042, згідно з якими вагони були передані залізницею і прийняті відповідачем.

Згідно з п. 6 договору №1/28 від 28.02.2017, вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій.

Тому нарахування плати за користування вагонами здійснено на підставі пам`яток про подавання вагонів №2041, №2042 та з урахуванням 4 годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власним локомотивом.

Відтак, плата за користування вагонами нараховується за весь час користування вагонами, в тому числі і за час затримки.

Внесення плати за користування вагонами здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458.

Плата за користування вагонами нараховується згідно з п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць», пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісн.№Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019. Застосований позивачем коефіцієнт зазначений в наказі Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги».

Відповідно до положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 встановлені, зокрема, наступні ставки плати за користування вантажними вагонами перевізника:

за 40 годин – 126,20 грн у разі виконання однієї вантажної операції;

за 41 годину – 142,20 грн у разі виконання однієї вантажної операції.

За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50 % від зазначених вище ставок.

Таким чином, плата за користування вагонами становить 15330,65 грн, яка розрахована наступним чином:

1) за 40 годин = 126,20 грн (ставка Тарифного керівництва №1) - 50% = 63,10 грн х 3,023 (коефіцієнт) = 190,75 грн (без ПДВ ) + 20% ПДВ = 228,90 грн х 5 власних вагонів = 1144,50 грн;

2) за 41 годину = 142,20 (ставка Тарифного керівництва №1) - 50% = 71,10 грн х 3,023 (коефіцієнт) = 214,94 грн (без ПДВ) + 20%ПДВ = 257,93 грн х 55 власних вагонів = 14186,15 грн;

3) 1144,50 грн + 14186,15 грн = 15330,65 грн.

Перевіривши розрахунок збору за зберігання вантажу, судом встановлено, що його розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збір за зберігання вантажу у розмірі 65224,20 грн та збір за охорону вантажу у розмірі 17630,14 грн.

Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644).

Відповідно до п.п 4, 5 Правил №644, термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно з п. 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Отже, обов`язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (п. 5 Правил №644), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (п. 8 Правил №644).

У розумінні п. 46 Статуту залізниць терміни «безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці» та «безоплатного користування місцем загального користування на залізниці» охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Отже, відповідно до ст. 46 Статуту залізниць безкоштовний термін зберігання розпочався з 24-ої години 19.07.2020 та закінчився, відповідно, о 24-ій годині 20.07.2020 і з цього часу до моменту забирання вагонів 21.07.2020 о 04:40 відповідач мав оплачувати залізниці збір за зберігання.

Згідно з п.п 2.1 п. 2 «Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування» розділу ІІІ «Збори за роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів» Збірника тарифів, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тон. Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Таким чином, збір за зберігання вантажу становить 65224,25 грн, який розрахований наступним чином: 4,00 грн (збір за кожну добу) х 4495 (нетто у 66 вагонах) х 1 (кількість діб зберігання вантажу з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажу округлюється до повної) х 3,023 (коефіцієнт) = 54353,54 грн + 20% (ПДВ).

Перевіривши розрахунок збору за зберігання вантажу, судом встановлено, що його розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Посилання позивача на п. 8 розділу 7 «Правила зберігання вантажів» Правил перевезення вантажів, яким передбачено обчислення терміну безоплатного зберігання при затримці з моменту затримки, суд не приймає, оскільки, як зазначалось вище, Статутом, який має вищу юридичну силу по відношенню до Правил перевезення вантажів, визначений інший порядок обчислення такого терміну, а саме з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» охорона вантажів і об`єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ «Укрзалізниця».

Відповідачем той факт, що 6 вагонів з вантажем (№60301140, №56255714, №66239435, №60447356, №61856951, №56085756) у потягу №9515 підлягали охороні, не спростовується, жодних доказів в розумінні приписів ст.ст. 77-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження ненадання/неналежного надання залізницею послуг охорони спірного вантажу у вагонах суду не надано.

Згідно з п. 31.5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.

Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Плата за ставками, установленими для групи вагонів (контейнерів) або для прямих маршрутів, нараховується у разі затримки декількох вагонів (контейнерів), що були пред`явлені до перевезення одним відправником за одним напрямком перевезення від станції відправлення до станції призначення і оформлені одним перевізним документом.

Відповідно до таблиці 4 тариф грн/ваг-год залежить від кількості вагонів, що охороняються при затримці вантажів і за охорону вагонів у кількості від 6 до 10 включно встановлений у розмірі 18,00 грн. Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Перевіривши розрахунок позивача, суд визнає його невірним, оскільки останнім в розрахунку взято ставку 24,00 грн/ваг-год, яка застосовується до кількості вагонів від 1 до 5 включно, а позивачем заявлено 6 вагонів, ставка за якими становить 18,00 грн/ваг-год.

При цьому, у розрахунку, позивачем помилково застосовано термін затримки стрілки 45 годин до всіх 6 вагонів, в той час коли затримка до 4 із них становить 44 години (з 08:36 19.07.2020 до 04:40 21.07.2020 = 44:04).

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням вищевикладеного збір за охорону вантажу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 17368,94 грн, який розрахований наступним чином:

1) 18,00 грн х 45 годин (затримка стрілки за 2 вагони) х 3,023 (коефіцієнт) х 2 (вагони, що підлягали охороні) = 4897,26 грн + 20% (ПДВ) = 5876,71 грн;

2) 18,00 грн х 44 години (затримка стрілки за 4 вагони) х 3,023 (коефіцієнт) х 4 (вагони, що підлягали охороні) = 9576,86 грн + 20% (ПДВ) = 11492,23 грн;

3) 5876,71 грн + 11492,23 грн = 17368,94 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення збору за охорону вантажу задоволенню не підлягають, у зв`язку їх з безпідставністю.

Відповідач у відзиві також заявив про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Тобто наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення збору за користування, зберігання та охорону вантажу, у зв`язку із затримкою починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

З огляду на що подією, яка стала підставою для подання позову є несвоєчасне вивезення вагонів відповідачем, про що складено акт затримки вагонів №1-53 від 21.07.2020.

Таким чином, саме з дати складання цього акту обраховуватися строк позовної давності, враховуючи, що в цьому акті внесені дані про дату закінчення затримки вагонів та подальше їх прибирання з колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, а отже шестимісячний термін для пред`явлення позовних вимог спливає 21.01.2021.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 по справі №904/6396/16.

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Донецької області 20.01.2021 (згідно даних, які містяться на конверті, в якому було направлено позовну заяву з доданими до нього документами до суду).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И РІ Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) плату за користування вагонами у розмірі 15328 (п`ятнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн 20 коп., збір за зберігання вантажу у розмірі 65224 (шістдесят п`ять тисяч двісті двадцять чотири) грн 20 коп., збір за охорону вантажу у розмірі 17368 (сімнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 2263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн 96 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» та п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова