Ухвала суду № 96032308, 24.03.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

24 березня 2021 року Справа № 5016/2651/2012(18/67)

м. Миколаїв

Кредитори:

1) Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції (м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а, 54030);

2) Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Г.Петрової, 2-А, 54029);

3) Публічне акціонерне товариство “Банк “Київська Русь” в особі відділення “Миколаївська регіональна дирекція” ПАТ “Банк “Київська Русь” (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 33-а, 54001);

4) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020).

5) Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредіт Інвестмент Груп” (вул. Набережно – Лугова, 8, м.Київ, 04071).

Банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю “АС” (м. Миколаїв, вул. Крилова, 50, кв. 156, 54040).

Ліквідатор: арбітражний керуючий Сашин Олександр Андрійович (м. Миколаїв, а/с 194, 54001).

Південне міжрегіональне управління міністерства юстиції у Миколаївській області (вул. 8 Березня, 107, м.Миколаїв, 54029).

Суддя Давченко Т.М.

при секретарі Кнауб А.А.

представники кредиторів та ліквідатор у судове засідання не з`явилися

суть спору: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “АС”

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 5016/2651/2012(18/67) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “АС”; постановою від 20.03.2014 визнано ТОВ “АС” банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; ухвалою від 23.03.2017 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сашина О.А.

На розгляд у судове засідання 24.03.2021 призначено заяву (пояснення) АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 5443/20 від 04.05.2020) про здійснення в даній справі процесуального правонаступництва в порядку ч. 1 ст. 52 ГПК України, шляхом заміни кредитора-1 – Акціонерного товариства (АТ) “Райффайзен Банк Аваль” на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство (ПАТ) “Комерційний індустріальний Банк”.

У судове засідання учасники у справі про банкрутство, повідомлені належним чином про дату та час судового засідання, своїх представників не скерували, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи щодо пояснення) АТ “Райффайзен Банк Аваль” про здійснення в даній справі процесуального правонаступництва, суд дійшов наступних висновків.

Розгляд справи № 5016/2651/2012(18/67) здійснюється за правилами Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Наразі провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідації.

Ухвалою від 18.06.2021 судом було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ “АС”, в т.ч. визнано вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 533 943 грн. 67 коп., з яких: 528 578 грн. 67 коп. (вимоги забезпечені заставою)- 1 черга реєстру вимог кредиторів, 5365 грн. - 1 черга реєстру вимог кредиторів.

04.05.2020 на адресу суду від АТ “Райффайзен Банк Аваль” надійшли пояснення про відступлення права вимоги (том 5 а.с. 202). У резолютивній частині вказаних пояснень заявник просить суд, зокрема, замінити відповідача – АТ “Райффайзен Банк Аваль” на його правонаступника – ПАТ “Комерційний індустріальний Банк”, у зв`язку з чим суд розцінює вказані пояснення як заяву про здійснення в даній справі процесуального правонаступництва. До заяви додано копію Договору про відступлення права вимоги № 114/7-4631 від 28.07.2017 (суд встановив, що це перша та остання сторінки Договору, оскільки дана копія місить лише розділ 1 та розділ 9 Договору). Ухвалою суду від 22.06.2020 вказану заяву (пояснення) призначено до розгляду на 16.07.2020.

14.07.2020 ліквідатором подано заперечення на вказану заяву АТ “Райффайзен Банк Аваль”. В обґрунтування заперечень ліквідатор зазначає, що відповідно до висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 910/20338/16, для здійснення заміни сторони у справі необхідна воля правонаступника (тобто намір правонаступника скористатися наданим йому правом на звернення до суду за захистом своїх прав).

За результатами судового засідання 16.07.2020 розгляд вказаної заяви АТ “Райффайзен Банк Аваль” було відкладено на 17.09.2020 та запропоновано заявнику надати відзив на заперечення ліквідатора. Вказану ухвалу було надіслано й на адресу ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” (вул. Бульварно-Кудрявська, 6, м. Київ, 04053). АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” отримали ухвалу, докази отримання – том 6 а.с. 22-23.

09.09.2020 ліквідатором подано пояснення стосовно заяви (пояснень) банку, у яких ліквідатор підтримує подані ним 14.07.2020 заперечення.

17.09.2020 судом було відкладено розгляд справи, в т.ч. заяви банку, на 04.11.2020, запропоновано заявнику надати відзив на заперечення ліквідатора. Цією ж ухвалою запропоновано ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” надати суду свої пропозиції щодо заяви АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 5443/20 від 04.05.2020) про здійснення в даній справі процесуального правонаступництва в порядку ч. 1 ст. 52 ГПК України, шляхом заміни кредитора-1 – АТ “Райффайзен Банк Аваль” його правонаступником – ПАТ “Комерційний індустріальний Банк”. Дану ухвалу окрім учасників, зазначених у вступній частині ухвали, також було надіслано на адресу на адресу ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” (вул. Бульварно-Кудрявська, 6, м. Київ, 04053). Докази повідомлення АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” – том 6, а.с. 46-47.

Проте, судове засідання, призначене на 04.11.2020 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді у відпустці, про що сторін сповіщено повідомленням.

Ухвалою суду від 09.11.2020 розгляд справи було призначено на 08.12.2020 та вдруге запропоновано ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” надати суду свої пропозиції щодо заяви АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 5443/20 від 04.05.2020) про здійснення в даній справі процесуального правонаступництва в порядку. Ухвалу АТ “Райффайзен Банк Аваль” отримало 17.11.2020, а ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” – 16.11.2020 – том 6, а.с. 95-96.

У зв`язку із відсутністю сторін у судовому засіданні, невиконанням вимог суду щодо надання відзиву та пояснень, наявністю розбіжностей у позиціях сторін щодо заяв про заміну кредиторів, 08.12.2020 розгляд справи було відкладено на 03.02.2021 та вкотре зобов`язано АТ “Райффайзен Банк Аваль” надати суду відзив на заперечення ліквідатора стосовно заяви про процесуальне правонаступництво у даній справі та ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” надати суду свої пропозиції щодо заяви АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 5443/20 від 04.05.2020) про здійснення в даній справі процесуального правонаступництва. Зазначену ухвалу АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” отримали 21.12.2020 – том 6, а.с. 137-139.

03.02.2021 судом було замінено кредитора у справі № 5016/1956/2012(18/67) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “АС”, а саме, Публічне акціонерне товариство “Банк “Київська Русь” (код ЄДРПОУ 24214088) замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Кредіт Інвестмент Груп ” (код ЄДРПОУ 41586125) в частині вимог у сумі 137 957,96 грн. Розгляд справи було відкладено на 24.03.2021 та востаннє зобов`язано АТ “Райффайзен Банк Аваль” надати суду відзив на заперечення ліквідатора стосовно заяви про процесуальне правонаступництво у даній справі та ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” надати суду свої пропозиції щодо заяви АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 5443/20 від 04.05.2020) про здійснення в даній справі процесуального правонаступництва. Зазначену ухвалу ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” отримало 15.02.2021, поштове направлення на адресу АТ “Райффайзен Банк Аваль” повернуто суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Відомостей щодо іншої адреси банку суду не надано. Проте, за приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 120 (частиною 3, 6, 7) Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України”.).

З огляду на вказане, судом вжиті усі належні заходи щодо повідомлення АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” про дату, час та місце розгляду справи, зокрема заяви банку Аваль щодо правонаступництва.

Станом на 24.03.2021 а ні АТ “Райффайзен Банк Аваль” а ні ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” вимог суду, викладених в ухвалі від 16.07.2020, 17.09.2020, 08.12.2020 та 03.02.2021 не виконали, представників у судове засідання не скерували, про причини неявки суд не повідомили.

При цьому, ухвалу суду від 08.12.2020 АТ “Райффайзен Банк Аваль” отримано 21.12.2020 (том 6 а.с. 137), а ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” – 21.12.2020 (том 6 а.с. 139). Зважаючи на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 910/20338/16, на наявність розбіжностей у позиціях сторін щодо заяви про заміну кредитора у справі, відсутність у судовому засіданні представників сторін, відсутність відомостей про причини неявки сторін, відсутність клопотань щодо розгляду справи за відсутності представників, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду заяви (пояснення) АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 5443/20 від 04.05.2020) про здійснення в даній справі процесуального правонаступництва в порядку ч. 1 ст. 52 ГПК України, шляхом заміни кредитора-1 – Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство “Комерційний індустріальний Банк”.

Подальше відкладення розгляду заяви (пояснень) АТ “Райффайзен Банк Аваль”, на думку суду, призведе до затягування розгляду справи, порушення строків, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства, порушення майнових прав кредиторів, нарощування розміру винагороди арбітражного керуючого.

Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі 910/2541/18, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Зі змісту заяви (пояснень) АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 5443/20 від 04.05.2020) вбачається, що 28.07.2017 між ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/7-4631 від 28.07.2017, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги до ТОВ “АС”, у зв`язку з чим ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ТОВ “АС” за кредитним договором « 010/08-11/06-380 від 06.09.2006. При цьому, копії витягу до Договору суду не надано.

Посилаючись на наведені обставини, АТ “Райффайзен Банк Аваль” просить замінити його, як кредитора на правонаступника - ПАТ “Комерційний індустріальний Банк”.

Так, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Разом з тим, у заяві про заміну кредитора на правонаступника банком не вказано та не надано належних доказів, яким саме чином порушуються/зачіпаються права, законні інтереси банку та які він захищає шляхом звернення до суду з заявою про заміну кредитора на правонаступника.

При цьому, як вбачається зі змісту заяви АТ “Райффайзен Банк Аваль” про заміну кредитора на правонаступника, така заява подана банком фактично в інтересах іншої юридичної особи.

ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” станом на 24.03.2021 своєї позиції щодо заміни кредитора на правонаступника або наміру скористатися правом звернення до суду з метою набуття статусу кредитора, суду не висловив, жодних заяв, заперечень чи пояснень суду не надав.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі 910/20338/16, так, колегією суддів Касаційного господарського суду зазначено зокрема, що здійснюючи заміну сторони (позивача) у справі за клопотанням ТОВ "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш", суд фактично замість ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" (який внаслідок вчинення відповідної процесуальної дії набув статусу позивача) вирішив питання про те, чи вважає останній свої права порушеними та чи існують підстави для звернення з позовом до суду (і намір скористатися таким правом).

Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення Кодексу, заява (пояснення) АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 5443/20 від 04.05.2020) про заміну кредитора у справі на правонаступника, за наведених у ній підстав та наданих на її підтвердження доказів, задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 2, 43, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви (пояснень) АТ “Райффайзен Банк Аваль” (вх. № 5443/20 від 04.05.2020) про заміну кредитора у справі.

2. Копію ухвали надіслати учасника у справі, зазначеним у вступній частині ухвали та ПАТ “Комерційний індустріальний Банк” (вул. Бульварно-Кудрявська, 6, м. Київ, 04053).

3. Ухвала набирає законної з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу підписано 30.03.2021.

Суддя Т.М. Давченко