Рішення № 96031357, 05.04.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/145/21

Номер провадження 2/341/318/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Представник Гребенюк О. С. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» (далі – Банк) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість в розмірі 24321,68 грн за кредитним договором про надання банківських послуг від 10.08.2011 № б/н та сплачений судовий збір.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за договором про надання банківських послуг від 10.08.2011 № б/н, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 25940,46 грн, з яких 24321,68 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1618,78 грн – заборгованість за відсотками. Водночас, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 24321,68 грн, зазначаючи у змісті позовної заяви, що з цієї суми складається заборгованість за тілом кредиту.

Ухвалою суду від 19.02.2021 відкрито провадження і розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати позивачу.

Копію позовної заяви з додатками було надіслано на офіційну зареєстровану адресу відповідачки. Відповідачка документи не отримала, матеріали повернулись до суду у зв`язку із закінченим терміну зберігання.

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи місця перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило. Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Між сторонами укладено договір про надання банківських послуг від 10.08.2011 № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Вказана анкета-заява не містить конкретних умов нарахування відсотків чи пені за користування кредитними коштами.

Також, до позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який, як вбачається зі змісту цього витягу, містить конкретні умови щодо процентних ставок та нарахування пені за користування кредитними коштами. При цьому, вказані умови затверджувались у 2013, 2014, 2015 роках, тобто після підписання сторонами договору у вигляді анкети-заяви.

Позовна заява, серед іншого, обґрунтована тим, що відповідачка ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, приєднується до них.

Крім цього, у позовній заяві зазначено, що в редакції Умов та Правил, які почала діяти з 01.03.2019 згідно з п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язання з погашення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта, останній зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 21.12.2020 має загальну заборгованість 25940,46 грн грн, яка складається з: 24321,68 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 24321,68 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1618,78 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.

Водночас, Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 24321,68 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

У анкеті-заяві про умови кредитування (а. с. 38) не зазначена будь-яка базова процентна ставка за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення суми заборгованості, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємна частина спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

Своєю чергою, сам Банк у позовній заяві зазначає, що ставка 86,4 % і 84,0 % від простроченої суми заборгованості почала діяти з 01.03.2019, тобто діє не з дати підписання договору сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (10.08.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (січень 2021 року), зокрема з 01.03.2019, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, наданий Банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – у заяві про умови кредитування, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так само, не можуть вважатися частиною укладеного кредитного договору умови, які зазначені у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», оскільки такі неодноразово змінювались після укладення договору (а. с. 39).

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути лише тіло кредиту у розмірі 24321,68 грн. При цьому, вказана сума розрахована у наданих самим же Банком розрахунках.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги надані Банком розрахунки (а. с. 10-23) як належні та допустимі докази наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором саме в частині такої заборгованості за тілом кредиту з огляду на таке.

За загальним правилом тіло кредиту – це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.

Так само, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» затверджено стандартизовану форму паспорта споживчого кредиту, у якому відображено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складається з тіла кредиту, відсотків, комісії та інших платежів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, Банк не надав жодних належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 отримала як позичальник у Банку кредитні кошти в сумі 24321,68 грн за кредитним договором про надання банківських послуг від 10.08.2011 № б/н.

Своєю чергою, з даних, які містяться у долучених до позовної заяви розрахунках заборгованості за кредитним договором убачається, що заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 24321,68 грн Банк сформував станом на 01.02.2020. Тоді, як до вказаної дати вказана заборгованість формувалась, виходячи з процентної ставки 3,5 % за користування кредитом, а у 2015 році – зі ставки 27,6 %.

Зважаючи на те, що надані Банком розрахунки заборгованості не відображають реального руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , не відображають реально отриману суму кредитних коштів від банку з моменту підписання кредитного договору та повністю розраховані на суб`єктивний розсуд Банку, суд не бере до уваги вказані розрахунки як доказ наявності у відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24321,68 грн.

Водночас, на підтвердження обґрунтованості заявлених до стягнення сум коштів з відповідача Банк надав суду копію виписки (а. с. 24) за рахунком відповідачки (ІПН НОМЕР_1 ) до кредитного договору.

Вказаний письмовий доказ суд бере до уваги як належний і допустимий, що відображає реальний рух коштів, зокрема суми коштів, які об`єктивно і дійсно було отримано (використано) відповідачкою.

Як зазначалося, позивач позовну заяву обґрунтовує тим, що на час звернення до суду з цим позовом у ОСОБА_1 існувала загальна заборгованість за кредитним договором у розмірі 25940,46 грн. Вказане підтверджується і даними зазначеної виписки по рахунку. При цьому, основна сума боргу, за твердженням позивача, складається з 24321,68 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Дослідивши дані виписки по рахунку відповідачки, суд установив наступне.

З моменту укладення договору відповідачка постійно знімала кошти, використовувала картку для розрахунків, а також поповнювала картку, тобто користувалася кредитними коштами. При цьому, їй також постійно нараховувались відсотки, здійснювалось так зване списання відсотків, за ставкою 3,5 %. Як зазначалось вище, жодних доказів про те, що сторони у 2011 році уклали кредитний договір на таких умовах не надано суду.

Останній раз ОСОБА_1 знімала кошти з карткового рахунку 01.10.2016 у сумі 450,0 грн, після чого залишок на рахунку становив -14389,73 грн (а. с. 26). З 01.10.2016 відповідачка регулярно поповнювала свій картковий рахунок на різні суми до дня встановлення їй Банком боргу в розмірі 25940,46 грн, з яких, як стверджує Банк, 24321,68 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту. Водночас, загальна сума заборгованості у розмірі 25940,46 грн до 23.10.2020 зросла переважно за рахунок списання (нарахування) відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 %. Зокрема, наприклад: 01.10.2017 – 819,70 грн; 01.12.2017 – 804,53 грн; 01.04.2018- 995,68 грн; 01.07.2018 – 1283,31 грн; 01.04.2019 – 1679,99 грн; 01.08.2019 – 1209,23 грн тощо. Також, така заборгованість зросла за рахунок постійного нарахування Банком пені, наприклад: 01.05.219 – 1667,91 грн; 01.07.2019 – 100,0 грн тощо.

Аналіз руху коштів по картковому рахунку відповідачки дає підстави для однозначного висновку про те, що загальна сума заборгованості станом на 23.10.2020 у розмірі 25940,46 грн, з яких, як стверджує Банк, 24321,68 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту, сформована не за рахунок фактично використаних відповідачкою коштів, а, переважно, через нараховані відсотки за використання кредитного ліміту і пеню.

Також суд бере до уваги те, що Банк до позовної заяви долучив довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, відповідно до якої ОСОБА_1 25.07.2014 було збільшено кредитний ліміт до 13500,0 грн. Таким чином, максимальна сума, яку позичальник могла фактично отримати (використати) за рахунок коштів Банку не могла перевищувати 13500,0 грн. Вказане, своєю чергою, доводить безпідставність і необґрунтованість доводів Банку про те, що заборгованість ОСОБА_1 саме за тілом кредиту становить 24321,68 грн, оскільки остання навіть теоретично не могла використати (отримати) коштів на суму більше, ніж кредитний ліміт, тобто 13500,0 грн.

Також, на підставі наявної виписки по картковому рахунку, суд установив, що кожного разу після досягнення ОСОБА_1 встановленого ліміту використання кредитних коштів у розмірі 13500,00 грн, їй нараховувались відсотки за користування кредитним лімітом, наприклад: 30.04.2015 – за ставкою 2,3 % за операціями до 01.09.2014, 2,7 % за операціями з 01.09.2014 по 31.03.2015, 3,5 % за операціями після 01.04.2015; 01.11.2015 – за ставкою 2,7 % і за ставкою 3,5 % тощо.

При цьому, аналіз даних виписки по рахунку свідчить про те, що відповідачка після досягнення ліміту використаних коштів, тобто наявності заборгованості на суму 13500,0 грн жодного разу не використовувала (не знімала) кошти банку, а заборгованість зростала виключно за рахунок нарахованих відсотків та пені. І виключно після часткового погашення заборгованості та наявності на рахунку коштів у сумі більшій, ніж «-13500,0» грн., позивачка мала можливість використовувати надані їй Банком кошти у межах встановленого ліміту, тобто до «-13500,0» грн.

Окремо, слід зазначити, що єдиний раз, коли відповідачка фактично зняла кошти зі свого банківського рахунку за наявності на ньому суми меншої, ніж «-13500,0» грн., мав місце 01.10.2016, коли позичальниця зняла 450,0 грн. Проте, згідно з даними виписки по рахунку ( а. с. 76-77) цього ж дня залишок на рахунку становив «-13482,65» і здійснювалось як списання відсотків на суму 847,73 грн, так і пеня на суму 50 грн, а також відбувалось поповнення готівкою картки на суму 400,0 грн. Отже, лише за підсумками операційного дня відповідачка повторно перевищила встановлений ліміт використання коштів на суму 13500,0 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що фактично отримані та використані відповідачкою кошти становлять суму 13500,0 грн, що і є сумою заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з відповідачки суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 13500,0 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 10821,68 грн задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки на користь Банку підлягає стягненню частина сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1260,08 грн (13500/24321,68*100=55,51%, 2270,0*55,51%=1260,08) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 76 - 81, 89, 95, 128, 141, 178, 229, 247, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13500 гривень 00 копійок та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1260 гривень 08 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

СуддяМ. Р. Мергель