Рішення № 96026656, 02.04.2021, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/44/21

Провадження №2/574/165/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Рожніва Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Буринської міської ради Сумської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Буринської міської ради Сумської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка, рідна сестра матері - ОСОБА_3 , 1924 року народження, яка до дня своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті її тітки ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, яку в зв`язку з відсутністю родичів ближчого ступеня споріднення, прийняла вона, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном згідно вимог п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР, являючись при цьому спадкоємцем за законом згідно ст. 531 ЦК Української РСР, як особа, що перебувала на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Серед спадкової маси було право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності САПТЗТ "Червоногвардієць" розміром 3,21 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідчене відповідним сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ №0246731, який зареєстровано 18.03.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №331, що підтверджується інформаційною довідкою відділу у Буринському районі ГУ ДГК у Сумській області від 09.12.2020 року. В той же час оригінал вищезазначеного сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0246731, виданого на ім`я ОСОБА_3 втрачений, в зв`язку з чим нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину.

Крім того, вона не має можливості отримати свідоцтво про смерть тітки ОСОБА_3 , підтвердити факт родинних відносин із нею та змушена звернутися до суду для його встановлення в зв`язку з відсутністю актового запису про народження ОСОБА_3 в архіві відділу РАЦС Управління державної реєстрації ГТУЮ у Сумській області та Буринського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Сумській області.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд:

- встановити факт родинних відносин, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 1924 року народження, є її рідною тіткою;

- встановити факт прийняття нею спадщини, шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її тітки - ОСОБА_3 ;

- встановити факт її перебування на утриманні її тітки - ОСОБА_3 , з квітня 1997 року по день її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності САПТЗТ "Червоногвардієць" розміром 3,21 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлій ОСОБА_3 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0246731, який зареєстровано 18.03.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 331.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 16.02.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 09.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Рожнів Я.Я. заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з народження проживала разом із своєю матір`ю та тіткою ОСОБА_3 у будинку по АДРЕСА_1 . Коли вийшла заміж то почала проживати окремо у своєму будинку на тій же вулиці. В 1994 році захворів її чоловік та перестав ходити, вона сама також на той час постійно хворіла, в зв`язку з чим змушена була покинути роботу в колгоспі та доглядати чоловіка та трьох їх малолітніх дітей. Після смерті матері в 1995 році тітка почала їй допомагати грошима та доглядати дітей. А коли захворіла ОСОБА_3 вона забрала її проживати до себе, де вона в 1999 році померла. Поховання тітки здійснила вона, оскільки своєї сім`ї в неї не було.

Від представника відповідача Буринської міської ради надійшла заява про проведення розгляду справи без участі представника відповідача та відсутність заперечень по суті позовної заяви.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказав, що знає ОСОБА_1 , оскільки проживає з нею в о одному селі. ОСОБА_1 спочатку проживала разом з матір`ю та тіткою ОСОБА_3 , а після одруження почала проживати окремо по сусідству від тітки. Чоловік ОСОБА_1 був інвалідом та не міг ходити, в них було троє дітей. У ОСОБА_3 своєї сім`ї не було. Чи надавала вона допомогу ОСОБА_1 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є ріднім братом покійного чоловіка ОСОБА_1 , яка до одруження проживала разом з матір`ю та тіткою ОСОБА_3 , а коли вийшла заміж то почала проживати окремо зі своєю сім`єю. Чоловік позивачки хворів та був не ходячим, вона також хворіла. У ОСОБА_3 своїх дітей не було. Сім`я ОСОБА_1 жила за рахунок пенсії її чоловіка, а також їм допомагала продуктами харчування ОСОБА_3 , чи давала вона їм кошти йому не відомо. Після смерті ОСОБА_3 залишився будинок, чи в ньому хтось проживав він не знає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що вона проживає із ОСОБА_1 на одній вулиці, а тому їй відомо, що позивач спочатку проживала разом з матір`ю та тіткою ОСОБА_7 , прізвища якої вона не знає. Після одруження ОСОБА_1 почала проживати окремо з чоловіком. В 1999 році тітка померла, але до цього близько п`яти років вона проживала у ОСОБА_1 , яка її доглядала та здійснила її поховання. Поки тітка ОСОБА_7 була жива вона неодноразово бачила як остання надавала ОСОБА_1 кошти на продукти харчування. Ще за життя ОСОБА_3 її будинок позивач із своєю сім`єю розібрали на матеріали, які перевезли до свого господарства.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є невісткою ОСОБА_1 та з дитинства проживала з її сім`єю на одній вулиці. Їй відомо, що позивач спочатку проживала разом з матір`ю та тіткою ОСОБА_3 , а коли завела власну сім`ю то почала проживати окремо. ОСОБА_3 померла приблизно в 1998-1999 році, після її смерті залишився будинок, який сім`я ОСОБА_8 розібрала на будівельні матеріали. Чи отримувала позивач матеріальну допомогу від тітки їй не відомо.

Заслухавши доводи позивача та її представника, показання свідків, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були ОСОБА_10 , а матір`ю - ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7).

Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 вбачається, що 12.09.1981 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після укладення шлюбу кожному з подружжя було присвоєно прізвище " ОСОБА_13 " (а.с. 7).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України від 04.05.1988 року ОСОБА_14 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та її батьками були ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а.с. 9-10).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого повторно, ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 8).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 04.05.2018 року прізвище ОСОБА_2 до державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_17 " (а.с. 11-12).

Таким чином, суд приходить до висновку, що матір`ю позивача була ОСОБА_18 .

За наведеного, з врахуванням показань свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки мати позивача до укладення шлюбу мала однакові з ОСОБА_3 , 1924 р.н., прізвища і по батькові, а також проживала з нею в одному будинку, суд приходить до висновку про те, що вони були рідними сестрами.

Отже, ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_3 .

Однак, позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила суд, зокрема, встановити факт, що її рідною тіткою є ОСОБА_3 , 1924 р.н., яка померла саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з цим із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 10.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 , 1924 р.н., померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 47).

Будь-яких заяв про уточнення позовних вимог від позивача чи її представника до суду не надходило, а суд позбавлений права вийти за межі, заявлених позовних вимог.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) розміром 3,21 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Суховерхівської сільської ради, що посвідчувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ №0246731, який зареєстровано 18.03.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №331, що підтверджується копією відповіді відділу у Буринському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 11.11.2020 року на адвокатський запит, копіями Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) та інформаційною довідкою відділу у Буринському районі ГУ Держеокадастру у Сумській області від 09.12.2020 року а.с. 17-20).

Згідно довідки Суховерхівського старостинського округу Буринської міської ради №168 від 19.10.2020 року ОСОБА_3 , 1924 р.н. до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті разом з нею ніхто не проживав і не був зареєстрований.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільний кодекс України набрав чинності 01.01.2004 року.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 529 ЦК Української РСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно ст. 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства (ст. 531 ЦК Української РСР).

В п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п.2 ст.273 ЦПК), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним (ст.531 Цивільного Кодексу України (ЦК) не менше одного року.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, позивач та її представник не надали суду жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 була непрацездатною.

Пояснення позивача, надані в судовому засіданні, та показання свідків про наявність у неї певних захворювань не свідчать про її непрацездатність на момент відкриття спадщини.

Крім того, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів для існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.

Проте, ОСОБА_1 не надано суду будь-яких доказів відсутності у неї інших доходів, крім отримуваної від ОСОБА_3 матеріальної допомоги, а також розміру отримуваного останньою доходу, який би підтверджував можливість у неї таку допомогу надавати.

Показання допитаних в судовому засіданні свідків не підтверджують, що основним і постійним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 була допомога з боку ОСОБА_3 і така допомога надавалась нею постійно та систематично.

Крім того, свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що сім`я ОСОБА_1 жила за рахунок пенсії її чоловіка, а не лише за рахунок допомоги ОСОБА_3 .

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведення ОСОБА_1 її перебування на утриманні ОСОБА_3 не менше одного року до дня смерті останньої.

Статтями 548, 549 ЦК Української РСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння з моменту відкриття спадщини; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені у цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Жодного із вищенаведених доказів вступу в управління чи володіння спадковим майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , позивач суду не надала.

Покликання позивача та її представника на те, що нею був розібраний належний ОСОБА_3 житловий будинок на будівельні матеріали, також не свідчать про вступ нею в управління чи володіння спадковим майном, оскільки згідно показань свідка ОСОБА_6 вказаний будинок був розібраний ОСОБА_1 та членами її сім`ї ще за життя ОСОБА_3 .

Оскільки, позивач не є спадкоємцем жодної із черг спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та не довела, що вона має право на спадкування, як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні останньої не менше року до дня її смерті, а також, що вона вступила в управління та володіння спадковим майном, то правові підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_3 та встановлення факту прийняття нею спадщини відсутні.

Як наслідок не підлягає і задоволенню похідна від вказаних позовних вимог ОСОБА_1 вимога про визнання за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 права на земельну частку (пай).

При цьому, судом не приймається визнання позову представником відповідача, як таке, що суперечить закону.

Враховуючи викладене в позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 10-13, 206, 247, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.529-531, 548, 549 ЦК УРСР, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Буринської міської ради Сумської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: 41752, Сумська область, Конотопський район, с. Нижня Сагарівка; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Буринська міська рада Сумської області, місцезнаходження: 41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1; ЄДРПОУ: 04058025.

Повне судове рішення складено 05.04.2021 року.

Суддя Т.Р. Гук