Рішення № 96024559, 05.04.2021, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2-а/484/13/21

Справа: 484/474/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Закревського В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, поліцейського Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Топчій Івана Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в атоматичному режимі, серії БАБ №213694 від 17.12.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, поліцейського Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Топчій Івана Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в атоматичному режимі, серії БАБ №213694 від 17.12.2020 року.

Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що 17.12.2020 року о 16 год. 00 хв. на 437 км автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя керував автомобілем марки "Вольво" д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом д.н.з. НОМЕР_2 , висота якого становила від поверхні дороги 4 метри, заміри проводились сертифікованою рулеткою, на вимогу працівника поліції водій не пред`явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.п. 2.4, 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Відповідачем винесено постанову серії БАБ №213694 від 17.12.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1, ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

З винесеною постановою позивач не згоден та вважає, що відповідачем при винесенні постанови по адміністративній справі порушено вимоги ст.ст. 132-1, 222, 268, 276-281 КУпАП, а тому, враховуючи положення ст. 247 КУпАП, вказана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно нього закриттю..

Ухвалою суду від 17.02.2021 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідачі у встановлений судом строк, не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву, докази по справі, а тому суд керуючись положеннями ч. 5 ст. 77 КАС України приймає рішення на підставі доказів наявних у справі.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, за наявними у справі доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 17 грудня 2020 року поліцейським поліцейським Солонянського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Топчій І.С. щодо позивача винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №213694, якою позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 132-1, 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вбачається з постанови, позивач 17 грудня 2020 року об 16 год. 00 хв. на 437 км автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя керував автомобілем марки "Вольво" д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом VOGEL GH д.н.з. НОМЕР_2 , висота якого становила від поверхні дороги 4 метри, заміри проводились сертифікованою рулеткою, на вимогу працівника поліції водій не пред`явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.п. 2.4, 22.5 ПДР України.

Факт порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами не визнається позивачем, оскільки порушено норми Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" в частині здійснення вимірювання несертифікованим пристроєм для вимірювання, а також не враховано поліцейським під час складання постанови, що Законом України №54-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю", який набрав чинності 25.09.2019 року.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити, зокрема, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Отже, в тому випадку, якщо хоча б один з параметрів перевищує вищевказані габарити необхідно отримувати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та погоджувати маршрут.

Диспозиція частини 1 статті 132-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Частина друга цієї статті передбачає відповідальність за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Згідно з приміткою до ст. 132-1 КУпАП, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Підставою для звільнення від відповідальності є наявність у суб`єкта правопорушення дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 132-1 цього Кодексу, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Отже, відповідачем під час винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ст. 132-1 КУпАП.

Крім того, позивач посилався, що відповідач проводив заміри габаритів його транспортного засобу з вантажем в порушення відповідних процедур та несертифікованим приладом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001року №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Згідно п.п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою КабінетуМіністрів Українивід 27 червня 2007року №879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Відповідно до пп.пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30, 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Згідно п. 2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Пунктом 25 Порядку № 879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Згідно п. 6. Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Між тим, суд вважає, що доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Проте, жоден із викладених вище документів матеріали справи не містять, а отже відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено із дотриманням відповідної процедури.

Інспектор поліції не вправі самостійно здійснювати заміри габаритів транспортного засобу позивача, оскільки цим займаються відповідні органи на спеціально відведених територіях.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, відповідачем на якого ст.77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, не доведено факту допущення позивачем порушення п. 22.5 ПДР України.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.01.2019 р. у справі № 539/655/17.

Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.«а» п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 цих Правил.

Згідно з п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти висновку, що посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб може бути витребуваний поліцейським лише у разі, якщо у нього виникнуть об`єктивні підстави вважати, що особа, яка здійснює керування транспортним засобом вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вищевказаних обставин, відповідно у нього були відсутні підстави для витребування посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.02.2020 р. у справі № 545/3654/16-а.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови серії БАБ №213694 від 17.12.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 132-1, 126 КУпАП та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено про поновлення строку звернення до суду, оскільки лише 04.02.2021 року ним було отримано копію висновку від 18.01.2021 року, затвердженого т.в.о. начальника ВП №9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, щодо службової перевірки правомірності дій працівників Солонянського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області під час складання постанови серії БАБ №213694 від 17.12.2020 року, який направлено поштою на адресу позивача 28.01.2021 року.

Приймаючи до уваги вказані позивачем обгрунтування, суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню.

Згідно зі статтею 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 132, 139 КАС України, ЗУ "Про судовий збір". Крім того, постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку ВСУ від 13.12.2016 у справі №21-1410а16, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшого оскарження позивачем та відповідачем судового рішення.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір.

На підставі вимог ч.1 ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 454 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 72-80, 90, 241-246, 257, 262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, поліцейського Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Топчій Івана Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в атоматичному режимі, серії БАБ №213694 від 17.12.2020 року, задовольнити повністю.

Поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №213694 від 17.12.2020 року за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 132-1, 126 КУпАП.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №213694 від 17.12.2020 року, винесену поліцейським Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Топчій Іваном Сергійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1, ст. 126 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 132-1, 126 КУпАП.

Стягнути з Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Солонянське відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, місце знаходження: вул. Строменко, 1, смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108866.

Поліцейський Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старший сержант поліції Топчій Іван Сергійовича, місце знаходження: вул. Строменко, 1, смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область.

Повний текст рішення виготовлено 05 квітня 2021 року.

Суддя: