Рішення № 96024405, 05.04.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

05.04.2021

Справа №489/2996/20

Провадження №2/489/333/21

РІШЕННЯ

іменем України

5 квітня 2021 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання матеріали цивільної справи за позовом приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

встановив:

Позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 17359 грн. 89 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 1512 грн. 28 коп. суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 694 грн. 83 коп. три відсотки річних та судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп. внаслідок не виконання останнім зобов`язань по оплаті наданої теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 .

Законним представником відповідача ОСОБА_1 матір`ю ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, яким вважає, що вказаний позов безпідставний з наступних підстав. Зазначає фактичні обставини справи, а саме що відповідач дійсно був споживачем послуг позивача, а саме постачання теплової енергії для опалення, проте через недотримання теплопостачальною організацією належного рівня температури в квартирі в опалювальний період та незадовільну якість наданих послуг у 2018 р. за заявою його законного представника ОСОБА_2 , поданою в інтересах сина, було складено акт обстеження параметрів теплопостачання приміщення від 26.01.2018 р. та від 21.02.2018 р., а також акт від 15.05.2018 р. де вказано, що температура в кімнатах складає від 13-16 градусів С. Відповідно 12.06.2018 р. на замовлення ОСОБА_2 було зроблено проект на відключення від системи центрального теплопостачання на об`єкт - квартиру АДРЕСА_1 . 14.08.2018р. відповідно витягу з протоколу №96 постійної комісії ММР з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою міста прийнято рішення відключити від централізованого опалення вказану квартиру, а також позивача зобов`язано зробити перерахунок за послуги з централізованого опалення на підставі раніше складених актів, а також відрізати від опалення вказану квартиру за її зверненням. Відтак, рішенням постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою міста Миколаївської міської ради від 14 серпня 2018 р. №96 було вирішено доручити ПрАТ «Миколаївська МТЕЦ» відключити централізоване опалення в їх квартирі, а КЖЕП ММР «Зоря» відрізати від централізованого опалення вказану квартиру. Рішення комісії було виконано КЖЕП ММР «Зоря» 17 вересня 2018 р. У зв`язку із відмовою ПрАТ «Миколаївська МТЕЦ» направити свого представника для складання акту про відсутність послуги централізованого теплопостачання в помешканні за зверненням позивача комісією Миколаївської міської ради було прийнято рішення від 20 листопада 2018 р. №105 про створення комісії для складання акту та закриття рахунку по квартирі, щоб уникнути нарахування за відсутню послугу. 03 січня 2019 року комісією за участю представників ПрАТ «Миколаївська МТЕЦ», Інгульської адміністрації м.Миколаєва, КЖЕП ММР «Зоря», депутата Миколаївської міської ради Грозова А.А. та в присутності відповідача було складено акт, яким зафіксовано, що централізоване опалення в квартирі відсутнє, батареї відрізані, труби закольцовані. Однак, незважаючи доведену невідповідність якості послуг з централізованого опалення вимогам нормативних документів та на відключення квартири від централізованого опалення, постачальник продовжує нараховувати плату за послуги з централізованого опалення, у зв`язку із чим за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року заборгованість склала майже 8000 грн. Наразі позивач вимагає стягнути суми починаючи із 01.12.2016 року відтак вимоги позивача є неправомірними, бо знаходяться за межами позовної давності, оскільки позовна заява подана до суду в липні 2020 р., тобто з значним пропуском строку позовної давності, встановленого для основного зобов`язання у 3 роки та санкцій - спеціальної позовної давності - один рік. Просить застосувати позовну давність. Також стверджує, що 3 17.09.2018 р. відповідач не є споживачем послуг позивача, усі грошові суми які ним сплачувались та зобов`язання виконувались належним чином до періоду відключення постачання послуг все оплачено, будь-яка заборгованість відсутня. Позивачем не подано безспірних доказів по справі в частині заявлених вимог не надано доказів на підтвердження отримання та користування послугами з тепла саме які надаються позивачем. Окрім цього, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, відтак вимога про стягнення витрат судового збору не підлягає задоволенню. Ці обставини свідчать про необґрунтованість вимог позивача - стягувача відносно нього, а відтак вимоги позову є безпідставними.

Представником позивача подано відповідь на відзив, яким позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, з огляду на наступне. 13 липня 2019 року Ленінським районним судом м.Миколаєва винесено рішення по справі №489/1568/19, яким задоволено позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про скасування незаконних нарахувань та закриття рахунку. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.10.2019 по справі №489/1568/19, яка набрала законної сили, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.07.2019 скасовано, в позові ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про покладення на Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» обов`язку скасувати нараховану оплату за централізоване постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 , за період з 17.09.2018 та наступні місяці та закрити особовий рахунок за вказаною адресою відмовлено. Так, у вказаній постанові Миколаївського апеляційного суду від 22.10.2019 по справі № 489/1568/19 зазначено, що постійна комісія Миколаївської міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою міста, яка погодила відключення квартири АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення, не є міжвідомчою і до її повноважень не входить надання погоджень на відключення жилих будинків (окремих квартир) від системи централізованого теплопостачання. Апеляційною інстанцією встановлено, що відключення ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , квартири від централізованого опалення є самовільним, отже підстав для звільнення останнього від оплати за послуги теплопостачання не має. На підставі вищевикладеного, відповідач не вірно трактує встановлені судом факти, зазначаючи, що позивач звернувся із позовом про стягнення грошових сум за послугу, яка фактично не надається та відключена, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для припинення нарахування, закриття особового рахунку № НОМЕР_1 та звільнення відповідача від оплати за фактично надані, але не використані відповідачем послуги з централізованого опалення. Отже на теперішній час у ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не має законних підстав для припинення нарахувань відповідачу за послуги з теплопостачання. Щодо пропуску строку позовної давності позивачем зазначає, що 14.01.2020 ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» було подано до Ленінського районного суду м. Миколаєва заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 13273,25 грн., а також 1206,10 грн. сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 504,70 грн. три відсотки річних та 210,20 грн. судового збору. Отже строк позовної давності був перерваний. Крім того, відповідачем періодично, з 2016 по 2020 рік, частково сплачувалась заборгованість за спожиту теплову енергію, останній платіж був 13.02.2020. Отже відповідач неодноразово вчиняв дії, якими фактично визнавав свій борг за теплову енергію перед позивачем та сплачував його. Таким чином, вказаними вище діями відбулося переривання строку позовної давності, а відтак, відсутні підстави для застосування загального строку позовної давності. Підстави для застосування спеціальної позовної давності теж відсутні, оскільки позивачем не подавалося до суду вимог про стягнення з відповідача штрафу або пені. Щодо безпідставності, як зазначає представник відповідача, стягнення з відповідача витрат судового збору. То згідно ст. 141 ЦПК України якщо сторона звільнена від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищевказане ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» зазначає, що положення відзиву на позовну заяву не спростовують доводи викладені у позовній заяві, а навпаки, підтверджують порушення прав та законних інтересів позивача.

Законним представником відповідача ОСОБА_1 матір`ю ОСОБА_2 подано письмове пояснення, де зазначає, що жодний законодавчий акт України, в тому числі Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачає стягнення із споживача сум за послугу якою споживач не користується, та яка в його помешканні відсутня. Тому, фіктивний борг який виставляє позивач відповідачу вважає незаконним та необґрунтованим, який суперечить не тільки законам України а й нормам моралі. Оскільки, суд застосовує позовну давність лише, тоді коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має право з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушено право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушено не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. Стверджує, що відсутні підстави для зупинення та переривання перебігу позовної давності відповідно до статей 263 та 264 Цивільного кодексу України. Оскільки, підставою для переривання строків даності є зокрема, подання позовної заяви до суду (ч.2 ст.264 ЦКУ) ані будь-якої іншої заяви до суду.

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м.Миколаєва, в тому числі до квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується нарядом на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону.

На ім`я відповідального квартиронаймача ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання та було видано розрахунковий документ (розрахункову книжку), по якій боржник повинен виконувати оплату.

З метою забезпечення теплом об`єктів житла та інших об`єктів на початку опалювального сезону 2016-2020 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до +8Со і нижче, на виконання рішення виконавчого комітету ММР №270р від 17.10.2016; №830 від 11.10.2017; №1053 від 05.11.2018, №1078 від 11.10.2019 (наряди від 21.10.2016; 28.10.2017; 09.11.2018; 24.10.2019) було розпочато опалювальний сезон та підписано наряди, що свідчать про підключення до системи опалення.

В опалювальних сезонах 2016-2020 позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 .

Правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії, а відповідач повинен за них сплачувати в силу приписів ст.11 Цивільного кодексу України.

Згідно п.2 ч.2 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання теплової енергії віднесено до комунальних.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Приписами п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За змістом ст.526 та ст.530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Положеннями ст.610 та ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 14.06.2005 р. виданого ЖКВ ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 по 1/3 частки кожному.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 червня 2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить на праві приватної власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 листопада 2019 року співвласником квартири АДРЕСА_1 в розмірі 2/3 часток є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14 червня 2005 року, виданого ЖКВ ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», та свідоцтва про право на спадщину 1-876, виданого 30 січня 2010 року Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою.

Згідно з довідки про реєстрацію місця проживання особи Департаменту з надання адміністративних послуг ММР від 16.02.2018 року, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач надав теплову енергію за період з 01.12.2016 по 01.04.2020 на суму 33537,88 грн., яку відповідач сплатив лише частково, отже не виконав своїх зобов`язань в повному обсязі, тому з урахуванням перерахунку та часткової оплати боргу в сумі 15735,10 грн., залишок боргу складає 17359,89 грн.

Надіслане відповідачу попередження (в порядку досудового врегулювання сплати боргу) №463-ф6 від 28.08.2019 залишилось без задоволення та відповіді.

Крім того, за період з 01.12.2016 по 01.04.2020 відповідачу нараховано 1512 грн. 28 коп. - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 694,83 грн. - три відсотки річних.

31 січня 2020 року ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва (справа №489/132/20, номер провадження 2-н/489/59/20) відмовлено у видачі судового наказу за заявою приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 боргу за спожиту теплову енергію.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 липня 2019 року по справі №489/1568/19 позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , про скасування незаконних нарахувань та закриття рахунку задоволені частково. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» скасувати нараховану оплату за централізоване постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 17.09.2018 та послідуючі місяці і закрити особовий рахунок за вказаною адресою. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2019 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про покладення на Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» обов`язку скасувати нараховану оплату за централізоване постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 за період з 17 вересня 2018 року та наступні місяці та закрити особовий рахунок за вказаною адресою, постановлено в цій частині нове судове рішення. В позові ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про покладення на Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» обов`язку скасувати нараховану оплату за централізоване постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 , за період з 17 вересня 2018 року та наступні місяці та закрити особовий рахунок за вказаною адресою відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи відповідача про те, що нарахований борг за надані послуги теплопостачання є безпідставний, адже він не є споживачем послуг позивача через відключення постачання послуг до його квартири, судом до уваги не беруться, оскільки Миколаївським апеляційним судом встановлено що проведення ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 будь-яких робіт із відключення квартири від централізованого опалення є самовільним, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, що відповідає викладеній в постанові від 19.08.2019 року позиції Верховного Суду по справі №226/1437/16-ц.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

У відзиві наявне клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки вимоги про стягнення суми боргу починаючи з 01.12.2016 року позивача є неправомірними, бо знаходяться за межами позовної давності.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу, зокрема, про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Позивач посилається на правовий висновок висловлений Верховним судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-214цс14, відповідно вважає, що поданими ними заява про видачу судового наказу 14.01.2020 року перериває позовну давність.

Однак, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі №6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності та вказала, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3 та 4 ст.267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Що узгоджується із позиціями висловленими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц тощо.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників, така правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15-ц.

Як вбачається з розрахунку, який наявний в матеріалах справи, в період з грудня 2016 року по квітень 2020 року, відповідачем здійснювалась часткова оплата за надані послуги.

Оскільки позивач звернувся із вказаним позовом 30.06.2020, та впродовж із грудня 2016 року по квітень 2020 року відповідачем частково сплачувалися суми в рахунок наданих позивачем послуг, а саме в період з 12.2016 по 02.2017, 05.2017, з 08.2017 по 11.2017, 02.2018, 05.2018, 09.2018, 11.2019, 01.2020 та 02.2020, то суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки строк переривався.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати за теплову енергію, від яких він не може бути звільнений через самовільне відключення від теплової мережі, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оскільки законним представником відповідача ОСОБА_1 , який є дитиною з інвалідністю, є матір ОСОБА_2 , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , видане Управлінням соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, суд враховує правову позицію ВСУ по справі №6-152цс17 від 01.03.2017 року та приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 2102 грн. має бути компенсований за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст.ст.526, 530,610, 611, 625 ЦК України, ст.ст.5, 7, 9, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст. ст. 4, 19, 81, 89, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 17359 грн. 89 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 1512 грн. 28 коп. суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 694 грн. 83 коп. три відсотки річних, а всього 19567 грн. 00 коп. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок).

Судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп. компенсувати приватному акціонерному товариству «Миколаївська теплоелектроцентраль» за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу може бути подано до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», місцезнаходження: м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ЄДРПОУ 30083966.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП відсутній.

Законний представник відповідача – ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою:

АДРЕСА_2