Ухвала суду № 96021482, 31.03.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/30424/20

Провадження № 2-з/947/524/21

УХВАЛА

31.03.2021

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,

За участю представника позивача ОСОБА_1 .

Представника третьої особи адвоката Черкасової О.О.,

Розглянувши заяву ОСОБА_2 про витребування доказів по цивільної справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа АТ « Креді Агріколь Банк», про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження суду знаходиться позовна заява ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя у вигляді квартири АДРЕСА_1 , автомобілю Nissan X-Trail, 2016 р.в., р/н НОМЕР_1 , та розподілу заборгованості по кредитному договору №1/3082022 укладеного 24.02.2017 року.

Від відповідача ОСОБА_2 31.03.2021 року подано клопотання про витребування від ПАТ « МТБ Банк» відомостей про залишок та рух коштів на рахунках банків, відкритих на ім`я ОСОБА_4 а також відомості про зняття ОСОБА_4 грошових коштів 30.06.2011 року в відділені ПАТ МТБ Банк за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 76/1 ( на той час ПАТ «Марфін Банк» ) із зазначенням: дати, номера відділення, суми, грошової одиниці, валюти, номера рахунку.

Необхідність даного доказу обґрунтовується тим, що при розгляді питання про розподіл спільного майна подружжя, доведеності підлягає в тому числі і використання для придбання такого майна особистих коштів кожного з подружжя а частину коштів на придбання даної квартири надавав ОСОБА_4 – батько відповідачки, яки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 а тому самостійно отримати дану інформацію та підтвердити її у суді не може.

Заявник у судовому засіданні підтримала клопотання.

Представник позивача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання вважаючи що воно подано із порушенням порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України та не відноситься до предмету спору.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч.1 ст. 13 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч.1 ст. 76 ЦПК).

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1,3,4 ст. 83 ЦПК сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї ( ч.1 ст. 84 ЦПК).

Цивільним процесуальним кодексом визначений строк для подання відзиву відповідачем, та у даної справі відповідач скориставшись своїм правом 02.12.2020 року подала відзив.

В даному випадку клопотання було подано із порушенням строку наданому для можливості звернення до суду із відповідним клопотанням, що є формальною підставою для відмови у задоволення клопотання про витребування доказів.

Однак при розгляді даного клопотання суд враховує що дане клопотання стосується предмету спору – спірної квартири та доведеності використання на придбання даної квартири особистих грошей одного з подружжя, що має суттєве значення приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 про те, що « у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя».

Таким чином при розгляді даного клопотання суд враховую формальне порушення стороною строку звернення із клопотанням про витребування доказів до суду та значення які можуть мати дані докази для розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі – Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

В даному випадку суд приходить до висновку що для справедливої можливості заперечувати проти позовних вимог відповідач має можливість використовувати механізми яки дозволяють їй отримати докази яки мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи, а тому питання формального підходу може ускладнити використання прав відповідача та привести до неповноти з`ясування всіх обставин справи а тому може бути визначеним як надмірний формалізм.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 83,353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання ОСОБА_2 про витребування від ПАТ « МТБ Банк» доказів про рух коштів на рахунках банку, відкритих на ім`я ОСОБА_4 .

Витребувати від Публічного Акціонерного Товариства « МТБ БАНК» ( код ЄДРПОУ 21650966, місце розташування: 68003, Одеська область, місто Чорноморськ, проспект Миру, 28 ) інформацію про наявні у 2011 році в Пат « МТБ Банк» ( раніше ПАТ « Марфін Банк» банківські рахунки на ім`я ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )із зазначенням їх кількості, найменування та наявності на них коштів та руху по даним рахункам; а також окремо інформацію щодо зняття ОСОБА_4 грошових коштів з власного рахунку у ПАТ « МТБ БАНК» ( раніше ПАТ « Марфін Банк» ) 30.06.2011 року із зазначенням точної дати зняття, номеру відділення в якому було здійснено зняття, номеру рахунку з якого було здійснено зняття , суми знятих коштів, грошової одиниці та валюти зняття.

Уповноважити ОСОБА_2 , а також її представників за довіреністю та/або ордером, надання даної ухвали для виконання до Банку та отримання відповіді з Банку для надання її до суду.

Повідомити ПАТ « МТБ Банк» про строк виконання ухвали протягом десяти днів після отримання та кримінальну відповідальність за невиконання ухвали суду або неповідомлення про неможливість її виконання.

У відповідності до вимог ст.. 353 ЦПК України ухвали про витребування доказів окремому оскарженню не підлягають.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.