Вирок № 96018190, 30.03.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6592/20

Провадження № 1-кп/461/190/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2021 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

за участю:

прокурора Никеруй З.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Дасюка Р.С.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Луки Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, внесене 10.05.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140050001484 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Поруби, Яворівського району, Львівської області, громадянина України, українця, працюючого директором ТзОВ «Галкомплекс», не одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в :

05.05.2020 року, близько 14:15 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м.Львів, вул.Костюшка, 16, умисно, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, наніс ОСОБА_2 один удар лівою ногою в зону паху, внаслідок чого заподіяв потерпілому синець в ділянці лона, що згідно судово – медичної експертизи відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані як умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_1 , суду пояснив, що вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України не визнає. Стверджує, що тілесних ушкоджень нікому не заподіював.

Захисник обвинуваченого Дасюк Р.С. в судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, заперечив. Зокрема зазначив, що свідок ОСОБА_3 , є дружиною потерпілого, її покази суттєво відрізняються від показів самого потерпілого, що викликає сумніви у правдивості її показань. Також, захисник зазначив, що висновок експерта № 666 від 13.05.2020 року не містить підпису потерпілого ОСОБА_4 , що ставить під сумнів достовірність проведення експертизи та її результатів. Окрім того, захисник вважає, що протокол проведення слідчого експерименту від 12.08.2020 року не є допустимим доказом, оскільки такий не підписаний статистом. Захисник стверджує, що досудовим слідством не встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого, відтак просить суд виправдати ОСОБА_1 .

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, його вина повністю доведена зібраними у справі доказами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що 05.05.2020 року, близько обіду, приїхала з чоловіком прибирати магазин на АДРЕСА_2 . Відкриваючи двері магазину, почула крик та побачила як відбувається бійка між ОСОБА_2 та обвинуваченим. ОСОБА_3 повідомила, що конфлікт виник через те, що ОСОБА_1 сказав її чоловіку, чому він не закриває браму, на що останній запитав, чому браму повинен зачиняти він. Після цього ОСОБА_1 замахнувся руками та ногами та вдарив ОСОБА_3 в пах. Окрім того, ОСОБА_3 повідомила, що в цей день викликали швидку допомогу на адресу: м.Львів, вул.Костюшка, 16.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що знайомий з обвинуваченим близько 15 років. Зазначив, що 05.05.2020 року, близько обіду, приїхав з дружиною на роботу на вул.Костюшка, 16 у м.Львові. Дружина пішла відчиняти двері, а ОСОБА_2 пішов в сторону кафе «Пузата хата», де побачив ОСОБА_1 , який звернувся до останнього з претензіями, оскільки він не зачинив браму у двір та наніс один удар потерпілому в пах. Окрім того, потерпілий повідомив, що ОСОБА_1 здійснював удари руками, однак цілі не досягнув. Також, ОСОБА_2 повідомив, що подібні конфлікти були не одноразовими, останній попереджав ОСОБА_1 про те, що має намір звернутися в поліцію. На другий чи третій день ОСОБА_2 звернувся за допомогою до медичних працівників. Біль в паху тривала 10-12 днів, весь цей час він перебував вдома. Має до обвинуваченого претензій матеріального характеру.

Крім показів потерпілого та свідка, отриманих у судовому засіданні обставини кримінального правопорушення та винність обвинуваченого підтверджується наступними доказами, а саме:

-заявою ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 05.05.2020 року;

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.05.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 виклав обставини події, а саме як ОСОБА_1 наніс йому тілесні ушкодженні;

-даними, які містяться у довідці №288 від 08.05.2020 року, виданій лікарем травматологом ОСОБА_5 ;

-даними, які містяться у висновку експерта №666 від 13.05.2020 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено синець в ділянці лона, який утворився від дії тупого предмета, міг виникнути від удару ногою 05.05.2020 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження;

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 12.08.2020 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 у присутності статиста та двох понятих, розповів про обставини події, де та як саме вони розвивалися. Окрім того, учасникам слідчого експерименту було запропоновано пройти на АДРЕСА_3 де ОСОБА_2 показав, як саме відбувалася дана подія;

-даними фототаблиці до протоколу слідчого експерименту, на яких потерпілий ОСОБА_2 показує статисту, як саме йому було нанесено один удар ногою в ділянку лона;

-даними, які містяться у додатковому висновку експерта №1145 від 14.08.2020 року, згідно якого відповідно до підсумків «Висновку експерта» №666 від 13.05.2020 року, видно «1-3. При обстеженні громадянина ОСОБА_4 лікарем ТП №1 м. Львова 08.05.2020 року було встановлено діагноз: «Забій м`яких тканин, підшкірна гематома в ділянці лівої лонної кістки.» Під час проведення судово - медичної експертизи у потерпілого виявлений синець в ділянці лона, який утворився від дії тупого предмета, міг виникнути від удару ногою 05 травня 2020 року та відноситься до легкого тілесного ушкодження». Беручи до уваги матеріали кримінального провадження, пояснення потерпілого, свідка, слід вважати, що механізм виникнення синця в ділянці лона у гр. ОСОБА_4 відповідає його показам про обставини отримання травми, які він надав під час проведення з ним слідчого експерименту 12.08.2020 року і що зображено на фото № 2-3 у фототаблиці до «Протоколу...».

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.

Суд приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , оскільки їх покази узгоджуються між собою та вони відповідають доказам, зібраним та дослідженим у судовому засіданні.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що він не наносив удару потерпілому та не завдавав йому тілесних ушкоджень, розцінює їх як бажання уникнути кримінальної відповідності, оскільки вони не логічні, спростовуються наведеними вище показаннями потерпілого та свідка, даними висновку судово-медичної експертизи, які не викликають сумнівів в об`єктивності, узгоджуються між собою та спростовують доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого кримінального проступку.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який кваліфікується як умисне легке тілесне ушкодження та відноситься до кримінального проступку. Також, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який працює, має постійне місце проживання, на обліках у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Відповідно до ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд врахував в сукупності тяжкість злочину, особу винного, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, матеріальний стан обвинуваченого, а також те, що останній раніше не судимий, має вищу освіту, має повнолітню дитину.

Ці обставини дають суду підстави вважати, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді штрафу.

Окрім того, 27.08.2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 25000 грн. кожному, а також просили стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 7500 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_2 злочинними діями ОСОБА_1 спричинено легкі тілесні ушкодження, а відтак заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок глибоких фізичних страждань через отримані тілесні ушкодження, внаслідок зміни звичного способу життя. Стверджує, що сума відшкодування моральної шкоди обумовлена глибиною душевних страждань, значним погіршенням стану здоров`я та необхідністю захищати свої права у судовому порядку. Крім того, зазначив, що обвинувачений вини своєї не визнав та завдану шкоду не відшкодував.

ОСОБА_3 , в обґрунтування позовних вимог зазначила, що є дружиною потерпілого ОСОБА_4 та власником приміщення по АДРЕСА_2 , біля якого на її очах зі сторони обвинуваченого вчинявся кримінальний проступок щодо її чоловіка, чим заподіяно їй моральну шкоду.

За правилами ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушен ня, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 якої передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Пунктом 11.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4, зазначається, що відповідно до ст.137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, крім інших вимог, передбачених цією статтею, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Спричинення легких тілесних ушкоджень, в будь-якому разі має негативні фізичні та психологічні наслідки для потерпілого у справі. З урахуванням тривалості розладу здоров`я, глибини фізичних та душевних страждань, суд дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_2 необхідно задоволити частково, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. В іншій частині цивільного позову необхідно відмовити.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 25000 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 було подано клопотання про залучення її до справи в якості потерпілої, однак, ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 25.09.2020 року у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки таке не ґрунтується на вимогах КПК України. Також, слід зазначити, що під час проведення досудового розслідування ОСОБА_3 не зверталася з заявою про визнання її потерпілою у даному кримінальному провадженні, не заявляла про заподіяння їй моральної шкоди. Оскільки, ОСОБА_3 не є потерпілою у даному кримінальному провадженні, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували заподіяння останній моральної шкоди, відтак суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цивільного позову в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між адвокатом Лукою Т.М. та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги, що підтверджується копіями ордерів.

Однак, ОСОБА_2 не надано суду квитанцію про оплату послуг адвоката, акту виконаних робіт на підтвердження переліку послуг, наданих відповідно до договору про надання правової допомоги та їх вартості, відтак суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат в розмірі 7500 гривень.

Матеріальні збитки, витрати на залучення експерта у справі відсутні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.125 КК України, ст.ст.23, 1168, 1177 ЦК України, ст.95, 101, 107,127-129, 328, 368, 370, 374, 376, 392-393 КПК України , суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В решті вимог цивільного позову – відмовити.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме диск типу «DVD-R», із відеозаписом – залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Зубачик Н.Б.