Ухвала суду № 96013015, 02.04.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"02" квітня 2021 р. Справа № 363/3357/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року Вишгородського районний суд Київської області в складі головуючого-судді Чіркова Г.Є., при секретарі Гриб Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву ТОВ «Фінансова Компанія «СІТІ Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

представник заявника звернувся до суду із заявою про заміну первісного стягувача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова Компанія «СІТІ Фінанс» у зв`язку з переходом до зазначеного товариства прав кредитора, відповідно до договору про відступленням права вимоги №2218/К від 09 квітня 2020 року.

Представник заявника просив розглядати справу за його відсутності.

Інші учасники процесу, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов наступного.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 9 014 грн. 47 коп. та судові витрати за сплату судового збору в сумі 243,60 грн.

На виконання вказаного рішення суду Вишгородським районним судом Київської області 28 травня 2015 року видано виконавчий лист.

09 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «СІТІ Фінанс» укладено договір відступленням права вимоги №2218/К згідно п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимога банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатках №№ 1,2 до цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 договору укладено між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «СІТІ Фінанс» від 09 квітня 2020 року, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимога банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатках №№ 1,2 до цього договору.

Разом з тим, як вбачається із Додатку №1 до договору відступленням права вимоги №2218/К від 09 квітня 2020 року, вказаним договором до ТОВ «Фінансова Компанія «СІТІ Фінанс» від ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №49.29/01012/06-ТК000 від 26 червня 2006 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №49.29/01012/06-ТК000400071 від 23 червня 2006 року, а не за кредитним договором №49.29/01012/06-ТК000 від 26 червня 2006 року, про який йдеться в Додатку №1 до договору відступленням права вимоги 2218/К від 09 квітня 2020 року.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає їх неналежними, а заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні такою, що задоволенню не підлягає, оскільки з наданих заявником матеріалів факт зміни первісного стягувача саме за кредитним договором №49.29/01012/06-ТК000400071 від 23 червня 2006 року, встановити неможливо.

Відтак у задоволенні цієї заяви слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного і керуючись ст. 260, 442 ЦПК України,

ухвалив:

в задоволенні заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання її повного тексту шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя