Рішення № 96005580, 04.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Справа № 160/17499/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні в м.Дніпрі адміністративну справу №160/17499/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А2533 (49069, м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, буд.147, код ЄДРПОУ 26621656) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини А2533, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2533 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 01.03.2018 роки;

-зобов`язати військову частину А2533 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 01.03.2018 роки.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач під час виключення зі списків військової частини А2533 грошове забезпечення було розраховано по день виключення, при цьому позивач не отримав належних грошових коштів за індексацію. Позивач вказує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, відповідно до вимог законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того, повивач зазначає, що посилання відповідача у відповідях на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України є протиправними, оскільки такі роз`яснення суперечать законодавству, до того ж не є нормативно-правовими актам.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/17499/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

18 лютого 2021 року через канцелярію суду від Військової частини А2533 надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог викладених в позовній заяві відмовити повністю, вказуючи зокрема на те, що відповідно до п. 6 Порядку 1078 та ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Зазначене підтверджено роз`ясненням Міністерства соціальної політики України від 16 квітня 2015 № 10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 № 252/10/136-від 04 липня 2017 року № 220/5140, від 08 серпня 2017 № 78/0/66-17. Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України 08 серпня 2017 № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індекс грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2017 року - лютому 2018 року у Міноборони не було.

04 березня 2021 року до суду засобами електронного зв`язку від позивача надійшов відповідь на відзив, відповідно до якого позивач повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини А2533 від 15.07.2016 року №27 підполковника ОСОБА_2 призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому склад) від 04 липня 2016 року № 610 на посаду заступника командира по роботі з особовим складом - начальника відділу по роботі з особовим складом, який прибув із Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (місто Харків), з 15 липня 2016 року зараховано до списків особового складу» на всі види забезпечення до військової частини А4608.

Наказом командира військової частини А2533 (по стройовій частині) від 30.10.2020 року №243 полковника ОСОБА_2 з 30 жовтня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У відповідь на запит позивача Військовою частиною було надано лист від 28.10.2020 року №350/172/1/821/пс, яким повідомлено, що індексація грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у військовій частині А2533 на здійснювалась на підставі наступних роз`яснюючих документів стосовно порядку нарахування та виплати: у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення у ЗС України:1. Роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2; 2. Роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 № 248/1485; 3. Роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.07.2019 № 0290/П-1094/1013. У роз`ясненні, від 30.03.2018 №350/147/2/1101 міститься розпорядження виплачувати індексацію грошового забезпечення військовослужбовців ЗС України з квітня 2018 року після надходження відповідного фінансування за умови перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка. Таке перевищення фактично відбулось лише в листопада 2018 року (роз`яснення ДФ МО України від 21.11.2018 №248/7939), а перша виплата індексації військовослужбовцям військової частини А2533 відбулась у грудні 2018 року. Таким чином, індексація грошовою забезпечення позивача за період проходження військової служби у військовій частині А2533 з 01 січня 2017 року по березень 2018 року не здійснювалась, законних підстав для проведення розрахунку, донарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період у військовій частині А2533 немає.

Вважаючи таку бездіяльність військової частини А2533 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині А2533 позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ, встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка

Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-ХІІ , індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 № 2017-ІІІ визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із абзацом п`ятим пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру:

- грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню:

- підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У відповідності із абзацом 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснювалась індексація грошового забезпечення позивача починаючи з 01.01.2017 року по 01.03.2018 року, що підтверджується листом військової частини А2533 вих. №350/172/1/821/пс від 28.10.2020 року.

В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач посилається на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України.

Однак суд вказує, що аналогічні роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами.

Крім того, відповідач має діяти відповідно до чинного Закону №1282-ХІІ, вимоги якого є обов`язковим, а не керуватися зазначеними роз`ясненнями, які не є нормативними документами. Натомість, в силу приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.

Водночас, відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", №63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№10972/05, від 10 червня 2011 року) суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17. При цьому, не може визнаватися правомірною відмова відповідача у нарахуванні та виплаті сум індексації з мотивів відсутності коштів на такі потреби.

Отже, відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача в частині не проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2017 по 01.03.2018 є протиправною, а тому задоволенню підлягає й похідна вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А2533 (49069, м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, буд.147, код ЄДРПОУ 26621656) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2533 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 01.03.2018 роки.

Зобов`язати Військову частину А2533 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 01.03.2018 роки.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко