Рішення № 96005579, 04.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Справа № 160/17625/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження м.Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1302 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, код ЄДРПОУ 07946341) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини А1302, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1302 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А1302 в період з 2010 року по 10.01.2019 року;

- зобов`язати військову частину А1302 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А1302 в період з 2010 року по 10.01.2019 року;

- зобов`язати військову частину А1302 при проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А1302 в період з 2010 року по 10.01.2019 року, врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 22.12.2010 року.

Позовна заява обґрунтована протиправною відмовою військової частини А1302 провести перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби позивача. Позивач вказує, що під час проходження військової служби у військовій частині А1302 з 15.01.1993 року по 10.01.2019 року перебувала на всіх видах грошового забезпечення, в тому числі фінансовому. При звільненні з військової служби 10.01.2019 року відповідачем не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 2010 року по день звільнення. Позивач вважає, що відповідач порушує її право на отримання індексації грошового забезпечення, яке передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Крім того, позивач посилається на лист Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року за вих. 48/о/66/17, яким вкотре роз`яснюється порядок нарахування індексації, а також посилається на рішення Конституційного Суду України №8-рп/99 від 06.07.1999 року та №5-рп/2002 від 20.03.2002 року.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/17625/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17625/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

04 березня 2021 року до суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачам заперечується проти задоволення позову, оскільки відсутні підстави для визнання дій Військової частини А1302 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки Військова частина А1302, відповідно до Інструкції №260 виконувала роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування грошового забезпечення. Окремо відповідач зазначає, що в межах фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січня 2016 року - лютому 2018 року у Міністерстві оборони України не було. Крім того, разом з відзивом відповідач надав довідку щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з наказу командира по стройовій частині А1302 від 10.01.2019 №11 лейтенанта ОСОБА_1 звільнено наказом командира військової частини А1302 від 27 грудня 2018 року №254 у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» підпункт «й» пункту 2 частини 5 (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом). З 10 січня 2019 року виключена зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення.

Позивач вказує, що при звільненні з військової служби 10.01.2019 року військовою частиною А1302 їй не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 2010 року по 10.01.2019 року.

Позивач вказує, що вона через поштове відділення відправила звернення на адресу військової частини А1302 з проханням перерахунку та виплати вихідної допомоги при звільненні з урахуванням включення до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.

Листом від 28 жовтня 2020 року №5483 відповідачем було повідомлено, що на момент звільнення розмір її місячного грошового забезпечення складав: оклад за військовим званням - 1130 грн, посадовий оклад - 3810 грн, надбавка за вислугу років 50% - 2470 грн, надбавка за особливості проходження служби - 4816,50 грн, премія - 2667 грн, надбавка-381 грн, разом нараховане грошове забезпечення складає 15274,50 грн. Одноразова допомога у разі звільнення з військової служби відповідно до наказу міністра Оборони України від 07.06.2018 року №260 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачена з розрахунку 15274,50*50%*25=190931,25 грн., що підтверджується роздавальною відомістю №18 та реєстром зарахування Приватбанку від 31.01.2019 року. Відповідно до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких осіб» з 01 березня 2018 року припинена виплата щомісячної допомоги. Згідно наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 року №260 пункту 1 підпункту 2 до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років; до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія. Індексація не входить в склад щомісячного грошового забезпечення.

Вважаючи дії відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ, встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із абзацом п`ятим пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру:

- грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню:

- підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У відповідності із абзацом 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, яка нараховується відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого ПКМУ №1078 від 17.07.2013 року, починаючи з 2010 року виплачено: з січня 2010 року по липень 2010 року 2236,25 грн; з серпня 2010 року по вересень 2010 року 683,76 грн; жовтень 2010 року 349,20 грн; з листопада 2010 року по грудень 2010 року 791,95 грн; з січня 2011 року по лютий 2011 року 836,55 грн; березень 2011 року 429,10 грн; квітень 2011 року 446.12 грн; травень 2011 року 483,84 грн; червень 2011 року 483,84 грн; липень 2011 року 503,04 грн (18,77 грн за червень 2011р) серпень 2011 року 520,32 грн; вересень 2011 року 520,32 грн; жовтень 2011 року 533,87 грн; листопад 2011 року 533,87 грн; грудень 2011 року 544,17-грн, січень 2012 року 581,57 грн; лютий 2012 року 581,57 грн; березень 2012 року 581,57 грн; квітень 2012 року 592,95 грн; травень 2012 року 592,95 грн; червень 2012 року 592,05 грн; липень 2012 року 597,28 грн; серпень 2012 року 597,28 грн; вересень 2012 року 597,28 грн; жовтень 2012 року 605,96 грн; листопад 2012 року 605,96 грн; грудень 2012 року 614,63 грн. січень 2013 року ФС-576,29 грн; (ФС-фіксована сума) лютий 2013 року ФС 576,29 грн; березень 2013 року ФС 576,29 грн; квітень 2013 року ФС 576,29 грн; травень 2013 року ФС 576,29 грн; квітень 2013 року ФС 576,29 грн; травень 2013 року ФС 576,29 грн; червень 2013 року ФС 576,29 грн; липень 2013 року ФС 576,29 грн; серпень 2013 року ФС 576,29 грн; вересень 2013 року ФС 576,29 грн; жовтень 2013 року ФС 576,29 грн; листопад 2013 року ФС 576,29 грн; грудень 2013 року ФС 576,29 грн, січень 2014 року ФС 576,29 грн; лютий 2014 року ФС 576,29 грн; березень 2014 року ФС 576,29 грн; квітень 2014 року ФС 576,29 грн; травень 2014 року базовий місяць грудень 2014 року 93,79 грн; січень 2015 року 118,15 грн; лютий 2015 року 158,34 грн; березень 2015 року 200,97 грн; квітень 2015 року 276,49 грн; травень 2015 року 437,26 грн; червень 2015 року 669.9 грн; липень 2015 року 711,31 грн; серпень 2015 року 804,75 грн; вересень 2015 року 804,75грн; жовтень 2015 року 804,75 грн; листопад 2015 року 804,75 грн; грудень 2015 року 804,75 грн.

Також в березні 2018 року на підставі Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року було підвищено посадовий оклад та проведена індексація грошового забезпечення відповідно до Порядку - грудень 2018 року 71,08 грн; січень 2019 року 22,93 грн (по 10.01.2019 року).

Отже позивачу у період з 2010 року по 01.12.2015 рік та 01.12.2018 по 10.01.2019 року здійснювалось нарахування та виплата індексація грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З приводу проведення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року суд зазначає, що військовою частиною А1302 не надано належних та допустимих доказів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за зазначені періоди.

В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач посилається на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2.

Однак суд вказує, що аналогічні роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами.

Крім того, не може визнаватися правомірною відмова у виплаті позивачу спірних сум індексації з мотивів відсутності достатнього фінансування Міністерства оборони України загалом та військової частини зокрема.

Так, відповідач має діяти відповідно до чинного Закону №1282-ХІІ, вимоги якого є обов`язковим, а не керуватися зазначеними роз`ясненнями, які не є нормативними документами. Натомість, в силу приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.

Водночас, відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", №63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№10972/05, від 10 червня 2011 року) суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17. При цьому, не може визнаватися правомірною відмова відповідача у нарахуванні та виплаті сум індексації з мотивів відсутності коштів на такі потреби.

Отже, суд зазначає, що відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача в частині не проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року є протиправною.

Враховуючи встановлення судом факту порушення прав позивача, застосовуючи механізм порушеного права та його відновлення, суд вважає, що задоволенню підлягає й похідна вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року.

Водночас вирішуючи питання про зобов`язання відповідача при проведенні перерахунку та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 22.12.2010 року, суд зазначає наступне.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

В редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…".

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Наведене підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 08.08.2017 року № 78/о/66-17.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).

Пунктом 1 вказаної Постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

До слова, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року.

Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року, і включно до 01.03.2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Проте суд зауважує, що згідно з пунктом 3 Постанови № 1013:

"Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Отже, вказаною Постановою Урядом фактично запропоновано у грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації.

Таким чином, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого у подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постановах від 18.11.2020 року у справі № 120/830/20-а та від 22.12.2020 року у справі № 120/861/20-а.

При цьому, суд наголошує на передчасності вимог позивача в частині покладення на відповідача обов`язку врахувати "22.12.2010" як базовий місяць для нарахування спірної індексації, адже судовому захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому.

На думку суду, в даному випадку розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Отже, саме в процесі виконання судового рішення, в разі набрання ним законної сили, відповідач в порядку, встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком № 1078, буде визначати базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За таких обставин суд зазначає, що повноваження відносно обрахунку індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII покладається на відповідача, в даному випадку - в процесі виконання судового рішення про зобов`язання нарахувати та виплати позивачу спірну грошову індексацію, в разі набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, вимоги позивача щодо прийняття судом рішення в частині базового місяця є також передчасними, що свідчить про їх безпідставність.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19. Такої ж позиції дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, що свідчить ряд постанов від 06.08.2020 року у справі № 120/361/20-а, від 09.09.2020 року у справі № 120/867/20-а, від 09.09.2020 року у справі № 240/11804/19, від 13.01.2021 року у справі № 120/3104/20-а, від 18.01.2021 року у справі № 240/12512/20, від 18.01.2021 року у справі № 560/3885/20, від 21.01.2021 року у справі № 120/3541/20-а, від 26.01.2021 року у справі № 120/3879/20-а.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо встановлення Військовій частині А1302 строку подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1302 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, код ЄДРПОУ 07946341) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1302 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А1302 в період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року.

Зобов`язати військову частину А1302 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А1302 в період 01.01.2016 року по 01.11.2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко