Рішення № 96005557, 19.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 160/12960/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління національної гвардії України (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, б.9-А, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління національної гвардії України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної гвардії України в призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- скасувати рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом №389/975, затвердженого командувачем Національної гвардії України 20.08.2020р., про відмову у призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за встановлені 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разу загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р.

Позовна заява обґрунтована тим, довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 009333, виданою Дніпропетровською обласною МСЕК №5 від 07.12.2017 року, у мене виявлено втрату професійної працездатності на 25% через захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року по справі №160/1033/20 комісією з розгляду питань щодо виплати одноразової грошової допомоги складено протокол № 389/975, затверджений командувачем Національної гвардії 28.08.2020 р. відмовлено в призначенні одноразової допомоги позивачу за встановлені 25% втрати професійної працездатності, у зв`язку із захворюванням пов`язаним із захистом Батьківщини. Позивач вважає, оскільки, 07.12.2017 йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності, то з 13.10.2018 р. набрав чинності Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 06.09.2018 №2522-VІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців», відповідно до якого у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як військовослужбовця, який отримав захворювання під час виконання мною обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/12960/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/12960/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Відзив на позовну заяву станом на дату постановлення рішення до суду не надходив.

Відтак суд, керуючись частиною 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків з огляду на таке.

Відповідно до запису №12 у військовому квитку Серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , встановлено, що він був звільнений 11.05.2017 року на підставі наказу №17 о/с на підставі пункту «б» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Згідно зі Свідоцтвом про хворобу № 10 від 13 березня 2017 року гарнізонною військово-лікарською комісією в Дніпропетровській області позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час та виявлено захворювання, пов`язане з захистом Батьківщини.

Довідкою про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 12 ААА № 09333, виданою Дніпропетровською обласною МСЕК №5 від 07.12.2017 року у позивача виявлено втрату професійної працездатності на 25% через захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини .

Листом Центрального територіального управління Національної гвардії України від 24.10.2019 року № М-41/8-2071 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги під час виконання обов`язків військової служби через відсутність правових підстав для прийняття висновку командиром військової частини 3011.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року по справі №160/1033/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо неналежного розгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги та зобов`язано Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги з дотриманням процедури, передбаченої Порядком №975.

На виконання означеного рішення суду комісією Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися з 01 січня 2014 року розглянула заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами (матеріалами) щодо можливості призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

Протоколом засідання Комісії затвердженого командувачем Національної гвардії України 20.08.2020 року відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з 13 жовтня 2018 року викладено в іншій редакції ніж попередня, що діяла станом на 07 грудня 2017 року на дату встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності позивачу, тому відповідно й правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 немає.

Не погодившись з даною відмовою, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Основного Закону передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час встановлення позивачу відсотка втрати працездатності), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.

Нормами пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання .

Згідно з підпунктом 7 пунктом 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності .

За змістом пункту 2 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Пунктом 8 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, на виконання цього пункту статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок).

Положеннями пункту 3 Порядку (в редакції, чинній на час встановлення позивачу ступеня втрати працездатності) визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як підтверджується матеріалами справи згідно довідки медико-соціальної експертної комісії від 07.12.2017 року серії 12 ААА №009333, встановлено ступінь втрати позивачем професійної працездатності двадцять п`ять відсотків.

Згідно пункту 7 Порядку у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності .

06.09.2018 року Законом №2522-VIII до Закону №2011-XII, були внесені зміни, зокрема підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII був викладений в новій редакції, а саме:

одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем:

- поранення (контузії, травми або каліцтва),

- захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби , що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності,

- а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

Означений Закон №2522-VIII набрав чинності 13.10.2018 року.

17.04.2019 року на виконання Прикінцевих положень Закону №2522-VIII КМУ була прийнята постанова №334 Про внесення змін до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві , де в пункт 7 Порядку також були внесені із зазначенням права отримання грошової допомоги - військовослужбовцем у разі захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності із визначенням розміру такої грошової допомоги.

Враховуючи наведені норми та обставини справи, суд вважає за необхідне вказати, що дійсно, як вказує відповідач на час встановлення позивачу відсотків втрати працездатності (25%) норми підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII не містили положень за якими одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю у разі: отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Водночас, посилання позивача на норми пункту 8 статті 16-3 Закону №2011-XII є безпідставними, оскільки в розглядуваному випадку, ОСОБА_1 , на час встановлення йому відповідного відсотка втрати працездатності зважаючи на зміни, що були внесені до статті 16 Закону №2011-XII Законом №2522-VIII, не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що норми, яка б передбачала наявність права на отримання одноразової грошової допомоги у разі отримання захворювання під час виконання особою обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності не існувало.

Тому відповідно і відраховувати трьох річний строк, що передбачений пунктом 8 статті 16-3 Закону №2011-XII для реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги немає підстав, так як позивач станом на 07.12.2017 року і до 12.10.2018 року не набув такого права.

Отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-XII законодавство пов`язує з часом встановлення особі тієї чи іншої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.

Отримання особою одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-XII пов`язується із часом встановлення їй тієї чи іншої групи інвалідності чи відсотка втрати працездатності, що впливає на розмір такої допомоги.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, що отримав захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності яка запроваджена Законом №2522-VII, здійснюється у випадках, які настали з 13.10.2018.

Суд зазначає, що контексті виниклих правовідносин та обставин цієї справи, в даному випадку рішення оформлене Протоколом засідання Комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися з 01 січня 2014 року, затвердженого командувачем Національної гвардії України 20.08.2020 року, прийняте відповідачем в порядку, спосіб та в межах наданих законом повноважень, а відтак правові підстави для його скасування відсутні.

Перевіривши юридичну, фактичну обґрунтованість доводів, оцінивши докази надані позивачем, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління національної гвардії України (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, б.9-А, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко