Рішення № 96002397, 30.03.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року

м. Харків

справа № 638/1754/21

провадження № 2/638/3160/21

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Башинської К.С.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року представник Акціонерного товариства «Кредобанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 21 листопада 2016 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № RF2-27805 в (далі - кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах повторності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплати проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором.

На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 08 грудня 2020 року за відповідачем утворилася заборгованість в загальному розмірі 35 790 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто) грн 19 коп, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 19 166 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн 38 коп.; заборгованості за відсотками - 591 (п`ятсот дев`яносто одна) грн 41 коп.; заборгованості за комісією - 13 873 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн 02 коп; заборгованості за пенею - 2 159 (дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн 38 коп.

Також зазначив, що 18 листопада 2016 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву на отримання готівкового кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 . Факт шлюбних відносин підтверджується штампом у паспорті ОСОБА_1 про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_2 від 31 жовтня 2009 року. В анкеті-заяві № RF2-27805 зазначено про те, що ОСОБА_2 підтверджує своїм підписом, що не заперечує проти отримання її чоловіком кредиту. З огляду на те, що на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 перебував у шлюбі, ОСОБА_2 є солідарним відповідачем іншого подружжя навіть у випадку відсутності окремого договору поруки. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 205/5882/18.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № RF2-27805 від 21 листопада 2016 року в загальному розмірі 35 790 грн 19 коп, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 19 166 грн 38 коп.; заборгованості за відсотками - 591 грн 41 коп.; заборгованості за комісією - 13 873 грн 02 коп; заборгованості за пенею - 2 159 грн 38 коп.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника АТ «Кредобанк», позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав, з розрахунком заборгованості був згоден, його правильність підтвердив, проти їх задоволення не заперечував, просив з ОСОБА_2 заборгованість не стягувати, а всю суму заборгованості стягнути лише з нього. У судовому засіданні пояснив, що заборгованість утворилася у зв`язку з відсутністю фінансової можливості повертати кредит, кредитні кошти брав не для власних потреб, а в інтересах сім`ї, які були витрачені на потреби сім`ї, зокрема на ремонт.

25 березня 2021 року до суду надійшла письмова заява відповідачки ОСОБА_2 , в якій вона просила розглянути справу без її участі. Зазначила, що з позовними вимогами погоджується частково, оскільки не має фінансової можливості виплатити всю суму заборгованості позивачеві, також просила всю суму заборгованості повністю стягнути з її чоловіка ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Матеріали справи свідчать, що 21 листопада 2016 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № RF2-27805.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до умов договору, а саме пунктом 1 кредитного договору, Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах повторності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплати проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених Кредитним договором.

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору банк видає Позичальнику кредит у сумі 38860, 00 грн на строк до 21 листопада 2021 року.

Відповідно до пункту 2.4 Кредитного договору за користування Кредитом Позивальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 2,1% річних.

АТ «Кредобанк» зобов`язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 21 листопада 2016 року грошові кошти в розмірі 38860,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами № 57939616, № 57935145, № 57987938 (а. с. 9-11).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної діючої по кредитному договору процентної ставки, вказаної в пункті 2.4. кредитного договору, але не менше 2 грн за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 6.2 кредитного договору у випадку невиконання обов`язку, передбаченого пунктом 9.2 кредитного договору, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі подвійної діючої по кредитному договору процентної ставки за невиконання кожного зобов`язання.

У випадку не надання клієнтом підтверджуючих документів про повне погашення кредитної заборгованості Позичальника перед кредитором у розмірі суми кредиту за кредитним договором та припинення кредитного договору укладеного з кредитором (пункт 9.8 кредитного договору) Банк має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 20% від суми кредиту за кредитним договором (пункт 6.4 кредитного договору).

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за невиконання зобов`язань за кредитним договором позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

Тобто сторони узгодили умови дострокового повернення кредиту, а також відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами за статтею 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 08 грудня 2020 року за кредитним договором утворилася заборгованість в загальному розмірі 35 790 грн 19 коп, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 19 166 грн 38 коп.; заборгованості за відсотками - 591 грн 41 коп.; заборгованості за комісією - 13 873 грн 02 коп; заборгованості за пенею - 2 159 грн 38 коп.

Стосовно стягнення суми заборгованості солідарно з відповідачки ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 14-712цс19 та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 14-127цс20, в постанові Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 205/5882/18.

Під час розгляду справи в судовому засіданні судом було встановлено та підтверджено відповідачем ОСОБА_1 , що кредитний договір укладено ОСОБА_4 не у власних особистих інтересах, а в інтересах сім`ї під час перебування відповідачів у шлюбі, які були витрачені на ремонт, водночас дружина надавала згоду на отримання кредиту її чоловіком ОСОБА_1 та в анкеті-заяві № RF2-27805 на отримання готівкового кредиту ОСОБА_2 підтвердила своїм особистим підписом, що не заперечує проти отримання її чоловіком кредиту. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено в інтересах сім`ї, то цивільні права і обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. За таких обставин cуд доходить висновку про солідарну відповідальність відповідачів та стягнення заборгованості також і з його дружини ОСОБА_2 як солідарного боржника у зобов`язанні.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, враховуючи визнання боргу відповідачем ОСОБА_1 , доходить висновку, що позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням, які підлягають стягненню з відповідачів по 1135 грн з кожного (а. с. 1).

Стосовно стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3579 грн 01 коп суд зазначає наступне.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, укладений між АТ «Кредобанк» та адвокатським об`єднанням «Бізнес і право», ордер, виданий адвокатським об`єднанням «Бізнес і право» на надання правової допомоги адвокатом Павленком С.В., копія довіреності № 11353 від 21 травня 2020 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_5 (а. с. 38-42). Пунктом 14.1 договору визначено, що сторони узгодили наступні додатки до цього договору: Додаток № 1 Форма реєстру боржників; Додаток № 2 Форма акту прийому-передачі реєстру боржників; Додаток № 3 Форма звіту про актуалізацію заборгованостей з додатком на видалення; Додаток № 4 Форма реєстру сплат заборгованостей та розрахунку винагороди; Додаток № 5 Форма акту про виконані роботи; Додаток № 6 Форма акту прийому-передачі документів; Додаток № 7 Форма довіреності на представництво прав та інтересів клієнта; Додаток № 8 Форма звіту про судову роботу та виконавчі провадження; Додаток № 9 Форма додатку на видалення.

Однак зазначені в договорі додатки та будь-які докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, перерахування суми понесених витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить зобов`язати відшкодувати, а саме, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, рахунки), акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) пов`язаних з розглядом справи в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3579 грн 01 коп.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № RF2-27805 від 21 листопада 2016 року в загальному розмірі 35 790 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто) грн 19 коп, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 19 166 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн 38 коп.; заборгованості за відсотками - 591 (п`ятсот дев`яносто одна) грн 41 коп.; заборгованості за комісією - 13 873 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн 02 коп; заборгованості за пенею - 2 159 (дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп, по 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн 00 коп. з кожного.

В задоволенні вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3579 (три тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 01 коп - відмовити.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», ЄДРПОУ 09807862, адреса: м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований ьа проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 02 квітня 2021 року.

Суддя В. М. Яковлева