Ухвала суду № 95998953, 29.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2021 Справа №607/5060/21

Провадження № 1-кс/607/1734/2021

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І..М., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Самойлова П.Г., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Дяківа Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Маракіна С.С., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Самойловим П.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, студента 3-го курсу Львівського національного університету, інваліда III групи, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Маракін С.С. за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Самойловим П.Г. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12020210180000492 від 22.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210180000492 від 22.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в грудні 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували в м. Тернопіль, виник злочинний намір, направлений на відкрите викрадення грошових коштів, що належать ОСОБА_4 , в значному розмірі та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої.

Реалізуючи свій злочинний намір, 22.12.2020 близько 15.38 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , попередньо вступивши у злочинну змову та обумовивши спільні протиправні дії щодо відкритого викрадення грошових коштів у ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення спільного злочинного результату, з метою наживи та спільного збагачення, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, прибули за місцем проживання останньої до під`їзду № 2 житлового будинку АДРЕСА_3 , де піднялися на сходову клітку четвертого поверху та стали очікувати повернення потерпілої додому.

В цей час, до будинку №23А по вул.Енергетична в смт.Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області на власному автомобілі марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 під`їхали ОСОБА_4 із ОСОБА_5 та зайшли у під`їзд №2 зазначеного житлового будинку. Перебуваючи у під`їзді, останні почули шум на верхніх поверхах, після чого запрацював ліфт і побачили, що почергово почало включатися світло на сходових клітках четвертого, п`ятого та шостого поверхів, що здалося їм підозрілим, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли з під`їзду в двір будинку.

Надалі, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , побачивши, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли з під`їзду в двір будинку, діючи з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення спільного злочинного результату, з метою наживи та спільного збагачення, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, направилися за потерпілою та вийшли за нею з під`їзду № 2 в двір будинку АДРЕСА_3 .

Продовжуючи вчиняти свої протиправні дії, 22.12.2020, близько 15.38 год., за попередньою змовою із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , попередньо вступивши у злочинну змову та обумовивши спільні протиправні дії щодо відкритого викрадення грошових коштів у ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення спільного злочинного результату, з метою наживи та спільного збагачення, ОСОБА_2 , перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_3 , усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, усвідомлюючи, що діє відкрито та у присутності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , підбіг до ОСОБА_4 та, застосувавши фізичну силу, положив останню на землю, істотно обмеживши при цьому у праві пересування у місці, де вона не бажала перебувати та утримувалася силою проти її волі, після чого із застосуванням сили вирвав з її рук чорну жіночу сумку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 74000,00 (сімдесят чотири тисячі) шведських крон та 13000,00 (тринадцять тисяч) гривень.

В свою чергу, за попередньою змовою із ОСОБА_2 , попередньо вступивши у злочинну змову та обумовивши спільні протиправні дії щодо відкритого викрадення грошових коштів у ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення спільного злочинного результату, з метою наживи та спільного збагачення, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_3 , усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, усвідомлюючи, що діють відкрито та у присутності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , підбігли до ОСОБА_5 та, застосовуючи фізичну силу, не давали можливості останньому допомогти ОСОБА_4 та завадити ОСОБА_2 відкрито викрасти з її рук чорну жіночу сумку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 74000,00 (сімдесят чотири тисячі) шведських крон та 13000,00 (тринадцять тисяч) гривень.

В подальшому, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покинули місце вчинення злочину із викраденими грошовими коштами, чим завдали ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 262557 (двісті шістдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 60 (шістдесят) копійок, а саме: 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок та 74000 (сімдесят чотири тисячі) шведських крон 00 (нуль) ере, що згідно курсу Національного банку України станом на 22.12.2020 становить 249557 (двісті сорок дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, передбачена ч. 3 ст. 186 КК України (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018).

09.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, – відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018).

28.03.2021 о 08 год. 50 хв. ОСОБА_1 затримано на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2021 у справі №607/5060/21.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може : переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який не працює, міцних соціальних зв`язків немає, слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, посилаючись на положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочину, вчиненого із застосуванням насильства, дані про особу підозрюваного, слідчий вважає, що існують підстави не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_1 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного – адвокат Дяків Б.З. просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити з огляду на недоведеність вказаних у клопотанні слідчим ризиків та з урахуванням незадовільного стану здоров`я ОСОБА_1 , який є інвалідом ІІІ групи. У зв`язку з наведеним, захисник просив застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також вказав, що під час затримання до підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано фізичне насильство зі сторони працівників правоохоронних органів.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника та просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також вказав про застосування до нього фізичного насильства та спричинення йому тілесних ушкоджень з боку працівників правоохоронних органів під час його затримання 28.03.2021.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210180000492 від 22.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

09.03.2021 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210180000492 від 22.12.2020; протокол додаткового допиту потерпілої ОСОБА_4 від 03.03.2021; протокол пред`явлення потерпілій ОСОБА_4 особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2021, в ході якого остання впізнала ОСОБА_2 ; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_5 від 02.03.2021 ; протокол пред`явлення свідку ОСОБА_5 особи для впізнання за фотознімками від 02.03.2021, в ході якого останній впізнав ОСОБА_2 ; протокол пред`явлення свідку ОСОБА_5 особи для впізнання за фотознімками від 02.03.2021, в ході якого останній впізнав ОСОБА_3 ; протокол пред`явлення свідку ОСОБА_5 особи для впізнання за фотознімками від 02.03.2021, в ході якого останній впізнав ОСОБА_1 ; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 25.02.2021; протокол пред`явлення свідку ОСОБА_6 особи для впізнання за фотознімками від 25.02.2021, в ході якого остання впізнала ОСОБА_1 ; протокол пред`явлення свідку ОСОБА_6 особи для впізнання за фотознімками від 25.02.2021, в ході якого остання впізнала ОСОБА_3 ; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 27.02.2021; протокол пред`явлення свідку ОСОБА_7 особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2021, в ході якого останній впізнав ОСОБА_3 ; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 01.03.2021; протокол пред`явлення свідку ОСОБА_8 особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2021, в ході якого останній впізнав ОСОБА_1 ; інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_1 до злочинів, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному провадженні. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілу, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на потерпілу, свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.

В той же час, враховуючи відсутність у клопотанні наведення конкретних фактів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 ймовірно, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином чи вчинить інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя не погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених п.п.4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді такий висновок узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні захисником Дяківим Б.З. доводи щодо неможливості перебування ОСОБА_1 в умовах тримання під вартою, у зв`язку з станом його здоров`я, слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки такі не містять доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 виключає можливість його утримання під вартою, з огляду на що слідчий суддя вважає, що таких перешкод немає.

Зазначені інші наведені захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_1 з урахуванням встановлених обставин, даних про особу підозрюваного, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого.

З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.

Поряд з цим слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Із клопотання слідчого вбачається, що звертаючись до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ініціатор клопотання за погодженням з прокурором, посилаючись на положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочину, вчиненого із застосуванням насильства, даних про особу підозрюваного, вказував на наявність підстав не визначати розміру застави підозрюваному ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні.

Вирішуючи клопотання слідчого в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження будь-яких даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів. При цьому, під час розгляду клопотання, прокурором інших належних доводів, чи відомостей щодо зазначеної вище інформації – не надано.

Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, його вік, наявність інвалідності, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.

Окрім того, відповідно до ч. 6, 7 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Враховуючи, що під час судового засідання підозрюваний ОСОБА_1 заявив про застосування до нього фізичного насильства зі сторони працівників правоохоронних органів та спричинення йому тілесних ушкоджень з боку працівників правоохоронних органів під час його затримання 28.03.2021, слідчий суддя вважає за необхідне зафіксувати таку заяву, зобов`язати слідчого забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного, а також доручити керівнику Тернопільської обласної прокуратури провести дослідження фактів, викладених підозрюваним ОСОБА_1 у судовому засіданні, щодо застосування до нього фізичного насильства та спричинення йому тілесних ушкоджень з боку працівників правоохоронних органів під час його затримання 28.03.2021.

Керуючись ст..ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Маракіна С.С., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Самойловим П.Г. про застосування щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, визначити заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 113500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UА358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі № 607/5060/21 провадження № 1-кс/607/1734/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.03.2021.

Заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом у разі внесення застави визначити по 23 год. 59 хв. 08.05.2021.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Зобов`язати старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Маракіна С.С. забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доручити керівнику Тернопільської обласної прокуратури провести дослідження фактів, викладених підозрюваним ОСОБА_1 в судовому засіданні 29.03.2021, щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізичного насильства та спричинення йому тілесних ушкоджень з боку працівників правоохоронних органів під час його затримання 28.03.2021.

Копію ухвали направити до Тернопільської обласної прокуратури для виконання в частині проведення дослідження фактів, викладених в усній заяві ОСОБА_1 .

Про результати перевірки повідомити слідчого суддю Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду ротягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним,в той же строк, але з моменту оучення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук