Рішення № 95998066, 30.03.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 753/1950/20

2-3020/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва з зазначеним позовом до Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що 11 серпня 2019 року інспектором Управління патрульної поліції в Рівненській області Соботюком І.М. щодо нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1415949 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року постанову серії ЕАВ № 1415949 від 11 серпня 2019 року скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Зазначає, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у необхідності відновлення його порушених прав шляхом звернення до суду з позовом про скасування постанови, пошуку адвоката з метою надання йому професійної правничої допомоги, вишукування можливості оплати його послуг. Крім того, він через декілька годин після винесення постанови відлітав у відпустку до Туреччини та був вимушений витрачати весь свій вільний час на телефонні переговори з адвокатом та свідками, що не давало йому можливості у повній мірі проводити відпочинок.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження.

Представником Департаменту патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 37-42).

Зазначено, що позивач не аргументує заявлену ним ціну моральної шкоди та лише обмежується загальним переліком можливого прояву моральних страждань. При виявленні правопорушення та при складанні адміністративних матеріалів інспектор керувався виключно нормами чинного законодавства, а тому дії останнього є законними та вмотивованими. Скарг чи заяв ОСОБА_1 щодо неправомірних дій інспектора ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Рівненській області не надходило. Постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1415949 від 11 серпня 2019 року скасована судом виключно з підстав неподання відповідачем доказів вини позивача. Позивачем у заяві не наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Представником Державної казначейської служби України подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 46-49).

Зазначено, що Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди йому не завдавало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Вважає, що позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки вина Департаменту патрульної поліції не встановлена належним чином та не доведена незаконність його дій. Позивачем не зазначено, у чому конкретно полягали страждання, не досліджено характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Представником Головного управління державної казначейської служби в Рівненській області подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 62-65).

Зазначено, що позивачем на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди не надано до суду жодних доказів, не доведено, що стресовий стан, роздратування, гнів викликані саме наведеними у позові обставинами. Позивач не вказує, яких саме втрат він зазнав та які дії вживає для відновлення свого порушеного стану. Сам факт скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом заподіяння йому моральної шкоди.

З відповіді на відзив на позовну заяву вбачається, що позивач підтримує викладене у заяві та просить задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 57-59).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11 серпня 2019 року інспектором Управління патрульної поліції в Рівненській області Соботюком І.М. щодо ОСОБА_1 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1415949 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року постанову серії ЕАВ № 1415949 від 11 серпня 2019 року скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито (а.с. 6-8).

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ч. 7 ст. 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини 5, 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що інспектор протиправно склав постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, чим завдав йому суттєвих моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих та професійних зв`язків.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Разом з тим, позивач хоч і потребував докладати додаткових зусиль та витрачати час для відновлення своїх прав, проте останнім не надано доказів заподіяння моральної шкоди та наявності вини працівників Департаменту патрульної поліції чи протиправності дій, причинного зв`язку між рішеннями, діями або бездіяльністю працівників департаменту і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями відповідача.

Таким чином, сам факт звернення позивача до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішенням інспектора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 312/262/18.

За таких обставин, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про необхідність відшкодування йому моральної шкоди не знайшли своє підтвердження.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 23, 1176 ЦК України, ст. 56 Конституції України, статтями 2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), Головного управління державної казначейської служби в Рівненській області (м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 13, код ЄДРПОУ 38012494) про відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: