Рішення № 95995163, 25.03.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10540/20

Провадження № 2/750/227/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря –Левченко А.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

третьої особи – ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання,

треті особи - Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Число Світлана Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів»,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання.

Обґрунтовано позов тим, що 25 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число С.М. за реєстровим № 72. Відповідно до пункту 6 вказаного договору відповідач зобов`язався довічно утримувати позивача, забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб, на які вона самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовились, що грошове утримання складається з первинного (одноразового) грошового платежу у розмірі 28000 грн. та щомісячних платежів у розмірі 700 грн. на місяць. Крім того, відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру. Натомість позивач, у відповідності до умов договору довічного утримання, передала відповідачу у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Певний час відповідач виконував свої зобов`язання, проте з жовтня 2018 року умови договору виконувались відповідачем неналежним чином і при цьому систематично. ОСОБА_5 вчасно не надсилав кошти на оплату комунальних платежів, тому позивач змушена була оплачувати їх за власні кошти. З приводу підвищення тарифів на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 надсилала ОСОБА_5 листа, який повернувся не врученим за закінченням терміну зберігання, а також неодноразово телефонувала з даного приводу своєму куратору з ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» ОСОБА_6 та повідомляла їй про це, однак борг тривалий час залишався не погашеним. Крім того, ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» направляв листи позивачу щодо надсилання нею квитанцій про оплату житлово–комунальних послуг останньому, що свідчить про виконання договору довічного утримання не безпосередньо відповідачем у справі, а третьою особою.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відсутні підстави для розірвання договору довічного утримання, так як відповідач виконував всі істотні умови договору, сплатив одноразову виплату позивачу в розмірі 28000 грн. під час підписання договору, щомісяця позивачу перераховувалися кошти згідно умов договору по 700 грн. та кошти на відшкодування витрат на житлово–комунальні послуги в межах встановлених норм. Загалом за час дії договору довічного утримання позивач отримала 78188 грн. 55 коп. разом з разовою виплатою. Представник відповідача зазначила, що внаслідок укладення договору довічного утримання позивач отримала позитивні зміни для себе: одноразове грошове утримання в розмірі 28000 грн., безкоштовно проживає у відчуженій квартирі на виконання п. 12, 14 Договору; до 10 числа кожного місяця позивач отримувала грошове утримання в розмірі 700 грн. на виконання п. 6 Договору; щомісяця до 10 числа відповідач перераховував позивачу кошти на оплату спожитих житлово–комунальних послуг на виконання п. 6 Договору, згідно квитанцій, які надсилала позивач; позивач отримувала додатково допомогу від Центру допомоги, який надавав їй помічницю.

Також представник відповідача у відзиві на позов зазначила, що відповідач не проживає за адресою, вказаною в договорі з серпня 2018 року, проте позивач достеменно знала іншу адресу: АДРЕСА_2 , на яку вона надсилала квитанції за спожиті нею житлово– комунальні послуги та вела спілкування щодо оплати з уповноваженим представником ОСОБА_5 – ОСОБА_7 . Також позивачу відома актуальна адреса для листування: АДРЕСА_3 , що спростовує твердження позивача та її представника, що дана поштова адреса належить невідомим особам. Таким чином, представник відповідача зазначила, що позивач не порядно віднеслася до відповідача, так як знаючи його нову адресу, направляла листа не на актуальну адресу відповідача, а на адресу, за якою він вже не проживав.

У відповіді на відзив представник відповідача також зазначила, що ОСОБА_5 не є стороною правовідносин, які існують між ОСОБА_1 та Центром допомоги, про що позивач сама наголошує та надає копії двосторонніх договорів: про надання послуг № 72 від 05.03.2017, про купівлю–продажу талонів від 25.03.2017, Договору про надання соціальних послуг, копію гарантійного сертифікату Центру допомоги тощо. Представник відповідача зазначає, що будь–які претензії або спори, які виникли між Центром допомоги та громадянкою ОСОБА_1 не стосуються договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Також представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначила, що позивач не мала боргів по оплаті за житлово–комунальні послуги, їй надавалася субсидія, а з лютого 2019 року позивач отримувала субсидію у грошовій формі, які спрямовувала на власні потреби, а тому позивач отримала переплату від ОСОБА_5 та від держави.

Оскільки позивач не надала жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження своїх вимог, а тому представник відповідача просить відмовити їй у задоволенні позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача надіслав до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що жодних дій зі сторони відповідача чи реакції на досудові вимоги, які направлялися із серпня 2020 року, не було, лише після звернення до суду ОСОБА_5 почав проявляти якийсь інтерес та пропонувати додаткове забезпечення для позивача. Дійсно, певний час після укладення договору відповідач сумлінно виконував свої зобов`язання, а з жовтня 2018 року умови договору довічного утримання виконувалися відповідачем не належним чином, певний період часу позивач своїми власними коштами оплачувала комунальні послуги у зв`язку із зростанням тарифів, адже не мала ніякого зв`язку з відповідачем.

Представник відповідача надіслала до суду заперечення щодо додаткових пояснень представника позивача, в яких зазначила, що відповідач не допускав порушень істотних умов укладеного договору, а тому підстав для його розірвання немає.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на додаткові письмові пояснення позивача.

Третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Число Світлана Миколаївна у судовому засіданні пояснила, що нею при посвідченні договору довічного утримання було з`ясовано дійсну волю сторін договору, роз`яснено його зміст, текст договору було прочитано особисто відчужувачем та набувачем. Нотаріус переконалася, що сторони однаково зрозуміли суть і наслідки укладення договору, що всі умови в договорі викладені у відповідності до їх волі, а тому посвідчила цей договір. При вирішенні питання щодо розірвання договору приватний нотаріус поклалася на розсуд суду.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» у судове засідання не з`явився, надіслав до суду письмові пояснення, в яких просив розглянути справу без його участі. Також в письмових поясненнях представник третьої особи зазначив, що заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 сама зацікавилася питанням укладення договору довічного утримання ще у лютому 2012 року та з цього приводу зверталася до Центру допомоги. У березні 2017 року позивач знову звернулася до Центру допомоги та повідомила, що їй потрібна додаткова матеріальна допомога, оскільки не вистачало коштів на проживання, для оплати житлово–комунальних послуг, на лікування та харчування, родичі не допомагають, а тому вона готова укласти договір довічного утримання. 13.03.2017 ОСОБА_1 власноручно підписала заяву про можливість укладення договору довічного утримання на матеріальній основі, попередньо були погорджені умови договору: одноразове грошове утримання в розмірі 28000 грн.; щомісячне грошове утримання в розмірі 700 грн.; оплата житлово–комунальних послуг, абонентської плати та телефон, електроенергії в обсязі до 100 кВт, водопостачання холодної та гарячої води до 4 куб.м., соціальний пакет кабельного телебачення та оплата послуг домофона. Після узгодження кандидатури набувача було укладено договір довічного утримання від 25.03.2017 та паспорт до договору довічного утримання, який позивач підписала власноручно. Після укладення договору працівники Центру допомоги щомісячно телефонують позивачу з питань її стану здоров`я та відносин з набувачем. Позивач з початку дії договору довічного утримання з ОСОБА_5 зазначала, що у неї все добре, щомісячне утримання і вартість спожитих житлово–комунальних послуг сплачуються регулярно, будь–яких претензій не заявляла. Крім того, 13.08.2019 працівниками Центру допомоги в телефонному режимі було погоджено з позивачем індивідуальний план надання соціальної послуги догляду вдома на випадок, якщо вона додатково потребуватиме іншої допомоги. Упродовж квітня – липня 2020 року позивач отримувала соціальні послуги від Центру допомоги, а саме: придбання та доставка продовольчих та господарських товарів, медикаментів; косметичне, вологе та генеральне прибирання; допомога у приготуванні їжі; супровід у поліклініку; прання білизни та одягу; миття вікон та інші послуги, які підтверджуються актами прийому – передачі наданих соціальних послуг за квітень – липень 2020 року. 15.07.2020 співробітником Центру допомоги було направлено на адресу доглядальниці позивача – ОСОБА_8 проект договору про надання соціальних послуг згідно Державного стандарту догляду вдома (в новій редакції), однак ОСОБА_1 відмовилася від його укладення з невідомих причин. 01 серпня 2020 року ОСОБА_1 , не пояснюючи причин та своїх мотивів, в односторонньому порядку відмовилася від отримання соціальних послуг, оскільки вирішила безпідставно розірвати договір довічного утримання. Оскільки позивач не надала суду доказів щодо неналежного виконання умов договору довічного утримання, а тому третя особа просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25 березня 2017 року ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_10 (представник набувача), що діє від імені ОСОБА_5 (набувача) було підписано договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число С.М., зареєстрований в реєстрі за № 72 (а.с. 10-11).

За умовами вказаного договору відчужувач передає, а набувач приймає у власність квартиру, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору. Квартира, що відчужується за даним договором, розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Крім того, при посвідченні цього договору нотаріусом накладена заборона відчуження квартири, зареєстрована в реєстрі за № 73.

Відповідно до пункту 6 договору набувач зобов`язується довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовились, що грошове утримання складається з первинного (одноразового) грошового платежу у розмірі 28000 грн. та щомісячних платежів у розмірі 700 грн. на місяць, яке буде надаватися шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.

Крім цього, набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). У разі неможливості самостійно оплатити набувачем житлово-комунальні послуги, він попереджає про це відчужувача не пізніше ніж за 10 календарних днів до строку сплати відповідних платежів та перераховує кошти на оплату комунальних послуг відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або надає готівкою під розписку. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК по утриманню будинку та прибудинкової території, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (в обсязі: гаряча вода до 4 куб.м., холодна вода до 4 куб.м., у разі наявності лічильників) та електроенергія в обсязі до 100 кВт/год, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільно зв`язку) та радіоточку, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону. Якщо на момент укладення цього договору відчужувач не користувався якимось видом зазначених вище послуг, а згодом почав ними користуватись, вона зобов`язана протягом п`яти календарних днів письмово повідомити про це набувача. У випадку зміни тарифів на зазначені вище послуги відчужувач зобов`язана письмово повідомити про це набувача протягом 10 днів з дня отримання нею квитанції з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення відчужувачем про зміну тарифів, набувач не несе відповідальність за виникнення заборгованості за відповідний місяць по сплаті комунальних послуг.

Сторонам роз`яснено, що у випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах коштів, отриманих за умовами цього договору.

Згідно пункту 8 договору у випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання відчужувач зобов`язаний вчасно (за п`ятнадцять днів до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: АДРЕСА_5 . Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Не своєчасна індексація не є порушенням істотних умов договору.

Позивач не зазначала у своєму позові про виконання цієї умови договору (нарахування і виплату індексації), і представник відповідача у своєму відзиві також не зазначила чи сплачував відповідач кошти на виконання умов п. 8 договору та в якому розмірі і коли сплачувались суми індексації.

Згідно п. 14 договору, істотними умовами цього Договору вважатимуться щомісячні платежі в межах встановлених цим договором, первинний (одноразовий) грошовий платіж та довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона дійсно мала намір укласти договір довічного утримання, так як потрібні були кошти на операцію, у зв`язку з чим зверталася до ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів». Їй обіцяли забезпечити опіку, догляд, матеріальне утримання. ОСОБА_5 позивач ніколи не бачила, з ним особисто взагалі не знайома, вперше він їй зателефонував перед останнім судовим засіданням. Всі питання щодо укладення договору довічного утримання вона обговорювала з ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» і вважала, що разом з ними співпрацює і ОСОБА_5 . На укладення договору до нотаріуса приїхав ОСОБА_10 , який повідомив, що ОСОБА_5 не зміг приїхати, але він зв`яжеться з нею у подальшому. Проте, з часу укладення договору ОСОБА_5 з позивачем не зв`язувався, їй не телефонував, а щодо всіх питань співробітник ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» надав їй візитку з номером телефону і казав звертатися саме у Центр допомоги. При укладенні договору довічного утримання у приміщенні нотаріальної контори представник ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» запропонував укласти договір про надання послуг, і він був підписаний нею 25.03.2017, тобто в день укладення договору довічного утримання. В цей же день позивачем був підписаний договір купівлі – продажу талонів на послуги, за яким їй обіцяли надавати послуги доглядальниці та дрібного ремонту оселі. Позивач зазначила, що при підписанні договору купівлі – продажу талонів, вона коштів не платила, але їй пояснили, що послуги їй надаватимуться упродовж 10 років. Позивач після підписання договору довго телефонувала до Центру допомоги та просила забезпечити її доглядальницею, але доглядальницю їй надали лише у квітні 2020 року. До неї ходила доглядальниця ОСОБА_8 , допомагала їй по господарству, але у липні ОСОБА_8 принесла позивачу листа, що був направлений на її адресу приватною особою ОСОБА_11 , в якому був примірник договору про надання соціальних послуг без зазначення дати, але з підписом директора ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» та заповненими реквізитами з боку ОСОБА_1 . Цей договір пропонувалося позивачу підписати. Проте, після прочитання умов договору, позивач зрозуміла, що цим договором, а саме пунктом 4 договору, передбачалося проведення розрахунків, а саме здійснення позивачем оплати Центру допомоги за надані послуги на основі погодинної системи оплати в терміни і в порядку, які передбачені цим договором. Позивач зазначила, що саме ця подія була останньою краплею, адже умови договору порушувалися і раніше, проте вона терпіла та не наважувалася на розірвання договору.

Свідок суду також повідомила, що після підняття вартості комунальних послуг, їй стало не вистачати тих 300 грн., які надсилалися їй на оплату житлово-комунальних послуг, а тому вона їх оплачувала власними коштами, бо не допускала виникнення заборгованості. На зазначену у договорі довічного утримання адресу набувача, а саме: АДРЕСА_5 , позивач 30.01.2019 послала листа на ім`я ОСОБА_5 , в якому повідомляла про підвищення вартості комунальних послуг з жовтня 2018 року. Також в листі позивач зазначала, що з листопада 2018 року вона постійно телефонувала в ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», просила повернути їй 1292 грн. сплачених нею власних коштів за комунальні послуги, але її куратор ховається, не відповідає на дзвінки. Також у своєму листі позивач зазначала, що у неї п`ятий місяць немає помічника, вона сама платить власні кошти і просить сусідів їй щось придбати чи сходити в аптеку, адже їй з Центру допомоги так і не надали доглядальницю. Вказаний лист повернувся на адресу позивача без вручення.

Позивач, будучи допитаною в якості свідка зазначила, що у жовтні, листопаді та грудні 2018 року відповідач повинен був оплатити комунальні послуги у підвищеному розмірі, про що його було повідомлено завчасно, в тому числі вона телефонувала з цього приводу куратору Центру допомоги, але грошові кошти в розмірі 2288 грн. 50 коп. надійшли лише 12.02.2019, що є простроченням та завдало їй значного хвилювання. Також, з січня по квітень 2019 року позивач внаслідок підвищення тарифів, оплачувала частину комунальних послуг власними коштами в загальному розмірі 1243 грн. 75 коп. Ці кошти їй перераховані чи відповідачем, чи Центром допомоги (їй це достеменно не відомо) лише 05.08.2019. Всі ці обставини, а саме несвоєчасна оплата всіх комунальних послуг (вартість яких підвищилася після підняття тарифів), яка носила систематичний характер, свідчить про недобросовісність відповідача до виконання обов`язків по договору. Він взагалі не цікавився її життям, не турбувався про неї, переклавши виконання обов`язків по виконанню договору на сторонніх осіб.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду повідомила, що вона є сусідкою позивача, тісно з нею спілкується та знала про її намір укласти договір довічного утримання, адже вона багато років виношувала цю ідею, побачивши відео про ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», але свідок її відговорювала від цього. Після укладення договору довічного утримання, перші вісім місяців позивач була задоволена, адже їй дали одноразово кошти, пересилали щомісяця кошти по договору та на оплату комунальних послуг. Їй цих коштів вистачало до підняття тарифів. Коли позивач телефонувала куратору в ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», то їй там грубили, відмовляли у наданні доглядальниці і, після таких розмов, позивачу неодноразово викликали швидку медичну допомогу в присутності свідка. Свідок зі слів позивача знає, що позивач не задоволена тим, що власник її житла взявся доглядати за нею та утримувати її, але передав її фактично на опікування ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів». Свідку також відомо, що позивач не мала зв`язку з особою, яка стала власником її житла після укладення договору довічного утримання.

Представник відповідача надала суду письмову заяву свідка ОСОБА_7 від 22.03.2021, справжність підпису якої посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. Також представник відповідача повідомила, що ОСОБА_7 не може прибути до суду для допиту в якості свідка, бо перебуває у декретній відпустці і не може залишити саму дитину, а тому просила врахувати покази ОСОБА_7 , оскільки остання в своїй заяві зазначила, що вона попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень.

У своїй письмовій заяві ОСОБА_7 пояснила, що є довіреною особою ОСОБА_5 , а тому щомісяця відправляє на картковий рахунок ОСОБА_1 700 грн. та вартість житлово–комунальних послуг, спожитих нею. Востаннє вона спілкувалася з позивачем 17 лютого 2021 року, ОСОБА_1 передала показники за січень 2021 року та була розгніваною з приводу врахування за житлово- комунальні послуги наданої їй державою субсидії. За період з жовтня по грудень 2018 року та з січня по квітень 2019 року ОСОБА_1 не надавала всіх копій квитанцій для оплати комунальних послуг ОСОБА_5 , вартість житлово–комунальних послуг сплачувалася згідно показників та сум, які усно називала ОСОБА_1 по телефону, претензій за цей період вона не заявляла. Також ОСОБА_7 зазначила, що їй зі слів позивача відомо, що ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» надавав позивачу помічницю, яка допомагала їй по господарству, але влітку 2020 року їй з Центру допомоги надіслали для підписання договір про надання послуг, який її не влаштував і вона повідомила, що буде розривати відносини і на той період саме це стало причиною розірвання договору довічного утримання, а не із-за сплати житлово–комунальних послуг.

Також, судом встановлено, що в день укладення договору довічного утримання, а саме 25.03.2017, позивачем був підписаний договір № 72 про надання послуг з ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів». Згідно п. 1.1 предметом цього договору зазначено надання клієнту юридичних та інших інформаційно–консультаційних послуг, пов`язаних з виконанням договору довічного утримання відносно об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , і який являє собою однокімнатну квартиру за договором довічного утримання, а також допомогу у виконанні умов договору. У число вищезазначених послуг входить збір усіх необхідних для укладення договору довічного утримання документів, організація нотаріального посвідчення договору, інші пов`язані з укладенням цього правочину послуги, а також моніторинг виконання умов договору довічного утримання набувачем за договором (а.с.12).

Крім того, в день укладення договору довічного утримання, між ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» та ОСОБА_1 25 березня 2017 року підписано договір купівлі–продажу талонів на послуги та додаткова угода № 72 до договору купівлі–продажу талонів на послуги від 25.03.2017. За цими договорами сторони передбачили, що ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» передає ОСОБА_1 500 шт. талонів на наступні послуги: доглядальниця (доставка продуктів, доставка ліків, приготування їжі, прибирання); дрібний ремонт у оселі (2 години роботи майстра). Строк дії талонів на послуги до 03 квітня 2027 року, загальна вартість талонів на послуги складає 28000 грн. (а.с.13-14)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомила, що всі ці договори підписувалися нею у приміщенні нотаріальної контори, в якій укладався договір довічного утримання. Ніяких коштів за талони позивач не платила, їй талони ніхто не передавав, але при укладенні договору довічного утримання передбачалося надання всіх цих послуг, як вона це зрозуміла, підписуючи договори, в тому числі надання послуг доглядальниці. Саме тому позивач, не будучи знайомою з громадянином ОСОБА_5 , сприймала його як особу, яка співпрацює з ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», адже сам Центр допомоги його обрав як особу, яка виступила набувачем за договором довічного утримання. Позивач зазначила, що вона довіряла співробітникам Центру, бо вони їй обіцяли надавати послуги, на які вона розраховувала, укладаючи договір довічного утримання.

Для підтвердження своїх доводів позивач надала суду копію Гарантійного сертифікату, виданого Центром допомоги та соціального захисту пенсіонерів «ПЕНСІОН», в якому зазначено, що даний сертифікат є гарантією виконання обов`язків за договором довічного утримання, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.15).

Суд також враховує, що зростання цін на житлово–комунальні послуги, є загальновідомим фактом, адже ціни на них зросли в усіх регіонах України, чого не міг не знати відповідач.

Позивач зазначає, що вона не бачила та не спілкувалася з відповідачем з моменту підписання договору та не мала його контактних засобів зв`язку, що в судовому засіданні не спростовано відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що на рахунок позивача з квітня 2017 року надходили грошові кошти в розмірі 700 грн. та кошти на оплату комунальних послуг майже в одному й тому ж розмірі, з розрахунку близько 305 грн. на місяць.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що у жовтні, листопаді та грудні 2018 року та за січень 2019 року позивачу було перераховано по 1004 грн. 95 коп., тобто фактично та ж сума, яка сплачувалася з початку дії договору. Наступний переказ коштів позивачу відбувся 12.02.2019 в сумі 2288 грн. 50 коп., тобто були доплачені кошти на покриття повної вартості житлово–комунальних послуг, які зросли з жовтня 2018 року з початку опалювального сезону (а.с.77).

З січня по квітень 2019 року позивачу перераховувалися згідно договору довічного утримання кошти на оплату житлово–комунальних послуг без врахування того, що тарифи підвищилися, і позивач, з метою недопущення виникнення заборгованості, доплачувала їх самостійно. Як зазначила позивач, за період з січня по квітень 2019 року нею за власні кошти були оплачені комунальні послуги на суму 1243 грн. 75 коп., які їй були компенсовані відповідачем лише 05.08.2019.

Позивач зазначає, що надання відповідачем коштів на оплату комунальних послуг не в повному обсязі мало місце у період з жовтня по грудень 2018 року та з січня по квітень 2019 року, і ця обставина змусила позивача написати листа відповідачу з метою спонукання його до належного виконання умов договору.

У матеріалах справи на а.с. 16 є копія листа ОСОБА_1 , адресованого ОСОБА_5 та надісланого рекомендованим відправленням на адресу відповідача, зазначену у п. 8 договору довічного утримання.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомив позивача про зміну місця його проживання (реєстрації), а тому доводи представника відповідача про те, що відповідач не проживає за адресою, вказаною у договорі, і що позивач відправила листа на неналежну адресу, є необґрунтованими.

Позивач відправила листа відповідачу на адресу, яка була обумовлена у п.8 договору, і цей лист повернувся відправнику з відміткою про причину не вручення: за закінченням терміну зберігання (а.с.17).

Таким чином, листом від 30.01.2019 позивач просила відповідача прийняти міри з метою належного виконання договору довічного утримання. Зокрема, позивач повідомила про те, що кошти на оплату комунальних послуг з жовтня 2018 року, які їй надсилаються згідно договору довічного утримання, не в повній мірі покривають вартість наданих послуг у зв`язку із зростанням тарифів і вона їх доплачує, аби не утворилася заборгованість. В листі позивач зазначила, що з цього приводу вона телефонувала куратору ОСОБА_6 , та за її порадою, надіслала на адресу Центру квитанції. З листопада 2018 року вона постійно телефонувала в ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» та просила повернути їй 1292 грн. коштів, сплачених нею за комунальні послуги. Також, у своєму листі, адресованому ОСОБА_5 , позивач скаржилася, що п`ятий місяць у неї немає помічника, а тому вона просить сусідів, щоб їй щось купили чи сходили в аптеку, за що сплачує кошти.

Оцінюючи цей лист позивача, як письмовий доказ, суд приходить до висновку, що позивач, при підписанні в один і той же день договору довічного утримання, договору про надання послуг, договору купівлі – продажу талонів та додаткової угоди до договору купівлі – продажу талонів на послуги, мала на меті отримання не лише фінансового утримання, яке передбачене договором довічного утримання, а й послуги доглядальниці, які їй було обіцяно згідно договору купівлі – продажу талонів від 25.03.2017.

Суд також враховує, що позивач є особою похилого віку, юридично не обізнаною, а тому в судовому засіданні вона, допитана як свідок, стверджувала, що сприймала набувача за договором довічного утримання (якого ніколи не бачила) та ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» як осіб, які спільно надаватимуть їй і матеріальну допомогу, і здійснюватимуть догляд за нею в рамках усіх підписаних нею договорів.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що у період з квітня по липень 2020 року позивачу систематично надавалися соціальні послуги догляду вдома (прибирання і доставка товарів, прання білизни, миття вікон, приготування їжі, допомога при консервації овочів та фруктів, супровід у поліклініку (а.с.197-200) За ці послуги позивач коштів не сплачувала.

Проте, позивач зазначила, що у липні 2020 року їй принесла листа її доглядальниця ОСОБА_8 , який надійшов на її адресу, в конверті був договір про надання соціальних послуг без зазначення дати, підписаний директором ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» та з заповненими кимось реквізитами позивача, який їй пропонувався для підписання (а.с.23-25).

Прочитавши умови договору, а саме пункту 4, позивач зрозуміла, що за цим договором вона повинна буде сплачувати кошти Центру за послуги догляду, які, як вона розуміла, їй мали надаватися в рамках договірних зобов`язань при укладенні договору довічного утримання та підписаних в один і той же день договорів з ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів».

Позивач зазначає, що порушення умов договору довічного утримання відбувалося систематично, оскільки починаючи з жовтня 2018 року вона постійно хвилювалася через недоплату коштів на покриття комунальних послуг, вартість яких зросла, а виплата з боку відповідача на оплату житлово–комунальних послуг залишилася попередньою, і позивач зверталася для отримання доплати і до відповідача, і до третьої особи, а після отримання для підписання примірника договору про надання соціальних послуг, в якому передбачено оплату нею послуг по догляду, позивач остаточно вирішила розірвати договір довічного утримання.

У серпні 2020 року із заявою - повідомленням про розірвання договору довічного утримання звернувся до відповідача представник позивача – адвокат Сагаль С.В. (а.с. 26-27).

З такою ж заявою про розірвання договору довічного утримання звернулася до ОСОБА_5 особисто позивач, посилаючись на порушення умов договору (а.с. 28-29).

25.01.2021 ОСОБА_5 надіслав позивачу листа про врегулювання спору, в якому висловив пропозицію збільшити матеріальне утримання, в тому числі для оплати послуг помічниці по господарству. Також в листі зазначив про обов`язок позивача дотримуватися п. 6 договору довічного утримання та письмово повідомляти його про зміну тарифів на житлово–комунальні послуги протягом десяти днів з дня отримання квитанцій за новими тарифами. В іншому випадку, згідно Договору, несвоєчасне повідомлення відчужувачем про зміну тарифів набувач не несе відповідальності за виникнення заборгованості по сплаті комунальних послуг (а.с. 150-151).

Проте, позивач наполягає на розірванні договору у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов укладеного договору, який фактично самоусунувся від особистого виконання зобов`язання згідно договору, взагалі не цікавився її життям, передавши її на опікування стороннім особам (кураторам Центру), до яких вона вимушена була постійно телефонувати та просити про виконання умов договору.

Частиною першою статті 749 ЦК України передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди".

У главі 57 ЦК України (ст.ст. 749-751 ЦК України), якою врегульовані питання довічного утримання (догляду), встановлено такі істотні умови договору, які є обов`язковими: предмет договору; необхідність узгодження видів матеріального забезпечення, а також видів догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача; необхідність грошової оцінки матеріального забезпечення; необхідність індексації оцінки матеріального забезпечення; заборона на відчуження майна, переданого за договором про довічне утримання (догляду), укладання щодо нього договору застави;

Крім того, сторони можуть самостійно визначити додатково інші істотні умови договору, не тільки ті, що встановлено законом (ст. 638 ЦК України).

Статтею 651 ЦК України визначено дефініцію істотного порушення договору: істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, укладаючи вказаний Договір сторони у п. 6 Договору довічного утримання передбачили обов`язок набувача щомісячно сплачувати житлово–комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). Після зростання тарифів на житлово–комунальні послуги, позивач написала листа на адресу відповідача, що зазначена в п.8 договору, але він повернувся без вручення, адже відповідач вже за тією адресою не мешкав і доказів на підтвердження того, що він повідомив позивача про зміну адреси, матеріали справи не містять. Таким чином, у період з жовтня по грудень 2018 року та з січня по квітень 2019 року позивач самостійно доплачувала за комунальні послуги та шукала шляхи вирішення питання щодо повного покриття вартості комунальних послуг, звертаючись як до відповідача, якого ніколи не бачила, так і до ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», і це для позивача було великим подразником, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 .

Доводи представника відповідача про отримання позивачем субсидії і що ця обставина мала впливати на оплату відповідачем житлово-комунальних послуг суд вважає необґрунтованими, адже позивачу субсидія надавалася не постійно і її розмір не покривав загальну вартість житлово-комунальних послуг по квартирі, власником якої був відповідач та в якій проживала позивач, адже згідно договору довічного утримання (п. 6) оплата жилово-комунальних послуг є обов`язком набувача.

Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що вона при підписанні в один і той же день договору довічного утримання, договору про надання послуг, договору купівлі – продажу талонів та додаткової угоди до договору купівлі – продажу талонів на послуги, мала на меті отримання не лише фінансового утримання, яке передбачене договором довічного утримання, а й послуги догляду за нею, які їй було обіцяно згідно договору купівлі – продажу талонів від 25.03.2017.

Відповідач у своєму листі від 25.01.2021, адресованому позивачу, визнав необхідність забезпечення позивача помічницею по господарству (для надання послуг прибирання, купівлі продуктів харчування, приготування їжі, допомоги в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами, виклик лікаря та інше) і запропонував за спільною домовленістю додатково укласти договір з виконавцем послуг (а.с.150).

Проте, позивач, отримавши негативні враження від грубого порушення упродовж тривалого часу домовленостей та не забезпечення такого утримання, на яке вона розраховувала при підписанні договору довічного утримання, взамін віддавши свою квартиру у власність набувачу, якого вона не знала і з яким не спілкувалася, наполягає на розірванні договору довічного утримання.

Відповідно до пункту 1 частини першою статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Згідно з частиною першою статті 756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане.

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за договором довічного утримання в частині здійснення оплати комунальних платежів у повному їх розмірі, що передбачено п.6 Договору, що тривало у період з жовтня по грудень 2018 року та з січня по квітень 2019 року і ця обставина стала великим подразником для позивача , а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати, як це передбачено ст. 141 ЦПК України.

Позивачем понесені витрати на оплату судового збору та витрати на правничу допомогу.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Сагаль С.В. на підставі договору та ордеру серії ЧН № 108103 від 18.11.2020 (а.с. 32, 34).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 18.03.2021 ОСОБА_1 сплатила згідно договору про надання правничої допомоги від 17 серпня 2020 року адвокату 5000 грн.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, як про це заявила представник відповідача, суд не знаходить, адже такий розмір понесених витрат на правничу допомогу відповідає критерію розумності та справедливост, враховуючи категорію складності справи та обсяг наданих представником позивача послуг, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу у даній справі в сумі 5000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання – задовольнити.

Розірвати Договір довічного утримання від 25 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Число С.М., зареєстрований в реєстрі за № 72.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.04.2021.

Суддя