Рішення № 95992109, 25.03.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/35728/20

Провадження № 2/947/462/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової О.О.

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій

«Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України,

про визнання незаконним та скасування наказу,

поновлення на роботі, стягнення заробітної плати

за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якій позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України від 30.10.2020 року за №115ос про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста котельної установки на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста котельної установки Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України;

- стягнути з Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2020 року по день ухвалення рішення у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01.12.2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви.

17.12.2020 року позивачем надано до суду заяву на усунення недоліків поданого позову, до якої надано клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на те, що він є учасником бойових дій, а відтак звільнений від сплати судового збору.

Оглянувши надані до суду документи, посвідчення серії НОМЕР_1 , суддею встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, користується наданими йому пільгами, а відтак відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим, суддя дійшла висновку, що позивачем належним чином усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 01.12.2020 року.

За наслідком викладеного, 18.12.2020 року суддею було постановлено ухвалу, якою прийнято вказану заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

22.02.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що підстави позову є необґрунтованими, безпідставними, наказ Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України від 30.10.2020 року за №115ос є законним, винесений з дотриманням усіх вимог КЗпП України, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

22.02.2021 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву з посиланням на хибність посилань представника відповідача та незаконне його звільнення.

Також, суд зазначає, що 26.01.2021 року на електронну скриньку суду надійшло клопотання представника позивача про залучення доказів до матеріалів справи, яке було підтримано представником в судовому засіданні 24.03.2021 року, однак ухвалою суду від 24.03.2021 року залишено без задоволення, а докази додані до клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 26.01.2021 року за вх. №ЕП-763, вирішено не приймати до розгляду.

26.01.2021 року на електронну скриньку суду також надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів за вх. №ЕП-799/21, яке ухвалою суду від 24.03.2021 року залишено без розгляду.

24.03.2021 року на електронну скриньку суду надійшло клопотання представника позивача про залишення частки позовних вимог про поновлення позивача на посаді машиніста котельної установки ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України, без розгляду, яке було підтримано представником в судовому засіданні 24.03.2021 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24.03.2021 року зазначене клопотання залишено без задоволення, з підстав подання його на стадії розгляду справи в супереч вимогам п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

В судовому засіданні 25.03.2021 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2021 року заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді машиніста котельної установки 3 розряду Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України.

30 жовтня 2020 року Державним закладом «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України винесено наказ №115 о/с, за підписом директора ОСОБА_4 , яким звільнено ОСОБА_1 з посади машиніста котельної установки 3 розряду Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України з 30 жовтня 2020 року на підставі п.7 ст.40 КЗпП України.

Незгода з вказаним наказом, стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності і захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4КЗпП України).

Згідно ч. 1ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

Трудові відносини- врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб`єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору, внаслідок якого між ними виникають правові зв`язки, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємстві, навчання й перекваліфікації за місцем роботи та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.

Трудові правовідносини - об`єкт трудового права - це правові відносини між роботодавцем і працівником щодо виконання останнім певної роботи на умовах, визначених законодавством та роботодавцем. Працівник завжди є фізичною особою і є певною мірою залежною стороною в трудових правовідносинах, оскільки процес праці визначає роботодавець, але законодавство про працю передбачає широкий набір гарантій для працівника. Трудові правовідносини оформляються записом до трудової книжки, виданням наказу про прийом на роботу, а у визначених законодавством випадках - трудовим контрактом.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Укладення трудового договору на певний строк відрізняється від укладення трудового договору на час виконання певної роботи тільки за формальними ознаками: у першому випадку строк дії договору визначається зазначенням на його тривалість або граничну дату, до якої продовжується дія трудового договору, а в іншому випадку сторони домовляються не про дату, не про строк, а про те, що даний трудовий договір укладено на час виконання певної роботи.

Трудовий договір визначає взаємні права та обов`язки сторін, умови праці працівника. Їх сукупність складає зміст трудового договору. Основна частина таких умов, прав і обов`язків регулюється законодавством про працю у централізованому порядку (тривалість робочого часу, відпусток, правила охорони праці і т.д.) та колективним договором і не може змінюватися за згодою сторін. До обов`язкових, окрім вже зазначених умов про місце роботи, трудову функцію, час початку виконання трудової функції, розмір винагороди за виконану роботу, відносять і умову про строк дії трудового договору.

Трудовий договір може бути укладеним, згідно зі ст. 23 КЗпП України: на невизначений строк; на визначений строк, який встановлюється за погодженням сторін; на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін.

Згідно із ст.36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до пункту 7 ч. 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року роз`яснено, що звільнення на підставі п.7 ч.1 ст. 40 КЗпП України, є дисциплінарним звільненням, тому воно повинно проводитись з додержанням правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Як вбачається з поданих до суду доказів, підставою для ухвалення спірного Наказу слугували наступні підстави.

Відповідно до рапорту завідувача господарського сектору на ім`я директора ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України від 15.10.2020 року за вх. №151 повідомлено, що ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання своїх службових обов`язків, а саме від участі в заходах щодо підготовки до опалювального періоду.

16.10.2020 року співробітниками харчового блоку, за підписом повара ОСОБА_5 , повара ОСОБА_6 , санітара буфету ОСОБА_7 , санітара, подано рапорт на ім`я директора ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України за вх. №152, яким повідомлено, що ОСОБА_1 , машиніст котельної установки, перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що відображено у стійкому запаху алкогольних напоїв, нетвердої ходьби останнього, істеричної поведінки, а також повідомлено, що ОСОБА_1 в період робочого часу заходив до харчового блоку за відсутності засобів захисту (маски), нецензурно лаявся, з вимогами надання йому їжи та столових приборів, за наявності і присутності малолітніх дітей у їдальні, що є неприпустимим.

Як вбачається, на підставі зазначених рапортів, директором ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_8 , за погодженням з ОСОБА_9 , видано Наказ №49 «Про виявлення порушень», яким наказано створити комісію для проведення службового розслідування щодо фактів викладених у рапортах, у складі: голови комісії – заступника директора санаторію з економічних питань ОСОБА_10 , членів комісії: старшого інспектора відділу кадрів Ліподат Н.М., юрисконсульта ОСОБА_3 наказано здійснити перевірку у строк з 19 по 29 жовтня 2020 року, за результатами чого скласти та надати відповідний акт.

За наслідком розгляду вказаної перевірки вбачається, що вказаною комісією 29.10.2020 року було складено акт, яким встановлено, що під час проведення службового розслідування встановлено, що машиніст котельної установки ОСОБА_1 , систематично ухиляється від виконання своїх службових обов`язків, а саме, від участі в заходах щодо підготовки до опалювального періоду, а перебуваючи на зміні 13.10.2020 р. він проігнорував розпорядження щодо прочистки теплообмінника переклавши свій об`єм робіт на інших кочегарів, потім, за поясненнями свідків, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння протягом всього робочого дня періодично вдирався до харчоблоку без засобів захисту (маски), нецензурно лаявся, і вимагав їжу та столові прибори, погрожував співробітницям харчоблоку, і все це відбувалося у той час, коли в їдальні знаходилися діти. Із бесід із співробітниками їдальні та бухгалтерії стало відомо, що вони вже неодноразово підозрювали ОСОБА_1 , у нетверезому стані, так як його поведінка була неадекватною, істеричною, грубою, з різноманітними погрозами, у тому числі, що він усіх засудить так як має змогу скористатися безоплатною правовою допомогою та цим користується. Також, безпосередній керівник ОСОБА_11 , повідомив що декілька разів після змін ОСОБА_1 у приміщені котельні знаходив порожні пляшки з під пива та вина. Загалом, поведінці ОСОБА_1 колеги давали негативну оцінку.

Судом також встановлено, що під час проведення перевірки, а саме 28.10.2020 року завідувачем господарського сектору на ім`я директора ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України подано знов рапорт за вх. №196/2, яким повідомлено, що 28.10.2020 року ОСОБА_1 з`явився на роту з запізненням, протягом робочого дня не перебував на робочому місці, залишивши твердопаливний котел без нагляду. Повідомлено також, що в кімнаті побуту, ключі від якої в наявності були лише у ОСОБА_1 , знайдено порожньою тару з під пива.

Тієї ж дати, 28.10.2020 року на ім`я директора ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України надійшов також рапорт від інженера з ремонту ОСОБА_12 за вх. №196/3, в якому повідомлено, що 28.10.2020 року ОСОБА_1 запізнився на роботу, протягом робочого дня не перебував на робочому місці, за наслідком чого залишив котел без нагляду, чим самим допустив небезпечну ситуацію. Також повідомлено, що в кімнаті відпочинку було знайдено порожньою пляшку з-під пива.

Як вбачається, 28.10.2020 року комісією у складі: заступника директора санаторію з економічних питань ОСОБА_10 , завідуючої педагогічною частиною/головою профспілки ОСОБА_13 , інженера з ремонту ОСОБА_12 , завідувача господарством ОСОБА_11 , складено Акт «Про встановлення факту появи ОСОБА_1 на роботі у нетверезовому стані», яким засвідчено, що:

- 28.10.2020 року о 14:10 машиніст (кочегар) котельної установки ОСОБА_1 з`явився на робочому місці у нетверезому стані;

- відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення;

- відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду.

Також, як вбачається членами комісії 28.10.2020 року було складено також акт перевірки стану дотримання трудової дисципліни, відповідно до якого вирішено:

- повідомити дільничного інспектора Національної Поліції про випадок, що стався за участі ОСОБА_1 ;

- повідомити чергову службу 102 Національної Поліції про випадок, що стався;

- усунути машиніста (кочегара) котельної установки ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків.

На підставі зазначених рапортів та актів, директором ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_8 , за погодженням з ОСОБА_9 , 28.10.2020 року видано Наказ №50/1, яким наказано зокрема ОСОБА_1 , машиніста (кочегара) котельної установки відсторонити від роботи з 28.10.2020 року.

Від отримання копії вказаного Наказу і підписати за наслідком ознайомлення, ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується Актом про відмову ОСОБА_1 підписати наказ про відсторонення від роботи та наступне звільнення, складений комісією у складі: старшого інспектора відділу кадрів Ліподат Н.М., заступника директора санаторію з економічних питань ОСОБА_10 , інженера з ремонту ОСОБА_12 , завідувача господарством ОСОБА_11 .

Статтею 43 КЗПП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Як вбачається в ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України діє Профспілкова організація «ДССС «Зелена гірка» МОЗ України» Профспілки працівників охорони здоров`я України, до членів якої належить позивач – ОСОБА_1

28.10.2020 року ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України, на виконання вимог ст. 43 КЗпП України подано до Профспілкової організація «ДССС «Зелена гірка» МОЗ України» подання за вих. №196/4 про розгляд питання стосовно звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з появою на роботі у нетверезовому стані за п.7 ст.40 КЗпП України.

Розгляд вказаного питання Профспілковою організацією «ДССС «Зелена гірка» МОЗ України» було призначено на 28.10.2020 року о 17 годині 00 хвилин, що підтверджується наданим до суду повідомленням за №1 від 28.10.2020 року.

Судом встановлено, що головою Профспілкового комітету первинної профспілкової організації «ДССС «Зелена гірка» МОЗ України» було зачитано ОСОБА_1 текст повідомлення №1 від 28.10.2020 року про призначення засідання з розгляду подання від 28.10.2020 року за вих. №196/4, однак ОСОБА_1 відмовився від підпису на підтвердження отримання зазначеного повідомлення, що підтверджується складеним відповідним актом №1 складеного 28.10.2020 року «Про відмову від підпису на підтвердження отримання повідомлення від 28.10.2021 року №1».

У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 засідання профспілкового комітету було відкладено на 29.10.2020 року о 16.00 року, що підтверджується повідомленням №2 від 28.10.2020 року. від отримання і підпису якого ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом №2, складеним 28.10.2020 року «Про відмову від підпису на підтвердження отримання повідомлення від 28.10.2020 року за №2».

29.10.2020 року Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації «ДССС «Зелена гірка» МОЗ України» було здійснено розгляд питання у відповідності до подання директора ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2020 року за вих. №196/4, в засіданні за відсутності ОСОБА_1 , за наслідком чого вирішено надати попередню згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з появою на роботі у нетверезовому стані на підставі п.7 ст.40 КЗпП України, що підтверджується протоколом №83 профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДЗ «ДССС «Зелена гірка» МОЗ України».

За наслідком викладеного, як вбачається директором ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України було винесено оспорюваний Наказ №115 о/с від 30 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши усі наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що в діях позивача наявний факт порушення трудової дисципліни, а оскаржуваний Наказ Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України №115 о/с від 30.10.2020 року, є законним та винесено відповідачем з дотриманням усіх вимог і процедури звільнення встановленої КЗпП України.

Стосовно доводів позивача про не перебування на робочому місці, зокрема 28.10.2020 року в стані алкогольного сп`яніння, є безпідставними та не спростовані належними доказами.

Зазначений факт додатково підтверджується постановою серії АПО18 №593821 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП, яка встановлює відповідальність за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п`яному вигляді, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн.

Як вбачається з вказаною постанови, ОСОБА_1 було вчинене адміністративне правопорушення, яке полягає в тому, що останній 28.10.2020 року близько 14 години 10 хвилин вживав пиво «Хмельницьке», 46% у громадському місці - Державному закладі «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89.

Як вбачається, зазначена постанова є чинною, ОСОБА_1 не оскаржена.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За наслідком викладеного суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_1 28.10.2020 року під час робочого часу та виконання службових обов`язків, як машиніста котельної установки в Державному закладі «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка», вживав пиво та знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Зазначені доводи позивачем в жодному разі не спростовані та ґрунтуються лише на припущеннях та ствердженні, що перебування в стані алкогольного сп`яніння відповідачем не доведе відповідним медичним висновком, що відхиляється судом як належний довід на підтвердження зазначених вимог, оскільки як вже було встановлено, ОСОБА_1 було висловлено незгоду на проходження медичного обстеження, що підтверджується складеним актом від 28.10.2020 року «Про встановлення факту появи ОСОБА_1 на роботі у нетверезовому стані».

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Із врахуванням викладеного, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача відсутні, у зв`язку з чим позов в даній частині та в частині пов`язаних похідних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволенню не підлягають.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Зелена гірка» Міністерства охорони здоров`я України (місцезнаходження: 65038, м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу– відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02.04.2021 року.

Головуючий Калініченко Л. В.