Рішення № 95988413, 25.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3745/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.

за участі секретаря судових засідань - Пазяк С.М.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наступними підставами.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 22.02.2011 року, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 станом на 06.02.2019 року остання має заборгованість - 12 176,17 грн., яка складається з наступного: 1315,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2669, 43 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5685,06 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1450,00 - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 556.01 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» вказану вище заборгованість у загальному розмірі 12 176,17 грн. за кредитним договором № б/н від 22.02.2011 року та судові витрати у розмірі 1921,00 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, однак зі змісту позову вбачається, що такий просить розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоч була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, відзиву на позов чи заяв про відкладення судового розгляду до суду не подала.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши зміст позовної заяви, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як зазначає позивач, відповідно до укладеного договору № б/н від 22.02.2011 року, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Даний Кредитний договір, за посиланнями позивача, складається з Анкети-Заяви Позичальника, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умов та правил надання банківських послуг, копії яких додані до позовної заяви( а.с. 9-25).

Позивач вказує, що відповідач станом на 06.02.2019 року має заборгованість за кредитом в загальному розмірі 12 176,17 грн., яка складається з наступного: 1315,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2669, 43 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5685,06 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1450,00 - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 556.01 грн. - штраф (процентна складова).

З цих підстав позивач звернувся до суду за захистом свої порушених прав та ставить вимогу про стягнення вказаного боргу з відповідачки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Вивчивши вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 12 176,17 грн., суд звертає увагу на те, що в анкеті - заяві від 22.02.2011 року позичальник ОСОБА_1 не вказала бажаний кредитний ліміт.

Пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог, крім витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на довідку про умови кредитування від 22.02.2011 року, яка підписана ОСОБА_1 .

Крім того в якості доказів позивач надав довідку про видачу ОСОБА_1 кредитної картки, в якій також зазначено перелік всіх карток, що перевидавались відповідачу за вказаним кредитним договором. Так номер останньої кредитної картки НОМЕР_1 , дата відкриття якої 31.01.2014 рік, термін дії - 01.18 рік.

Також в якості доказу стороною позивача надано виписку за кредитним договором б/н станом на 29.05.2020 рік.

Надавши оцінку вказаним доказам суд приходить до переконання, що позивач довів факт встановлення відповідачу кредитного ліміту в розмірі 3000 грн., надання кредитних коштів у визначеному розмірі та факт користування вказаними кредитним коштами.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а вказані в позові обставини не спростовані стороною відповідача, суд приходить до переконання, що згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання покладеного на позичальника обов`язку з повернення кредитних коштів в будь-який час у зв`язку порушенням його прав.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Вивчивши надані позивачем у розрахунку складові заборгованості станом на 06.02.2019 року, судом встановлено, що до таких включено 1315,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2669, 43 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту і оскільки кошти, що фактично отримані та використані позичальником у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а вказані в позові обставини не спростовані стороною відповідача, суд приходить до переконання, що в цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Що стосується вимог позову в частині стягнення 5685,06 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання та 1450,00 - нарахованої пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафів: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 556.01 грн. - штраф (процентна складова), суд приходить до наступного.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, у справі, яка розглядається, вимоги банку про стягнення пені після закінчення терміну дії кредитної картки НОМЕР_1 , тобто після 01.18 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Так з розрахунку заборгованості та виписки за кредитною картою вбачається, що позивачем нарахована пеня після закінчення строку дії кредитного договору, в той час як ані у доданій анкеті - заяві, ані у довідці про умови кредитування не передбачена можливість нараховування пені чи відсотків після закінчення строку дії кредитного договору.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, яку суд вважає за необхідне застосувати при вирішенні даної цивільної справи.

Вирішуючи вказану вимогу суд вважає за необхідне застосувати правову позицію щодо строку виконання зобов`язань та плинності строків позовної давності, викладену в Постанові ВСУ від 23 листопада 2016 року № 6-2104цс16 : «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ПК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

У ст.1050 ЦК передбачено: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, а не у вигляді стягнення пені та штрафів, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими, а тому суд відмовляє у цій частині.

Спосіб захисту порушеного права обирає позивач. Право кредитора на пред`явлення вимоги щодо стягнення боргу не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення позову повністю або в обґрунтованій і доведеній частині. Правова підстава для нарахування та стягнення процентів поза межами строку дії договору, оскільки щодо цього пред`явлено і вмотивовано позов, перевіряється судом безвідносно до того, чи є з цього приводу заперечення чи інші доводи.

Узагальнюючи все вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та стягає з відповідача на користь позивача загальний розмір заборгованості у розмірі 3985,1 грн., з яких: 1315,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2669, 43 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме, в сумі 628,74 грн., виходячи із задоволення заявленої в позові суми на 32.73% (тобто 1921,00*32.73% = 628,74).

Керуючись ст. ст. 509, 526, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.02.2011 року в розмірі 3985,1 грн., з яких: 1315,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2669, 43 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 628,74 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач: АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25.03.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.І. Бедьо