Рішення № 95983747, 23.03.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/260/2021

130/2159/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Буга Р.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лук`янчука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Жмеринської місцевої прокуратури, Вінницької обласної прокуратури, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди за порушення вимог статті 2 КПК України, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Жмеринської місцевої прокуратури, Вінницької обласної прокуратури, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди за порушення вимог статті 2 КПК України. У позові зазначає, що відповідно до повідомлення Жмеринської місцевої прокуратури розпочато досудове слідство, за час якого пять постанов слідчої про закриття провадження Вінницьким апеляційним судом визнані незаконними внаслідок їх скасування прокураторою та судом. Ухвалою суду дане кримінальне провадження закрито. Способом захисту зазначає постанову Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року. В обгрунтування розрахунку суми завданої моральної шкоди ставить свій похилий вік та порушення його права на швидке неупереджене слідство. Просить визнати відсутність контролю відповідачів за досудовим слідством в кримінальному провадженні, внаслідок чого його закрито на підставі частини першої статті 289 КПК України, а клопотання прокурора про закриття провадження задоволено. На підставі статті 262 ЦПК України просить постановити окрему ухвалу про недоліки в порушенні законодавства України відповідачами та стягнути моральну шкоду через Державу Україна в особі Державної казначейської служби солідарно (пропорційно) з ГУНП у Вінницькій області та Вінницької обласної прокуратури по 250000 грн на його користь.

На підтвердження позову надає копію повідомлення Жмеринської місцевої прокуратури від 30 червня 2017 року про початок досудового розслідування та копію постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року.

В судовому засіданні позивач підтримує свій позов та просить його задовольнити. Пояснює, що бездіяльність слідчої ОСОБА_2 доведена та встановлена відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, яку процитував, початок цитати - «Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що цим обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування шкоди фізичній особі, заподіяної органом держаної влади, їх посадовими чи службовими особами за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

Ще суд першої інстанції правомірно наводив Рішення Конституційного Суду України від жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001, у якому зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на державу.

Застосував суд і ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини від 4 листопада 1950 року, де вказано, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний юридичний захист в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до висновку, протилежного встановленим обставинам та зазначеним правовим нормами, а саме: що позивачем не доведено бездіяльність слідчого Полонської О.Г. та начальника слідчого відділення Олексюка В.В. під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №4201702113000007 та, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами при кримінальному провадженні.

Інший висновок суду полягає в тому, що оскільки преюдиційне рішення для встановлення порушення прав позивача на повне та неупереджене слідство, недотримання слідчим розумних строків, тощо, не приймалося, відповідно і відсутні підстави для задоволення позову про стягнення моральної шкоди, а інших підстав для стягнення моральної шкоди судом не встановлено, як і самої моральної шкоди та ким саме безпосередньо вона завдана.

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів з такими висновками суду першої інстанції категорично не погоджується…..

….На думку колегії суддів, незаконні постанови старшого слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Полонської О.Г. про закриття кримінального провадження № 42017021130000047 є незаконними діями цього старшого слідчого – ОСОБА_2 .

Щодо начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП – ОСОБА_3 , то його бездіяльність при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 42017021130000047 теж повністю доведена, з огляду на норму п.2 ч.2 ст. 39 КПК України, у якому вказано, що керівник органу досудового розслідування уповноважений відсторонити слідчого від проведення досудового розслідування у разі неефективного досудового розслідування.

І саме цими діями старшого слідчого Полонської О.Г. та бездіяльністю начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП – Олексюка В.В. позивачу було заподіяно моральної шкоди, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

За ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини від 4 листопада 1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний юридичний захист в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження.

До правовідносин щодо завдання моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах та погіршенні самопочуття підлягають застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1174 ЦК України; Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» кінець цитати.

Також відповідачі у своїх відзивах зазначають, що відсутнє будь-яке рішення в порядку КПК про визнання незаконними їх дій, проте Вінницький апеляційний суд з таким висновком категорично не погодився. Відповідачі у відзивах звертають увагу на те, що у позивача є право на визнання їх бездіяльності незаконною, проте у листі прокуратури вказано, що заявник у кримінальному провадженні не має права оскаржувати бездіяльність слідчих. На питання головуючого вказав, що йдеться про кримінальне провадження 42017021130000047 від 29 червня 2017 року за частиною першою статті 296 КК України по факту хуліганських дій по відношенню до нього його сином та бувшою дружиною. А тому просить в порядку цивільного судочинства визнати відсутність контролю відповідачів Жмеринської місцевої прокуратури, Вінницької обласної прокуратури, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області за досудовим слідством та стягнути моральну шкоду в зв`язку з відсутністю контролю по 250000 грн з Вінницької обласної прокуратури та Головного управління національної поліції у Вінницькій області, оскільки вони являються юридичними особами. Завдану моральну шкоду обґрунтовує тим, що п`ять років у даному кримінальному провадженні нічого не робиться і в зв`язку з похилим віком він може не дожити до вирішення питання щодо даного кримінального провадження, яке на даний час перебуває в касаційній інстанції, оскільки ним подано касаційну скаргу.

Позиція відповідачів

Представники відповідачів Державної казначейської служби, Жмеринської місцевої прокуратури, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області, належним чином повідомлені про судове засідання судовою повісткою, що підтверджується розписками про отримання судових повісток, наявними в матеріалах справи (а.с.117,119-122), в судове засідання не з`явились без повідомлення причин, тому суд, за згодою з учасниками справи, що з`явились, у відповідності до пункту першого частини третьої статті 223 ЦПК України постановляє увхалу про розгляд справи за відсутності цих учасників справи.

Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області Господарець А.А. в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду відзив, у якому зазначає, що Головне управління національної поліції позов не визнає, вважає його безпідставним та необгрунтованим, оскільки основним критерієм для відшкодування шкоди, відповідно до вимог Закону, є незаконність дій органів досудового розслідування та прокуратури, проте позивачем жодного рішення про визнання їх дій незаконними не представлено. Розмір шкоди не обґрунтовано, факт душевних страждань не доведений. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. 72-77).

Представник відповідача Вінницької обласної прокуратури Колівошко С.М. в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду відзив, згідно з яким Вінницька обласна прокуратури не визнає позовних вимог. Позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки не обґрунтовано розрахунок суми, заявленої до стягнення, не зазначено змісту позовних вимог щодо кожного відповідача, не обґрунтовано викладені позовні вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують викладені в позові обставини. Позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому шкоди відповідачами, не доведено наявність жодного з елементів складу цивільно-правової відповідальності щодо заподіяння моральної шкоди, як і самого факту моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, що відповідно до статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. У Постанові Верховного суду від 29 листопада 2019 року по справі № 462/64-/18 зазначено, що сам по собі факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не підтверджує незаконність дій відповідача, оскільки постанова скасована з процесуальних підстав, аналогічні позиції викладені у справах №336/5582/18, № 757/20989/18, №227/4408/19 та 227/5242/19. Просила в задоволенні позову відмовити (а.с.82-94).

На підтвердження відзиву надала копію наказу Вінницької обласної прокуратури від 11 вересня 2020 року №63 та копію довіреності про представництво інтересів Вінницької обласної прокуратури Колівошко С.М., Положення про управління представництва інтересів держави в суді Вінницької обласної прокуратури (а.с.95-99).

Представник відповідача Вінницької обласної прокуратури Лук`янчук Д.О. в судовому засіданні підтримує поданий ОСОБА_4 відзив та вказує, що позиція Вінницької обласної прокуратури повністю у відзиві викладена. В судовому засіданні звертає увагу на те, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяною шкодою. Зважаючи на позицію позивача про скасування нібито незаконних постанов про закриття кримінального провадження, то Верховний суд у справі № 666/22133/18 31 липня 2019 року виніс Постанову, у якій зазначено, що витрати власного часу та зусилля позивача на складання скарги, її подачу та участь у розгляді справи є реалізацією права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування і не є підставою для відшкодування моральної шкоди в розумінні статті 1174 ЦК України. Сам по собі факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не підтверджує незаконність дій відповідача, оскільки постанова скасована з процесуальних підстав, а також те, що цими діями позивачу завдана моральна шкода.

Тому вважає позов безпідставним та в його задоволенні просить відмовити.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Позовна заява надійшла до суду 21 вересня 2020 року (а.с.1).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим визначено суддю Заярного А.М. (а.с.8).

Суддею Заярним А.М. 24 вересня 2020 року винесено ухвалу про повернення позовної заяви позивачу (а.с.12).

Позивач ОСОБА_1 7 жовтня 2020 року подав апеляційну скаргу на ухвалу від 24 версня 2020 року(а.с.15)

Справа надійшла до Вінницького апеляційного суду 19 жовтня 2020 року (а.с.14,30).

Відповідно до ухвали судді Вінницького апеляційного суду Якименко М.М. від 20 жовтня 2020 року апеляційне провадження відкрито, ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору (а.с.31).

Згідно з ухвалою від 27 жовтня 2020 року підготовчі дії до апеляційного розгляду закінчені, справу призначено до судового розгляду на 17 листопада 2020 року (а.с.33).

Вінницьким апеляційним судом 17 листопада 2020 року, у складі колегії судової палати з розгляду цивільних справ судді – доповідача Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б. розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Жмеринського міськрайонного суду від 24 вересня 2020 року скасовано і справу направлено для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції (а.с.57-58).

Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду 24 листопада 2020 року (а.с.60).

Суддя Заярний А.М. 26 листопада 2020 року виніс ухвалу, відповідно до якої відвів себе від розгляду даної справи (а.с.66).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30 листопада 2020 року, суддю Заярного А.М. замінено на суддю Шепеля К.А. (а.с.67).

Ухвалою суду від 7 грудня 2020 року суддею Шепелем К.А. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 13 січня 2021 року (а.с.68).

Відповідно до ухвали суду від 13 січня 2021 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до судового розгляду на 13-30 год 25 лютого 2021 року (а.с.112).

Позивач ОСОБА_1 10 лютого 2021 року надав суду заяву про неможливість з`явитись в судове засідання в зв`язку з розглядом справи в Вінницькому апеляційному суді та просив відкласти судове засідання (а.с.113).

Судове засідання відкладено на 23 березня 2021 року (а.с.116).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Відповідно до копії постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі №130/728/19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в собі Державної казначейської служби України, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка В.В., слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Полонської О.Г. про відшкодування моральної шкоди, скасовано рішення Жмеринського міськрайонного суду від 25 червня 2019 року та ухвалене нове рішення - стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягуючи моральну шкоду, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 було завдано душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї (а.с.2-5).

Заступник керівника Жмеринської місцевої прокуратури Мілієнко О.В. 30 червня 2017 року ОСОБА_1 направив повідомлення про початок досудового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_5 грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, тобто хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (а.с.6).

Відповідно до копії ухвали, винесеної 20 серпня 2020 року суддею Заярним А.М., клопотання прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Шаравського Б.О. про закриття кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 289 КК України на підставі статті 284 КК України, задоволено. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42017021130000047 від 29 червня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 289 КПК України закрите у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.7).

Предметом позову в даному випадку є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту – відшкодування моральної шкоди через порушення ними вимог статті 2 КПК України. Підставою позову є ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

При розгляді справи саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач ОСОБА_1 не заявляв клопотання про витребування та огляд в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 42017021130000047 від 29 червня 2017 року, з поданих позивачем доказів в матеріалах даної справи наявні повідомлення прокурора від 30 червня 2017 року про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42017021130000047 від 29 червня 2017 року; ухвала судді Жмеринського міськрайонного суду Заярного А.М. від 20 серпня 2020 року, відповідно до якої кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42017021130000047 від 29 червня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 289 КПК України, закрито у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також постанова Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, яку цитує в судовому засіданні позивач та посилається на неї, як на основу позову (а.с.7).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказує, що 22 квітня 2021 року відбудеться розгляд його касаційної скарги щодо скасування даної ухвали.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У постанові Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі № 130/728/19, на яку в своїх поясненнях посилався позивач, дійсно встановлено, що діями старшого слідчого ОСОБА_2 та бездіяльністю начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка В.В. позивачу заподіяно моральної шкоди, оскільки відповідно до частини першої статті другої КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також швидкого повного та неупередженого розслідування.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 23, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень за дії старшого слідчого Полонської О.Г. та бездіяльність начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка В.В.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тобто дана норма виключає повторну відповідальність відповідачів та відповідно і стягнення з них моральної шкоди.

Вказаний принцип, окрім Основного Закону, закріплений серед іншого і в частині першій статті 19 КПК України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

При цьому досить проблемним для принципу «non bis in idem» є поняття – «двічі за одне і те саме правопорушення». Зміст цього принципу може бути сприйнятий як заборона притягати фізичну та юридичну особу двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, але особа може бути притягнена за правопорушення до різних видів відповідальності зокрема нести цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність, що не суперечить принципу «non bis in idem».

Враховуючи, що до цивільно-правової відповідальності посадові особи Жмеринського ВП ГУНП вже притягнуті, та при цьому позивач ОСОБА_1 не надає жодного нового доказу, окрім раніше поданих та встановлених відповідно до Постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, так само мотивує завдану йому шкоду тривалою бездіяльністю у тому ж самому кримінальному провадженні та похилим віком, то у суду немає підстав для задоволення позову.

Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу ( частина перша статті 262 ЦПК України). Проте ні матеріалами справи, ні під час її розгляду судом не встановлено таких порушень, а тому і відсутні підстави для постановлення окремої ухвали, про винесення якої просив позивач.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Нормами частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, позивачем не надано розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди з відповідачів: Жмеринського ВП ГУНП та Жмеринської місцевої прокуратури через Головне управління національної поліції у Вінницькій області та Вінницьку обласну прокуратуру, а також якими належними, допустимими та достовірними доказами це підтверджується.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 641/2328/17-ц), від 13 червня 2019 року (справа №554/1870/18-ц), що згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами інших інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди діями відповідачів, а відтак і її розмір, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави, оскільки ОСОБА_1 звільнений Вінницьким Апеляційним судом від сплати судового збору.

Керуючись статтями 259, 263, 265 ЦПК України, на підставі статей 3-13, 76-83, 89, 268, 280, 281 ЦПК України, статей 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Жмеринської місцевої прокуратури, Вінницької обласної прокуратури, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди за порушення вимог статті 2 КПК України, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складений 30 березня 2021 року.

Учасники справи

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 .

Відповідачі :

- Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 37567646;

- Жмеринська окружна прокуратура, вул.Національна, 6А, м.Жмеринка;

- Вінницька обласна прокуратура, вул.Монастирська, 33 м.Вінниця, код ЄДРПОУ 02909909;

- Жмеринське РВП ГУНП у Вінницькій області, вул.Соборна, 58 м.Жмеринка;

- Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області, вул.Театральна, 10 м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672.

Головуючий суддя Костянтин Шепель