Рішення № 95980312, 31.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року м. Київ № 640/20260/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проСпеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Військової прокуратури Центрального регіону України (далі по тексту - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не поновленні позивача на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України у місячний термін з дня звернення (13.07.2020) та не скасуванні наказу від 20.08.2019 №106 о/с про звільнення позивача з посади прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України;

визнання протиправним та скасування наказу від 20.08.2019 №106 о/с про звільнення позивача з посади прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України;

поновлення позивача на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України;

стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення (заробітну плату) за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2019 на день винесення рішення суду, яке на день подання позову складає 287681,28грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 31.03.2021 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

22 жовтня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.

ОСОБА_1 з березня 2010 року проходив службу в органах військової прокуратури.

Відповідно до наказу військового прокурора Центрального регіону України від 14.01.2016 №4 о/с позивача призначено на посаду прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України.

Наказом військового прокурора Центрального регіону України від 20.08.2019 №106 о/с підполковника юстиції ОСОБА_1 , якого вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07.03.2019 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 426 КК України (вирок залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 12.08.2019), з 20.08.2019 звільнено з посади прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України та зараховано у розпорядження військового прокурора Центрального регіону України для вирішення питання щодо повернення військовослужбовця у розпорядження Міністра оборони України для подальшого проходження військової служби.

Підставою прийняття оскаржуваного наказу був вирок Дарницького районного суду міста Києва від 07.03.2019, ухвала Київського апеляційного суду від 12.08.2019.

Не погоджуючи з оскаржуваним наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частинами першою та другою статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 38, частин першої, другої статті 43 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтями 2, 5-1 Кодексу законів про працю України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 222 Кодексу законів про працю України, особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону України "Про прокуратуру", є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У силу частини третьої статті 16 цього Закону, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Так, відповідно до п.п. 5 п. 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі: набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, підставою прийняття наказу Військової прокуратури Центрального регіону України №106 о/с від 20.08.2019 про звільнення позивача був вирок Дарницького районного суду міста Києва від 07.03.2019 у справі №753/22602/16-к, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі; застосовано до ОСОБА_1 ст. 75 КК України та звільнено його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12.08.2019 вирок Дарницького районного суду міста Києва від 07.03.2019 у справі №753/22602/16-к залишено без змін.

Отже, оскільки 12.08.2019 вирок суду відносно ОСОБА_1 набрав законної сили, то відповідно підлягав виконанню також і відповідачем, із настанням негативних наслідків для позивача у вигляді звільнення, а тому при прийнятті 20.08.2019 наказу №106 о/с про звільнення ОСОБА_1 . Військова прокуратура Центрального регіону України діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, керувалася вимогами законодавства щодо необхідних дій після отримання в установленому порядку повідомлення про набрання вироком законної сили.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ Військової прокуратури Центрального регіону України від 20.08.2019 №106 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України; обґрунтовано, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 20.08.2019 №106 о/с про звільнення позивача з посади прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України, має бути відмовлено.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №240/12453/19.

У той же час, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 29.01.2020 вирок Дарницького районного суду міста Києва від 07.03.2019 у справі №753/22602/16-к та ухвалу Київського апеляційного суду від 12.08.2019 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №753/22602/16-к обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016000000000616 від 29.02.2016 за звинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України повернуто прокурору.

Постановою Офісу Генерального прокурора від 06.07.2020 про закриття кримінального провадження закрито кримінальне провадження №42016000000000616 за підозрою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 13.07.2020 звернувся до військового прокурора Центрального регіону України із заявою щодо поновлення його на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України.

Листом від 28.07.2020 №11-403вих-20 Військова прокуратура Центрального регіону України повідомила про відсутність підстав для скасування наказу військового прокурора Центрального регіону України від 20.08.2019 №106 о/с та поновлення на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України, оскільки Закон України «Про прокуратуру» не містить норми, яка б регулювала питання поновлення особи на посаді прокурора.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 8 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.

Відповідно до статті 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 36 КЗпП України набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження роботи, є підставою для припинення трудового договору.

Вирішуючи справи про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 7 частини першої статті 36 КЗпП України, суди мають виходити з того, що з цих підстав трудовий договір припиняється при набранні законної сили вироком, яким працівника засуджено до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи, та що днем звільнення вважається останній день фактичного виконання ним трудових обов`язків.

Таким чином, ухвалення вироку, яким працівника засуджено до позбавлення або обмеження волі, є підставою для припинення трудового договору саме у зв`язку з тим, що працівник, відбуваючи покарання, фактично не може продовжувати роботу.

У разі скасування відповідного вироку така обставина як неможливість працівника продовжувати роботу, зникає.

Законодавством не визначений порядок поновлення трудових прав осіб, звільнених за пунктом 7 частини першої статті 36 КЗпП України, у разі скасування ухваленого щодо них вироку, тобто у випадках, коли правова підстава звільнення відпала.

За загальним правилом, закріпленим у статі 235 КЗпП України, працівник поновлюється на попередній роботі у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, тобто у разі встановлення судом незаконності в діях роботодавця.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з того, що згідно статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 №266/94-ВР громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, запис про звільнення з роботи (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним. На вимогу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний термін видає йому дублікат трудової книжки без запису, який визнано недійсним.

Як зазначив Верховний Суд у вказаній вище постанові від 18.02.2021 у справі №240/12453/19: «…застосування приписів статті 6 Закону №266/94-ВР можливе лише у разі фактичного встановлення незаконності притягнення особи до кримінальної відповідальності, що підтверджується виправдувальним вироком або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою Офісу Генерального прокурора від 06.07.2020 про закриття кримінального провадження закрито кримінальне провадження №42016000000000616 за підозрою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 6 Закону №266/94-ВР.

Отже, враховуючи норми КЗпП України та норми статті 6 Закону №266/94-ВР, а також враховуючи, що позивач 13.07.2020 звернувся до військового прокурора Центрального регіону України із заявою щодо поновлення його на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України саме з 13 липня 2020 року.

Вказана правова позиція щодо дати поновлення особи на посаді викладена в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 344/4173/16-ц.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також судом встановлено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не поновлення позивача на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України у місячний термін з дня звернення (13.07.2020), а тому вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не скасування наказу від 20.08.2019 №106 о/с про звільнення позивача з посади прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України, суд відмовляє в їх задоволенні у зв`язку з їх необґрунтованістю та у зв`язку із тим, що ст. 6 Закону №266/94-ВР передбачає лише, що запис про звільнення з роботи (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним.

Щодо вимог позивача стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При цьому, згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Судом встановлено, що позивачу підлягає до стягнення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з 13.07.2020, тобто з дати подання заяви до військового прокурора Центрального регіону України про поновлення його на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України, а не з 01.10.2019, як зазначає позивач.

Отже, за період з 13.07.2020 по 31.03.2021 кількість днів вимушеного прогулу позивача становить - 181 день.

Згідно довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 19.10.2020 №21/11вих-20 за останні 2 календарні місяці роботи (червень-липень 2019 року), заробітна плата позивача становить 51732,11грн. (25859,95грн.+25872,16грн.). У той же час середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 848,07грн. (51732,11грн./61 робочі дні).

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 153 500,67грн. (848,07грн.*181).

Згідно з п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді з 13.07.2020 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

У той же час, суд зазначає, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 05.02.2020 №66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)» перейменовано юридичну особу «Військова прокуратура Центрального регіону України» у «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи.

Отже, у зв`язку із тим, що відбулось лише перейменування Військової прокуратури Центрального регіону України на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, суд стягує з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 липня 2020 року по 31 березня 2021 року у розмірі 153 500,67грн.

Підсумовуючи, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури Центрального регіону України (м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, 01014, код ЄДРПОУ 38347014), яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України у місячний термін з дня звернення (13.07.2020).

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України з 13 липня 2020 року.

Стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, 01014, код ЄДРПОУ 38347014) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 липня 2020 року по 31 березня 2021 року у розмірі 153 500,67грн. (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот гривень, 67 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України з 13 липня 2020 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, 01014, код ЄДРПОУ 38347014) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 18 657,54грн. (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень, 54 копійки).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін