Ухвала суду № 95979850, 31.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

31 березня 2021 року справа № 580/2063/19 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю: секретаря Трегулова Б.Л.,

представників позивача - Білоглазенко Г.П., Кирмана О.Д (за ордером),

представників відповідача – Білоуса В.Ю., Кузьмишина О.О. (за посадою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом приватного підприємства “Схід-Інвестбуд-Сервіс” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство “Схід-Інвестбуд-Сервіс” з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2018 № 0014791401 про донарахування штрафу у сумі 5085грн. 70коп., №0014801401 про донарахування податку на прибуток у сумі 19151226 та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3816680грн., № 0014811401 про донарахування податку на додану вартість у сумі 9262895грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2315724 грн.

11.03.2021 до суду від представника Головного управління ДПС у Черкаській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви приватного підприємства “Схід-Інвестбуд-Сервіс” без розгляду.

В обгрунтування клопотання зазначено, що поданий адміністративний позов заявлено з пропуском місячного строку звернення до суду у відповідності до 56.19 статті 56 ПК України та правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 26.11.2020 по справі №500/2486/19.

В судовому засіданні, представники позивача просили в задоволенні вказаного клопотання відмовити, оскільки звернувшись до суду з позовом 01.07.2019 згідно правових позиції Верховного Суду строк звернення для платників податків із позовами в тому числі і після процедури адміністративного оскарження становив 1095 днів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подане клопотання та докази, що стосуються строку звернення до суду, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для відмову у заявленому клопотанні про залишення позову без розгляду з огляду на таке.

Процесуальний строк - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ст. 118 КАС України). До процесуальних строків відноситься також строк звернення до адміністративного суду.

Частиною 1 ст. 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України.

При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Суд зазначає, що постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 оприлюднено в ЄДРСР 10.12.2020.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2018, з позовом про оскарження яких звернувся 01.07.2019, тобто за межами визначеного КАС України строку, проте до зміни судової практики відповідно до постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19.

Суд враховує, що вказана зміна у тлумаченні закону виникла після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та подачі позову до суду, позивач розраховував на можливість оскарження таких рішень протягом 1095 днів, а тому для нього зміна судової практики не була передбачувальною.

Будь-яка доцільність зміни попередніх підходів до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах, може бути виправдана виключно у випадку необхідності вдосконалення діючого законодавства та у випадку, коли такі зміни не породжують правову невизначеність та не погіршують становища платників податків.

Так, положеннями податкового законодавства закріплено правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), яке покликано забезпечувати реалізацію однієї з ознак верховенства права - правової визначеності, а саме: можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій яке має фундаментальне значення для правильності його застосування.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Крім цього, Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Наведені вище норми Європейського правозастосування були імплементовані в податкове законодавство України.

На законодавчому рівні таке правило закріплено у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Вказане вище правило також продубльовано в пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Положеннями податкового законодавства закріплено правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), яке покликано забезпечувати реалізацію однієї з ознак верховенства права - правової визначеності, а саме: можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Наведене, на думку суду, вказує на поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд використовує також правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі Мельник проти України від 28.03.2006, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v.the United Kingdom від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення Guerin v. France від 29.07.1998) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998).

Крім того Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Іліан проти Туреччини вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 240, 241, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Черкаській області про залишення без розгляду адміністративного позову приватного підприємства “Схід-Інвестбуд-Сервіс” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- відмовити.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст ухвали виготовлено 02.04.2021