Рішення № 95979174, 01.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 р. справа № 520/2985/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (вул. Семінарська, буд. 22,м. Харків,61093) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 року по 15.04.2016 рік. виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.04.2016 року.

- Зобов`язати військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРГІОУ 08803543) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 року по 15.04.2016 рік. виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.04.2016 року .

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо не нарахування га не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік.

- Зобов`язати військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 . індексацію грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік.

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

- Зобов`язати військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що військова частина 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 не провела з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суми індексації грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік та не вірно визначила розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, а саме без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідач направив відзив на позов, який надійшов через канцелярію суду 17.03.2021 року, в якому проти вимог заявленого позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки. Вважає, що позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотриману додаткову відпустку, оскільки частішою 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. Таким чином на дійсний час у позивача відсутня підстава для нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій . Звертає увагу суду на те, що аналіз положень Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 в системному зв`язку із нормами статей 9 і 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та правилами "Інструкції про порядок виплпти грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця Національної гвардії України та іншим особам" №638 дає підстави стверджувати, що винагорода, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого нараховується та виплачується одноразова грошова лопомога при звільненні.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивача, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Національній гвардії України у Військовій частині 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України.

Відповідно до витягу з Наказом командира військової частини 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України № 89 від 15.04.2016 року позивача звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу.

Судом встановлено, що позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та 17 грудня 2015 року було видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 (а.с. 15).

Отже, з моменту отримання посвідчення учасника бойових дій серія, тобто з 17.12.2015 року позивач набув право на пільги та соціальні гарантії як учасник бойових дій.

У продовж проходження військової служби у зв`язку з дією особливого періоду, позивач не мав змоги скористатися зазначеною додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати.

Таким чином, за час військової служби позивач додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій не використовував.

Під час звільнення з військової служби, як зазначає позивач, військова частина 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України протиправно не виплатила компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 року по 15.04.2016 рік, суму індексації грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік та не вірно визначила розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, а саме без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 року по 15.04.2016 рік. виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.04.2016 року та зобов`язання військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРГІОУ 08803543) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 року по 15.04.2016 рік. виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.04.2016 року , суд зазначає наступне.

Згідно із п.12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

За змістом ст. 4 Закону України “Про відпустки” установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (ст.6); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ділі по тексту закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 101 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 101 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 ст. 101 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 101 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі – Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 101 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 101 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі – Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією – стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість – за потреби, за відповідної консультації – передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

До вказаного висновку дійшов Верховний суд у рішенні від 16.05.2019 р. у зразковій справі №620/4218/18, що враховується судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначалось вище позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та 17 грудня 2015 року було видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 (а.с. 15).

Враховуючи те, що при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористану ним відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 року по 15.04.2016 рік. виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.04.2016 року та зобов`язання військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРГІОУ 08803543) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 року по 15.04.2016 рік. виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.04.2016 року.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо не нарахування га не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік та зобов`язання військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 . індексацію грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтями 2 та 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Приписами частини другої статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Згідно пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (статті 233 КЗпП України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що військовою частиною 3005 Східного оперативно - територіального об`єднання Національної гвардії України позивачу проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік .

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо не нарахування га не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік та зобов`язання військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 . індексацію грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов`язання військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.

Положеннями Закону № 2011-XII визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин другої та третьої цієї статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами частини четвертої вказаної статті грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Слід зауважити, що грошова допомоги на оздоровлення надається у розмірі місячного грошового забезпечення, складові якого не є тотожними складовим грошового забезпечення, встановленого частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

При цьому, вказані норми Закону № 2011-ХІІ не містять визначення складових, які повинні входити до складу саме щомісячного грошового забезпечення при грошової допомоги на оздоровлення.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги регламентовано постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова № 1294) та Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та деяким іншим особам", затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 04.07.2014 № 638 (далі - Інструкція №638, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 23.1. Інструкції №638 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Так, розмір розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород, які не мають постійний характер), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 23.4 пункту 23 розділу ХХХІІІ Інструкції №638).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу нараховано грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2016 рік.

Вказані суми виплачені позивачу за виключенням сум військового збору.

Сторони не заперечували проти того, що до складу щомісячного грошового забезпечення, з якого обраховувалася грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік, не було включено суму щомісячної додаткової грошової винагороди.

Суд зазначає, що виплата щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (надалі Постанова № 889), підпунктами 1, 2 пункту 1 якої встановлено, що така винагорода виплачується: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 постанови №889).

На виконання постанови № 889 наказом Міністра внутрішніх справ України від 23.01.2015 № 72, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (надалі Інструкція № 72), п. 1, якої було передбачено, що ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах, підрозділах і загонах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Одночасно пунктом 11 Інструкції № 72 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України та Міністру внутрішніх справ України віднесено встановлення складових щомісячного грошового забезпечення, з якого повинна бути обчислена грошова допомога на оздоровлення.

Враховуючи, що постанова № 1294 та Інструкції № 72, №638 прийняті саме на виконання вищевказаних повноважень, при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення слід застосовувати вищевказані нормативно-правові акти, якими встановлено базу щодо обраховування щомісячного грошового забезпечення для нарахування та виплати, зокрема, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, а тому відповідач, який керувався ними у спірних відносинах, діяв правомірно.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адмінімтративного суду від 05.10 2020 року у справі 520/1108/20 та у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року по справі № 820/5473/17 щодо правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки обрахунок сум грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, хоча й регулюються різними нормами права, однак мають однакову базу обчислення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов`язання військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням виплачених сум.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (вул. Семінарська, буд. 22,м. Харків,61093) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 року по 15.04.2016 рік. виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.04.2016 року.

Зобов`язати військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРГІОУ 08803543) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17.12.2015 року по 15.04.2016 рік. виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.04.2016 року.

Визнання протиправною бездіяльність військової частини 3005 Східного оперативно- територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) щодо не нарахування га не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік.

Зобов`язати військову частину 3005 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803543) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 . індексацію грошового забезпечення за період з 28.03.2015 року по 15.04.2016 рік.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01 квітня 2021 року.

Суддя Бідонько А.В