Рішення № 95978540, 02.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13280/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 04.11.2020 року

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Скасувати постанову державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63484576;

В обґрунтування адміністративного позову представник позивачки зазначає, що постановою відповідача від 04.11.2020 року було відкрито виконавче провадження № 63484576 по примусовому виконанню постанови поліції про накладення на ОСОБА_1 штрафу. Відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Постанову про накладення штрафу було винесено 28.07.2020 року. До державного виконавця зазначена постанова надійшла 03.11.2020 року, тобто постанова поліції була звернута до виконання поза межами давності для виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Також, представник позивачки зазначає, що постанова була винесена 28.07.2020 року, та містить відмітку про набрання законної сили у той самий день, тоді як постанови поліції, які були прийняті за наслідками автоматичної фіксації правопорушень набирають законної сили виключно після отримання зворотнього поштового повідомлення.

Ухвалою суду від 23.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст.268-272, 287 КАС України та призначено справу до судового розгляду на 31.03.2021 року.

30.03.2021 року засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що постанова про стягнення штрафу № 1АВ № 00609111 від 28.07.2020 року з ОСОБА_1 у розмірі 510,00 грн. є виконавчим документом. Представник відповідача зазначає, що на момент пред`явлення постанови № 1АВ № 00609111 від 28.07.2020 року, у відповідності до норм КУпАП, набрала законної сили 12.08.2020 року, про що міститься відмітка у відповідному полі постанови. Строк пред`явлення постанови до виконання станом на 04.11.2020 року не минув. Сама постанова № 1АВ № 00609111 не оскаржена позивачем. Відповідно, державний виконавець відкрив виконавче провадження у встановлені законодавством строки.

30.03.2021 року від представника позивача електронним засобом зв`язку надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та заява з поясненнями по справі та доказами на підтвердження понесених судових витрат.

Відповідач до судового засідання не з`явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 9 ст. 205 КАС України.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

28.07.2020 року Департаментом патрульної поліції прийнято постанову серії 1АВ № 00609111 по накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Постановою визначено, що згідно з частиною другою ст. 308 КУпАП, в разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений частиною другою ст.300-1 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі 510 грн.

Дата набрання постановою законної сили 13.08.2020 року.

Строк пред`явлення постанови до виконання до 28 вересня 2020 року.

Департамент патрульної поліції звернувся до Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання постанови серії 1АВ № 00609111 від 28.07.2020 року.

04.11.2020 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хоменко Є.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63484576.

При цьому, суд зазначає, що в постанові від 04.11.2020 року державний виконавець зазначила, що документ вступив у законну силу 28.07.2020 року, що не відповідає змісту постанови серії 1АВ № 00609111 від 28.07.2020 року.

05.01.2021 року державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хоменко Є.В. звернулася до Департаменту патрульної поліції з запитом державного виконавця (вих. №91), в якому просила терміново надати вичерпну інформацію про направлення (повідомлення про вручення, реєстр направлення, повідомлення про відмову в отриманні, повернення поштового відправлення з позначкою про невручення) боржнику постанов про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, у тому числі, щодо постанови серії 1АВ № 00609111 від 28.07.2020 року.

Листом від 19 січня 2021 року за №880/41/27/03-2021 Департамент патрульної поліції Національної поліції повідомив відповідача про те, що адміністративна постанова серії 1АВ № 00609111 від 28.07.2020 року винесена стосовно ОСОБА_1 не набула чинності в установленому законодавством порядку. Департамент патрульної поліції просив державного виконавця повернути виконавчі документи без виконання.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Суд зазначає, що стороною відповідача не надано доказів на підтвердження факту набрання постановою серії 1АВ № 00609111 від 28.07.2020 року законної сили 13.08.2020 року.

Навпаки, з огляду на лист Департаменту патрульної поліції від 19 січня 2021 року за №880/41/27/03-2021, адміністративна постанова серії 1АВ № 00609111 від 28.07.2020 року винесена стосовно ОСОБА_1 не набула чинності в установленому законодавством порядку.

Таким чином, враховуючи те, що постанова 1АВ № 00609111 від 28.07.2020 року не набрала законної сили у встановленому законом порядку, відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63484576 від 04.11.2020 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За звернення до суду із вказаним позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 840,80 грн. згідно з квитанцією № 73438 від 28.11.2020 року, які мають бути стягнуті з відповідача на її користь.

На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано договір № 75 від 23.11.2020р., Детальний опис робіт (наданих послуг), акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2020р. на суму 14000,00 грн., рахунок на оплату за виконані роботи (надані послуги) від 30.11.2020 року. на суму 14000,00 грн.

Так, з огляду на надані докази, адвокатом А.П. Руссу надано ОСОБА_1 послуги на загальну суму 14000,00 грн. (1000 грн. за годину роботи), що включає в себе: побачення з клієнтом і збір доказів і необхідних документів для підготовки позовної заяви – 6 годин (відповідно 6 тисяч гривень) та підготовка позову – 8 годин (8 тисяч гривень).

У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зазначає, що зміст адміністративного позову викладений на 3 аркушах, а тому 8 тисяч гривень, з урахуванням критерію реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат, не може бути стягнуто з відповідача на користь позивача за надання вказаної послуги.

Також, щодо послуги «побачення з клієнтом і збір доказів і необхідних документів для підготовки позовної заяви», суд вважає за необхідне зазначити, що до позову надано наступні докази: квитанція на підтвердження сплати судового збору, оскаржувана постанова та інформація про виконавче провадження, роздруковані з Автоматизованої системи виконавчого провадження та документи на підтвердження повноважень адвоката. Збір вказаних доказів на протязі 6 годин та оцінка вартості наданої послуги у розмірі 6000,00 грн., на думку суду, не відповідає критерію реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 3340,80 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 205, 243, 245, 246, 250, 263, 268-272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 04.11.2020 року.

Скасувати постанову державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 04.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63484576.

Стягнути з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд, з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Другий Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Генерала Петрова, 1, м. Одеса, 65065, код ЄДРПОУ 41407330).

Повний текст рішення суду складений та підписаний судом 02.04.2021 року.

Суддя Н.В. Бжассо