Ухвала суду № 9597816, 28.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2010 р. К-12540/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Цвелікова С.В.

відповідача: Бойка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2007

у справі № 1/569/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Інтермет»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2007, позов ТОВ НВФ «Інтермет»задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №0002792301/3 від 03.11.2006, стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сфінкс»за період з 01.04.2003 по 31.12.2004, за результатами якої складено акт №149/23-600/24060254 від 19.06.2006.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002792301/3 від 03.11.2006 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1783707 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 891853 грн.

Підставою для нарахування позивачу зобовязання з податку на додану вартість стало те, що рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.05.2005 визнано недійсними державну реєстрацію, статутні документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Сфінкс».

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Суди попередніх інстанцій, встановивши факт придбання позивачем у липні 2004 року товарно-матеріальних цінностей (металеві конструкції б/в) у ТОВ «Сфінкс»та сплати у складі їх вартості податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, дійшли вірного висновку про правомірне віднесення зазначених сум до складу податкового кредиту.

Згідно з Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт. Такий акт податковим органом складено лише 12.04.2005. Отже, на час укладання та виконання угод між позивачем та ТОВ «Сфінкс», останнє було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.05.2005 визнано недійсними державну реєстрацію, статутні документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Сфінкс».

Однак, юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Доказів виключення ТОВ «Сфінкс»з державного реєстру суду не надано. Крім того, рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.05.2005 не набрало законної сили, оскільки скасовано ухвалою Апеляційного суду м.Миколаєва від 11.07.2006, справу направлено на новий розгляд.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на час видачі податкових накладних ТОВ «Сфінкс»було платником ПДВ, податкові накладні видані з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підстав для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за цими операціями немає.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак

О.І.Степашко