Рішення № 95976205, 01.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 квітня 2021 р. Справа № 120/497/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі – управління, відповідач) яким просив:

- визнати протиправними дії , що полягають у не неналежному проведенні перевірки звернень засудженого ОСОБА_1 від 20.11.2020, 30.11.2020 та 08.12.2020 та у невизнанні неправомірними дій державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" у зв`язку з порушенням законних прав позивача щодо незабезпечення його права на телефонні розмови протягом вересня -листопада 2020 р.;

- зобов`язати провести повну та об`єктивну перевірку дій державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" у зв`язку з порушенням законних прав позивача щодо незабезпечення його права на телефонні розмови протягом вересня -листопада 2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що його засуджено до довічного позбавлення волі та покарання відбуває в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)". Позивач вказує, що 20.11.2020 , 30.11.2020 та 08.12.2020 він звернувся до Вінницької місцевої прокуратури та урядовї гарячої лінії щодо незабезпечення його права на телефонні розмови протягом вересня -листопада 2020, які перенаправлені до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Проте відповідач провівши перевірку звернень позивача, вказав, що не встановлено порушень права на телефонні дзвінки.

Позивач вважає, що такі дії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції є протиправною.

Ухвалою від 01.02.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до вказаної ухвали суду позивача звільнено від сплати судового збору та вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)". Окрім того, встановлено сторонам та третій особі строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та письмових пояснень.

01.03.2021 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі та зазначає, що з метою об`єктивного розгляду звернень засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 з державної установи витребувано необхідні для розгляду звернень документи, а саме: характеристику, довідку по особовій справі, довідку про наявність стягнень та заохочень, копії листів журналу обліку телефонних розмов засуджених, рапорт начальника відділення СПС про те, чи звертався ОСОБА_1 з приводу надання йому телефонних дзвінків. Також вказано, що в певні дати позивач не був забезпечений правом на телефонну розмову через відсутність начальника відділення соціально-психологічної служби сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі, на якого покладено обов`язок забезпечення засуджених телефонними розмовами.

05.03.2021 до суду було подано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що відповідачем не проведено належної перевірки звернень позивача, відповідно такі дії є протиправними. Також вказав, що розпорядком установи визначено час для надання телефонних розмов з 10 до 17 годин. Однак, не у всі дні вересня, жовтня та листопада 2020 р. позивача забезпечено телефонними розмовами незважаючи на наявність заяв.

11.03.2021 до суду було подано заперечення на відповідь на відзив, в якому сторона відповідача повторно зазначає, що нею об`єктивно розглянуті звернення позивача та не встановлено перешкоджання в наданні права на телефонні дзвінки. З огляду на зазначене представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Письмові пояснення від третьої особи щодо позову на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи сторін, суд встановив наступне.

Вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 позивача засуджено до довічного позбавлення волі. Місцем відбування призначеного покарання є Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

30.11.2020 р. та 08.12.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Вінницької місцевої прокуратури із заявою-скаргою щодо незабезпечення його права на телефонні розмови 1,6,7,8,10,11,14,15,16,17, 21, 22, 27 - 29 листопада 2020 р. та 1,3,4,5, 10,11,13,17, 18, 23, 24, 25 та 31 жовтня 2020 р. У зазначеній заяві позивач просив провести повну та об`єктивну перевірку фактів порушення його права на телефонні розмови у вказані у заяві дні.

20.11.2020 р. ОСОБА_1 звернувся на урядову гарячу лінію щодо незабезпечення його права на телефонні розмови 6,7,9,12,13,15,16,19,20,21,22,26-28 вересня 2020 р.

Вказані звернення позивача були скеровані за належністю до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для розгляду по суті.

У листі від 15.12.2020 № 10/1009-20/П-794 відповідач вказав, що не знайшли підтвердження факт порушення прав ОСОБА_1 на здійснення телефонних дзвінків.

Вважаючи дії відповідача щодо ї перевірки його звернень протиправними, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими є – Кримінально-виконавчий кодекс України (далі – КВК України).

Відповідно до частини першої статті 7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 2 ст. 7 КВК України).

Частиною четвертою статті 7 КВК України визначено, що правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

Статтею 8 КВК України передбачені основні права засуджених. Зокрема одним із них є право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.

В свою чергу, порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі визначені ст. 151 КВК України. Так, частина друга статті 151 КВК України вказує, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, в тому числі й здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.

Особливості реалізації права засуджених на побачення з родичами, адвокатами та іншими особами, а також права на телефонні розмови, користування мережею Інтернет врегульовано ст. 110 КВК України.

Зокрема положеннями статті 110 КВК України передбачено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі , регламентуються Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 (далі – Правила № 2823/5).

Пунктом 2 Розділу ІІ Правил № 2823/5 передбачено, що засуджені мають право вести телефонні розмови у порядку, встановленому розділом XIV цих Правил № 2823/5.

Відповідно до пункту 2 розділу XIV Правил № 2823/5 адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв`язку, які знаходяться на обліку установи.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.

Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Отже, як видно із процитованого, адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час.

Надаючи оцінку вимозі про визнання протиправними дій , що полягають у невизнанні неправомірними дій Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" стосовно не забезпечення права позивача на телефонні розмови, суд вказує наступне.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що неодноразово звертався із заявами до начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" про надання можливості здійснити телефонні дзвінки, а саме:

- заява від 18.08.2020 про надання можливості здійснити телефонні дзвінки з 01.09.2020 р. по 30.09.2020 р.;

- заява від 16.09.2020 про надання можливості здійснити телефонні дзвінки з 01.10.2020 р. по 31.10.2020 р.;

- заява від 15.10.2020 про надання можливості здійснити телефонні дзвінки з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р.

Однак, як вказує позивач, правом на телефонні розмови у визначенні в заявах дні скористатися не зміг.

Як видно із рапортів начальника відділення соціально-психологічної служби сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі старшого сержанта внутрішньо служби ОСОБА_2 від 14 грудня 2020 та довідки про надання телефонних розмов ОСОБА_1 протягом 2020 року, факт не забепечення останнього телефонними розмовами 6,7,9,12,13,15,16,19,20,21,22,26-28 вересня 2020 р., 1,6,7,8,10,11,14,15,16,17, 21, 22, 27 - 29 листопада 2020 р., підтверджено.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача, стосовно не реалізації права засудженого на телефонні розмови з підстав відсутності начальника відділення соціально-психологічної служби сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі, оскільки у ці дні останній перебував у складі варті чи знаходився на відпочинку. Суд вказує, що ані Правилами № 2823/5, ані КВК не визначено, що внаслідок відсутності посадової особи адміністрації на яку покладено в тому числі функції за надання телефоних розмов засудженим, право на надання телефонних розмов засудженим може бути обмежено/ не надано.

Більш того, суд акцентує увагу на тому, що пунктом 2 розділу XIV Правил № 2823/5 визначено, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час.

Отже, як видно саме на адміністрацію покладено обов`язок забезпечити надання засудженим права на телефонні розмови.

Відтак, суд доходить висновку, що факт порушення Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" прав засудженого на телефонні розмови, знайшов своє підтвердження, відповідно, відповідач безпідставно дійшов висновку про відсутність такого порушення.

За таких обставин, позов в частині визнання протиправними дій , що полягають у невизнанні неправомірними дій Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" стосовно не забезпечення права позивача на телефонні розмови підлягає задоволенню.

Оцінюючи вимоги про визнання протиправними дій щодо неналежної перевірки та зобов`язання провести таку, тут суд враховує наступне.

Як видно із листа Центрально – Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 04.12.2020 № 10/9379 останній просив Державну установу "Вінницьку установу виконання покарань (№1)" надати ряд документів щодо позивача, а саме: характеристику; довідку з особової справи; довідку про наявність стягнень та заохочень; довідку щодо кількості телефонних розмов засудженого за період з вересня по теперішній час; рапорт начальника відділення СПС про те, чи звертався засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 з приводу надання йому телефонних дзвінків 6,7,9,12,13,15,16,19,20,21,22,26-28 вересня 2020 р. та в разі не надання вказати причини відмови.

Витребувані відповідачем документи листом Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" від 09.12.2020 № 8/7197 надійшли до відповідача 10.12.2020 р.

За наслідком отриманих документів, складено висновок про проведення службової перевірки датований 15.12.2020 р. в якому головний спеціаліст дійшов висновку про відсутність порушень, оскільки телефонні дзвінки надавались згідно письмових заяв в кількості 48 разів.

При цьому, суд вказує, що відповідачем не витребувано інформації стосовно звернень засудженого з приводу надання йому телефонних дзвінків 1,6,7,8,10,11,14,15,16,17, 21, 22, 27 - 29 листопада 2020 р. та 1,3,4,5, 10,11, 17, 18, 23, 24, 25 та 31 жовтня 2020 р. .

Однак, суд акцентує увагу, що як видно із рапорту начальника від грудня 2020 р., ОСОБА_1 просив забезпечити його право на телефонні дзвінки протягом вересня/ листопада 2020 р., що не заперечується й відповідачем, однак таке (право) : 6,7,9,12,13,15,16,19,20,21,22,26-28 вересня 2020 р., 1,6,7,8,10,11,14,15,16,17, 21, 22, 27 - 29 листопада 2020 р. не забезпечено.

При цьому, у висновку складеному посадовою особою відповідача не відображено дати в які ОСОБА_1 звернувся із заявою, в які дні його забезпечено телефонними розмовами, а в які ні , причини не забезпечення.

Окрім того, відповідачем взагалі не здійснено перевірку щодо забезпечення права позивача на телефонні розмови 1,3,4,5, 10,11, 17, 18, 23, 24, 25 та 31 жовтня 2020 р., оскільки відповідних рапортів із поясненнями ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" не витребовувалось.

За таиких обставин беручи вищепроцитоване судо доходить висновку, що відповідачем не проведена належним чином перевірка звернень засудженого ОСОБА_1 від 20.11.2020 р., 30.11.2020 р. та 08.12.2020 р., як наслідок, такі дії є протиправними, та слід зобов`язати відповідача провести належну перевірку звернень.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, позивач за рішенням суду звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Центрально–Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що полягають у не неналежному проведенні перевірки звернень засудженого ОСОБА_1 від 20.11.2020 р. , 30.11.2020 р. та 08.12.2020 р. та у невизнанні неправомірними дій державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" у зв`язку з порушенням законних прав позивача щодо незабезпечення його права на телефонні розмови протягом вересня -листопада 2020 р.

Зобов`язати Центрально–Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції провести повну та об`єктивну перевірку дій державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" у зв`язку з порушенням законних прав ОСОБА_1 щодо незабезпечення його права на телефонні розмови протягом вересня -листопада 2020.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (21001, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2-А, код ЄДРПОУ 40867306)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" (21001, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2, код ЄДРПОУ 08562602)

Повний текст рішення сформовано : 01.04.21

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна