Рішення № 95976204, 29.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 березня 2021 р. Справа № 120/7892/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати його довірительці за період з 15 квітня 2015 року по 30 листопада 2018 року пенсії за віком та зобов`язати пенсійний орган виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за вказаний період.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки зазначив, що 15 квітня 2015 року ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Саме з 15 квітня 2015 року їй припинено виплату пенсії.

26 листопада 2018 року позивачка звернулася до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про поновлення виплати пенсії.

Проте, листом Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 11 грудня 2018 року позивачці відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв`язку із тим, що пунктом 1.5 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Не погоджуючись із вказаними діями пенсійного органу, представник позивача оскаржив їх у судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №120/1300/19-а, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 28 жовтня 2019 року, позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов`язання Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 15 квітня 2015 року по 29 листопада 2018 року шляхом поновлення її виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Водночас, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі №120/1300/19-а визнано протиправною бездіяльність Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, що полягає у непоновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії; визнано протиправною відмову Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , що викладена у листі вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року; зобов`язано Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії та виплатити її з 30 листопада 2018 року з проведенням компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Разом із тим, представник позивачки вважає дії органу пенсійного фонду щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 15 квітня 2015 року по 30 листопада 2018 року пенсії за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якими передбачено підстави для припинення виплати пенсії. При цьому, зазначає про те, що строк звернення до суду у спорах щодо поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами не застосовується, на чому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18.

Ухвалою від 21 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строки, визначені ухвалою від 21 грудня 2020 року, не надійшов. Водночас, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 21 грудня 2020 року отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід звернути увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновків, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

26 листопада 2018 року представник позивачки звернувся до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 15 квітня 2015 року.

Листом Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії. В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що з урахуванням положень статей 49 та 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органом пенсійного фонду правомірно припинено виплату пенсії позивачу у зв`язку з її виїздом за кордон на постійне місце проживання. При цьому, Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено особливості поновлення виплати пенсії. Так, пунктом 1.5 Порядку визначено, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (пункт 2.9 Порядку).

Не погодившись із такою відмовою пенсійного органу, представник позивача оскаржив таку в судовому порядку.

Так, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №120/1300/19-а, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 28 жовтня 2019 року, позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов`язання Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 15 квітня 2015 року по 29 листопада 2018 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі №120/1300/19-а визнано протиправною бездіяльність Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, що полягає у непоновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії; визнано протиправною відмову Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , що викладена у листі вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року; зобов`язано Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії та виплатити її з 30 листопада 2018 року з проведенням компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливості призначення, припинення та поновлення виплати пенсії за віком врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак, рішенням від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, Конституційний Суд України у рішенні №25-рп/2009 наголосив, що, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України зазначені положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Крім того, статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 07 жовтня 2009 року втратили чинність положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була припинена на підставі положень зазначеного Закону.

Таких висновків дійшов Вінницький окружний адміністративний суд у своєму рішенні від 04 липня 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи №120/1300/19-а, яке набрало законної сили.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на встановлені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі №120/1300/19-а обставини такі не доказуються при розгляді цієї адміністративної справи.

Таким чином, судом встановлено наявність у позивачки права на поновлення виплати пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, суд встановив, що 11 грудня 2018 року Гайсинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області відмовлено ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком, про що свідчить лист вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року.

Відтак, безпідставними слід визнати посилання представника позивача на протиправність рішень, дій, бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 15 квітня 2015 року по 30 листопада 2018 року, оскільки відповідачем жодним чином не порушено прав позивачки.

До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що із заявою про поновлення виплати пенсії позивачка зверталася до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Крім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі №120/1300/19-а визнано протиправною бездіяльність саме Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, що полягає у непоновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії, а також визнано протиправною відмову Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , що викладена у листі вих. №3360/09-31/02 від 11 грудня 2018 року.

Також судом встановлено, що ані позивач, ані її представник не зверталися до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 15 квітня 2015 року, що свідчить про безпідставність вимог цій частині.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

На переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року виплату раніше призначеної пенсії за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та виплатити її з 01 вересня 2015 року по 29 листопада 2018 року.

До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що в ході судового розгляду адміністративної справи №120/1300/19-а Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що позивачці на виконання вимог статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на її заяву від 30 березня 2015 року виплачено пенсію за період з 01 березня по 30 серпня 2015 року, що підтверджується протоколом від 30 березня 2015 року, талоном до разового доручення №359 від 30 березня 2015 року, а також атестатом від 30 березня 2015 року. Вказані докази долучалися пенсійним органом до відзиву на позовну заяву у справі №120/1300/19-а.

Відтак, саме з 01 вересня 2015 року слід поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , здійснивши виплату такої з 01 вересня 2015 року по 29 листопада 2018 року.

Твердження представника позивача щодо необхідності виплати таких коштів по 30 листопада 2018 року є безпідставними, оскільки рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи №120/1300/19-а, окрім іншого, зобов`язано пенсійний орган поновити позивачці раніше призначеної пенсії та виплатити її з 30 листопада 2018 року.

Разом із тим, як уже зазначалося, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №120/1300/19-а, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 28 жовтня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов`язання Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 15 квітня 2015 року по 29 листопада 2018 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Позовна заява у частині позовних вимог залишена без розгляду у зв`язку із застосуванням судом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду із відповідною вимогою.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у подібних спірних правовідносинах, сформувала висновок, згідно із яким інститут строку звернення до адміністративного суду не підлягає застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком (постанова від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин слід дійти висновку про обгрунтованість доводів представника позивачки щодо необхідності захисту прав ОСОБА_1 шляхом поновлення їй пенсійних виплат.

З приводу вимог щодо виплати пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, то варто врахувати наступне.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Водночас, частиною 2 статті 46 Закону №1058-IV, до якої відсилає частина 2 статті 49 Закону, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

На переконання суду, законодавцем не випадково передбачено можливість виплати пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у разі її поновлення, якщо така пенсія не отримана з вини органу Пенсійного фонду, незалежно від того чи нараховані суми пенсії чи ні.

Так, статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії.

Таким чином, слід дійти висновку, що нарахування позивачці компенсації втрати частини доходів має бути здійснено незалежно від непроведення нарахування виплати пенсії, адже статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено здійснення такої у випадку порушення встановлених строків виплати пенсії, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Такі ж висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18.

Натомість, вимога щодо проведення індексації поновленої виплати пенсії не підлягає задоволенню з огляду на те, що порядок індексації та перерахунку пенсій визначений статтею 42 Закону №1058-IV. Однак, питання розміру виплати пенсії, як і визначення базового місяця, належить до компетенції органу Пенсійного фонду при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Отже, звернення до суду з такою вимогою є передчасним, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, що наведені представником позивача у позовній заяві, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачкою при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується квитанцією від 15 грудня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачкою при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, а тому на її користь слід стягнути 420,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивачки, суд зважає на те, що позивач звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 840,80 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.

А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та виплатити її з 01 вересня 2015 року по 29 листопада 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 29.03.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович