Рішення № 95973057, 29.03.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2021 р. Cправа № 10/189-09

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду у режимі відеоконференції матеріали

за первісним позовом: ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А", м. Київ

до: ДП "Юрковецький спиртовий завод", с. Юрківці, Могилів-Подільський р-н, Вінницька область

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, м. Київ

про стягнення 1 139 094,80 грн

та за зустрічним позовом: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, м. Київ

до: ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А", м. Київ

до: ДП "Юрковецький спиртовий завод", с. Юрківці, Могилів-Подільський р-н, Вінницька область

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року та № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року

у межах справи № 10/189-09

за заявою: ДП "Юрковецький спиртовий завод", с. Юрківці, Могилів-Подільський р-н, Вінницька область

про визнання банкрутом

за участю :

від Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький): Безверха А.О.

від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України: Бельський-Панасюк О.О., за довіреністю

від ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" : Кирилець М.О., адвокат

від ДП "Юрковецький спиртовий завод": Шмаркатюк Я.В., за довіреністю

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Провадження у даній справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Так, ухвалою суду від 16.03.2021 року, зокрема, було продовжено строк процедури розпорядження майном ДП "Юрковецький спиртовий завод" та повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна) Бобрука Т.В. у справі № 10/189-09 до 16.06.2021 року; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2021 року.

19.12.2019 року до суду від ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" надійшла позовна заява б/н від 16.12.2019 року (вх. № 02.1-36/792/19) про стягнення з ДП "Юрковецький спиртовий завод" 1 139 094,80 грн.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року призначено підготовче засідання з розгляду позовної заяви (вх. № 02.1-36/792/19) ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" до ДП "Юрковецький спиртовий комбінат" про стягнення 1 139 094,80 грн в межах справи №10/189-09 на 29.01.2020 року.

При цьому, ухвалою суду від 28.01.2020 року було залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до участі з розгляду позовної заяви ТОВ "Агро промислова компанія "Три-A" до ДП "Юрковецький спиртовий завод" про стягнення 1 139 094,80 грн, в межах справи № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Крім того, 04.03.2020 року до суду від представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшла зустрічна позовна заява № 2431-05/197 від 25.02.2020 року до ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А", ДП "Юрковецький спиртовий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - арбітражний керуючий (розпорядник майна) Бобрук Т.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року та № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року прийнято вищевказану зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" про стягнення 1 139 094,80 грн в межах справи № 10/189-09; залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до участі з розгляду позовної заяви ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" до ДП "Юрковецький спиртовий комбінат" про стягнення 1 139 094,80 грн в межах справи № 10/189-09; призначено підготовче засідання з спільного розгляду позовної заяви ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" про стягнення 1139094,80 грн та зустрічної позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/197 від 25.02.2020 року про визнання недійсними договорів в межах справи № 10/189-09 на 14.04.2020 року.

В подальшому, ухвалами суду підготовчі засідання з спільного розгляду позовної заяви ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" про стягнення 1 139 094,80 грн та зустрічної позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/197 від 25.02.2020 року про визнання недійсними договорів в межах справи № 10/189-09 відкладалися на іншу дату.

Водночас, ухвалою суду від 03.11.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" до ДП "Юрковецький спиртовий комбінат", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про стягнення 1 139 094,80 грн та зустрічну позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №2431-05/197 від 25.02.2020 року про визнання недійсними договорів, в межах справи №10/189-09 до судового розгляду по суті на 08.12.2020 року.

Разом з тим, ухвалами суду спільний розгляд по суті відповідних позовних заяв в межах справи № 10/189-09 призначався на іншу дату.

Так, ухвалою суду від 24.02.2021 року призначено позовну заяву ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" про стягнення 1 139 094,80 грн та зустрічну позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №2431-05/197 від 25.02.2020 року про визнання недійсними договорів, в межах справи №10/189-09 до судового розгляду по суті на 29.03.2021 року об 11:00 год.; ухвалено відповідне судове засідання у справі № 10/189-09 провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області через Господарський суд Київської області за участю представника ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А".

На визначену дату в судове засідання, яке проведено проведено в режимі відеоконференції, з`явилися представники Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" та ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Розпорядник майна боржника в судове засідання не з`явився та клопотань від останнього до суду не надходило.

В судовому засіданні, представники учасників справи повідомили про можливість розгляду справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що розпорядника майна боржника було повідомлено про дату та час розгляду справи, а також від останнього не надходило клопотань щодо відкладення розгляду справи, суд, оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності арбітражного керуючого Бобрука Т.В..

В ході розгляду справи по суті, представник Позивача за первісним позовом підтримала вимоги, викладені у первісному позові, а щодо зустрічних позовних вимог заперечила.

Представник Відповідача за первісним позовом визнала первісні позовні вимоги та стосовно зустрічних позовних вимог заперечила.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, підтримав зустрічні позовні вимоги, а стосовно первісних позовних вимог заперечив.

Представник Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо вирішення первісного та зустрічного позовів поклалася на розсуд суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується первісний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За змістом первісного позову та наданих доказів, 08.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПЛЮС 2016" (Продавець) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1, на таких умовах :

В порядку та на умовах, визначених договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю мелясу бурякову (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар (п. 1.1).

Кількість Товару, що поставляється за договором, визначається заявками Покупця на поставку (п. 1.2).

Загальна кількість Товару по даному договору приблизно становить 300 (триста) метричних тон (п. 1.4).

Вартість договору розраховується, виходячи з фактичної кількості відвантаженого Товару за цим договором та ціни Товару за одну метричну тону з доставкою - 2 800,00 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 коп. з ПДВ (п. 2.1).

Зміна ціни Товару визначається додатковою угодою до договору (п. 2.2).

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський рахунок Продавця (п. 3.1).

Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю повну вартість кожної партії Товару на протязі календарного місяця від дати поставки (п. 3.2).

Партія Товару вважається переданою Постачальником та прийнятою Покупцем : за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості тоннажу, вказаного в транспортних та супровідних документах на партію Товару; за кількістю - відповідно до сертифікатів якості (п. 4.3).

Договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків (п. 8.1).

На виконання вищевказаного договору, ТОВ "АГРО ПЛЮС 2016" поставлено ДП "Юрковецький спиртовий завод" мелясу бурякову в кількості 92,92 т на загальну суму із ПДВ 274 114,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною № 244 від 20.12.2016 року та товарно-транспортними накладними, а саме : № 20/12 від 20.12.2016 року, 20/12-1 від 20.12.2016 року та 20/12-2 від 20.12.2016 року.

Крім того, 26.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПЛЮС 2016" (Продавець) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової № 26/17-МЕЛ, на наступних умовах :

В порядку та на умовах, визначених договором, Продавець обов`язується передати у власність Покупцю мелясу бурякову (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар (п. 1.1).

Кількість Товару, що поставляється за даним договором становить 1 000 (одна тисяча) метричних тон +/-5% за вибором Продавця. Одиниця виміру Товару - метрична тонна. Товар поставляється окремими партіями. Поставка кожної партії Товару узгоджується Сторонами (п. 1.2).

Вартість договору розраховується, виходячи з фактичної кількості відвантаженого Товару за цим договором та ціни Товару за одну метричну тонну з доставкою - 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 коп. з урахуванням ПДВ 20% (п. 2.1).

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський рахунок Продавця (п. 3.1).

Оплата вартості Товару здійснюється Покупцем згідно виставленого Продавцем рахунку-фактури та/або видаткової накладної, - на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в даному договорі або у рахунку-фактурі на оплату, шляхом безготівкового переказу грошових коштів протягом доби з моменту поставки партії Товару, або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України (п. 3.2).

Партія Товару вважається переданою Продавцем та прийнятою Покупцем : за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості тоннажу, вказаного в транспортних та супровідних документах на партію Товару; за кількістю - відповідно до сертифікатів якості (п. 4.3).

Договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31 рудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків (п. 8.1).

На виконання вищевказаного договору, ТОВ "АГРО ПЛЮС 2016" поставлено ДП "Юрковецький спиртовий завод" мелясу бурякову в загальній кількості 203,60 т на загальну суму із ПДВ 651 520,00 грн, що підтверджується видатковими накладеними, а саме :

- № 253 від 26.07.2017 року на суму 213 888,00 грн, № 264 від 02.08.2017 року на суму 109 120,00 грн, № 343 від 19.08.2017 року на суму 33 472,00 грн, № 402 від 15.09.2017 року на суму 192 960,00 грн, № 403 від 16.09.2017 року на суму 102 080,00 грн, а також товарно-транспортними накладними, а саме :

- № 26/1 від 26.07.2017 року, № 26/2 від 26.07.2017 року, № 01/1 від 01.08.2017 року, №19/1 від 19.08.2017 року, № 15/1 від 15.09.2017 року, № 15/2 від 15.09.2017 року, № 16/1 від 16.09.2017 року.

Вищевказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні обопільно підписані Сторонами, укладених договорів купівлі-продажу меляси бурякової.

Разом з тим, за поставлений вище товар Покупець не розрахувався, в зв`язку з чим, утворилася основна сума боргу, яка становить 925 634,00 грн.

Водночас, 07.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПЛЮС 2016" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" (Новий кредитор) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий комбінат" (Боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 07/06-19, умовами якого передбачено наступне :

За цим договором Первісний кредитор передає (відступає) на користь Нового кредитора, а Новий кредитор набуває право вимоги до Боржника щодо оплати суми боргу (грошового зобов`язання) у розмірі 925 634 грн (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять чотири грн 00 коп.) (далі - Заборгованість), що виникла на підставі договорів №26/17-МЕЛ від 26.07.2017 р. та № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 р. (п. 1.1).

Первісний кредитор в момент укладення цього договору передав Новому кредитору всі документи, які засвідчують право вимоги, що відступається згідно з цим договором, та інформацію, яка є важливою для його здійснення (п. 2.1).

Підписанням цього договору Боржник та Первісний кредитор підтверджують та гарантують, що: між Боржником та Первісним кредитором досягнуто згоди передати право вимоги, вказане в п. 1.1. цього договору, на користь Нового кредитора; право вимоги, що відступається згідно з цим договором, на момент його укладення є дійсним (п. 2.2, пп. 2.2.1, 2.2.2).

Підписанням цього договору Боржник: підтверджує свою згоду на відступлення права вимоги, передбаченого у п. 1.1 цього договору, і зобов`язується сплатити заборгованість безпосередньо на користь Нового кредитора; підтверджує, що не потребує будь-якого додаткового повідомлення стосовно відступлення права вимоги за цим договором (п. 2.3, пп.2.3.1, 2.3.2).

Сторони домовились, що заміна сторони у зобов`язанні вважається такою, що відбулась, а право вимоги, вказане в п. 1.1. цього договору, вважається відступленим Первісним кредитором Новому кредитору з моменту укладення цього договору (п. 2.5).

Цей договір є укладеним та набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1).

13.12.2019 року між ДП "Юрковецький спиртовий завод" та ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 07.06.2019 року по 12.12.2019 року по договору № 07/06-19 від 07.06.2019 року, згідно якого заборгованість становить 925 634,00 грн, яка Відповідачем за первісним позовом не оплачена.

Так, згідно довідки АБ "Укргазбанк" № 5-51/692/2019 від 16.12.2019 року, за період з 07.06.2019 року по 13.12.2019 року надходжень оплати від контрагента - ДП "Юрковецький спиртовий завод", зокрема, згідно договору про відступлення права вимоги від 07.06.2019 року на рахунок ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А", відкритого у АБ "Укргазбанк" не було.

На момент розгляду даної справи, доказів щодо погашення заборгованості перед Позивачем за первісним позовом до суду не подано.

Поряд з цим, у відзиві ДП "Юрковецький спиртовий завод" б/н від 04.03.2020 року на позов, повідомлено, що всього ТОВ "АГРО ПЛЮС 2016" було відвантажено на адресу ДП "Юрковецький спиртовий завод" меляси бурякової на загальну суму 925 634,00 грн.

Внаслідок важкого фінансового стану, що склався на підприємстві, не вдалося повністю виконати зобов`язання за договором перед ТОВ "АГРО ПЛЮС 2016". На сьогоднішній день існує заборгованість в сумі 925 634,00 грн.

З огляду на вищевикладене, Відповідач за первісним позовом визнає позовні вимоги ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" та не заперечує проти ухвалення судом рішення про їх задоволення.

Відповідно до письмових пояснень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/351 від 21.04.2020 року, частиною 4-2 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" покладено обов`язок на уповноважені органи управління приймати рішення щодо надання згоди на вчинення державним підприємством значного господарського зобов`язання або про відмову в наданні такої згоди. Уповноважені органи управління несуть встановлену законами України відповідальність за прийняття таких рішень.

Таким чином, уклавши зазначені вище договори ДП "Юрковецький спиртовий завод" зобов`язувалось оплатити товар на загальну суму 925 634, 00 грн з ПДВ, що становить 24,8% активів Боржника. А отже, зазначений договір є значним правочином, який має вчинятись за обов`язковою згодою органу, до сфери управління якого належить ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Згідно з балансом (звіт про фінансовий стан) ДП "Юрковецький спиртовий завод" станом на 31.12.2017 загальна сума активів Підприємства становить 3 731 000 грн, 10 % від якої становить 373 100,00 грн.

Таким чином, зазначені договори на суму 925 634,00 грн є значним правочином, укладання якого має здійснюватись відповідно до чинного законодавства України.

Станом на день укладання договору органом управління ДП "Юрковецький спиртовий завод" було Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Водночас, матеріали справи не містять відповідного рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України про надання згоди на вчинення зазначених правочинів. А тому, дозвіл уповноваженого органу управління ДП "Юрковецький спиртовий завод" на укладення договорів купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 та №26/17-МЕЛ від 26.07.2017 отримано не було, чим на думку третьої особи, порушено приписи статті 73-2 ГК України та спеціального законодавства.

Також, ТОВ "АПК "Три-A" в порушення вимог встановлених статтю 74 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами факт наявності рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України про надання згоди на вчинення зазначених правочинів.

За цих обставин, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" у повному обсязі.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд зважає на наступні законодавчі положення.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, суд звертає увагу на те, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУ з процедур банкрутства).

Частина 1 ст. 2 КУ з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно п. 1, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Враховуючи наведене, КУ з процедур банкрутства введено в дію з 21.10.2019 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тобто, перехід від регулювання передбаченого ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до регулювання передбаченого КУ з процедур банкрутства здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі №904/3457/19, від 27.08.2020 року у справі № 904/4928/17.

Відтак, розгляд справи № 10/189-09, в тому рахунку і розгляд позовної заяви ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" про стягнення 1 139 094,80 грн та зустрічної позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №2431-05/197 від 25.02.2020 року про визнання недійсними договорів, в межах справи №10/189-09, здійснюється згідно положень КУ з процедур банкрутства.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПЛЮС 2016" (Продавець) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 08.09.2016 року та № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року, на виконання яких Продавцем було поставлено Покупцеві мелясу бурякову на загальну суму 925 634,00 грн, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, Відповідач за первісним позовом за поставлений товар не розрахувався.

За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 27.11.2009 року порушено провадження у справі № 10/189-09 про банкрутство Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод".

Поряд з цим, провадження у даній справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Зважаючи на те, що позовні вимоги, які є предметом даного судового розгляду, виникли на підставі укладених 08.09.2016 року та 26.07.2017 договорів купівлі-продажу меляси бурякової (після порушення провадження у справі № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод") та заявлені за період 2016-2019 року, відтак така заборгованість є поточною.

Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписи ст. 655 Цивільного кодексу України передбачають, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також, судом встановлено, що 07.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПЛЮС 2016" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" (Новий кредитор) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий комбінат" (Боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 07/06-19, за умовами якого, Позивач набув права вимоги до Відповідача за первісним позовом щодо оплати заборгованості в сумі 925 634,00 грн, яка виникла на підставі договорів № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 р. та № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 р..

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

В силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України, договір відступлення права вимоги укладається в такій самій формі, що й договір, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов`язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

В постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

За змістом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому, такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Суд звертає увагу на те, що матеріали даної справи не містять доказів, які б вказували на обставини та факти недійсності договору про відступлення права вимоги № 07/06-19 від 07.06.2019 року.

Крім того, Відповідачем за первісним позовом у відзиві на позов підтверджено факт укладання вищевказаного договору про відступлення права вимоги, а також вказано про визнання заявлених ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" позовних вимог.

Відтак, враховуючи наведене вище та умови вказаного договору про відступлення права вимоги, ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" стало новим кредитором ДП "Юрковецький спиртовий завод" у правовідносинах, що виникли на підставі договорів купівлі-продажу меляси бурякової договорів № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року та №08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року.

Також, судом встановлено, що згідно обопільно підписаного 13.12.2019 року між ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" та ДП "Юрковецький спиртовий завод" акту звіряння взаємних розрахунків за період з 07.06.2019 року по 12.12.2019 року по договору № 07/06-19 від 07.06.2019 року, згідно якого заборгованість становить 925 634,00 грн

Відповідна сума заборгованості підтверджується долученими до первісного позову доказами, а саме : видатковими накладеними, товарно-транспортними накладними, довідкою АБ "Укргазбанк".

Водночас, на момент розгляду справи, доказів щодо погашення заборгованості в розмірі 925 634,00 грн перед Позивачем за первісним позовом, Відповідачем за первісним позовом, до суду не подано.

Слід зазначити, що третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо первісних позовних вимог заперечила. Однак, доказів на спростування наявності заборгованості в розмірі 925 634,00 грн до суду подано не було.

Відтак, з врахуванням встановлених обставин, суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення Відповідачем прав Позивача за первісним позовом, за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт поставки товару, а саме меляси бурякової та відповідно відсутність доказів оплати переданого товару у повному обсязі, в зв`язку з чим, первісні позовні вимоги про стягнення з Відповідача 925 634,00 грн основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договорів, Позивачем за первісним позовом нараховано до стягнення з Відповідача 58 809,45 грн - 3% річних за період з 01.11.2017 року по 13.12.2019 року та 154 651,35 грн - інфляційних втрат за період з листопада 2017 року по листопад 2019 року.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що змістом ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, - мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно п. 3, п. 5 ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Отже, щодо конкурсних вимог боржника законодавцем обмежено можливість нарахування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання та трьох процентів річних, законність стягнення яких є предметом спору в даній справі.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2020 року по справі № 925/197/19, встановивши, що провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 14.05.2004, перебуває в процедурі розпорядження майном боржника, заявлені до стягнення кошти є поточною заборгованістю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірне звернення позивача з даним позовом в позовному провадженні щодо стягнення поточної заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з порушення його охоронюваних законом прав та інтересів з метою їх ефективного захисту.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019 року по справі № 921/212/18, враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу (грошового зобов`язання), помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за весь період прострочення, тобто за кожен місяць прострочення наростаючим підсумком незалежно від значення індексу інфляції - більше одиниці (інфляція) чи менше одиниці (дефляція).

Такий порядок обрахунку відповідає позиції, викладеній об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Оскільки, заявлена до стягнення Позивачем за первісним позовом із Відповідача сума основної заборгованості 925 634,00 грн є поточною грошовою вимогою, відтак правомірним є нарахування на відповідну заборгованість 3% річних та інфляційних втрат, на які дія мораторію не поширюється в силу наведених вище приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

Пунктом 5.1 договорів купівлі-продажу меляси бурякової № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року та № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року, Сторони визначили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань згідно з цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання Відповідачем за первісним позовом зобов`язання за згаданими вище договорами купівлі-продажу меляси бурякової, Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Дослідивши доданий до первісного позову розрахунок заборгованості за порушення виконання зобов`язання, індексу інфляції, 3% річних та перевіривши правильність нарахування Позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за вказаний в розрахунку період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 58809,45 грн - 3% річних за період з 01.11.2017 року по 13.12.2019 року та 154 651,35 грн - інфляційних втрат за період з листопада 2017 року по листопад 2019 року, нарахованих на суму заборгованості 925 634,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі що відповідають законодавству та обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, понесені Позивачем за первісним позовом судові витрати в сумі 17 100,00 грн на оплату судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Також, судом розглянуто зустрічну позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/197 від 25.02.2020 року до ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А", ДП "Юрковецький спиртовий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 2 - арбітражний керуючий (розпорядник майна) Бобрук Т.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року та № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року по справі № 10/189-09.

Так, зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що ухвалою суду від 21.11.2019 року було задоволено клопотання Мінекономіки про процесуальне правонаступництво замінивши Міністерство аграрної політики та продовольства України його правонаступником - Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у справі про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Згідно з балансом (звіт про фінансовий стан) ДП "Юрковецький спиртовий завод" станом на 31.12.2016 загальна сума активів Підприємства станом на 31.12.2015 становить 3 472 000,00 грн.

Водночас, уклавши договір (купівлі-продажу меляси бурякової) № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016, ДП "Юрковецький спиртовий завод" зобов`язувалось оплатити товар на загальну суму 840 000,00 грн., з ПДВ, що складає 24,19 % балансової вартості активів Боржника. А отже, зазначений договір є значним правочином, який має вчинятись за обов`язковою згодою органу, до сфери управління якого належить ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Також, укладаючи договір (купівлі-продажу меляси бурякової) № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 Боржник зобов`язався оплатити 1000 метричних тон меляси бурякової по ціні 3200,00 грн, з ПДВ за тонну на загальну суму 3 200 000,00 грн, з ПДВ.

Згідно з балансом (звіт про фінансовий стан) ДП "Юрковецький спиртовий завод" станом на 31.12.2016 загальна сума активів Підприємства станом на 31.12.2016 становить 2 903 000,00 грн. (копія додається), 10 % від якої становить 290 300,00 грн.

Таким чином, на думку третьої особи, укладений договір (купівлі-продажу меляси бурякової) № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 на суму 3 200 000,00 грн є значним правочином, укладання якого має здійснюватись відповідно до чинного законодавства України.

Станом на день укладання вказаних договорів (купівлі-продажу меляси бурякової) органом управління ДП "Юрковецький спиртовий завод" було Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Матеріали справи не містять відповідного рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України про надання згоди на вчинення зазначених правочинів. А тому, дозвіл уповноваженого органу управління ДП "Юрковецький спиртовий завод" на укладення договору (купівлі-продажу меляси бурякової) № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 та договору (купівлі-продажу меляси бурякової) № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 отримано не було, чим порушено приписи статті 73-2 ГК України та спеціального законодавства.

Крім того, пунктом 2.1. договору (купівлі-продажу меляси бурякової) № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 сторонами погоджена ціна меляси бурякової в розмірі 2 800,00 грн, з ПДВ за тону. Пунктом 2.2. цього ж договору встановлено, що зміна ціни товару визначається додатковою угодою до договору.

Однак, відповідно до видаткової накладної № 244 від 20.12.2016 встановлено, що ДП "Юрковецький спиртовий завод" здійснило купівлю 92,92 тон меляси бурякової по ціні 2950,00 грн, з ПДВ за тону, при цьому жодної додаткової угоди про зміну вартості товару сторонами укладено не було.

З огляду на вказане, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору просить суд визнати недійсними договір (купівлі-продажу меляси бурякової) № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 та договір (купівлі-продажу меляси бурякової) № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017, які укладені між ТОВ "АГРО ПЛЮС 2016" та ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Згідно відзиву ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 09.04.2020 року на зустрічну позовну заяву, відповідно до п. 1.7 статуту ДП "Юрковецький спиртовий завод" в редакції від 04.03.2008 року, Підприємство не несе відповідальності по обов`язкам держави та Органу управління майном, а Орган управління майном не несе відповідальності за зобов`язаннями Підприємства.

Крім того, постановою КМУ "Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства" від 11.09.2019 р. № 838 визначені права, завдання та обов`язки новоствореного міністерства - Мінекономіки. Так, серед них не значиться право чи/або обов`язок визнавати господарський договір недійсним, укладений підконтрольним суб`єктом з контрагентом.

Таким чином, Мінекономіки не представлено конкретних підстав своїх повноважень щодо втручання в господарську діяльність ДП "Юрковецький спиртовий завод" шляхом визнання недійсними договорів та не доведено у чому саме порушенні його (Мінекономіки) майнові чи немайнові права.

При цьому, в контексті ст. 136 ГК України, ДП "Юрковецький спиртовий завод" не користувалось відповідним правом на захист зі сторони власника, однак надано відзив на первісний позов, яким визнало заборгованість перед ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А".

Також, на переконання Відповідача 1 за зустрічним позовом, оспорюванні договори не були значними зобов`язаннями в розумінні ч. 1 ст. 73-2 ГК України.

Діючий статут ДП "Юрковецький спиртовий завод" не передбачає положень про вчинення значних правочинів.

Поряд з цим, ДП "Юрковецький спиртовий завод" не є акціонерним товариством, тому існування наглядової ради не передбачено. Також, не існує закону який би передбачав погодження господарського зобов`язання органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, як вказано у статті.

Разом з тим, за договором купівлі-продажу № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року по факту виникло зобов`язання на суму 274 114,00 грн. Загальна сума активів ДП "Юрковецький спиртовий завод" станом на 31.12.2015 року - 3 472 000,00 грн, з яких 10% = 347 200 грн, що більше суми договору.

Окрім того, по домовленості сторін, ДП "Юрковецький спиртовий завод" відбирало сировину по мірі виробничої необхідності в рамках одного, загального по своїй суті договору, тривалий час. Одномоментного зобов`язання чи виконання на суму 651 521 грн (сума усіх фактичних поставок) згідно умов договору купівлі-продажу № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року не було. У зв`язку з цим, погоджень договору у Мінагрополітики як такого та, кожних окремих поставок по видатковим накладним кожного місяця не вимагалось.

Враховуючи викладене, ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

За змістом відповіді Мінекономіки № 2431-05/489 від 02.06.2020 року на відзив ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А", Міністерство звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним оспорюваних правочинів для захисту прав Мінекономіки як власника державного майна, оскільки задоволення позовної заяви ТОВ "АПК "Три-A" про стягнення 1 139 094,80 грн може мати наслідком відчуження державного майна.

Також, зважаючи на те, що оспорювані мають один предмет, однакові умови виконання договору, а також сума правочинів перевищує 10% загальної вартості активів підприємства, ДП "Юрковецький спиртовий завод" мав отримати погодження органу управління на кожний правочин.

Разом з тим, ТОВ "АПК "Три-A" в порушення вимог встановлених статтю 74 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами факт наявності рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України про надання згоди на вчинення зазначених правочинів та не спростовує доводів Мінекономіки відносно необхідності зазначеного погодження.

Згідно відзиву ДП "Юрковецький спиртовий завод" б/н від 02.11.2020 року на зустрічний позов, Мінекономіки не довело наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними, на момент укладення договорів купівлі-продажу, а також в чому конкретно полягає суперечність закону та інтересам держави, яким саме загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними, отже підприємство не звільняється від своїх зобов`язань за договором.

Разом з тим, всю мелясу бурякову, яку отримав ДП "Юрковецький спиртовий завод" за оспорюваними договорами, використало на виробництво спирту, отже повернути в натурі її неможливо. В такому разі правові наслідки визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України, тобто відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На даний час на внутрішньому ринку України ціна на мелясу бурякову зросла на 30% і відшкодування за такою ціною повністю зупине всю господарську діяльність заводу, що в свою чергу унеможливить відновлення платоспроможності та сприятиме подальшому зростанню боргів, чим дійсно спричинить шкоду державі.

З огляду на вказане, Відповідач 2 за зустрічним позовом просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Як вказувалося вище та підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПЛЮС 2016" (Продавець) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 08.09.2016 року та № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року, згідно яких Продавцем було постановлено Покупцеві мелясу бурякову на загальну суму 925 634,00 грн, що підтверджується долученими до первісного позову видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, за поставлений товар ДП "Юрковецький спиртовий завод" не розрахувалось, в зв`язку з чим, утворилася заборгованість за вказаними договорами в розмірі 925 634,00 грн.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у зустрічному позові посилається на недотримання вимог законодавства під час укладання оскаржуваних договорів, а саме ДП "Юрковецький спиртовий завод" не отримано згоду органу управління боржника на укладення договорів, всупереч положенням ст. 73-2 ГК України та ч. 4-2 ст. 6 ЗУ "Про управління об`єктами державної власності", що на переконання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є підставами для визнання відповідних договорів недійсними.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року по справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Судом встановлено, що предметом поданого зустрічного позову є визнання недійсними договорів купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 08.09.2016 року та № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року.

Підставами позову, третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору вказала на недотримання вимог законодавства під час укладання оспорюваних договорів, а саме ДП "Юрковецький спиртовий завод" не отримано згоду органу управління боржника на укладення відповідних правочинів, всупереч положенням ст. 73-2 ГК України та ч. 4-2 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", що на переконання третьої особи, є підставами для визнання даних договорів недійсним.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, сторона, яка звертається з позовом до суду повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу, що в матеріалах зустрічної позовної заяви, відсутні докази в підтвердження неправомірності укладення оспорюваних договорів.

Слід зазначити, що на момент укладення оспорюваних договорів, діючими були норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За змістом ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на час укладення оспорюваних договорів), значні правочини (договори) - правочини (договори) щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення правочину (договору).

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на час укладення оспорюваних договорів), керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

Згідно ч. 12 ст. 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на час укладення оспорюваних договорів), плани санації, мирові угоди та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном.

Отже, вищевказані норми законодавства визначали укладання Боржником значних правочинів за погодженням із розпорядником майном, однак не передбачали укладення таких правочинів Боржником, який є державним підприємством, виключно за погодженням з органом, уповноваженим управляти державним майном.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у межах справи № 10/189-09 розглядався первісний позов ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 20.12.2019 року (вх. № 02.1-34/25/20) про стягнення з ДП "Юрковецький спиртовий завод" 728 139,24 грн боргу та зустрічний позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/240 від 12.03.2020 року до ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А", до ДП "Юрковецький спиртовий завод" про визнання недійсним договору № 1402/2018/1-МЕЛ (купівлі-продажу меляси бурякової) від 14.02.2018 року.

Рішенням суду від 17.02.2021 року вищевказаний первісний позов задоволено повністю, а в задоволенні зазначеного зустрічного позову у межах справи № 10/189-09, відмовлено повністю.

При цьому, відповідним рішенням суду було встановлено, що на виконання вимог закону 18.07.2017 року ДП "Юрковецький спиртовий завод" звернулось до арбітражного керуючого (розпорядника майна боржника) Бобрука Т.В. з листом № 106 від 18.07.2017 року, в якому просило надати згоду на заключення договору поставки меляси бурякової орієнтовною ціною 3300,00 грн. (з урахуванням ПДВ) за метричну тону та орієнтовною кількістю 8500 тон, а також самостійно визначати контрагентів.

Укладення договору поставки меляси бурякової із самостійним вибором контрагентів було погоджено арбітражним керуючим (розпорядником майна) Борбруком Т.В., про що свідчить відповідний лист № 25/07 від 24.07.2017 року про надання такої згоди.

Відтак, наведене свідчить про дотримання ДП "Юрковецький спиртовий завод" вимог чинного на той час спеціального законодавства щодо отримання згоди розпорядника майна боржника на укладення договору.

Разом з тим, у зустрічному позові вказується, що Боржником при укладені оспорюваних договорів не було отримано згоди органу управління Боржника на укладення відповідних правочинів, всупереч положенням чинного законодавства для укладення державними підприємствами значних правочинів.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 73 ГК України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Приписами ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 73-2 ГК України (в редакції на час укладення оспорюваних договорів), значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Статутом державного унітарного підприємства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення господарського зобов`язання до значного господарського зобов`язання.

Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею.

Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається наглядовою радою (у разі її утворення) або органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

Забороняється ділити предмет господарського зобов`язання з метою ухилення від передбаченого цією статтею порядку прийняття рішень про вчинення значного господарського зобов`язання.

Значне господарське зобов`язання, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами першою - четвертою цієї статті, може бути визнане судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, значні правочини - правочини щодо майна (робіт, послуг), ринкова вартість яких на день вчинення правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів боржника за даними останньої річної фінансової звітності. Якщо замість кількох правочинів боржник міг вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

Відповідно до п. 4-2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (в редакції на час укладення оспорюваних договорів), уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: приймають рішення у випадках, визначених законами України, про надання згоди на вчинення державним унітарним підприємством господарського зобов`язання, щодо якого є заінтересованість, та значного господарського зобов`язання або про відмову в наданні такої згоди та несуть у встановлену законами України відповідальність за прийняття таких рішень.

Пунктом 2.1 договорів купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року та № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року визначено, що вартість договору розраховується, виходячи з фактичної кількості відвантаженого Товару за цим договором та ціни Товару за одну метричну тону з доставкою - 2 800,00 грн з ПДВ та 3 200,00 грн з урахуванням ПДВ 20%, відповідно.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року фактично було поставлено товар на суму 274 114,00 грн.

Згідно з балансом (звіт про фінансовий стан) ДП "Юрковецький спиртовий завод" станом на 31.12.2016 загальна сума активів Підприємства становила 3 472 000,00 грн, з яких 10% складає 347 200 грн, що є більше суми (274 114,00 грн) вартості договору №08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року.

Також, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року, поставка товару здійснювалася на суму 213 888,00 грн (липень 2017 р.), на суму 109 120,00 грн (серпень 2017 р.), на суму 33 472,00 грн (серпень 2017 р.), на суму 192960,00 грн (вересень 2017 р.) та на суму 102 080,00 грн (вересень 2017 р.), що підтверджується долученими до первісного позову видатковими накладними.

Згідно з балансом (звіт про фінансовий стан) ДП "Юрковецький спиртовий завод" станом на 31.12.2017 року, загальна сума активів Підприємства становила 3 731 000 грн, 10% від якої становить 373 100,00 грн, яка є більшою від вищевказаних сум поставок товару.

Враховуючи те, що кожна сума вартості поставленого товару не перевищувала 10% балансової вартості активів ДП "Юрковецький спиртовий завод" на момент виконання вищевказаних договорів, суд приходить до висновку про відсутність необхідності погоджень оспорюваних договорів із Мінагрополітики, оскільки відповідні зобов`язання не були значними господарськими зобов`язаннями державного підприємства, в розумінні ст.73-2 ГК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що закріплена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12355/19 та від 15.01.2020 у справі №910/14150/19.

Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджено поставку меляси бурякової за опорюваними договорами та її отримання ДП "Юрковецький спиртовий завод", про що останнім повідомлено у відзиві на зустрічний позов, яку використано на виробництво спирту, що свідчить про схвалення Сторонами відповідних правочинів.

Також, при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу меляси бурякової, Сторони цих договорів погодили їх істотні умови, зокрема, щодо предмету договорів, вартості договорів, порядку проведення розрахунків, умов та строків поставки, строку дії договорів.

Беручи до уваги те, що спірні договори не суперечать положенням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, містять всі істотні умови правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення сторонами спірних правочинів та обставини щодо необхідності та кінцевої мети укладення таких договорів Боржником, що перебуває в процедурі розпорядження майном, виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи у їх сукупності, у даному випадку відсутні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року та № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року, що є предметом зустрічного позову, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 204,00 грн, покладаються на Позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Первісний позов ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 16.12.2019 року (вх. № 02.1-36/792/19) про стягнення з ДП "Юрковецький спиртовий завод" 1 139 094,80 грн, в межах справи № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (вул. Леніна, 291, с. Юрківці, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24040; код ЄДРПОУ 05459186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" (адреса для листування : вул. Саксаганського, 104-А, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 39343120) 925 634,00 грн - основного боргу, 58 809,45 грн - 3% річних, 154 651,35 грн - інфляційних втрат, 17 100,00 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/197 від 25.02.2020 року до ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А", ДП "Юрковецький спиртовий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 2 - арбітражний керуючий (розпорядник майна) Бобрук Т.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу меляси бурякової № 08-09/16/1/1 від 08.09.2016 року та № 26/17-МЕЛ від 26.07.2017 року, в межах справи № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", відмовити повністю.

5. Копію рішення надіслати на електронні поштові адреси: арбітражному керуючому Бобруку Т.В. - 2866207254@mail.gov.ua; ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" - Chernoffdm@bigmir.net; Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - meconomy@me.gov.ua; Державному підприємству "Юрковецький спиртовий завод" - yurk_spirt@ukr.net.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 02 квітня 2021 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.