Ухвала суду № 95968096, 31.03.2021, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/100/21 провадження № 2-з/403/5/21

У Х В А Л А

31 березня 2021 року смт.Устинівка

Суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманова С.Ю., розглянувши заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу» про забезпечення позову, подану до відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу» до Фермерського господарства «Абара Геннадій Анатолійович» та Обара Аліни В’ячеславівни про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

29.03.2021 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу» (далі - ТОВ «Агрофірма «Перлина степу») до суду була подана позовна заява до відповідачів: Фермерського господарства «Абара Геннадій Анатолійович» (далі - ФГ «Абара Геннадій Анатолійович») та ОСОБА_1 про стягнення з: 1) ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 698824,74 грн; 2) ОСОБА_1 на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 680749,03 грн.; 3) ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» та ОСОБА_1 солідарно на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 908865,35 грн.; та 4) ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» та ОСОБА_1 солідарно на користь позивача завдану моральну шкоду в сумі 200000,00 грн..

Одночасно з пред`явленням позову представником позивача ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» подано заяву про забезпечення позову, в якій зазначено про необхідність вжиття судом заходу забезпечення позову, передбаченого ч.1 ст.150 ЦПК України, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідачів - ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» та ОСОБА_1 , в тому числі, які знаходяться на рахунках в банках, в межах суми пред`явлених позовних вимог. Застосування вказаного заходу забезпечення позову обгрунтовується представником позивача тим, що його невжиття істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (абз.5 стор.14 заяви).

Відповідно до положень ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанови від 22.12.2006 року №9) заява представника позивача ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» про забезпечення позову розглядається суддею без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.4 Постанови від 22.12.2006 року №9 суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі №320/3560/18).

Крім того, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач серед іншого, повинен обґрунтувати наявність зв’язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов’язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо. Обов’язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 року у справі №910/16505/19).

Зі змісту поданої до суду заяви про забезпечення позову вбачається, що необхідність застосування передбаченого п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України виду забезпечення позову, обгрунтовується представником позивача виключно тим, що, дослівно, «невжиття таких заходів істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду».

Таким чином, зазначення представником позивача, як підстави забезпечення позову, відповідних положень ч.2 ст.149 ЦПК України, без обгрунтування обставин, зазначених у наведених вище постановах Верховного Суду, не відповідає засадам доказування, передбаченим ст.ст.76, 77 ЦПК України.

З огляду на викладене, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання або невиконання рішення суду без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому наведена в заяві про забезпечення позову обставина того, що відповідачі вже застосовували по відношенню до позивача узгоджені дії щодо перешкоджання у відновленні порушених прав шляхом розірвання укладених (діючих) угод оренди землі та укладення удаваних правочинів не приймається суддею до уваги при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки розірвання договорів оренди землі, укладених ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» з власниками земельних ділянок: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 здійснювалось на підставі додаткових угод, укладених відповідачем безпосередньо із вказаними орендодавцями.

В свою чергу укладення відповідачем ОСОБА_1 договорів емфітевзису щодо належних орендодавцям земельних ділянок також відбувалось за прямої участі останніх.

З огляду на викладене, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається досягнення відповідачами згоди на розірвання договорів оренди землі та укладення нових правочинів саме з орендодавцями, які згідно поданої до суду позовної заяви не є учасниками справи.

Питання щодо удаваності укладених відповідачами з власниками землі правочинів, виходячи зі змісту ст.235 ЦК України, не були предметом судових розглядів, за результатами яких постановлені рішення суду, додані представником позивача до позовної заяви на обгрунтування викладених в ній вимог.

Наявність між відповідачами родинних відносин не підтверджується доданими до позовної заяви копіями документів.

Будь-яких доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів, представником позивача у поданій до суду заяві зазначено не було, як і не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідачів належного їм на праві власності майна та грошових коштів з одночасним обгрунтуванням, крім іншого, можливості їх зникнення чи зменшення за кількістю на момент виконання рішення суду.

Крім того, при вирішенні заяви про забезпечення позову, суддею враховується, що за змістом п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Разом з тим, відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі №320/3560/18).

Всупереч викладеному, у поданій до суду заяві про забезпечення позову інформація про наявність у відповідачів відкритих рахунків у фінансових установах відсутня. При обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб’єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2019 року у справі №904/3459/19).

Суддею встановлено, що у разі задоволення позовних вимог ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» у відповідачів по справі, згідно визначеного у позовній заяві розміру збитків, виникне обов’язок щодо сплати на користь позивача грошових коштів в загальному розмірі 2488439,12 грн., з яких: 698824,74 грн. (збитки) підлягатимуть стягненню з ФГ «Абара Геннадій Анатолійович»; 680749,03 грн. (збитки) - з відповідача ОСОБА_1 ; 908865,35 грн. (збитки) та 200000,00 грн. (моральна шкода) - солідарно з обох відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» (далі - Закону) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

До складу фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою, іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст.19 Закону).

За змістом ч.ч.1, 3 ст.20 Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеної у вільному доступі на сайті Міністерства юстиції України, до основного виду діяльності ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» належить вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти ФГ «Абара Геннадій Анатолійович», за відсутності наданих представником позивача доказів на підтвердження обсягу, складу та вартості такого майна, не лише позбавляє суд можливості встановити співмірність заявлених позовних вимог обраному позивачем заходу забезпечення позову, але й може, враховуючи положення ст.20 Закону, перешкодити здійсненню відповідачем ФГ «Абара Геннадій Анатолійович», як юридичною особою, підприємницької діяльності, з огляду на належність фермерському господарству на праві власності майна, необхідного йому саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що за відсутності належного обгрунтування підстав, передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України, є обмеженням, що не відповідає вимогам закону за наявності яких воно допускається та є доцільним.

Крім того, суддею встановлено, що предметом позовних вимог є захист прав та законних інтересів позивача, порушених внаслідок укладення відповідачами з власниками землі правочинів, визнаних в подальшому судом недійсними; позбавлення позивача можливості здійснювати вирощування соняшника на земельних ділянках, договори оренди яких були поновлені в судовому порядку, та отримання доходу від такої господарської діяльності.

З огляду на викладене, зазначений представником позивача захід забезпечення позову - накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідачів, не відповідає вимогам обгрунтованості вжиття судом даного заходу з урахуванням відсутності зв’язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Таким чином, обраний позивачем захід забезпечення позову - накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідачів, грошові кошти, в тому числі, і ті, які знаходяться на рахунках в банках, з урахуванням відсутності переліку такого майна, а також інформації про наявність у відповідачів готівкових коштів та відкритих рахунків у фінансових установах, не може свідчити про адекватність даного заходу забезпечення позову (його відповідність вимогам, на забезпечення яких він застосовується), внаслідок чого суд приходить до висновку про неспівмірність обраного позивачем заходу, передбаченого п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позовним вимогам, а тому заява про забезпечення позову, з урахуванням відсутності в ній належного обгрунтування взаємопов’язаності обраного позивачем заходу забезпечення з обставинами утруднення виконання чи невиконання майбутнього рішення суду та самої імовірності такого утруднення в разі невжиття таких заходів, виходячи з предмета позову, задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність представником позивача наявності підстав для забезпечення позову, передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України, та того, що обраний ним захід забезпечення позову у виді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти відповідачів, в тому числі, розміщених на рахунках в банках, знаходиться у необхідному (обов’язковому) правовому зв’язку із позовними вимогами, їх предметом та відповідними положеннями Закону України «Про фермерське господарство», ЦК України та ЦПК України, а тому у забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу»» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідачів Фермерського господарства «Абара Геннадій Анатолійович» та Обари Аліни В’ячеславівни, в тому числі, які знаходяться на рахунках в банках, в межах суми пред`явлених позовних вимог, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Суддя С.Ю.Атаманова