Рішення № 95962368, 31.03.2021, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/672/20

Провадження №2/603/47/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"31" березня 2021 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Гудкової Ю. Г.

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ).

У обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , у якому, окрім нього та його родичів, також зареєстрована ОСОБА_2 . Відповідач більше року не проживає та не з`являється за даною адресою. Посилаючись на наведене та те, що реєстрація відповідача, яка у належному йому будинку не проживає, призводить до нарахування надмірних комунальних платежів, просить визнати відповідача такою, що втратила право користування вищевказаним житловим будинком.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання, відзиву на позов не подала.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року постановлено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено такі обставини.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №33366121, сформованого 09.02.2015 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09.02.2015 року Монастириською державною нотаріальною конторою, 09.02.2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки №2186, виданої 21.10.2020 року Монастириською міською радою, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Як слідує з акта обстеження будинковолодіння від 29.10.2020 року, складеного комісією в складі: голови комісії, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Гладиша А.С., секретаря виконкому (керуючого справами) Жилавого Р.В., начальника відділу реєстрації та обліку місця проживання фізичних осіб міської ради Синюка Б.В., у ході обстеження встановлено, що ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Сусіди ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підтвердили, що ОСОБА_2 дійсно не проживає за даною адресою протягом останніх трьох років.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України та передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

У відповідності до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як з`ясовано судом, відповідач, будучи зареєстрованою, понад один рік не проживає в належному позивачу житловому будинку, тобто не використовує житло за цільовим призначенням – для проживання.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у судове засідання не з`явилася та не представила суду будь-яких доказів про поважність причин відсутності у вказаному житлі та спростовування доводів позивача.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні житлом та проживанні в ньому, про наявність між нею і власником житла домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання її такою, що втратила право користування житлом, суду не надано.

На підставі наведених вище обставин суд приходить до переконання, що так як відповідач без поважних на те причин понад один рік не проживає у спірному житловому будинку, в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263, 264, 265, 268, 280, 281, 282 ЦПК України, ст. ст. 16, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням – житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуюча суддя Ю. Г. Гудкова