Рішення № 95961748, 18.03.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5347/20

Провадження № 2/487/579/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Дорош В.В., Сердюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2020 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, в якій позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Позов мотивований тим, що Постановою П`ятого апеляційного суду від 06 грудня 2018 року по справі №1440/1677/18 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії на зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів. 27.12.2018 видано виконавчий лист за яким 04.01.2019 відкрито виконавче провадження. 18 лютого 2019 року роз`яснено постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, що Головному УПФУ в Миколаївській області підлягає нарахуванню та виплатити ОСОБА_1 компенсації. 22 березня 2019 року позивача повідомлено, що йому нараховано компенсацію у розмірі 7045,44 грн. і відмову її виплатити згідно вимог судового рішення. А виплату буде здійснено згідно з порядком, встановленим постановою КМУ №649, тобто коли підійде черга за Реєстром судових рішень. 13 червня 2019 Миколаївським окружним адміністративним судом винесено Окрему ухвалу, яка залишена без змін, якою визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо невиплати компенсації. Ухвалою суду від 27.02.2020, яка залишена без змін, зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 р. у справі №1440/1677/18 у місячний термін з дати набрання даною ухвалою законної сили. 01 вересня 2020 року позивачу виплачено 7045,44 компенсації втрати частини доходу за затримку виплати заборгованості з пенсії. Таким чином, протягом 20 місяців 26 днів ГУ ПФУ в Миколаївській області не виконувалось рішення суду, у зв`язку з чим позивач був змушений звертатись з численними заявами, скаргами, клопотаннями, що завдало йому значних душевних страждань. Весь час позивач почував себе приниженим, обсяг та глибина душевних переживань привели до загострення захворювань. Бездіяльністю керівництва ГУ ПФУ в Миколаївській області було завдано моральної шкоди, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях, які визвали підвищення кров`яного тиску, безсоння, головний біль. Протиправні дії відповідача відобразились у свідомості позивача в формі негативних відчуттів (фізичних страждань) та переживань (душевних страждань). Починаючи з 2019 року здоров`я позивача почало різко погіршуватись на фоні душевних страждань, йому було дуже погано, загострились хронічні захворювання. За період часу з прийняття рішення про виплату компенсації до теперішнього часу, у зв`язку з погіршенням здоров`я та душевного стану позивач чотири рази лікувався стаціонарно. Моральну шкоду, позивач оцінює в 50 000 грн., яку просить стягнути на його користь.

22 вересня 2020 р. відкрито провадження у зазначеній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

13 листопада 2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

13 листопада 2020 року до суду надійшов відзив від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що бездіяльність органу ПФУ, яка була визнана постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 по справі №1440/1677/18 вже виправлена суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що порушено права та законні інтереси Позивача. Вважає, що погіршення стану здоров`я позивача та надані до суду докази є наслідком того, що Позивач має поважний вік, є інвалідом ІІ групи, досить давно страждає на ішемічну хворобу серця, стенокардію напруження, кардіосклероз а/с з порушенням функції збудності серця. Серцеву недостатність ІІ-А та гіпертонічну хворобу більше ніж 25 років, також переніс операцію щитовидної залози з приводу папілярного року та отримав радіотерапію. Тобто вважають, що позивачем не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку щодо спричиненої йому моральної шкоди та діями органу ПФУ. Окрім того позивачем жодним чином не обґрунтовано розмір та розрахунок моральної шкоди, він визначений без урахування засад розумності та виваженості. Також зазначає, що наділення органів Казначейства повноваженнями щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України, не вказує на безумовний обов`язок останніх нести юридичну відповідальність за діяння держави та створених нею органів.

25 листопада 2020 року до суду надійшов відзив від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з метою виконання рішення суду ГУ ПФУ направлялись листи про виділення додаткових асигнувань по Пенсійного фонду України. 01.08.2020 позивачу виплачено компенсацію втрати частини доходів. Таким чином відповідач не ухилявся від виконання рішення суду. У позовній заяві зазначено, що протиправними діями відповідача ГУ ПФУ йому завдано фізичних страждань, однак диспозицією ст. 23 ЦК передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, проте жодного каліцтва або інших ушкоджень Позивачеві не було завдано. Вважає, що зв`язок між причиною – забезпечення виконання рішення суду ГУ ПФУ та наслідком – хвороби позивача, що зазначені в епікризах, як і вина ГУ ПФУ відсутні. Оскільки позивачем не обґрунтовано і не доведено факт та розмір заподіяної моральної шкоди, то й вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

25 листопада 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив представника ГУ ДКС у Миколаївській області, в якій позивач зазначає, що ГУ ДКС України у Миколаївській області реалізовано право участі в розгляді даної справи шляхом підготовки відзиву. Вважає за необхідне, в черговий раз, звернути увагу суду при оцінки страждань позивача в грошовому еквіваленті на сукупність протиправних дій ГУ ПФУ в Миколаївській області , а саме: відповідач, ігноруючи п`ять судових рішень, протягом всього часу, вихідними листами до суду та на адресу позивача зазначав свою позицію, що виплата компенсації буде проведена згідно ПКМУ від 22 серпня 2018 року № 649; замість «негайного» виконання рішення суду, відповідач виконував судове рішення 1 рік 08 місяців 24 дні; позивач є інвалідом ІІ групи, після операції про вилучення щитоподібної залози з приводу папілярного раку, отримав хімію та радіотерапію у великих розмірах. З цього часу позивач щоденно отримує гормонозамісну терапію у великій дозі. Крім того, більш як 25 років позивач страждає на ішемічну хворобу серця, стенокардію напруження, кардіосклероз а/с з порушенням функції збудності серця, серцеву недостатність ІІ-А ст. та гіпертонічну хворобу. Має декілька інших захворювань.

25 листопада 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив представника ГУ ПФУ у Миколаївській області, в якій позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що він не ухилявся від виконання рішення суду не відповідає дійсності, оскільки після ухвалення рішення суду ще чотири рішення суду зобов`язали відповідача виконати рішення суду. Щодо листів про виділення додаткових коштів, то ГУ ПФУ в Миколаївській області має право виплачувати компенсацію за рахунок власних коштів, або коштів із державного бюджету і такі дії керівника відповідача, може розглядатися, як умисне невиконання судового рішення. Вважає звернути увагу суду на об`єктивність оцінки рівня його страждань та принижень, які заподіюють моральну шкоду згідно правовій позиції Верховного Суду.

23 грудня 2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

24 грудня 2020 року до суду надійшла заява представника ГУ ДКС України у Миколаївській області про проведення підготовчого засідання без його участі.

24 грудня 2020 року закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду по суті.

22 січня 2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та долучення доказів.

Представник відповідача ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ГУ Державної казначейської служби України в Миколаївській області до судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Отже, підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно вказаної норми Кодексу моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що у липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - відповідач-2), в якому просив суд: визнати бездіяльність відповідача-1 щодо не виплати відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 814/2756/17 різниці недоплаченої пенсії з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року в розмірі 22316,40 грн.; зобов`язати відповідача-1 негайно провести виплату відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 814/2756/17 різниці недоплаченої пенсії з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року в розмірі 22316,40 грн.; визнати бездіяльність відповідача-1 щодо не виплати різниці пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та довідки про розмір грошового забезпечення від 21 березня 2018 року за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року в сумі 6375,60 грн.; зобов`язати відповідача-1 негайно провести виплату різниці пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та довідки про розмір грошового забезпечення від 21 березня 2018 року за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року в сумі 6375,60 грн.; визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та зобов`язати виплатити компенсацію за втрату частини доходів в розмірі 4611,57 грн.; зобов`язати відповідача-1 негайно провести виплату моральної шкоди в розмірі 10 мінімальних заробітних плат; встановити судовий контроль за виконанням рішення в даній адміністративній справі.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати ОСОБА_1 донарахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати ОСОБА_1 донарахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 року № 159, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Листом від 22.03.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_1 повідомлено проведення перерахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії, на виконання рішення суду, сума якої склала 7045,44 грн. Листом Пенсійного фонду України від 05.03.2019 № 2772/Т-11, надісланим на запит головного управління, повідомлено, що виплату зазначеної компенсації слід забезпечити згідно з порядком, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів» (з урахуванням визначеної постановою черговості).

28.03.2019 року, в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач звернувся із заявою, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року та ухвали про його роз`яснення від 18 лютого 2019 року; прийняти й інші передбачені законом заходи, які здатні забезпечити виконання вищезазначених рішень П`ятого апеляційного адміністративного суду; за наявності підстав постановити ухвалу в порядку ст. 249 КАС України.

За результатами розгляду заяви позивача Миколаївським окружним адміністративним судом винесено окрему ухвалу від 13 червня 2019 року, якою заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає у невиконанні постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 1440/1677/18, з урахуванням ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 1440/1677/18 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року пенсії, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року пенсії у відповідності до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649. Також, вказаною окремою ухвалою визначено, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області необхідно вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 1440/1677/18, а також порушенню вимог ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області строк для подання відповіді на окрему ухвалу - 15 календарних днів з дня її отримання.

3 жовтня 2019 р. П`ятий апеляційний адміністративний суд за апеляційною скаргою відповідача 1 переглянув окрему ухвалу та залишив апеляційну скаргу без задоволення, а окрему ухвалу без змін.

За наслідками розгляду клопотання позивача від 12 листопада 2019 р., 27 лютого 2020 р. Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою встановив судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язав відповідача подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 27 лютого 2020 р., яка 2 липня 2020 р. розглянута П`ятим апеляційним адміністративним судом і в задоволені якої відмовлено.

Одночасно з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 27 лютого 2020 р., відповідач подав звіт про виконання судового рішення.

24 липня 2020 р. суд розглянув вищезазначений звіт та відмовив в його затвердженні, одночасно встановивши відповідачу новий строк для подання звіту.

17 серпня 2020 р. відповідач подав новий звіт про виконання судового рішення, одночасно з заявою, в якій просив продовжити строк надання доказів виконання рішення суду.

02 вересня 2020 р. Миколаївський окружний адміністративний суд затвердив звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Відтак встановлено, що Миколаївським окружним адміністративним 13 червня 2019 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає у невиконанні постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 1440/1677/18.

Таким чином, доводи представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо того що Відповідач 1 не ухилявся від виконання покладених на нього зобов`язань, спростовуються вищевказаним рішенням суду.

Також суд зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості(ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Виходячи з системного аналізу статті 1166 ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, що перебувають у держвласності чи які контролює держава, виконували відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що судове рішення не виконувалось 1 рік 8 місяців 24 дні, вік та стан здоров`я позивача, який є інвалідом ІІ групи, має ряд захворювань, які вимагають додаткових коштів на лікування та додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок невиконання рішення змушений був витрачати час для захисту своїх прав, суд дійшов висновку про те, що тривале невиконання судового рішення мало негативний вплив на позивача, зокрема на його повсякденне життя, на стан його здоров`я, а негативні емоції позивача внаслідок тривалого невиконання рішення суду перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача – ГУ ПФУ у Миколаївській області, а відтак завдали йому моральної шкоди.

Оскільки судовими рішеннями встановлена бездіяльність посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в процесі виконання судових рішень, тому суд прийшов до висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання судового рішення та з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 10 000 грн.

Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення та його тривалості, глибини фізичних та душевних страждань позивача, а також тих обставин, що право позивача фактично було відновлено виконанням судового рішення. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

Відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі позивач не довів, а тому його позов підлягає задоволенню лише частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2021 року.

Суддя З.М. Сухаревич