Рішення № 95960398, 31.03.2021, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/93/21

Провадження № 2/630/140/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дем`яненко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Павлухіної О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що від шлюбу з відповідачем вона має сина ОСОБА_3 , 2016 року народження. Відповідно до рішення Люботинського міського суду Харківської області від 13 листопада 2018 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1500 грн. Позивач зазначає. що на теперішній час значно зросли ціни, змінився розмір витрат на дитину. Відповідно до медичного висновку від 31 січня 2020 року ОСОБА_3 2016 року народження є дитиною – інвалідом до 18 років. Аліментів, які стягуються на теперішній час, недостатньо для забезпечення нормальної життєдіяльності дитини, з урахуванням її стану здоров`я.

ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , 2018 року народження в розмірі 3000 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 03 лютого 2021, судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15 березня 2021 року.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити та стягувати аліменти з відповідача у розмірі 3000 грн., посилаючись на те, що їх спільна дитина є інвалідом та потребує лікування, на яке потрібні кошти. ОСОБА_1 пояснила, що на час ухвалення рішення про стягнення аліментів син не мав статусу дитини - інваліда, на теперішній час необхідно провести операцію в м. Києві, потрібне подальше постійне лікування, реабілітація, коштів , які сплачує відповідач недостатньо.

Відповідач пояснив, що він не може сплачувати аліменти в більшому розмірі, бо його заробітна плата становить 10000 грн., з яких він сплачує аліменти на утримання сина, має на утриманні хвору матір, яка також є інвалідом, дитину він цивільного шлюбу. ОСОБА_3 не заперечував, що їх з позивачкою син є інвалідом, потребує лікування, але зазначив, що позивачка не опікується дитиною, син знаходиться в садочку, а ОСОБА_1 могла б працювати, крім того , вона отримує державну допомогу на дитину. Відповідач пояснив, що він проходить військову службу за контрактом, але контракт закінчиться через півроку, високооплачувану роботу в м. Балаклії знайти важко, а він не може залишити матір, яка мешкає в с. Шевелівка Балаклійського району, бо вона майже не пересувається самостійно, а сестра мешкає в м. Харкові та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, якій лише 5 місяців.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 4 )

На підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 13 листопада 2018 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1500 грн. щомісячно (а.с.3).

Як вбачається із корінця медичного висновку №11 від 31 січня 2020 року ОСОБА_3 , 2016 року народження є дитиною – інвалідом до 18 років (а.с.7).

Відповідно до посвідчення, виданого УСЗН Люботинської міської ради серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 2016 р.н. з 18 серпня 2020 року призначено державну соціальну допомогу в розмірі 2127, 9 грн.

ОСОБА_3 виховується в Комунальному закладі «Харківська спеціальна школа № 5» Харківської обласної ради в середній групі і знаходиться на неповному державному забезпеченні (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_2 працездатний, проходить військову службу у військовій частині А 1352 за контрактом та отримує стабільну заробітну плату, заборгованості зі сплати аліментів не має (а.с.19).

Мати відповідача ОСОБА_4 є інвалідом дитинства (а.с.21).

Позивачем надано медичні довідки та висновки фахівців, щодо захворювання дитини та необхідного лікування.

Відповідач надав суду медичні документи та підтвердження витрат на лікування матері.

Мотиви суду, норми права, які застосовував суд.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.8Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частиною 3статті 181СКУкраїни передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті). Розмір прожиткового мінімуму для дитини до 6 років становить: з 01.01.2021 – 1921 грн., з 01.07.2021 до 30.11.2021 – 2013 грн., з 01.12.2021 по 31.12.2021- 2100 грн.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Такий правовий висновок викладно у Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17, провадження №61-7584св18.

Отже, вимагаючи зміни розміру аліментів у даному випадку, позивач мала довести факт зміни будь-якої з обставин, зазначеної вст. 192 СК України.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа № 415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 486/1345/16-ц, провадження № 61-24668св18.

Доводи позивача про те, що виховання та утримання сина потребує додаткових витрат, (харчування, одяг тощо), - не є передбаченою ст.192 СК України підставою для збільшення розміру аліментів.

Проте у разі наявності потреби та доказів позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку статті 185 СК України.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

Поряд з тим, суд звертає увагу на те, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів змінився стан здоров`я дитини, оскільки в січні 2020 року надано медичний висновок та визнано сина сторін дитиною – інвалідом до 18 років.

Позивачем надано належні і допустимі докази погіршення здоров`я одержувача аліментів, адже після прийняття рішення про стягнення аліментів дитині встановлено інвалідність, що є підставою для збільшення розміру аліментів.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач проходить військову службу за контрактом, отримує заробітну плату. Доводи відповідача, що контракт закінчиться через півроку, а іншу роботу з високою заробітною платою він ймовірно не знайде, не можуть бути сприйняті судом, бо це лише припущення ОСОБА_2 , крім того, суд не приймає рішень на майбутнє.

Щодо тверджень відповідача про неможливість сплачувати аліменти в більшому розмірі, оскільки він має утримувати хвору матір, варто зазначити, що обов`язок утримання дитини не може бути знівельований обов`язком та бажанням утримання непрацездатних батьків. Право дитини на належне утримання від батьків не може бути порушене за рахунок покращення становища іншої особи. Крім того, мати відповідача отримує державну допомогу, тому також не позбавлена можливості утримувати себе.

Суд вважає за доцільне роз`яснити відповідачу положення ст. 192 СК України, а саме, що значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідач аліменти на утримання сина в розмірі 2220 грн. щомісячно, що буде відповідати інтересам дитини та зможе забезпечити її життєві потреби.

Згідно ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Стосовно доводів позивача про те, що розмір аліментів не відповідає нинішньому рівню життя, суд зазначає наступне.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 13 липня 2018 року присуджено стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

При цьому, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Відповідно до ч.1, 4 ст.71 Закону «Про виконавче провадження» індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання рішення Люботинського міського суду Харківської області від 2018 року позивач не позбавлена права звернутись до державного виконавця, в провадженні якого знаходиться виконавчій лист з виконання даного рішення, із заявою про проведення індексації розміру призначених судом аліментів.

Судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 13 листопада 2018 року по справі № 630/583/18 та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н. НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.н. НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2200 грн. щомісячно, починаючи з 03 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення щодо стягування аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Розмір аліментів, стягнутий у твердій грошовій сумі підлягає індексації.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н. НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 908 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001 , Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Люботинський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.н. НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н. НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Повний текст рішення виготовлено 01 квітня 2021 року.

Суддя (підпис) І. В. Дем`яненко