Рішення № 95947017, 15.03.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/17/21

Провадження № 2/0203/454/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дьоміної А.Д.,

за участі:

представника позивача - Колотила Р.А.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» до ОСОБА_1 про відшкодування спричинених збитків,

встановив:

06.01.2021 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулося Державне підприємство «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Дніпростандартметрологія», позивач) з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 24010,08 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 вартість автотоварознавчої експертизи в сумі 4000,00 грн.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у його власності знаходиться транспортний засіб легковий автомобіль ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2019 року, яка набрала законної сили станом на 15.12.2019 року, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Для визначення розміру спричиненої матеріальної шкоди, у зв`язку з аварійним пошкодженням автомобіля ВАЗ 21041, позивач звернувся до судового експерта Мазурека А.А. з проханням провести автотоварознавчу експертизу. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу на момент проведення дослідження, становить 26866,90 грн (вартість ремонту з урахуванням зносу), 31339,91 грн - вартість ремонту згідно з ремонтною калькуляцією, вартість проведення автотоварознавчої експертизи становить 4000,00 грн. При цьому, як зазначив позивач, його фактичні витрати на ремонт пошкодженого після ДТП автомобіля ВАЗ 21041 склали 46951,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 13.01.2020 року № АСГ0000029.

Позивач, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначив, що цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована у встановленому законом порядку, а отже у разі заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, шкода відшкодовується Моторним (транспортним) страховим бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. Тому позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою для отримання відшкодування за спричинені матеріальні збитки та 24.02.2020 року Моторним (транспортним) страховим бюро України позивачу в рахунок відшкодування шкоди були перераховані грошові кошти в розмірі 22940,92 грн. Різниця між фактичними витратами на ремонт автомобіля та отриманим страховим відшкодуванням складає 46951 грн - 22940,92 грн = 24010,08 грн, що є фактичною шкодою за ушкодження майна позивача.

Тому позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля ВАЗ 21041 у розмірі 24010,08 грн та стягнення вартості автотоварознавчої експертизи у розмірі 4000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та пояснив обставини звернення до суду з позовом таким чином, як про це зазначено вище.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, зазначив, що не бажає реалізовувати своє право на подання відзиву на позов.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.02.2021 року позовну заяву було залишено без руху.

12.02.2021 року представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.02.2021 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Під час розгляду справи судом були заслухані пояснення учасників справи, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

15.03.2021 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.12.2019 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська була винесена постанова, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340,00 грн на користь держави, а також стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 грн (набрала законної сили станом на 17.12.2019 року) (а.с.3).

За відомостями з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу марки ВАЗ моделі 21041-182-20, колір білий, є Державне підприємство «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Дніпростандартметрологія») (а.с.4).

За висновком судового експерта Мазурека Олександра Адольфовича № ZU161118 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, у зв`язку з аварійними пошкодженнями, заподіяними автомобілю ВАЗ 21041, державний номер НОМЕР_1 , складеного 29.11.2019 року, вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, заподіяної власнику автомобіля ВАЗ 21041-182-20, державний номер НОМЕР_1 , на момент проведення дослідження, з урахуванням зносу, становить - 26866,90 грн, а вартість ремонту без урахування зношування - 31339,92 грн. Вартість проведеної автотоварознавчої експертизи становить 4000,00 грн (а.с.5-28).

Позивач здійснив ремонт пошкодженого автомобіля ВАЗ 21041, державний номер НОМЕР_1 , на СТО Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервісгрупп», вартість якого згідно з рахунком-фактурою № АСГ0000114 від 13.01.2020 року та платіжним дорученням № 371 від 11.03.2020 року плата за ремонт становить 29568,00 грн, згідно з рахунком-фактурою № АСГ0000115 від 13.01.2020 року та платіжним дорученням № 370 від 11.03.2020 року на суму 17383,00 грн плата за автозапчастини становить 17383,00 грн. При цьому згідно з актом виконаних робіт № АСГ0000029 від 13.01.2020 року загальна вартість проведених робіт за ремонт транспортного засобу становить 46951,00 грн (а.с.29-34).

За відомостями з листа Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 року № 3.1-02/6689 «Про прийняте рішення», номер справи МТСБУ: 64542, на підставі п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заявнику ДП «Дніпростандартметрологія» було виплачено відшкодування у розмірі 22940,92 грн (а.с.35).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування майнової шкоди, завданої відповідачем позивачу внаслідок пошкодження автомобіля ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, та стягнення вартості автотоварознавчої експертизи в сумі 4000,00 грн.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним завданням МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Підпунктом «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її завдання транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача в порушення вимог п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не була застрахована.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження твердження позивача про те, що майнова шкода йому як власнику автомобіля ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , завдана в результаті ДТП, що сталася внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду Державного майна України Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/52092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів.

Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що оскільки вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу МТСБУ розмір відшкодування шкоди, то з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 72 ЦПК України, експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За приписами ст.ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Відповідно до частин 1, 2 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються , у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням вищевказаних вимог ЦПК України, установлених судом обставин справи, з огляду на те, що висновок експертного дослідження, наданий позивачем, одержаний у порядку, встановленому законом, суд вважає наданий позивачем висновок судового експерта належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної майнової шкоди його автомобілю. Тому, враховуючи положення ч. 6 ст. 139, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, наявність в матеріалах справи висновку судового експерта, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу (висновок виготовлений на вимогу позивача), наявність платіжного доручення про оплату проведення експертизи в розмірі 4000,00 грн. (а.с. 27, 28), а також приймаючи до уваги визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу про стягнення з відповідача вартості експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 29.11.2019 року, з визначення вартості матеріального збитку, у зв`язку з аварійними пошкодженнями, заподіяними автомобілю ВАЗ 21041, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 4000,00 грн.

З приводу розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 5, п. 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, а також те, що відповідач визнав позов в повному обсязі до початку розгляду справи по суті та не заперечує проти його задоволення, дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» до ОСОБА_1 про відшкодування спричинених збитків підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля ВАЗ 21041, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 24010,08 грн, а також вартість експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 29.11.2019 року, з визначення вартості матеріального збитку, у зв`язку з аварійними пошкодженнями, заподіяними автомобілю ВАЗ 21041, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 4000,00 грн.

З приводу розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, а також того, що позов Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» задоволений повністю, відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору у розмірі 1051,00 грн, а інші 50 відсотків - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, тобто сплачена позивачем частина судового збору у розмірі 1051,00 грн.

Суд додатково зазначає, що документ на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до Державного бюджету України міститься в матеріалах цивільної справи № 203/17/21, а саме: меморіальний ордер № 1791 від 29.12.2020 року на суму 2102,00 грн (а.с.47).

При цьому суд зазначає, що одержувачем коштів, відповідно до вказаної квитанції, є Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра, код ЄДРПОУ 37989316 (УК у Центр.р.м.Дніпра/Центр.р/22030101), тому воно і виступає органом, який має здійснити повернення сплаченого позивачем судового збору.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача частину судового збору у розмірі - 1051,00 грн, а іншу частину у розмірі 1051,00 грн - повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Позов Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» до ОСОБА_1 про відшкодування спричинених збитків - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 23; код ЄДРПОУ 04725941) в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля ВАЗ 21041, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 24010,08 грн (двадцять чотири тисячі десять гривень 08 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 23; код ЄДРПОУ 04725941) вартість експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 29.11.2019 року, з визначення вартості матеріального збитку, у зв`язку з аварійними пошкодженнями, заподіяними автомобілю ВАЗ 21041, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 23; код ЄДРПОУ 04725941) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок).

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 76; код ЄДРПОУ 37989316) повернути Державному підприємству «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 23; код ЄДРПОУ 04725941) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок) (меморіальний ордер № 1791 від 29.12.2020 року на суму 2102,00 грн міститься в матеріалах цивільної справи № 203/17/21).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, що відповідає приписам підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26.03.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва