Рішення № 95936583, 22.03.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3450/17

Провадження № 2/210/38/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" березня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Ступак С.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Доценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2017 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Публічне акціонерне товариства «УкрСиббанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в якому просили суд з метою погашення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», що виникла за кредитним договором № 11142074000 від 25.04.2007 року по кредиту у розмірі 19689 дол. США 85 цнт. Звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частина кожному, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотримання Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною визначеною суб`єктом оціночної діяльності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Останкова В.О. зазначила, що 25.04.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1114274000, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 24 000,00 доларів США, з розрахунку 13,5 % річних за користування кредитом на строк до 24.04.2017 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором від 25.04.2007 року ОСОБА_4 за іпотечним договором № 11142074000З передав у іпотеку нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер.

Після смерті позичальника за вказаним кредитним договором залишилась заборгованість по кредиту, яка станом на 04.08.2017 рік складає 19689,85 доларів США.

Представник позивача у позові зазначає, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат» інформація про спадкоємців є нотаріальною таємницею, після надання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності банком було отримано інформаційну довідку № 93428291 від 01.08.2017 року, з якої стало відомо, що відповідачами на підставі Свідоцтва про право на спадщину зареєстровано право власності у розмірі по 1/3 частці за кожним на квартиру, що належала померлому ОСОБА_4 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Тому представник ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з вказаним позовом.

22 серпня 2017 року ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є. відкрито провадження по вказаній справі.

07 березня 2018 року ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є. вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

26 лютого 2019 року, у зв`язку з припиненням повноважень судді Скотар Р.Є., справу було передано до канцелярії суду для повторного авторозподілу, відповідно до якого, утворено новий склад суду у складі головуючого судді Ступак С.В., вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином. Поза межами судового засідання від представника позивача ПАТ «Укрсиббанк» - Синявський О.В. звернувся до суду з клопотанням, у якому просив суд проводити розгляд вказаної справи без участі представника позивача та задовольнити заявлені позовну вимоги у повному обсязі.

22 березня 2021 року поза межами судового засідання від відповідачів по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (кожен окремо) звернулись до суду з заявою про застосування строку позовної давності, в обґрунтування заяв зазначили, що в додатках до позовної заяви Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» містить копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , копія вказаного Свідоцтва завірена дружиною померлого ОСОБА_3 з визначенням дати вручення зазначеної копії 23.06.2008 року. Крім того, зазначили, що в матеріалах спадкової справи №620/2009 (02-14) від 14.10.2009 року міститься заява представника ПАТ «УкрСиббанк» - Шиева В.М. від 15.09.2008 року №22-10/990 у порядку ст. 1281 ЦК України до спадкоємців померлого ОСОБА_4 щодо задоволення вимог кредитора. Відповідачі посилаючись на вимоги ст. ст. 256, 257 ЦК України зазначили, що зміст ст. 1282 ЦК України не визначає будь-які строки для спадкоємців щодо задоволення вимог кредитора, тому на їх думку, саме з дати пред`явлення вимог до спадкоємців починається перебіг позовної давності. Оскільки представник позивача звернувся з вимогою до відповідачів 15.09.2008 року, то саме з 5.09.2008 року слід вважати початком строку перебігу позовної давності, при цьому строк позовної давності сплинув 15.09.2011 року, проте з вказаним позовом позивач звернувся лише 09.08.2017 року. У зв`язку з чим, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 – ОСОБА_5 у судовому засіданні присутній не був, однак 22 березня 2021 року звернувся до суду з заявою в якій просив суд проводити розгляд вказаної справи без участі відповідачів та їх представника, просив суд подані заяви відповідачів про застосування строків позовної давності задовольнити та у зв`язку з цим відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк».

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, доводи позивача, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір №11142074000, відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору, Банк зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 24 000,00 (двадцять чотири тисяч) доларів США, відповідно до п. 1.2.1 вказаного договору строк кредитування до 24.04.2017 року, відповідно до п. 1.2.2 Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені договором. (Том 1, а.с. 19-27, 190-197)

Згідно п. 1.3 кредитного договору №11142074000, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. (Том 1, а.с. 19-27, 190-197)

25 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (Іпотекодавець), було укладено іпотечний договір № 1114274000З, відповідно до п. 1 вказаного договору іпотекодавець передає іпотеку нерухомого майна – квартиру; трьохкімнатна квартира розташована на першому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 43,8 кв.м., що належить Іпотекодавця на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Ринкова вартість Предмету іпотеки, згідно звіту незалежного оцінщика, становить 162 446,00 грн. Згідно п. 1.2 вказаного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Іпотекодавця за Договором про надання споживчого кредиту № 11142074000 від 25 квітня 2007 року за договором про надання споживчого кредиту № 11142075000/2 від 25 квітня 2007 року. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1731.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання відповідно до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України, підстав.

Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю (пункт 4.3 договору іпотеки).

Пунктом 4.4 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до розділу 5 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (пункт 5.2.1 договору іпотеки).

Позасудове врегулювання може бути застосоване сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 5.3 договору іпотеки). ( Том 1, а.с. 203-206).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором повністю виконав, надавши відповідачу кредит в розмірі та строки передбачені кредитним договором.

Дані обставини учасники справи не оспорюють, а тому вказані обставини відповідно до ст. 82 ЦК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 умови Кредитного договору належним чином виконані не були, у зв`язку з чим станом на 04.08.2017 року за ним утворилася заборгованість у розмірі 19689 дол. США 85 цнт. (Том 1, а.с.34-37)

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Відповідно до наявної на Свідоцтві про смерть відмітки, вказане свідоцтво 23.06.2008 року завірено ОСОБА_3 (т.1, а.с.29)

З матеріалів спадкової справи №620/2009 (02-14) заведеної Третьою криворізькою державною нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 22.11.2013 року державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори було видано Свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали спадщину по 1/3 частині квартири, у житлово-будівельному кооперативі «Восток-24», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (Том 2, а.с. 4-42).

15 вересня 2008 року представник Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» - Шиєв В.М. звернувся з заявою вих. №22-10/990 до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області,в якій посилаючись на вимоги ст.. 1281 ЦК України пред`явив свої вимоги кредитора до спадкоємців ОСОБА_4 на загальну суму вимог 109 044,34 грн. (т.2, а.с. 7 зворот)

Крім того, державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В. листом за вих. №1229/02-14 від 22 листопада 2013 року повідомлено Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», що 22.10.2013 року за реєстрами №2-114, 2-1145, 2-1146 видані Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємців боржника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кредитним договором №11142074000 від 25.04.2007 року. (т.2, а.с.24)

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 22 березня 2021 року звернулись до суду з заявами про застосування строків позовної давності.

Так, відповідно до вимог ст. 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України), а позовна давність до вимог про стягнення неустойки один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано до суду заяви про застосування строку позовної давності.

З наданих банком доказів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 Позивач дізнався, що ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 20 квітня 2008 року, яке посвідчено відповідачем ОСОБА_3 23.06.2008 року.

Позивач у строк встановлений ст. 1281 ЦК України звернувся з відповідно заявою до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, пред`явивши свої вимоги кредитора до спадкоємців ОСОБА_4 на загальну суму вимог 109 044,34 грн.

Відповідно до Листа за вих. №1229/02-14 від 22 листопада 2013 року державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В. повідомлено Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», що 22.10.2013 року видані Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємців боржника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, право на пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у позивача виникла ще у червня 2008 року. Водночас, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у серпні 2017 року, тобто поза межами строків позовної давності. (т.1, а.с. 2)

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд України у своїй постанові № 6-31цс16, ухваленій за результатами розгляду даної справи, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до викладеної Верховним Судом України правової позиції у даній справі, правила ст. 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи наведене, строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність.

Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачі звернулися до суду із заявами про застосування строку позовної давності. Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність застосування строку позовної давності до даних правовідносин.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд зокрема у постановах від 28 жовтня 2019 року по справі № 504/3286/15-ц, від 02 жовтня 2019 року по справі № 202/821/16-ц, від 17 жовтня 2019 року по справі № 141/1105/16-ц.

Окрім того, згідно з пунктом 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року: «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції... та статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язкової юрисдикції Європейського суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції», у зв`язку з чим у вітчизняному кримінальному та цивільному судочинстві при Застосуванні норм Конвенції з метою їх тлумачення можливе посилання на рішення Євросуду з прав людини, що мають прецедент ний характер.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, наведеними вище імперативними нормами законів України встановлено що, у разі невідповідності законів України Конвенції та практиці Суду (у тому числі і неповноти, суперечливості закону), національні суди України не лише можуть, а зобов`язані вирішувати справи в порядку цивільного судочинства із застосуванням Конвенції,як джерела права.

У рішенні від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив: "Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду".

Тобто, згідно практики Суду суб`єктивне матеріальне право безпосередньо пов`язане з позовною давністю; боржник має право після пропущення кредитором строку позовної давності бути звільненим від свого обов`язку перед кредитором (звільненим від переслідування та притягнення до суду).

У справі № 910/14754/14 суд касаційної інстанції застосував практику Європейського суду, викладену в рішенні від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" та дійшов висновку про припинення іпотеки у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Наведена у рішенні Європейського суду від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" практика Суду (джерело права) узгоджується із змістом ч. 2 ст. 20 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЦК України нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Саму наявність в ЦК України інституту позовної давності, з урахуванням наведеної практики Суду (джерела права), слід вважати тим випадком, встановленим законом, коли нездійснення у визначений строк права на захист припиняє цивільне право, що порушене.

Таким чином, позовна давність це виняток (встановлений законом) із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 20 ЦК України. Із закінченням позовної давності погашається право на захист, внаслідок матеріальне право стає незахищеним. Зі спливом позовної давності суб`єктивне право припиняє своє існування.

Сплив позовної давності, який є підставою для відмови у позові відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, означає, що вже жодна вимога не підлягає примусовому здійсненню за будь-якого розгляду суперечки, порушеної після цього моменту.

Враховуючи, що закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволені позову та відповідачі звернулися до суду із такою заявою, то суд дійшов висновку, що в задоволені позову АТ «УкрСиббанк» слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 20, 257, 261, 267, 1281 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С. В. Ступак