Постанова № 95934010, 31.03.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/277/21

1-кс/467/22/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді – Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання – Савчук О.І.

прокурора – Нижнік Л.І.

обвинуваченого – ОСОБА_1

потерпілого – ОСОБА_2

в ході розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка обвинувального акта, погодженого прокурором в рамках кримінального провадження №12021153130000013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 лютого 2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Горлівка, Микитівського району Донецької області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимий,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор висунула ОСОБА_1 обвинувачення у тому, що 14 лютого 2021 року о 21 год. 20 хв., коли він перебував в одній із кімнат житлового будинку АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_2 , під час розмови з останнім, у нього виник умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме: телефоном, який належить ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 14 лютого 2021 року о 21 год. 20 хв., умисно, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно – небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, під вигаданим приводом зателефонувати попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон марки Ulefone моделі S-1 чорного, шляхом обману створивши у останнього невірне уявлення про вигаданий факт та викликав переконаність про обов`язок виконати його прохання, внаслідок чого ОСОБА_2 , виходячи із довіри до ОСОБА_1 та хибної впевненості у добросовісності його дій, передав йому мобільний телефон марки Ulefone моделі S-1 чорного кольору для здійснення дзвінка, а ОСОБА_1 вийшов із вказаним телефоном з території домоволодіння, заздалегідь маючи умисел не повертати його, зник з місця скоєння правопорушення, розпорядившись телефоном на власний розсуд і тим самими заволодів чужий майном, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1 444,15 грн.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману.

В судовому засіданні потерпілий клопотав про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням із ним.

Зокрема, пояснив, що примирився із потерпілим, останній повністю відшкодував йому спричинену шкоду, у той час, як він жодних претензій до обвинуваченого не має, ані морального, ані матеріального характеру.

Обвинувачений запевнив суд, що наслідки закриття кримінального провадження із заявлених ним підстав йому зрозумілі, проти звільнення його від кримінальної відповідальності згідно ст. 46 КК України він не заперечує, відображені у обвинувальному акті обставини скоєного ним проступку визнає повністю, кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст. 190 КК України не оспорює.

Прокурор, за таких обставин, вважала наявними правові підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Суд, з`ясувавши позиції учасників цього кримінального процесу, перевіривши їх доводи заявленого потерпілим клопотання, вивчивши наявні у нього на цій стадії матеріали справи, та виконавши вимоги ч.3 ст. 285 КПК України, прийшов до таких висновків.

Зокрема ст. 46 КК України регламентовано, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 КК України відноситься до категорії проступків ( ч.2 ст. 12 КК України), оскільки санкцією цієї норми не передбачене покарання у виді позбавлення волі.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, визнав повністю та підтвердив відображені у обвинувальному акті установлені досудовим розслідуванням обставини його учинення, кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст. 190 КК України не заперечував.

А отже, за таких передумов суд має змогу застосовувати норми ст. 46 КК України.

До того ж, обвинувачений раніше не судимий, зокрема, був засуджений вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2010 року за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 того ж Кодексу був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Проте, 07 червня 2012 року був знятий з обліку у зв`язку із закінчення іспитового строку. Станом на 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 на обліку Арбузинського МРВ філії ДУ «Центра пробації» в Миколаївській області не перебуває.

Як зазначено в постанові ККС ВС від 12 серпня 2020 року у справі № 127/31068/19 , особою, яка вчинила злочин вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК України лише за умови, що вони не становлять реальної сукупності.

Тому, ураховуючи, що судимість ОСОБА_1 на цей час погашена, то учинений ним раніше злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України вже втратив правове значення.

На цей час обвинувачений і потерпілий примирились, про що дали пояснення в судовому засіданні, паралельно вказавши, що будь яких претензій чи то морального, чи то матеріального характеру, один до одного не мають.

При цьому, у суду відсутні підстави сумніватись у цьому, а так само у добровільності і істинності їх позицій.

Водночас, цивільний позов в рамках цього кримінального провадження не заявлений.

Таким чином, суд установив наявність одночасно усіх передумов, за яких положення ст. 46 КК України мають змогу бути застосовані, як то, обвинувачений вперше вчинив проступок і примирився з потерпілим. Інкримінований злочин, апріорі, не відноситься до корупційних.

Крім того, суд ураховував, що право на примирення у розумінні ст. 46 КК України - це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов`язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов`язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.

У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння).

Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.

Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Тож, у цьому випадку, суд переконався у тому, що потерпілий особисто і добровільно виразив свою волю на примирення з обвинуваченим.

За таких обставин, беручи до уваги установлені фактичні обставини із даного питання, які свідчать про наявність умов, за яких можливе звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у тому числі, й вираження волі потерпілим, суд вважає, що його клопотання у цій справі підлягає до задоволення.

Саме ж кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв`язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Речові докази і процесуальні витерти у цій справі відсутні, як те слідує із обвинувального акта, тому суд не вирішує ці питання.

З цих мотивів, керуючись ст. 284, 369 -372, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із його примиренням з потерпілим ОСОБА_2 .

Кримінальне провадження №12021153130000013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 лютого 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення.

Суддя І.В. Явіца