Постанова № 95933884, 31.03.2021, Харківський районний суд Харківської області

Харківський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року смт. Покотилівка

Справа № 635/506/21

Провадження № 3/635/355/2021

Суддя Харківського районного суду Харківської області Карасава І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

До Харківського районного суду Харківської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №178267 від 06 січня 2021 року відносно ОСОБА_1 щодо скоєння правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Згідно вищевказаного протоколу 06 січня 2021 року о 00 годині 51 хвилині, Харківська обл. Харківський район, смт. Високий, вул. 1-Травня, буд. 55 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Nissan Qashqai реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія в установленому законом порядку в закладі охорони здоров`я ХМП ХОР ОНД у лікаря нарколога, чим порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2021 року вищевказану справу передано в провадження судді Карасави І.О.

В судових засіданнях інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності представляли адвокат ОСОБА_2 та адвокат Власенко В.І.

Судові засідання за вищевказаною справою призначалися та були проведені: 04 лютого 2021 року об 11:00, 17 лютого 2021 року о 16:00, 01 березня 2021 року о 11:30, 09березня 2021 року об 11:30, 22 березня 2021 року о 14:30, 26 березня 2021 року о 10:30, 31 березня 2021 року о 12:00.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, але жодного разу в судові засідання не з`явився.

26 березня 2021 року стороною захисту в судовому засіданні було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою прийняття участі у судовому засіданні особисто особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вищевказане клопотання судом було задоволено, та розгляд справи відкладено до 31 березня 2021 року.

31 березня 2021 року у судове засідання представники ОСОБА_1 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомляли. У день судового засідання, тобто 31 березня 2021 року від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням за межами Харківської області. Жодних доказів на підтвердження цього надано суду не було.

Суд наголошує, що в силу вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням статті 6 даної Конвенції.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки заявлення завідомо безпідставних клопотань про відкладення розгляду справи спрямоване на затягування та перешкоджання розгляду справи в розумний строк.

З огляду на зазначене вище та враховуючи те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (постанова ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12), з метою не уникнення від відповідальності особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи, що строк накладення адміністративного стягнення спливає 06 квітня 2021 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 268 КУпАП.

Інших заяв та клопотань від учасників судового розгляду на час розгляду справи не надходило.

Встановлені фактичні обставини, застосовані норми права та мотиви суду

Суд дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у відповідності до положень статті 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Згідно з частини 2 статті 7 КУпАП передбачено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху (далі – ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.9 а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно пункту 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Таким чином, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд застосовує редакцію частини 1 статті 130 КУпАП, яка діяла під час і за місцем вчинення правопорушення.

Положеннями частини 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, щодо керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог статті 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких й узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів — це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Суд ретельно розглянув усі аргументи та докази, які містилися в матеріалах справи та надані стороною захисту, дійшов до наступних висновків.

Під час розгляду справи судом встановлені наступні фактичні обставини: з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №178267 від 06 січня 2021 року вбачається, що 06 січня 2021 року о 00 годині 51 хвилині в сел. Високий Харківського району Харківської області по вул. 1-го Травня біля буд. 55, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Nissan Qashqai реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, а саме: «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія в установленому законом порядку в закладі охорони здоров`я ХМП ХОР ОНД у лікаря нарколога. (а.с.1). Висновок лікаря нарколога №38 від 06 січня 2021 року.

Відповідно до пунктів 2, 3, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09листопада 2015 року за № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Так відповідно до рапорту(а.с.3) зазначено, що після зупинки транспортного засобу та під час спілкування з водієм ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя.

Суд враховує, що рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (позиція ВС КАС у справі №524/5741/16-а, постанова від 20.05.2020), але разом з тим суд приймає до уваги, що вказаний рапорт за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить данні, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх, зокрема з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.59), в якому зазначені аналогічні ознаки стану сп`яніння, які були зазначені в рапорті.

Що стосується доводів захисника Власенко В.І. про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що ОСОБА_1 керував у стані алкогольного сп`яніння о 00 год. 51 хв., а протокол складено о 02 год. 40 хв., що не відповідає дійсності, суд зазначає наступне.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння о 00 год. 51 хв. Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відеофайлу з відеокамери поліцейського, вказаний час доби та факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується ним самим, де він стверджує, що їхав(час доби відображений на відеофайлі – далі 01:04) та керував автомобілем (01:06, 03:45), тому вказаний доказ спростовує твердження сторони захисту, що він не керував автомобілем.

Крім того, викликаний за клопотанням сторони захисту та допитаний в судовому засіданні в якості свідка інспектор взводу №2 роти №6 батальону №1 УПП в Харківській області ДПП – ОСОБА_3 (далі – інспектор поліції ОСОБА_3 ), також підтвердив, той факт, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не вимкнув поворот, що слугувало підставою для зупинки його транспортного засобу.

З дослідженого в судовому засіданні відеофайлу з відеокамери поліцейського, судом встановлено, що інспектори поліції, після зупинки транспортного засобу, за кермом якого знаходився водій ОСОБА_1 , неодноразово просили водія пред`явити водійське посвідчення (01:08), на що останній відмовлявся.

З дослідженого в судовому засіданні відеофайлу з відеокамери поліцейського, вбачається, що інспектори поліції, після зупинки транспортного засобу, та виявлення відповідних ознак на стан сп`янінні пропонували водію ОСОБА_1 за власним вибором добровільно пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, або виписати направлення та їхати в медичний заклад для освідування, або відмовитися від проходження освідування, на що останній погодився їхати до медичного закладу для проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (02:10, 02:11, 2:13, 02:16).

В судовому засіданні встановлено, що з відеофайлу відеокамери поліцейського, вбачається, та з цим твердженням погоджується сторона захисту, що 02 год. 40 хв. громадянин ОСОБА_1 у супроводі двох інспекторів поліції був доставлений до медичного закладу (2:40), після чого почалася процедура оформлення документів(02:40, 02:41), безпосередній візуальний огляд лікарем-наркологом (2:43) та процедура відбирання та дослідження біологічного середовища.

Вказані дії повністю відповідають вимогам пункту 6 та пункту 7 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі – Порядок), відповідно до яких зазначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду від 06 січня 2021 року (а.с.2) судом встановлено, що ОСОБА_1 було направлено на огляд 06 січня 2021 року о 01 год. 20 хв., дата да точний час огляду зазначений 06 січня 2021 року о 02 год. 40 хв.

Відповідно до частини 4 статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Так, моментом встановлення підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення є керування у стані алкогольного сп`яніння о 00 год. 51 хв. 06.01.2021 року.

Адвокат Мусаєв Т.С. огли також повідомив та вважає, що момент встановлення підстав для проведення огляду ОСОБА_1 є час доби – 01 год. 07 хв. 06 січня 2021 року.

Таким чином судом встановлено, що в заклад охорони здоров`я ОСОБА_1 у супроводі двох поліцейських був доставлений о 02 год. 40 хв., що підтверджується відеозаписом, а також не заперечуються стороною захисту. Тобто огляд на стан сп`яніння був здійснений у відділенні цілодобової експертизи алкогольного та наркотичного сп`яніння не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, що повністю відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Тому посилання захисників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на часовий проміжок більше ніж 2 години з моменту виявлення підстав для його проведення судом не приймаються до уваги, оскільки поліцейські забезпечили доставку особи до закладу охорони здоров`я (пункт 9 розділ ІІ Інструкції) та проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка інспектор поліції – ОСОБА_3 , повідомив, що чинним законодавством не передбачено протягом якого часу працівник поліції має заповнити та скласти протокол про адміністративне правопорушення, а у графі час складання протоколу зазначив початок його складання, а завершення складання протоколу відбулося після отримання висновку щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного сп`яніння, де зазначалося, що водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином огляд на стан сп`яніння, який проводився та складався з оцінки об`єктивних та суб`єктивних даних та складання висновку за результатами огляду – це певна дія у часі, яка має початок та кінець (чинне законодавство не передбачає який саме момент потрібно брати за відлік часу), а тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що у протоколі про адміністративне правопорушення та у висновку щодо результатів медичного огляду зазначений саме час початку проведення огляду, що повністю відповідає процедурі, передбаченої Інструкцією та не суперечить частині 4 статті 266 КУпАП.

Відповідно до пунктів 12, 13, 15 Інструкції, зазначено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

З акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння №38 від 06.01.2021 року (а.с.60) вбачається, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями (біологічне середовище – сеча) був зроблений висновок та встановлений діагноз ОСОБА_1 – ознаки алкогольного сп`яніння. Результат лабораторних тестів – виявлено етанол 1,15 г/л (%о). Встановлений заключний діагноз (за результатами огляду та тестів) – алкогольне сп`яніння. Вказаний акт був складений 06 січня 2021 року о 02 год. 40 хв.

На підставі досліджених доказів, зазначений у акті медичного огляду час, суд розцінює як початок проходження процедури проведення огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та оформлення його результатів, що є логічним та співпадає з відеозаписами з відеореєстраторів поліцейських (02:40).

З результату токсологічного дослідження №34 від 06 січня 2021 року (а.с.61) вбачається, що у ОСОБА_1 при токсологічному дослідженні сечі виявлено етанол, в концентрації (за методикою ГРХ) 1,15 г/л (%о).

Посилання на те, що лікарем огляд (лабораторне дослідження) почалося о 02 год. 40 хв. та закінчилося о 03 год. 00 хв., є неможливим у такий короткий проміжок часу є припущенням сторони захисту, оскільки спростовується направленням на огляд водія, актом медичного огляду та результатом токсологічного дослідження, які узгоджуються між собою у часі та за змістом, не суперечать один одному.

Крім того, допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту в якості свідка лікар-нарколог ОСОБА_4 пояснив, що огляд лікарем дійсно проведений у проміжок часу з 02 год. 40 хв. до 03 год. 00 хв.

Усі данні, які були занесені ним до висновку щодо результатів медичного огляду №38 від 06 січня 2021 року є правдивими та відповідають дійсності. Жодної скарги від ОСОБА_1 щодо порушення його прав або процедури проведення освідування від останього не надходило. Також повідомив, що лабораторне дослідження відібраної сечі проводиться в лабораторії, до котрої він не має ніякого відношення. Дані до висновку ним були занесені на підставі результатів токсологічного дослідження. Також свідок суду повідомив, що у графі висновку щодо результатів медичного огляду – «дата та точний час огляду» зазначається точний час початку медичного огляду .

Покази свідка лікара-наркголога повністю узгоджуються з письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пунктів 16, 17 Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №38 від 06 січня 2021 року (а.с.2) вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Суд погоджується з аргументом сторони захисту, що у графі 11 висновку щодо результатів медичного огляду відсутній підпис обстежуваної особи про ознайомлення з результатами огляду, але разом з тим суд приймає до уваги, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння було повідомлено оглянутій особі в присутності поліцейського, який його доставив, випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я був зареєстрований в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, журнал підписав ОСОБА_1 без жодних зауважень (04:59) та підписали працівники поліції (04:58). Аналогічні пояснення надав свідок лікар-нарколог, допитаний у судовому засіданні.

Відповідно до пункту 14 Порядку висновок лікаря може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

ОСОБА_1 та його захисники не надали суду доказів оскарження ним висновку КНП ХОР «Обласного наркологічного диспансера» № 38 від 06 січня 2021 року щодо результатів огляду його на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Належних та допустимих доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій та рішення суду, тощо) особою, яка притягується до адміністративної відповідальності та її представники суду надані не були. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка інспектор поліції ОСОБА_3 також підтвердив, що жодного тиску чи будь-якого порушення зі сторони поліції вчинено не було.

Письмове звернення зі скаргою на дії працівників поліції (а.с.74) суд не приймає до уваги, оскільки воно не підтверджує порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства, а відповідь на скаргу в матеріалах справи відсутня.

До письмових пояснень, стороною захисту була надана заява про вчинення кримінального правопорушення у порядку статті 214 КПК України (а.с.62), в котрій зазначено, що ОСОБА_4 06 січня 2021 року перебуваючи за адресою: м.Харків, вул. Шевченка, б. 26 діючи умисно вчинив злочин передбачений статтею 358 КК України, а саме підробив шляхом внесення до офіційного документу неправдивих відомостей з приводу наявності у відібраному у ОСОБА_1 біологічному матеріалі крові(сечі) етанолу та часу фактичного початку проведення огляду та його закінчення.

Вищенаведений доказ суд також не приймає до уваги, оскільки він не встановлює та не підтверджує порушення лікарем-наркологом процедури медичного огляду та чинного законодавства.

Разом з тим, суд дає належну оцінку тому факту, що скарга на дії поліції та заява про вчинення злочину були написані не зразу після складання протоколу про адміністративне правопорушення (06 січня 2021 року), а зі спливом майже двох місяців ( 24 лютого 2021 року та 01 березня 2021 року), тобто безпосередньо під час розгляду справи в суді, що викликає у суду обґрунтований сумнів в їх достовірності.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка лікар-нарколог ОСОБА_4 також підтвердив, що жодного тиску чи будь-якого порушення під час проведення освідування не здійснювалося, скарг від ОСОБА_1 не надходило. Інформація, щодо звернення до поліції на його нібито неправомірні дії йому невідома.

Тому суд до вищевказаних доказів відноситься критично, їх не приймає, розцінює як позицію захисту з метою уникнення відповідальності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Висновок щодо перебування в стані алкогольного сп`яніння складається тільки після дослідження біоматеріалів та отримання висновку щодо результатів медичного огляду, після чого уповноважена на те особа поліціїі й визначає наявність складу адміністративного правопорушення та остаточно завершує процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення.

З дослідженого в судовому засіданні відеофайлу з відеокамери поліцейського, вбачається, що інспектор поліції, після завершення процедури медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та отримання висновку завершує процедуру складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, зачитує зміст протоколу в голос, роз`яснює права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, надає ОСОБА_1 протокол для підписання та вручає його (05:37, 05:40, 05:45).

Таким чином суд дійшов висновку, що оформлення матеріалів медичного огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу та складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності було здійснено згідно з чинним законодавством.

Застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснювалось працівниками поліції відповідно до вимог статті 40 «Про Національну поліцію».

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Таким чином, наведені та досліджені судом докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі доводами сторони захисту, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка категорично заперечує свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

А сукупність зазначених вище доказів узгоджуються між собою та не викликають жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості, оскільки вони оформлені у визначеному законом порядку, та в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо застосування критеріїв доведення «поза розумним сумнівом», суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_5 , який притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки останній порушив пункт 2.9 а ПДР.

Щодо інших доводів та аргументів сторони захисту

Що стосується доводів про відсутність в матеріалах справи направлення на огляд за формою, визначеною Інструкцією, суд зазначає, що підставою для складання поліцейським направлення на проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я є попередня згода самого водія на проведення такого огляду. При дослідженні відеодоказів судом було встановлено, що ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (02:10,02:16) або поїхати на освідування до медичного закладу, на що останній добровільно погодився. Крім того твердження про те, що немає жодного підтвердження про пропозицію отримання, отримання або відмови від отримання ОСОБА_1 направлення на освідування судом не приймається, оскільки чинним законодавством та, зокрема, Інструкцією така вимога не передбачена. Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння виписується та видається працівниками поліції закладу охорони здоров`я в якому буде проводитися огляд водія, як підстава для його проведення, в якому зазначаються, зокрема, ознаки сп`янінні водія.

Доводи сторони захисту щодо того, що огляд на стан сп`яніння проводився не у найближчому закладі охорони здоров`я суд не сприймає, оскільки вони жодним чином не впливає на кінцевій результат медичного огляду.

Сумніви і зауваження щодо свідоцтва про повірку хромотографа газового «Кристалл 2000» судом оцінюються критично, оскільки спростовуються дослідженим в судовому засіданні доказом – свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірюваної техніки №84903/1 (а.с.58) згідно якого вбачається, що свідоцтво на хроматограф газовий Кристалл 2000 з детектором полуменево-іонізаційним зав. №0281 чинне до 25 листопада 2021 року.

Посилання сторони захисту, про відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення посилання на запис бодікамер є неспроможними, оскільки спростовуються самим протоколом (а.с.1), де зазначено, що до протоколу додається запис з бодікамер ХА 02337, ХА 02084, ZM 0123.

Також, твердження сторони захисту щодо відсутності безперервної відеофіксації не приймає до уваги, оскільки суд прийшов до висновку, що усі файли з відеозаписами, досліджені в судовому засіданні є послідовними, логічними щодо відбування подій та в повній мірі відображають увесь процес проходження процедури освідування, починаючи з зупинки транспортного засобу, проходження освідування в медичному закладі та закінчується складанням протоколу про адміністративне провопорушення.

Таким чином, судом встановлено поза розумний сумнів, що вказаний доказ – відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських є належним та допустимим доказом.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Відтак, усі інші доводи та аргументи сторони захисту є безпідставними та відхиляються судом, оскільки вони не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке йому суд ставить у провину.

В своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок.

Адміністративне правопорушення, яке вчинила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння створює загрозу життю та здоров`ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху.

На жаль, у наш час водії нехтують правилами дорожнього руху та нормами чинного законодавства і досить часто керують транспортними засобами в нетверезому стані, що підтверджує вражаюча статистика кількості ДТП, а також осіб, травмованих та загиблих унаслідок ДТП (http://patrol.police.gov.ua/statystyka/).

Напевно, саме тому, на сьогодні масштаби дорожньо-транспортного травматизму в Україні значно випереджають аналогічні показники більшості держав світу. Зокрема, за статистичними даними, в Україні щодоби в дорожньо-транспортних пригодах гине від 15 і більше осіб, більше 150 осіб отримують тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості. За цими сумними показниками наша держава посідає чи не найперше місце в Європі.

Згідно зі статтею 38 КУпАП стягнення може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – три місяці з дня його виявлення.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені у статті 33 КУпАП та вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Стаття 27 КУпАП встановлює, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України

За таких обставинах, суд вважає необхідним та достатнім для виховання притягуваного та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що уразі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збору розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 130, 248, 251, 252, 268, 277, 280, 283, 287, 288, 289 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 454 (чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом 10 днів з дня винесення такої постанови.

Суддя: І.О. Карасава