Рішення № 9591426, 17.05.2010, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Жовтневий районний суд міста Харкова

справа №2-1632/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року м.Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Кицюка В.П.,

при секретарі - Матерновській Г.М., Черних Л.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості із заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2010 року ОСОБА_1 предявила позов до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» ( далі ДП «ХПЗ ім.. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначила, що працює на ДП «ХПЗ ім.. Т.Г. Шевченка» з 06 жовтня 1972 року по теперішній час. Останнім часом відповідач заробітну плату своєчасно та в повному обсязі не виплачував, внаслідок чого має перед нею заборгованість по сплаті заробітної плати за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 року , березень, квітень, травень , червень, жовтень, грудень 2009 року.

Посилаючись на вищезазначені обставини та положення ст. 115 КЗпП України просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати на вищезазначений період в розмірі 4512 грн.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 року , березень, квітень, травень , червень, жовтень 2009 року, січень, лютий,березень, квітень 2010 року на загальну суму 6640 грн, індекс інфляції від всієї суми заборгованості в розмірі 2880 грн, моральну шкоду в сумі 5000 грн та 107 грн 50 коп витрат , повязаних з явкою в судове засідання.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП ОСОБА_1 мотивувала ти,що відповідач не виплачуючи з 2008 року заробітну плату фактично залишивши її без засобів до існування, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях до неї.

Представник відповідача Кошкаров О.М, який діє на підставі письмово доручення, виданого 04.01.2010 року в.о. директора заводу ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» позов визнав частково. Не заперечував проти стягнення заборгованості із заробітної плати за жовтень 2009 року та січень, лютий, березень, квітень 2010 року. В іншій частині у задоволенні позовних вимог просив відмовити . В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2009 року у справі за заявою ТОВ « Санлайт Україна С.Р.Л.» до ДП «Харківський державний приладобудівний завод ім.. Т.Г. Шевченка» про визнання банкротом в реєстрі вимог кредиторів затверджено вимоги по заробітній платі працівників підприємства в сумі 12956789, 34 грн, що відповідає загальній сумі заборгованості по заробітній платі перед всіма працівниками заводу станом на день порушення провадження у справі. Таким чином, вважав, що вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 року та березень, квітень, травень, червень 2009 року задоволенні господарським судом і вдруге судовому розгляду не підлягають. Також просив відмовити в позові в частині відшкодування моральної шкоди, стягнені інфляційних витрат та витрат , повязаних з явкою у судове засідання за безпідставністю позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково з наступних підстав.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України). Статтею 61 ЦПК України встановлено, що обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 починаючи з 10 жовтня 1972 року та по теперішній час працює на ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» , що підтверджується відомостями трудової книжки позивача.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та визнано представником відповідача, що за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 року , березень, квітень, травень , червень, жовтень 2009 року, січень, лютий,березень, квітень 2010 заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем не виплачена, внаслідок чого ДП «ХПЗ ім.. Т.Г. Шевченка» має перед нею заборгованість із заробітної плати за цей період на загальну суму 6640 грн.

Посилання представника відповідача на те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати розглянуті господарським судом і вдруге вони судовому розгляду не підлягають безпідставні.

З копії ухвали Господарського суду Харківської області від 05 серпня 2009 р., справа №Б-50\120-09 вбачається, що судом порушено провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙТ Україна С.Р.Л.» про визнання банкрутом ДП «Харківський приладобудівний завод ім.. Т.Г. Шевченка». З моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, заборонено нарахування неустойки (штраф, пені) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Ухвалою того ж суду від 20 жовтня 2009 р., в попередньому судовому засіданні визнані грошові вимоги та вимоги щодо зобовязань по сплаті податків та зборів (обовязкових платежів) 34 х конкурсних кредиторів, в тому числі ініціюючого кредитора та затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 25303120.03 грв., в тому числі 2802389.63 грв. неустойки, а також затверджені вимоги по заробітній платі працівників підприємства в сумі 12956789.34 грв.

Між тим, згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. №108/95 ВР оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобовязань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. №108/95 ВР у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобовязання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про банкрутство».

На підставі ч. 6 ст. 12 Закону України «Про банкрутство» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі ґрунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Між тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційних витрат, оскільки як вбачається з наданих представником відповідача розрахункових листів нарахування заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалося з урахуванням індексу інфляції, а тому вдруге індекс інфляції застосуванню не підлягає. Вимог про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати згідно Закону України « Про компенсацію громадян частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року ОСОБА_1 не заявляла. У відповідності до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення відповідачем її трудових прав, то суд вважає , що вони підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КзПП України власник відшкодовує працівнику моральну шкоду в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідач протягом тривалого часу своєчасно не оплачував ОСОБА_1 її працю, має заборгованість перед нею зі сплати заробітної плати, чим порушує не тільки трудові права позивачки, а її право приватної власності на належні їй кошти, а тому суд вважає доведеним, що вищезазначене призводило до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і саме це вимагало від ОСОБА_1 додати додаткові зусилля для організації свого життя, а тому застосовує правила ст. 237-1 КзПП України. Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти стягнення заборгованості із заробітної плати за жовтень 2009 року та січень, лютий, березень, квітень 2010 року, також пояснив, що у період з жовтня по грудень 2009 року заробітна плата працівникам частково виплачувалася, що свідчить про наявність у підприємства можливості виконувати свої зобовязання з виплати заробітної плати і,як наслідок, вини у разі її невиплати. В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 пояснила, що моральні страждання були спричинені внаслідок невиплати їй заробітної плати у тому числі за зазначений період, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на введення мораторію щодо задоволення вимог кредиторів згідно ухвали господарського суду від 20 жовтня 2009 року.

Між тим, заявлена позивачем до стягнення сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн є занадто завищеною і не відповідає характеру встановлених судом правовідносин.

При визначені розміру моральної шкоди, суд, виходячи з розяснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди» враховує характер та обсяг душевних страждань позивача, характер немайнових втрат і їх тривалість, та з урахуванням засад розумності і справедливості вважає достатнім для відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1500 грн.

Оскільки, позивачі у справах за позовами про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору відповідно до п. 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7 від 21 січня 1993 року , а згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення по цій категорії справ покладаються на сторони після розгляду справи, суд, задовольняючи позов, на підставі ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача в дохід держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення, відповідно 74, 9 грн ( 1% від суми майнового спору+8.5 грн за немайновий спір) та 120 грн.

Окрім того, до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду, які несуть сторони.

ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача у якості витрат, повязаних з її явкою в судове засідання, 107 грн 50 коп. Ці вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Так, ОСОБА_1. приймала участь у чотирьох судових засіданнях, таким чином , виходячи з наданих нею проїзних документів, її витрати на явку в судове засідання становлять 44 грн ( ( 4.5грн*2+1грн+1 грн) * 4). Відшкодування стороні коштів, затрачених нею на збір доказів, ЦПК України не передбачає. Твердження представника відповідача, що в наданих ОСОБА_1 проїзних квитках відсутня вказівка про маршрут проїзду, а тому вони не можуть бути належним доказом підтвердження витрат ,повязаних з явкою в судове засідання, позбавлені сенсу. Суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 , що до суду вона добиралася на громадському транспорті, виходячи з віддаленості місця її проживання ( м. Люботин).

Згідно зі ст. 367 ЦПК України у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішення, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88, 174, 212-215 ЦПК України, ст. 115 КЗпП України, ч. 1ч.5 ст. 24 Закону України « Про оплату праці», суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства « Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (юридична адреса м.Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПУ 14315500) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 6640 грн. ( шість тисяч шістсот сорок грн).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць - за вересень 2008 року в розмірі 814 грн ( вісімсот чотирнадцять грн.).

Стягнути з Державного підприємства « Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (юридична адреса м.Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПУ 14315500) на користь ОСОБА_1 1500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 44 грн в рахунок витрат повязаних з явкою до суду.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства « Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на користь держави судовий збір в розмірі 74,9 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дневний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ