Рішення № 95912700, 31.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7599/20

РІШЕННЯ

іменем України

31 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Гвоздиковас" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування відмови, рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Гвоздиковас" звернулась до адміністративного суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2020 № UA401000/2020/000027/2, картку відмови в прийнятті митної декларації від 02/07/2020 №UA401160/2020/00536. Також просить зобов`язати Подільську митницю Держмитслужби вчинити дії щодо повернення надміру сплачених митних платежів в сумі 49538,72 (гарантійний платіж).

Покликається на те, що підприємство при здійсненні митного оформлення товару (несамохідний транспортний засіб: напівпричіп вантажний, 3-х- вісний, цистерна, цементовоз) надало усі необхідні та достатні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Так, декларантом було подано митну декларацію від 01 липня 2020 р., де заявлено митну вартість товару на підставі Контракту №30-03 від 30.03.2020 р. в сумі 17 000,00 PLN, рахунок-фактуру, калькуляцію транспортних витрат, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сертифікат, митну декларацію країни відправлення. Натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначено митну вартість за резервним методом.

Вважає, що Митниця повинна була вказати у рішеннях, які саме складові митної вартості товарів с непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Позивач не заперечує щодо можливості використання відповідачем інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо). Одночасно з цим, вважає, що у рішенні про коригування митної вартості Відповідач вказує про вартість схожих моделей в Європі в розмірі від 59 999 PLN. Однак Відповідачем здійснене коригування митної вартості у розмірі 54 895,50 PLN, а тому незрозумілий зв`язок обґрунтування, наведеного у Рішенні, щодо даних сайтів продажу автомобілів зі скоригованою сумою митної вартості. Позивач зазначає, що відповідач не вказав жодних відомостей щодо порівняльних характеристик стану таких транспортних засобів, зокрема: комплектації, технічного стану, пробігу автомобіля тощо. Покликається на те, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) Відповідно до ст.55 Митного кодексу України ПФ «Гвоздиковас» було сплачено гарантійні платежі у сумі 49 538.72 грн. та випущено товар у вільний обіг за митною декларацією під гарантії. Позивач не погоджується із прийнятими митним органом рішеннями, оскільки вважає, що останній застосував невірний підхід та метод до визначення митної вартості товару.

Відповідач подав відзив, де у позові просить відмовити.

Зазначає, що 01.07.2020 року на митний пост «Хмельницький» Подільської митниці було подано до митного оформлення митну декларацію ІМ40ДЕ №UA401160/2020/017627 на товар позивача. Митну вартість заявлено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості, до фактурної вартості додані витрати на транспортування в розмірі 7331,76 грн.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості товару були подані зовнішньоекономічний договір (контракт) від 30.03.2020 № 30-03, рахунок-фактура (інвойс), міжнародна ТТН, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, калькуляція транспортних витрат, копія митної декларації країни відправлення. Митницею було встановлено, що у поданих позивачем до митного оформлення документах немає всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема вартості страхування на умовах поставки EXW Mniow відповідно до Інкотермс 2010. Крім того, для підтвердження витрат на транспортування декларантом разом з митною декларацією було подано калькуляцію транспортних витрат, яка видана позивачем від свого імені та підписана директором ПФ «Гвоздиковас». У той же час, доставку транспортного засобу (напівпричіп вантажний, цистерна, цементовоз) здійснював інший перевізник - TOB «ВІАТ-ТРАНС», а тому ця калькуляція не є документом первинного обліку і не відповідає вимогам МК України. Також було виявлено розбіжності в вартості товару, яку зазначено в рахунку - фактурі - 17000 zl, та декларації країни відправлення -17500 zl. Різниця у розмірі 500 zl не відповідає жодній складовій митної вартості, задекларованій позивачем у митній декларації, в тому числі витратам на транспортування товару. Крім того, під час порівняння заявленої ціни у інвойсі з наявною інформацією в мережі Інтернет встановлено, що ціна продажу схожих моделей в Європі значно вища, ніж заявлено у рахунку - фактурі. Згідно з умовами контракту на дату подання митної декларації 01.07.2020 оплата за товар повинна була бути здійснена, тому декларант повинен був подати також платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. В свою чергу, до позовної заяви доданий документ, який не був підставою для прийняття оскаржуваного рішення ( не надавався митниці) - це банківський документ про перерахування 23.07.2020 коштів згідно з контрактом в розмірі 57000PLN ( в позовній заяві позивач називає цей документ «платіжним дорученням в іноземній валюті від 23.07.2020р) Разом з тим, сума, вказана у банківському документі, не відповідає вартості напівпричепа, вказаній у фактурі, а відсутність зазначення номера фактури у графі «призначення платежу» не дозволяє ідентифікувати те, що оплата, здійснена згідно наданого суду банківського документа, була проведена саме за задекларований у митній декларації товар. Враховуючи це, декларант не надав Митниці банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або інші платіжні бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 МКУ. Враховуючи ці обставини, відповідач вважає рішення правомірними і у позові просить відмовити.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МКУ).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII МКУ та главою 8 розділу III МКУ (частина перша статті 52 МКУ). У митній декларації відомості про вартість товару відображаються у графах 12, 22, 23, 42, 43, 45, 46 та 47. Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ, Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, та поданих до митного оформлення документів.

Процедури контролю правильності визначення митної вартості товарів визначаються статтею 54 МКУ. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МКУ.

Згідно з п.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МКУ декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений у частині 3 статті 53 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

У випадку застосування основного методу визначення митної вартості згідно з частиною 5 статті 58 МКУ ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

б) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МКУ) Посадові особи митного органу відповідно до наказу ДФС від 11 вересня 2015 року № 689 можуть використовувати інформацію, отриману з мережі Інтернет під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Судом встановлено, що 01.07.2020 до митного оформлення декларантом ТОВ «ТОП «ФАВОР» (договір про надання послуг по декларуванню товарів від 31.05.2019 №304) було подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA401160/2020/017627 (далі - МД) на товар "Несамохідний транспортний засіб: напівпричіп вантажний, 3-х - вісний, цистерна, цементовоз, що використовувався: марка SPITZER, модель SF2739, Ідентифікаційний номер шасі/кузова/рама - НОМЕР_1 Календарний та модельний рік випуску - 2008 Призначений для перевезення вантажів, маса у разі максимального навантаження 39000 кг. Виробник: Spitzer Silo Торгівельна марка: Spitzer» (далі - транспортний засіб), фактурною вартістю 17000 польських злотих, вагою нетто 5060 кг, що надійшов на адресу Позивача.

Митну вартість було заявлено за першим (основним) методом визначення митної вартості, до фактурної вартості додано витрати на транспортування в розмірі 7331,76 грн. До митного оформлення для підтвердження митної вартості були подані такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 30.03.2020 № 30-03,

- рахунок-фактура (інвойс) від 30.03.2020 № 8/03/2020,

- міжнародна товарно транспортна накладна CMR від 25.06.2020 № 967086,

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.07.2017 № НОМЕР_2 ,

- калькуляція транспортних витрат від 30.06.2020 № 14,

- копія митної декларації країни відправлення від 25.06.2020.

За поданою митною декларацією посадовою особою Митниці було виявлено ризик за напрямком контролю правильності визначення митної вартості.

У зв`язку із спрацюванням профілю ризику системи управління ризиками було виявлено невідповідність заявленої митної вартості товару за вказаною декларацією рівням митної вартості ідентичних та подібних товарів згідно бази даних цінової інформації ЄАІС.

Також виявлені розбіжності у документах, наданих з метою митного оформлення і їх недостатність для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Зокрема, не підтверджено вартості страхування на умовах поставки EXW Mniow відповідно до Інкотермс 2010 та умов договору. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом було подано калькуляцію транспортних витрат, яка видана позивачем від свого імені та підписана директором ПФ «Гвоздиковас», тоді як доставку товару здійснював інший перевізник. Також було виявлено розбіжності в вартості товару, яку зазначено в рахунку - фактурі - 17000 zl, та декларації країни відправлення -17500 zl.

Вказане було описано у рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.07.2020 № UA401000/2020/000027/2, де було також зазначено перелік документів, на підставі яких може бути підтверджено числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що декларант, а потім також і позивач не надали додаткові документи, які б усунули розбіжності стосовно числових значень складових митної вартості товарів, після консультації митним органом був обраний резервний метод визначення митної вартості товарів та прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації від 02.07.2020 №UA401160/2020/00536. ПФ «Гвоздиковас» було сплачено гарантійні платежі в сумі 49 538.72 грн., після чого товар випущений у вільний обіг за митною декларацією під гарантії.

Досліджуючи правомірність оскаржених рішень, суд також виходить з такого.

Що стосується документального підтвердження витрат на транспортування, заявлених у митній декларації від 01.07.2020 в розмірі 7331,76 грн., судом встановлено, що для підтвердження цих витрат разом з митною декларацією було подано калькуляцію транспортних витрат №14 від 30.06.2020 р. (а.с. 20) Ця калькуляція видана позивачем від свого імені, підписана директором ПФ «Гвоздиковас».

У той же час, до документів, які підтверджуються транспортні витрати, можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Проте, як видно з міжнародної товарно - транспортної накладної CMR А№ 967086 від 25.06.2020, доставку транспортного засобу здійснював інший перевізник - TOB «ВІАТ-ТРАНС» (ЄДРПОУ 35171106) і це підприємство було перевізником згідно граф 16 та 23 автотранспортної накладної, а не власне позивач. Таким чином, вказана калькуляція транспортних витрат не є документом первинного обліку, визначеного Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, що підтверджує господарську операцію щодо перевезення. Отже, цей документ не підтверджує дійсну вартість перевезення, відтак не підтверджує одне з числових значень складових митної вартості товарів.

Крім цього, згідно з частиною 2 статті 53 МКУ у випадку якщо рахунок сплачено, декларант для підтвердження заявленої митної вартості подає банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У контракті від 30.03.2020 №30-03 щодо умов оплати сторони домовились про те, що оплата за товар повинна здійснюватись на рахунок Продавця у валюті Польщі протягом не більше 3 календарних місяців з дня оформлення рахунку. Для митного оформлення була подана фактура №8/03/2020 від 30.03.2020, отже оплата за товар повинна була бути здійснена до 30.06.2020, відтак на час подання митної декларації 1 липня 2020 платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, могли бути надані Митниці. Однак цього зроблено не було.

У той же час, до позовної заяви наданий документ ( в позовній заяві він називається платіжним дорученням в іноземній валюті №СОВ220720/7681 від 23.07.2020р), який не надавався Митниці для митного оформлення, відтак він не був підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Цей документ - це банківський документ про перерахування 23.07.2020 коштів згідно контракту №30-03 від 30.03.2020 за вантажний автомобіль ( for truck) в розмірі 57000 PLN.

У той же час, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 53 МКУ документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Із цим положенням узгоджується вимога пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару.

Однак, як вбачається з співставлення документів, наданих до позову, сума коштів, вказана у банківському документі, не відповідає вартості напівпричепа, вказаній у фактурі, а відсутність зазначення номера фактури у графі «призначення платежу» не дозволяє ідентифікувати що оплата, здійснена згідно наданого суду банківського документа, була проведена саме за задекларований у митній декларації від 01.07.2020 товар (напівпричіп-цистерну SPITZER модель: SF2739) Інакше кажучи, наданий суду банківський документ не підтверджує того, що позивач здійснив оплату саме за задекларований у митній декларації товар, адже оплата згідно з цим документом здійснена після завершення строку платежу, визначеного контрактом. Також суд враховує те, що вказаний документ не був поданий Митниці для оформлення товару, і нею не досліджувався, а поданий лише під час судового розгляду, відтак він не може розглядатись як належний та допустимий доказ у справі.

Відтак, декларант під час митного оформлення разом з митною декларацію, у подальшому на вимогу митного органу та після завершення митного оформлення відповідно до частини 8 статті 55 МКУ не надав Митниці для прийняття рішення про правильність визначення заявленої митної вартості товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або, за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять дані, необхідні для ідентифікації ввезеного товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 МКУ.

Що стосується ще одного документа, який був наданий позивачем до суду, але не був наданий відповідачу, фактури № 21/2020 від 24.02.2020 (а. с. 23), у ній вартість придбання товару фірмою Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe "BUNCYS" є вищою - 18 450 польських злотих, ніж ця фірма продала його позивачу - 17 000 польських злотих. Фактура оформлена польською мовою, ціна товару встановлена у польських злотих, продавець згідно фактури є польським підприємством, а документ вчинений у місті Czartoszowy, що в сукупності дає підставу для сумнівів у дійсності твердження щодо придбання напівпричепа на території Німеччини. Крім того, як видно з документів, первинним власником напівпричепа згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданим у Данії, є інше підприємство - Oie Sogaard Transport. Зі змісту документів можна встановити, що продавець товару - фірма Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe "BUNCYS" придбала вказаний транспортний засіб незадовго до його продажу (24.02.2020) за вищою вартістю, ніж продала його позивачу. У той же час, Митниці не були надані докази на підтвердження того, що за цей короткий проміжок часу напівпричеп зазнав пошкоджень, що могли призвести до зменшення його вартості до 17000 zl. Зважаючи на це, суд також не може погодитись з тим, що на підставі цього документу можливо підтвердити реальність ціни купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу. Крім того, цей документ Митниці до митного оформлення не надавався.

Крім того, обґрунтованими є доводи відповідача щодо того, що в результаті опрацювання наданих документів було виявлено наявні розбіжності в вартості товару, яку зазначено в рахунку - фактурі - 17000 zl ( а.с.19), та міжнародній товарно - транспортній накладній CMR від 25.06.2020 № 967086 - 17500 zl. Різниця у розмірі 500 zl не відповідає жодній складовій митної вартості, задекларованій позивачем у митній декларації від 01.07.2020, у тому числі не відповідає заявленим витратам на транспортування товару.

Судом встановлено, що під час порівняння заявленої ціни у фактурі з інформацією про вартість аналогічного товару ( у мережі Інтернет) митним органом було виявлено, що ціна продажу схожих моделей в Європі значно вища, ніж заявлено у рахунку-фактурі.

Суд погоджується з висновками митного органу стосовно того, що надані до митного оформлення документи не підтверджували декларування усіх складових митної вартості, визначених статтею 58 МКУ, враховуючи умови поставки товару, не підтверджували витрати на транспортування. Крім того, на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару не були надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або, за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 МКУ, хоча згідно умов контракту оплата за товар на той час вже повинна була бути здійснена. Також обґрунтованими є доводи відповідача про виявлені розбіжності у вартості товару, яку зазначено в рахунку - фактурі 17000 zl, та міжнародній товарно - транспортній накладній CMR від 25.06.2020 № 967086.

Оскільки документи, подані разом з митною декларацією №UA401160/2020/017627 на виконання частини 2 статті 53 МКУ не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, та містили вказані вище розбіжності, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частини 3 статті 53 МКУ. Проте декларант листом від 01.07.2020 повідомив про неможливість надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Таким чином, процедуру консультацій щодо того, чому заявлена митна вартість товару не визнана Митницею, було проведено під час митного оформлення митним органом до винесення рішення про коригування митної вартості, що підтверджується направленням декларанту вказаного електронного повідомлення, а також відповіддю декларанта на це повідомлення.

Згідно з ч. 6 ст.54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Враховуючи те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не були підтверджені документально та містили розбіжності, які не були усунуті, відповідач правомірно перейшов до застосування другорядних методів відповідно до вимог ст. 64 МКУ.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Стаття 64 МКУ встановлює правила застосування резервного методу визначення митної вартості, та передбачає, що митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості у їх послідовності зазначено: «Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 МКУ) та (ст. 60 МКУ) по причині відсутності у органу доходів і зборів інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 14.05.2020 №UA100060/2020/317152, за якою випущений у вільний обіг схожий напівпричіп марки SPITZER; модель SF24, тип напівпричіп-цистерна для перевезення сипучих вантажів; ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3; календарний рік виготовлення 2000.

У позовній заяві зазначається, що «в оскаржуваному рішенні не міститься жодних даних та відомостей щодо дослідження контролюючим органом та співставлення вищезазначених даних та характеристик транспортного засобу, що розмитнювався ПФ «Гвоздиковас» та транспортного засобу, що вказаний митним органом та був розмитнений за ЕМД від 14.05.2020 № UA100060/2020/317152». Проте, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару наведені характеристики того транспортного засобу, митна вартість якого була взята за основу при винесенні рішення, і ці характеристики є подібними.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що на вартість транспортного засобу, бувшого у використанні, може впливати ряд чинників (окрім марки, моделі та року випуску), зокрема: пробіг автомобіля (хоча у митній декларації задекларований напівпричеп -цистерна, а не автомобіль), наявність видимих пошкоджень, факти зношення чи заміни запчастин, характер та місце експлуатації, тощо.

У той же час, у зв`язку з тим, що митний орган не володіє інформацією про технічний стан товару, а декларант не надав відповідну інформацію (хоча у повідомленні декларанту зазначалось про необхідність подання додаткових документів, зокрема висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини) для визначення митної вартості товару був використаний резервний метод.

Таким чином, у зв`язку з тим, що сумніви відповідача щодо достовірності заявленої митної вартості товару були обґрунтованими, відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МКУ та частини 1 статті 55 МКУ було прийняте рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в митному оформленні від 02.07.2020, у якій роз`яснені вимоги, виконання яких забезпечить можливість митного оформлення товарів Позивача.

Митне оформлення товару позивача здійснене відповідно до частини 7 статті 55 МКУ із застосуванням фінансових гарантій. В такому випадку протягом визначеного строку з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч. 8 ст. 55 МКУ), відтак передбачений додатковий механізм, який дає можливості підтвердити заявлену вартість товарів. Як вбачається зі змісту документів, позивач не надав митниці додаткові документи, які б усунули розбіжності, виявлені митним органом, і зняли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови, прийняті за наслідками проведеної митним органом процедури контролю правильності визначення митної вартості товару на основі пред`явлених декларантом документів, є правомірними і обґрунтованими, тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають. Зважаючи на це, суд також відхиляє похідну вимогу про зобов`язання повернути надміру сплачені митні платежі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31 березня 2021 року

Позивач:Приватна фірма "Гвоздиковас" (вул. Чорновола, 159/2,Хмельницький,Хмельницька область,29006 21314949) Відповідач:Подільська митниця Держмитслужби (вул. Лебединського, 17,Вінниця,Вінницька область,21034 43350542)

Головуючий суддя І.С. Козачок