Рішення № 95903533, 25.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3341/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д., за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код 00034074)

до Фізичної особи-підприємця Ткаченко Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 23800,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Осипов Д.О.

від відповідача: Бахтєєв М.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба безпеки України (позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ткаченко Миколи Івановича (відповідач) про стягнення 23800,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти щодо поставки модульної споруди № 19/1-75-д від 13.05.2020, а саме поставки товару неналежної якості.

Ухвалою суду від 24.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 911/3341/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

21.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідач подав відзив на позовну заяву.

28.12.2020 на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Крім того, 28.12.2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін (передано судді Лилаку Т.Д. після виходу з відпустки).

Ухвалою суду від 21.01.2021 постановлено розгляд справи № 911/3341/20 проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 18.02.2021.

В судових засіданнях 18.03.2021 та 11.03.2021 оголошено перерву на 11.03.2021 та 25.03.2021 відповідно.

11.03.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про надання дозволу подати додаткові письмові пояснення.

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З метою забезпечення дотримання принципу змагальності господарського судочинства, суд дійшов висновку про надання відповідачу дозволу на подання суду додаткових пояснень щодо позовних вимог, в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, представником відповідача 11.03.2021 були подані додаткові заперечення по суті спору.

25.03.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

25.03.2021, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Службою безпеки України, в особі заступника начальника Департаменту господарського забезпечення СБ України Сасіна О.Ю. (Покупець) та фізичною особою - підприємцем Ткаченком Миколою Івановичем (далі - продавець) 13.05.2020 укладено договір №19/1-75-д про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір) щодо поставки модульної споруди (далі - товар) на суму 119 000,00 грн.

25.06.2020 при прийманні-передачі товару позивачем з`ясовано, що під час транспортування товару (відповідно до умов договору, місце поставки: с. Мархалівка Васильківського району Київської області), товар було пошкоджено.

Зважаючи на зазначене та відповідно до умов договору, позивачем в присутності продавця складено акт про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану модульної споруди від 25.06.2020.

01.07.2020 усі недоліки щодо якісного стану товару продавцем було усунуто, про що сторонами договору складено відповідний акт усунення виявлення недоліків.

Акт приймання-передачі товару був підписаний між СБУ та продавцем 01.07.2020 після усунення недоліків продавцем.

Відповідно до п. 2.3 та 8.2 договору у разі постачання (передачі) продавцем СБУ не якісного (дефектного) товару продавець сплачує СБУ штраф у розмірі 20% вартості неякісного (дефектного) товару та здійснює його заміну на товар належної якості та комплектності (кількості) у 14-денний строк з дати повідомлення СБУ продавця про виявленні недоліки.

З огляду на те, що відповідачем було поставлено пошкоджений товар, на думку позивача у нього наявні правові підстави щодо сплати продавцем штрафу у розмірі 20% вартості дефектного товару.

03.08.2020 СБУ на адресу продавця направлено претензію № 19/1-3179 про сплату штрафних санкцій у розмірі 23 800,00 грн., а 15.08.2020 продавцю було вручено вищезазначену претензію. Втім, відповіді на дану претензію від продавця не надходило.

У зв`язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 23 800,00 грн. штрафу.

У свою чергу відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що під час постачання (передачі) товару або після його постачання не було виявлено недоліків, оскільки в акті приймання-передачі від 01.07.2020 № 90 зазначено, що об`єкт відповідає технічним умовам.

Разом з тим відповідач стверджував про відсутність відповідальності у продавця при поставці неякісного товару СБУ до моменту юридичного факту постачання (передачі) товару та не направлення письмового повідомлення про невідповідність якості товару з доданням відповідного акту, оформленого між продавцем та СБУ після постачання товару.

З даного приводу суд зазначає, що 25.06.2020 за участю СБУ та представника продавця був оформлений та підписаний акт недоліків товару в двох примірниках. Другий примірник цього акту отримав представник продавця, що підтверджується його особистим підписом в акті. У зв`язку з тим продавець був проінформований про поставку товару з дефектом.

Згідно з п. 6.4 договору під час приймання-передачі товару СБУ не підписує усі необхідні товарно-супровідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі товару у разі виявлення факту передачі неякісного (дефектного), некомплектного, некількісного товару та в подальшому складається акт недоліків товару.

Таким чином, факт поставки відповідачем дефектного товару позивачу 25.06.2020 доведено та визнано самим відповідачем шляхом підписання акту про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану модульної споруди.

Враховуючи те, що відповідач визнав факт поставки дефектного товару, у нього крім обов`язку здійснити заміну такого товару, виник обов`язок з оплати штрафу, передбаченого п. 8.2. Договору.

Крім того, представником відповідача додатково зазначено про те, що процедура закупівлі була проведена однією юридичною особою - Департаментом господарського забезпечення Служби безпеки України (далі - ДГЗ СБУ), а договір укладено іншою юридичною особою - СБУ, що на думку відповідача свідчить про нікчемність правочину (договору).

Стосовно даних тверджень, суд зазначає, що до нікчемних правочинів ЦК відносить правочини: з дефектом форми ст. 218 ЦК (тобто недотримання вимог ч. 4 ст. 203 ЦК про вчинення певного виду правочину у формі, встановленій законом)? вчинені з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину ст. 219-220 ЦК? вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності ст. 221 ЦК? вчинені без дозволу органу опіки та піклування ст. 224 ЦК? вчинені недієздатною фізичною особою ст. 226 ЦК? вчинені з порушенням публічного порядку ст. 228 ЦК.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Також СБУ є юридичною особою, відомості про які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код 00034074).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Службу Безпеки України», систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Відповідно до абзацу 11 пункту 1 Організаційної структури Служби безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 27.12.2005 № 1860/2005, ДГЗ СБУ є функціональним підрозділом Центрального управління СБУ.

Пунктом 1 Положення про Департамент господарського забезпечення СБУ, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 07.07.2015 № 443/ДСК (далі - Положення) визначено, що ДГЗ СБУ є функціональним підрозділом Центрального управління СБУ, що організовує, координує, контролює та здійснює господарське забезпечення в системі СБУ.

Згідно з пунктом 10 Положення ДГЗ СБУ має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, а також не має статусу юридичної особи.

У зв`язку з цим тендерні процедури проводились не юридичною особою - ДГЗ СБУ, а функціональним підрозділом Центрального управління СБУ, відповідно до своїх повноважень.

У свою чергу договір №19/1-75-д про закупівлю товарів за державні кошти щодо поставки модульної споруди укладено Службою безпеки України, в особі заступника начальника Департаменту господарського забезпечення СБ України на підставі довіреності № 19/3-Д від 03.02.2020.

Враховуючи вищенаведене, пояснення представника відповідача не спростовують обставин, викладених у позовній заяві СБУ, а Договір №19/1-75-д про закупівлю товарів за державні кошти щодо поставки модульної споруди безпідставно віднесено відповідачем до нікчемних.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір про закупівлю товарів за державні кошти щодо поставки модульної споруди № 19/1-75-д від 13.05.2020 за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 673 цього Кодексу продавець повинен передавати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 268 Господарського кодексу України у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Положеннями частини 8 статті 269 Господарського кодексу України визначено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України розкриває поняття неустойки. Так неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2).

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань, то вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 23800,00 грн. є обґрунтованою, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, а отже підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123,129, 240-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткаченко Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код 00034074) 23800 (двадцять три тисячі вісімсот) грн. 00 коп. штрафу та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.03.2021

Суддя Т.Д. Лилак