Рішення № 95903055, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/362/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" до приватного підприємства "Твій Сократ" про стягнення 39 009,05 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" (далі - ТОВ "НВП "Фактор") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства "Твій Сократ" (далі - ПП "Твій Сократ") заборгованості в розмірі 39 009,05 грн., що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про переведення боргу від 10 вересня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

27 січня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 11 січня 2021 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 січня 2021 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/362/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 28 січня 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/362/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка була актуальною на час відкриття провадження у цій справі та на момент надсилання відповідачу копії вказаної ухвали, а саме: 02094, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 71.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Підприємству.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 28 січня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у процесі розгляду справи ПП "Твій Сократ" було зареєстровано нову адресу його місцезнаходження: 65062, місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 24-Б. Вказані обставини підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2015 року між приватним підприємством "Саліус" (далі - ПП "Саліус") та ТОВ "НВП "Фактор" був укладений договір № 2411-1/р, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок передати відповідачу у власність товар у відповідному асортименті, кількості та по цінах згідно з умовами даного правочину, а останній - прийняти і своєчасно оплатити товар.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, з урахуванням підписаного між сторонами протоколом узгодження розбіжностей від цієї ж дати, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією, що є додатком № 2 до цієї угоди та її невід`ємною частиною.

Право власності на товар переходить до ПП "Саліус" з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової накладної), яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі позивачем товару ПП "Саліус" (пункт 1.5 договору).

За умовами пункту 5.12 договору днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 5.8 цієї угоди оплата здійснюється відповідачем в національній грошовій одиниці України в період з 1 по 10 число поточного місяця за реалізований товар на підставі щомісячних звітів покупця щодо реалізації товару кінцевому споживачу, які надсилаються на електронну пошту постачальника не пізніше 3 числа місяця, що слідує за звітним.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року. Якщо до закінчення дії договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір припинити дію договору в зв`язку із закінченням строку його дії, договір вважається пролонгованим на 1 рік на тих самих умовах (пункт 9.2 цієї угоди).

На виконання умов цього договору позивач згідно з видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, поставив ПП "Саліус" товар, що був частково оплачений останнім.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, сума боргу за поставлений товар, з урахуванням часткових оплат, здійснених ПП "Саліус", становить 39 009,05 грн.

10 вересня 2018 між ПП "Саліус", як первісним боржником, ПП "Твій Сократ", як новим боржником, та ТОВ "НВП "Фактор", як кредитором, укладено договір про переведення боргу.

Цією угодою врегульовано відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони - первісного боржника у зобов`язані, що виникло на підставі договору від 24 листопада 2015 року № 2411-1/р, - ПП "Саліус", укладеного між первісним боржником та кредитором - ТОВ "НВП "Фактор" (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 даної угоди первісний боржник (ПП "Саліус") переводить на нового боржника (ПП "Твій Сократ") грошове зобов`язання, що виникло на підставі основного договору в розмірі 39 009,05 грн. з ПДВ, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання. Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі та, підписуючи цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в розмірі 39 009,05 грн. у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного правочину новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника перед кредитором на умовах цієї угоди та основного договору до 31 грудня 2018 року.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 6.1 даного правочину).

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого товару належним чином не виконав, заборгувавши таким чином ТОВ "НВП "Фактор" 39 009,05 грн.

5 жовтня 2020 року позивачем на адресу відповідача направлялася претензія-вимога від 1 жовтня 2020 року про сплату заборгованості в сумі 39 009,05 грн., яка залишилася без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За статтею 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором про переведення боргу від 10 вересня 2018 року, яка складає 39 009,05 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ПП "Твій Сократ" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "НВП "Фактор" до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Твій Сократ" (65062, місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 24-Б; ідентифікаційний код 41289540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" (61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 106-А; ідентифікаційний код 14057601) 39 009 (тридцять дев`ять тисяч дев`ять) грн. 05 коп. заборгованості, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 березня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко